1. Правове регулювання відносин, що виникають при виробництві, поширенні та споживанні масової інформації

Інститут масової інформації – один з найважливіших інститутів інформаційного права. Цим інститутом регулюються інформаційні відносини, які виникають при виробництві та поширенні масової інформації.

У науковій літературі, присвяченій питання ЗМІ, можна зустріти твердження про те, що до 12 червня 1990 р. в нашій країні (на той час – СРСР) не існувало ні галузі ЗМІ, ні правового акту, який би регулював суспільні відносини, пов’язані з організацією і діяльністю ЗМІ. Відсутність правового регулювання компенсувалось партійними приписами. В цей період законодавство про ЗМІ в СРСР, і в т.ч. в Україні, розвивалось як “цензурне право”.

12 червня 1990 року був прийнятий Закон СРСР “Про друк та інші ЗМІ”.

В Україні Закон “Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні” був прийнятий 16 листопада 1992 року. А згодом приймаються ЗУ “Про телебачення і радіомовлення” (21 грудня 1993 р.); ЗУ “Про інформаційні агентства” (28 лютого 1995 р.); ЗУ “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів” (23 вересня 1997 р.)

У ст. 20 ЗУ “Про інформацію” зазначається, що масова інформація - це публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.

Друкованими засобами масової інформації є періодичні друковані видання (преса) - газети, журнали, бюлетені тощо і разові видання з визначеним тиражем.

Аудіовізуальними ЗМІ є: радіомовлення, телебачення, кіно, звукозапис, відеозапис тощо.

2. Правове регулювання виробництва та обігу друкованих засобів масової інформації

Згідно із ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” під друкованими засобами масової інформації (пресою) розуміються періодичні і такі, що продовжуються, видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року на підставі свідоцтва про державну реєстрацію.

На підставі та з урахуванням відповідних конституційних положень даний Закон гарантує свободу слова. Зокрема у ст. 2 ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” зазначається, що свобода слова і вільне вираження у друкованій формі своїх поглядів і переконань означають право кожного громадянина вільно і незалежно шукати, одержувати, фіксувати, зберігати, використовувати та поширювати будь-яку відкриту за режимом доступу інформацію за допомогою друкованих ЗМІ.

На розвиток та виконання положення ч. 3 ст. 15 КУ (“цензура заборонена”) у згаданому Законі міститься норма, згідно з якою друковані ЗМІ визнаються вільними та забороняється створення і фінансування державних органів, установ, організацій або посад для цензури масової інформації. Не допускається вимога попереднього погодження повідомлень і матеріалів, які поширюються друкованими ЗМІ, а також заборона поширення повідомлень та матеріалів з боку посадових осіб державних органів, підприємств, установ, організацій або об’єднань громадян, крім випадків, коли посадова особа є автором поширюваної інформації чи дала інтерв’ю.

Як і загальне конституційне право на свободу слова може бути обмежене у ряді випадків, так існують відповідні обмеженні і щодо преси. Зокрема говориться про неприпустимість зловживання свободою діяльності друкованих ЗМІ. У зв’язку з цим друковані ЗМІ в Україні не можуть бути використані для (ст. 3 ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні”):

- поширення відомостей, розголошення яких забороняється ст. 46 ЗУ “Про інформацію”

(ст. 46 ЗУ “Про інформацію”

Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

Не підлягають розголошенню відомості, що становлять державну або іншу передбачену законом таємницю.

Не підлягають розголошенню відомості, що стосуються лікарської таємниці, грошових вкладів, прибутків від підприємницької діяльності, усиновлення (удочеріння), листування, телефонних розмов і телеграфних повідомлень, крім випадків, передбачених законом.)

- закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;

• пропаганди війни, насильства і жорстокості;

• розпалювання расової, національної, релігійної ворожнечі;

• розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь;

• втручання в особисте життя громадян, посягання на їх честь і гідність;

• розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його представника.

Згідно із законодавством друковані ЗМІ здійснюють відповідну діяльність, яка включає: збирання, творення, редагування, підготовку інформації до друку та видання друкованих ЗМІ з метою її поширення серед читачів.

До суб’єктів діяльності друкованих ЗМІ належать

засновник (співзасновники) друкованого ЗМІ;

редактор (головний редактор) друкованого ЗМІ;

редакційна колегія;

редакція;

трудовий колектив редакції;

журналістський колектив;

журналіст;

автор;

видавець;

розповсюджувач.

