Розподіл балів, що присвоюється студентам Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і заліків).

• максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дис­ципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успіш­ність 60 балів, на екзамені – 40 балів;

• при оформленні документів за екзаменаційну сесію викори­сто­вується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.

Шкала оцінювання: вузу, національна та ects

Оцінка ECTS	Оцінка в балах	За національною шкалою
		Екзаменаційна оцінка, оцінка з диференційованого заліку		Залік
А	91 – 100	5	Відмінно	Зараховано
В	81-90	4	Дуже добре
С	71-80		Добре
D	61-70	3	Задовільно
Е	51-60		Достатньо

Протягом семестру проводиться не менше двох модулів або колоквіумів чи контрольних робіт або інших видів контролю.

Методика самостійної роботи

Важлива роль у вивченні курсу історії української культури належить лекціям. Вони визначають зміст, наукову спрямованість предмета. Лекції спонукають студентів самостійно вивчати першоджерела, історичну літературу, виробляють вміння слухати і конспектувати.

Протягом навчання студент має проводити також індивідуальну дослідницьку роботу з проблематики історії української культури, результати якої можуть бути оформлені як реферат чи стаття науково-популярного характеру. Тему і план дослідження слід узгодити з викладачем, він може порекомендувати літературу, прийоми і методи роботи над темою. Результати свого дослідження студент може оприлюднити під час підсумкової науково-практичної конференції чи «круглого столу» за участю студентів, викладачів кафедри історії та політології.

Як бачимо, засвоєння курсу історії української культури потребує систематичної самостійної праці студентів. Вона надзвичайно різноманітна: вивчення історичних документів, складання конспектів, підготовка рефератів, праця з таблицями, картами, фонозаписами тощо.

Мета самостійної роботи полягає у: розвитку здатності аналітичного мислення; сприянні вироблення інтересу до дисципліни, що вивчається; закріп­ленні та розширенні знань, отриманих на лекціях. Самостійна робота має спонукати студентів виробляти вміння та навички для опрацювання історичної інформації, здатність критично оцінювати результати своєї праці та удоско­налювати власне розуміння історії.

Самостійна робота вимагає наполегливості, акуратності, напруженої розумової праці. Тому кожному студенту необхідно вести записи в зошиті.

Готуючи реферати, повідомлення, необхідно користуватись рекомен­дованою літературою. Дуже важливо навчитись методично грамотно працювати з книгою. По-перше, необхідно зафіксувати прізвище автора, назву праці чи збірника документів, місце і час її видання, переглянути назви розділів, параграфів, тобто скласти уяву про структуру твору. Далі слід перечитати передмову (вступ) і закінчення (післямову), щоб визначити коло тих питань, про які йдеться в книзі. По-друге, конспектувати потрібно те, що стосується проблем, які Вас цікавлять, причому найбільш суттєве. По-третє, конспект має правильно передавати зміст твору і в той же час бути коротким і чітким. Основні положення рекомендовано записувати без змін, у вигляді цитат. Цитувати треба закінчені думки — узагальнюючі визначення, основні твердження, висновки. При цитуванні необхідно зазначити сторінки, де вони наводяться.

Пропонуємо два способи конспектування: 1. Текстуальний — виклад змісту джерела словами автора. 2. Вільний — передача своїми словами змісту джерела. Другий спосіб більш ефективний і відповідає цілям навчальної роботи. Вільна система запису сприяє прояву ініціативи в процесі вивчення рекомендованих джерел і має творчий характер, в той час як текстуальне, або цитатне конспектування, часто виявляється формальністю. У конспекті матеріал викладається економно, в 10-15 разів займає менше місця порівняно з книгою або її розділом. Це забезпечує концентрацію уваги і краще сприйняття тексту.

Складанню конспекту повинно передувати читання. Вміння правильно читати значною мірою полегшує весь процес навчання, в тому числі і конспектування. Існує чотири основних методи читання: 1) читання-перегляд, коли книжку швидко перегортають, затримуючись на окремих сторінках. Мета такого перегляду — перше ознайомлення з книгою, отримання загального уявлення про її зміст; 2) читання вибіркове, або неповне, коли детально читають тільки потрібні для конкретних цілей місця; 3) читання повне, коли уважно прочитують весь текст, але не роблять ґрунтовних записів, обме­жуючись позначками на закладках; 4) читання з опрацюванням матеріалу, тобто складання різного виду записів прочитаного, конспектування.

Поширеною формою самостійної роботи студентів є підготовка рефе­ратів. Тематика рефератів розроблена до кожної з 8-ми тем курсу, що перед­бачені програмою. Право вибору теми залишається за студентами.

Під час опрацювання повідомлення не слід обмежуватись списком рекомендованої літератури. Радимо додатково проглянути каталоги бібліотек, картотек, бібліографічні покажчики, навчитись користуватись довідковою літературою. Можна звертатись за консультацією до викладачів, в методичний кабінет кафедри. Необхідно попередньо ознайомитись з темою, обраною для висвітлення. Це дасть можливість уявити основні аспекти проблеми і допоможе скласти план повідомлення. Наявність його дозволяє цілеспрямовано збирати і групувати історичний матеріал, послідовно викладати його. У вступі студент вказує на важливість і актуальність опрацьованої ним теми, описує основні джерела та літературу, які він використовував, викладає концептуальні підходи до вивчення цієї теми у працях попередніх дослідників і своє розуміння методики висвітлення. Виклад основного мате­ріалу завершують висновки, в яких, як правило, роблять коротке узагальнення вивченої проблеми.