1.4 Об’єднання підприємств

Згідно з Господарським кодексом України об’єднанням підприємств є господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань.

Господарські об’єднання мають свої економічні, організаційні та юридичні ознаки, які відрізняють їх від підприємств, а саме:

– особлива правосуб’єктність – засновниками (учасниками) господарських об’єднань можуть бути лише комерційні юридичні особи, тобто організації, основною метою яких є одержання прибутку. При цьому кожен з учасників зберігає права юридичної особи і саме господарське об’єднання також є юридичною особою. Оскільки юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов’язаннями належним їй майном, то господарське об’єднання не відповідає за зобов’язаннями своїх членів, і навпаки, останні не відповідають за зобов’язаннями об’єднання і один одного;

– добровільний порядок створення – добровільність волевиявлення засновників на створення об’єднання знаходить висвітлення в засновницьких документах;

– наявність спільних інтересів (в основному матеріальних) – матеріальні інтереси як основа господарського об’єднання визнаються засновниками у договорі або статуті як мета, завдання та функції об’єднання;

– наявність майна, юридично відокремленого від майна учасників, хоча самі учасники і надають це майно. При цьому майно даного господарського об’єднання є колективною власністю його членів;

– централізація певних функцій (виробничо-господарських, науково-технічних, комерційних, правозахисних та ін.) – перелік і склад функцій, які централізує об’єднання, визначають його засновники у договорі чи статуті.

Господарські об’єднання слід відрізняти від господарських товариств, які є підприємствами, а не об’єднаннями. Спільним для цих юридичних осіб є те, що вони створюються на добровільних засадах, їх учасники зберігають свою юридичну самостійність, а вони є новими суб’єктами права і власниками переданого їм засновниками майна. Відрізняються вони метою діяльності, обсягом і сферою регулювання, і найголовніше – колом засновників. Якщо учасниками господарських товариств можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, то засновниками господарських об’єднань – тільки юридичні особи.

Хоча об’єднання виникає на основі добровільного волевиявлення учасників, це не виключає необхідності його державної реєстрації як юридичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності. Така реєстрація об’єднання здійснюється у порядку, встановленому чинним законодавством.

Господарський кодекс України називає чотири види господарських об’єднань: асоціації, корпорації, концерни та консорціуми. Перші два види є договірними, інші – статутні. Водночас даний перелік не є вичерпним. Законодавством передбачено, що можливі й інші об’єднання за галузевими, територіальними чи іншими принципами.

Асоціація – це договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації.

Асоціація може здійснювати координацію загальних розробок і досліджень, надавати учасникам послуги, зокрема: юридичні (консультації з питань правового регулювання підприємницької діяльності, включаючи експортно-імпортні операції, кредитування); інформаційні (забезпечення учасників ринковою інформацією, рекламою для стимулювання попиту на ринках, інформацією з технічних розробок, промислових стандартів і промислової статистики); інші (пошук нових ринків збуту, сфер споживання, розробка і встановлення стандартів з питань якості, надійності, умов праці, рівня кваліфікації працівників тощо).

Враховуючи нежорсткий зв'язок між учасниками і незначний ступінь централізації, асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Асоціації поширені як один з головних видів господарських об’єднань, оскільки є універсальним способом ведення спільної діяльності, вигідно відрізняючись від концерну і корпорації невисоким ступенем централізації, від консорціуму – широкою спрямованістю. Вона приваблива для її учасників можливістю поєднання участі в її діяльності з участю в інших асоціаціях і господарських об’єднаннях із збереженням всієї повноти юридичної самостійності.

Найпоширенішим видом об’єднань підприємств є корпорації.

Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

Для централізованого управління діяльністю об’єднання його засновники делегують правлінню частину своїх повноважень, визначених законом. Тобто особливістю корпорації є те, що в ній централізовано певні господарські функції, перелік яких визначається в договорі. Корпорація виконує лише ті функції і здійснює ті повноваження, що добровільно передані їй учасниками. Отже, учасники можуть передбачити вилучення окремих функцій із свого відання або зменшення їхніх обсягів із передачею відповідних виключних повноважень корпорації в цілому.

Однак корпорація як договірне об’єднання не має права розпоряджатися майном підприємств, що входять до її складу на правах засновників.

Основним видом статутних об’єднань є концерн – статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної,фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

У світовій практиці в концерни спочатку об’єднувалися переважно підприємства однієї галузі промисловості, що отримало назву горизонтальне комбінування (інтеграція).

Відмінність концерну від інших видів господарських об’єднань (особливо від асоціації) полягає у високому ступені централізації і глибині зв’язку між учасниками. Властива концерну централізація значної частини виробничо-господарських функцій і здійснення всіма його учасниками єдиної політики в рамках концерну призводить до наділення його широким колом повноважень здійснення виробничої діяльності, у тому числі щодо утворення централізованих фінансових фондів, створення нових суб’єктів господарської діяльності в інтересах учасників концерну з тісними господарськими зв’язками і відносинами його учасників усередині концерну. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

Високий ступінь централізації робить необхідним обов’язкове створення відокремленого апарату управління. Концерн має право централізувати будь-які функції управління, якщо це передбачено установчими документами. Таким чином, концерн є єдиним виробничо-господарським комплексом, учасники якого тісно пов’язані між собою технологічною та коопераційною єдністю.

Іншим видом статутних об’єднань є консорціум – тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. При досягненні мети створення консорціум припиняє свою діяльність.

У країнах з розвинутою ринковою економікою консорціуми створюються як міжнародні об’єднання суб’єктів господарської діяльності для реалізації великих проектів у будівництві, для освоєння родовищ корисних копалин, розв’язання складних науково-технічних завдань та проведення спільних наукових досліджень.

При утворенні консорціуму його учасники повністю зберігають свою самостійність. Але в тій частині спільної діяльності, яка стосується реалізації цілей консорціуму, вони підпорядковані спільно створеному органу управління. За межами консорціуму його учасники залишаються конкурентами і можуть бути одночасно учасниками інших об’єднань.

Консорціум є ефективним засобом вирішення великих завдань національної економіки. Після досягнення статутної мети, тобто після виконання поставленого завдання консорціум або припиняє свою діяльність (ліквідується), або перетворюється в інший вид об’єднання і реєструється як постійне господарське об’єднання.