Засновник (співзасновники) може об’єднувати в одній особі редакцію, видавця, розповсюджувача.

Редакція має право виступати засновником (співзасновником), видавцем, розповсюджувачем.

Засновник

В Україні засновником друкованого ЗМІ може бути:

громадяни України, громадяни інших держав та особи без громадянства, які не обмежені у цивільній право- і дієздатності;

юридичні особи України та інших держав;

трудові колективи підприємств, установ, організацій на підставі відповідного рішення загальних зборів (конференції).

Отже, особа, яка заснувала друкований ЗМІ є його засновником. Особи, які об’єднались з метою спільного засування видання, вважаються співзасновниками.

Відносини між співзасновниками регулюються установчим договором, який вони укладають. В установчому договорі передбачається розподіл між співзасновниками обов’язків щодо виробничого, фінансового та матеріально-технічного забезпечення діяльності створюваного ними друкованого ЗМІ.

Якщо одним із співзасновників є фізична особа, установчий договір засвідчується в нотаріальному порядку.

Згідно із ст. 10 ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу)” фізична чи юридична особа не може бути засновником (співзасновником) чи контролювати більше 5 % загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних друкованих ЗМІ. Таке обмеження запроваджується з метою попередження монополізації загальнодержавних і регіональних громадсько-політичних друкованих ЗМІ.

Друкований ЗМІ може видаватись після його державної реєстрації. Державній реєстрації підлягають усі друковані ЗМІ, що видаються на території України, незалежно від сфери розповсюдження, тиражу і способу його виготовлення.

Заяви про державну реєстрацію друкованих ЗМІ подаються засновником (співзасновниками) до органів виконавчої влади, визначених КМУ.

У заяві про державну реєстрацію друкованого ЗМІ повинні бути вказані:

засновник (співзасновник) видання;

вид видання;

назва видання;

мова видання;

сфера розповсюдження (місцева, регіональна, загальнодержавна, зарубіжна) та категорія читачів;

програмні цілі (основні принципи) або тематична спрямованість;

передбачувана періодичність випуску, обсяг і формат видання;

юридична адреса засновника, кожного із співзасновників та його (їх) банківські реквізити;

місцезнаходження редакції.

Про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції засновник (співзасновники) друкованого ЗМІ зобов’язаний (зобов’язані) повідомити реєструючий орган у місячний термін.

Реєструючий орган може вимагати від засновника (співзасновників) подання документів, якими підтверджується його (їх) цивільна право- та дієздатність (паспорт, статут, договір між співзасновниками, договір з правонаступником, довіреність тощо). Вимагати при реєстрації від засновника (співзасновників) інші документи закон забороняє.

Реєструючий орган зобов’язаний у місячний строк розглянути заяву про державну реєстрацію друкованого ЗМІ і письмово повідомити засновника (співзасновників) про результат розгляду. В межах цього строку реєструючий орган приймає рішення про:

• державну реєстрацію видання;

• відмову в державній реєстрації;

• зупинення строку розгляду заяви про реєстрацію.

Зупинення цього строку здійснюється реєструючим органом, якщо:

• засновник (співзасновники) не подав документи, якими підтверджується його (їх) цивільна право- та дієздатність;

• між співзасновниками не укладено установчий договір;

• виникли обставини, за яких з незалежних від реєструючого органу причин своєчасне проведення державної реєстрації неможливе.

Законодавство передбачає випадки, коли друкована інформація поширюється без державної реєстрації видань. Зокрема державній реєстрації не підлягають:

законодавчі, офіційні нормативні та інші акти, бюлетені судової практики, що видаються органами законодавчої, судової та виконавчої влади;

інформаційні матеріали та документація, що видаються підприємствами, організаціями, навчальними закладами і науковими установами з метою використання їх у своїй діяльності;

видана за допомогою технічних засобів друкована продукція, не призначена для публічного розповсюдження, або машинописна, розмножувана на правах рукопису.

Підтвердженням факту державної реєстрації друкованих ЗМІ є відповідне свідоцтво, яке видається засновнику (співзасновникам) після сплати ним реєстраційного збору. Протягом року після одержання такого свідоцтва засновник (співзасновники) зберігають право розпочати видання друкованого ЗМІ. У разі пропуску цього строку без поважних причин свідоцтво про державну реєстрацію друкованого ЗМІ втрачає чинність.

Збір за видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ справляється в порядку та розмірах, встановлених КМУ.

