4. Організація занять оздоровчою ходьбою.

Приступаючи до занять оздоровчою ходьбою, потрібно перш за все вирішити наступні організаційні питання:

• отримати дозвіл на заняття у лікаря (пройти медичний контроль);

• визначити час занять;

• підібрати необхідний одяг і взуття;

• вибрати і виміряти протяжність траси;

• розучити спеціальні вправи;

• навчитися визначати швидкість ходьби;

• засвоїти методи самоконтролю;

4.1. Медичний контроль.

Кількість медичних протипоказань для занять оздоровчою ходьбою дуже невелика. Але, незважаючи на це, підміняти поверхневою самооцінкою кваліфікований огляд не рекомендується.

Первинний медичний контроль дуже важливий, оскільки фіксує початковий рівень показників функціонального стану на початок занять, щоб потім поетапно стежити за їх змінами під час проходження регулярних поточних оглядів.

Краще всього звернутися у спеціалізований фізкультурно-спортивний диспансер, або у поліклініку за місцем проживання. Досвідчений та сумлінний фахівець зробить ряд обстежень, тестів та проб для визначення функціонального стану організму та рівня фізичної підготовленості; проаналізувавши отриману інформацію, він надасть рекомендації стосовно режиму тренувань, обсягу та інтенсивності навантажень. Хороший лікар запропонує також прийти на повторне обстеження через певний час для контролю стану здоров’я та корекції програми тренувань.

4.2. Визначення часу занять.

Час занять кожна людина підбирає індивідуально, виходячи з власного режиму дня, звичок, погодних умов, місцевості проживання і т. ін.

4.3. Екіпіровка для занять оздоровчою ходьбою.

Головне в екіпіровці для оздоровчої ходьби – взуття. Воно може бути як повсякденне, так і спортивне. Взуття повинне служити свого роду ресорою при ходьбі.

Взуття для ходьби повинне мати міцний задник і потовщену підошву під п'ятою. При плоскій підошві нога як би провалюється при опусканні стопи п'ятою на ґрунт. Таке провалювання може привести ще незміцнілі ноги новачка до перерозгинання в колінному суглобі; це позначиться на стилі ходьби і на її швидкості, може привести до виникнення больових відчуттів в м’язах та зв’язках, а в окремих випадках навіть і до травми.

Бажана деталь взуття - супінатор, тобто спеціальна прокладка, що підтримує зведення стопи. Його наявність дуже корисна, оскільки при тривалій ходьбі стопа відчуває значне навантаження і починає уплощатися. Лікарі встановили, що навіть у спортсменів-професіоналів при тривалих тренуваннях на жорсткому ґрунті внутрішнє повздовжнє зведення стопи може опуститися на 6 - 8 мм, а відновлюється воно тільки через 48 годин.

При заняттях оздоровчою ходьбою неприйнятне будь-яке взуття з гострими носками, оскільки пальці ноги будуть позбавлені можливості повноцінно відштовхуватися від поверхні землі. Абсолютно не годиться для швидкої ходьби і взуття з відкритою п'ятою - босоніжки, сабо і тому подібне

Не бажано займатися також у взутті, яке має високий підйом з шнуруванням, оскільки при ходьбі утруднюється робота гомілковостопних суглобів і натираються ноги в кісточках.

Для оздоровчої ходьби можна з успіхом використовувати багато видів взуття з м'якою литою підошвою. Перевагу слід надавати моделям, які мають супінатор.

При заняттях оздоровчою ходьбою не прийнятне жіноче взуття на каблуках, оскільки вони не дають можливості повністю розгинати суглоби ніг при збільшенні швидкості ходьби.

Спеціальне взуття для оздоровчої ходьби рекомендується носити з шкарпетками з натуральних матеріалів (бавовна, вовна), які добре вбирають піт і оберігають від розтертої шкіри.

Одяг для ходьби прийнятний як повсякденний, так і спеціальний спортивний. Він має, передусім, забезпечувати свободу рухів, оскільки збільшення швидкості ходьби пов'язане із збільшенням амплітуди руху багатьох ланок тіла. Одежа також має добре вбирати вологу (піт). У вітряну або дощову погоду бажано використовувати вітрозахисний і водовідштовхувальний костюми.