За видачу свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ для дітей, інвалідів розмір реєстраційного збору зменшується на 50 %. Від сплати такого збору звільняються видання, які засновуються з благодійною метою для безкоштовного розповсюдження.

Друковані ЗМІ, що видаються та розповсюджуються в Україні, але зареєстровані в інших державах, підлягають державній реєстрації в Україні із сплатою реєстраційного збору в половинному розмірі.

Представництва зарубіжних друкованих ЗМІ в Україні створюються за погодженням з МЗС, якщо інше не передбачено міжнародним договором. Зарубіжні представництва українських друкованих ЗМІ створюються в порядку, передбаченому законодавством країни перебування, якщо інше не передбачене міжнародним договором.

Випуск друкованого ЗМІ може бути припинений за рішенням засновника (співзасновників) або суду.

Порядок та випадки припинення випуску видання засновником (співзасновниками) визначаються установчим договором або статутом редакції.

Суд припиняє випуск видання у разі порушення вимог ч. 1 ст. 3 ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” або ліквідації юридичної особи, яка є засновником видання. Про своє рішення суд повідомляє реєструючий орган.

Друкований ЗМІ підлягає перереєстрації в разі зміни засновника (складу співзасновників), назви, мови, сфери розповсюдження видання. При цьому реєстраційний збір сплачується в половинному розмірі.

Редакція

Підготовку та випуск у світ друкованого ЗМІ за дорученням засновника (співзасновників) здійснює редакція або інша установа, що виконує її функції. Редакція діє на підставі свого статуту та реалізує програму друкованого ЗМІ, затверджену засновником (співзасновниками). Редакція друкованого ЗМІ набуває статусу юридичної особи з дня державної реєстрації.

Статут редакції друкованого ЗМІ визначає виробничі, майнові, фінансові та інші умови її діяльності. Він затверджується засновником. У статуті редакції визначаються:

засновник (співзасновники) та назва друкованого ЗМІ,

місцезнаходження його редакції,

предмет і цілі діяльності,

органи управління редакції та порядок їх формування,

компетенція і повноваження журналістського і трудового колективу та їх виборних органів,

порядок утворення майна редакції,

положення щодо вирішення питань виробничого, фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності видання та його редакції,

умови реорганізації редакції, припинення діяльності та ін.

Керівником редакції є редактор (головний редактор) друкованого ЗМІ. Він призначається (обирається) на посаду і звільняється з посади в порядку, встановленому засновником (співзасновниками) у статуті редакції відповідно до чинного законодавства України про працю. Якщо він був обраний на посаду трудовим колективом редакції, то він не може бути звільнений без згоди трудового колективу редакції.

Редактор (головний редактор)

керує діяльністю редакції у відповідності із повноваженнями, визначених її статутом,

представляє редакцію у відносинах із засновником (співзасновниками), видавцем, авторами, державними органами, об’єднаннями громадян і окремими громадянами, а також у суді та

несе відповідальність за виконання вимог, що ставляться до діяльності друкованого ЗМІ, його редакції відповідно до ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні”.

Також відповідно до статуту редакції створюється, діє та припиняє свою діяльність редакційна колегія. Вона є дорадчим органом управління діяльністю редакції друкованого ЗМІ і очолюється її редактором (головним редактором). ЇЇ рішення набирають чинності після його затвердження редактором (головним редактором).

Видавцем друкованого ЗМІ може виступати суб’єкт підприємницької діяльності, який здійснює функції матеріально-технічного забезпечення видання друкованого ЗМІ, на підставі пред’явлення засновником (співзасновниками) свідоцтва про його державну реєстрацію і укладеного між ними договору.

Виготовлений видавцем тираж окремого випуску видання, підписаний редактором (головним редактором) на вихід у світ є продукцією друкованого ЗМІ. Розповсюджувачем такої продукції виступає суб’єкт підприємницької діяльності, який продає, надсилає за передплатою чи іншим способом розповсюджує виданий тираж періодичного і такого, що продовжується, видання.

Виробничі, майнові та фінансові відносини засновника (співзасновників), редакції, видавця, розповсюджувача друкованого ЗМІ будуються на основі договору, укладеного відповідно до чинного законодавства. Договором визначаються:

кошти на отримання редакції;

частини доходу (прибутку) від діяльності редакції, що розподіляються і надходять у розпорядження засновника (співзасновників), редакції, видавця та розповсюджувача;

зобов’язання засновника і видавця щодо забезпечення виробничих та матеріально-побутових умов життя та праці співробітників редакції та інші положення.

У кожному випуску друкованого ЗМІ повинні міститись такі вихідні дані:

назва видання;

засновник (співзасновник);

прізвище та ініціали редактора (головного редактора);

порядковий номер випуску і дата його виходу в світ;

індекс видання, розповсюджуваного за передплатою;

тираж;

ціна або помітка “безкоштовно”;

адреси редакції, видавця, друкарні;

серія, номер і дата видачі свідоцтва про державну реєстрацію; видавець (співвидавці).

Розповсюдження продукції друкованого ЗМІ без вихідних даних забороняється.

Усі громадяни України, юридичні особи і державні органи відповідно до ст. 9 ЗУ “Про інформацію” мають право на оперативне одержання через друковані ЗМІ публічно поширюваної інформації про діяльність державних органів і організацій, об’єднань громадян та їх посадових осіб, а також інших відомостей, необхідних для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань та функцій.

Громадяни, юридичні особи і державні органи, а також їх законні представники мають право вимагати від редакції друкованого ЗМІ опублікування ними спростування поширених про них відомостей, що не відповідають дійсності або принижують їх честь і гідність.

Якщо редакція не має доказів того, що опубліковані нею відомості відповідають дійсності, вона зобов’язана на вимогу заявника опублікувати спростування їх у запланованому найближчому випуску друкованого ЗМІ або опублікувати його за власною ініціативою.

Спростування повинно бути набрано тим же шрифтом і поміщено під заголовком “Спростування” на тому ж місці шпальти, де містилось повідомлення, яке спростовується.

Обсяг спростування не може більше ніж удвічі перевищувати обсяг спростовуваного фрагменту опублікованого повідомлення або матеріалу. Забороняється вимагати, щоб спростування було меншим, ніж половина стандартної сторінки машинописного тексту.

Спростування може бути підготовлено у формі відповіді, обсяг якої не перевищує спростовуваного матеріалу. Скорочення чи інші зміни в тексті спростування заявника без його згоди не допускаються.

Редакція відмовляється від публікації спростування, якщо спростування:

порушує положення ст. 3 ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу)”;

суперечить рішенню або вироку суду, які набрали чинності;

є анонімними.

Редакція може відмовити в публікації спростування, якщо спростування:

стосується відомостей, які нею вже спростовувались;

надійшло з вимогою заявника опублікувати його пізніше, ніж через рік з дня публікації відомостей, що спростовуються.

Редакція зобов’язана в строк, що не перевищує 1 місяця з дня надходження вимоги, опублікувати спростування і письмово повідомити заявника про строк і час публікації спростування у разі затримки або про відмову в його публікації, зазначивши підстави відмови.

Редакції, засновники, видавці, розповсюджувачі, державні органи, організації та об’єднання громадян несуть відповідальність за порушення законодавства про друковані ЗМІ, до яких відносяться:

незаконне вилучення або знищення тиражу чи його частини;

порушення прав журналіста, встановлених ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу)”;

порушення положень ст. 3 ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу)”;

зловживання правами журналіста;

одержання свідоцтва про державну реєстрацію шляхом обману;

виготовлення, випуск або розповсюдження друкованого ЗМІ без його реєстрації або після припинення його діяльності, ухилення від перереєстрації чи від повідомлення реєструючому органу про зміну виду видання, юридичної адреси засновника (співзасновників), місцезнаходження редакції;

порушення порядку вміщення даних, надсилання контрольних примірників;

порушення права вимоги щодо публікації спростування та порядку його публікації;

порушення законодавства з питань інтелектуальної власності.

Редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих ЗМІ і правами журналіста, якщо:

ці відомості одержано від інформаційних агентств або від засновника;

вони містяться у відповіді на інформаційний запит щодо доступу до офіційних документів і запит щодо надання письмової або усної інформації, наданої відповідно до вимог ЗУ “Про інформацію”;

вони є дослівним відтворенням офіційних виступів посадових осіб державних органів, організацій і об’єднань громадян;

в них розголошується таємниця, яка спеціально охороняється законом, проте ці відомості не було отримано журналістом незаконним шляхом.

Цікавим є питання правового регулювання відповідальності за розголошення державної таємниці в інших країнах. Австрія, Швеція та США забезпечують найвагомішу підтримку преси при публікації відомостей, що містять державну таємницю. В Австрії та Швеції журналісти й редактори підлягають судовому переслідуванню за розголошення державної таємниці., якщо воно могло завдати значної шкоди національній безпеці або міжнародним відносинам. Однак у Швеції журналісти не можуть бути примушені до розкриття джерела виходу урядової інформації, якщо тільки розкриття не пов’язане з національною безпекою; у США представників преси не можна переслідувати судом за публікацію практично будь-якої секретної інформації; єдина категорія публікацій, що карається судом, - це розкриття імен агентів розвідувальних служб, якщо публікація такої інформації завдає шкоди діяльності таких служб. (Однак інші категорії інформації можуть підлягати іншим обмеженням).

Правовий статус журналіста друкованого ЗМІ

Журналістом друкованого ЗМІ відповідно до ЗУ “Про друковані ЗМІ (пресу) в Україні” є творчий працівник, який професійно збирає, одержує, створює і займається підготовкою інформації для друкованого ЗМІ та діє на підставі трудових чи інших договірних відносин з його редакцією або займається такою діяльністю за її уповноваженням.

Належність журналіста до друкованого ЗМІ підтверджується редакційним посвідченням чи іншим документом, виданим йому редакцією цього друкованого ЗМІ. На особу, якій видано редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує її належність до друкованого ЗМІ, поширюються наступні права та обов’язки.

Журналіст має право:

на вільне одержання, використання, поширення (публікацію) та зберігання відкритої за режимом доступу до неї інформації;

відвідувати державні органи влади, органи місцевого самоврядування, а також підприємства, установи, організації та бути прийнятим їх посадовими особами;

відкрито здійснювати записи, в т.ч. із застосуванням будь-яких технічних засобів, за винятком випадків, передбачених законом;

на вільний доступ до статистичних даних, архівних, бібліотечних і музейних фондів; обмеження цього доступу зумовлюється лише специфікою цінностей та особливими умовами їх схоронності, що визначаються чинним законодавством;

переваги на одержання відкритої за режимом доступу інформації;

на безкоштовне задоволення запиту щодо доступу до офіційних документів;

по пред’явленні редакційного посвідчення чи іншого документа перебувати в районі стихійного лиха, катастроф, в місцях аварій, масових безпорядків, на мітингах і демонстраціях, на територіях, де оголошено надзвичайний стан;

звертатись до спеціалістів при перевірці одержаних інформаційних матеріалів;

поширювати підготовлені ним повідомлення та матеріали за власним підписом, під умовним ім’ям (псевдонімом) або без підпису (анонімно);

відмовлятись від публікації матеріалу за власним підписом, якщо його зміст після редакційної правки суперечить особистим переконанням автора;

на збереження таємниці авторства та джерел інформації, за винятком випадків, коли ці таємниці обнародуються на вимогу суду.

Журналіст зобов’язаний:

дотримуватись програми діяльності друкованого ЗМІ, з редакцією якого він перебуває у трудових або інших договірних відносинах, керуватись положеннями статуту редакції;

подавати для публікації об’єктивну і достовірну інформацію;

задовольняти прохання осіб, які надають інформації, щодо їх авторства або збереження таємниці авторства;

відмовлятись від доручення редактора (головного редактора) чи редакції, якщо воно не може бути виконано без порушення закону;

представлятись та пред’являти редакційне посвідчення чи інший документ, що засвідчує його приналежність до друкованого ЗМІ;

виконувати обов’язки учасника інформаційних відносин (передбачені ст. 44 ЗУ “Про інформацію”);

утримуватись від поширення в комерційних цілях інформаційних матеріалів, які містять рекламні відомості про реквізити виробника продукції чи послуг (його адресу, контактний телефон, банківський рахунок), комерційні ознаки товару чи послуг тощо.

Редакції друкованих ЗМІ мають право за погодженням з державними органами та органами управління об’єднань громадян безкоштовно акредитувати при них своїх журналістів на визначений або на невизначений строк. Органи, при яких акредитовано журналіста, сприяють йому у здійсненні професійної діяльності, попереджують про проведення нарад та інших заходів, забезпечують стенограмами, протоколами та іншими матеріалами.

У разі перевищення журналістами своїх прав і невиконання обов’язків його акредитація може бути припинена тільки за рішенням органу, який його акредитував. Письмове повідомлення із зазначенням підстав припинення акредитації одночасно видається журналісту і надсилається редакції друкованого ЗМІ, до якого він належить.

Акредитація зарубіжних кореспондентів в Україні проводиться МЗС відповідно до вище зазначених умов.