Вплив вегетативної нервової системи на ефекторні органи

Багато внутрішніх органів іннервуються як симпатичними, так і парасимпатичними нервами. Вплив цих двох систем на ефекторні органи часто має антагоністичний характер.

Орган	Симпатична нервова система	Парасимпатична нервова система
Око	Розширює зіниці	Звужує зіниці
Сльозові та слинні залози	Пригнічує слиновиділення	Стимулює сльозо- і слиновиділення
Серце	Підвищує амплітуду та частоту серцевих скорочень	Зменшує амплітуду і частоту серцевих скорочень
Легені	Розширює бронхи і бронхіоли Посилює вентиляцію легень	Звужує бронхи і бронхіоли Зменшує вентиляцію легень
Кишківник	Пригнічує перистальтику Пригнічує секрецію травних соків. Підсилює скорочення анального сфінктера	Підсилює перистальтику Стимулює секрецію Пригнічує скорочення
Кровоносна система	Звужує артеріоли кишечника і гладких м'язів, розширює артеріоли мозку і скелетних м'язів Підвищує кров'яний тиск Збільшує об'єм крові за рахунок скорочення селезінки	Підтримує постійний тонус артеріол кишечника, гладких м'язів, мозку і скелетних м'язів Знижує кров'яний тиск

У фізіологічних умовах діяльність усіх цих органів залежить від того, які переважають впливи – симпатичні чи парасимпатичні. При переважанні парасимпатичних регуляторних впливів, наприклад блукаючого нерва, частота і сила серцевих скорочень зменшується, моторика кишечника посилюється, сфінктери травного каналу ослаблюються, жовчний міхур і бронхи скорочуються. Збільшення активності ж симпатичних нервів супроводжується протилежним ефектом. Разом із тим, у більшості випадків симпатична і парасимпатична системи діють спів дружньо, синергічно. Так, підвищення артеріального тиску зумовлює рефлекторне зниження частоти і сили серцевих скорочень. Це є наслідком як збільшення активності парасимпатичних нервів, так і зниження активності симпатичних нервів.

Деякі органи постачаються тільки симпатичними або парасимпатичними нервами. До перших належать майже всі кровоносні судини, капсула селезінки, гладкі м’язи волосяних цибулин, клітини панкреатичних острівців, до других – артерії статевих органів, слізні залози, сфінктер зіниці.

Функції гангліїв внс

Вегетативні ганглії відіграють важливу роль у проведенні, розподілі та переробці імпульсів, які проходять через них, а також у здійснені так званих периферичних рефлексів. Їм притаманні морфо-функціональні властивості нервових центрів: відсутність сполучної тканини, незначний позаклітинний простір, численні гліальні елементи, щільний синаптичний контакт, однобічне проведення збудження, дивергенція та конвергенція збуджень, сумація, трансформація ритму нервових імпульсів. Однак вони мають і певні особливості: довготривала синаптична затримка, тривала слідові гіперполяризація. Внаслідок цих особливостей частота імпульсів, які можуть генерувати нейрони вегетативних гангліїв, порівняно невелика (не перевищує 10 – 15 імп/с).

Вегетативні ганглії є відділом нервової системи, який не має безпосереднього зв’язку з вищими центрами, внаслідок чого вони можуть регулювати діяльність внутрішніх органів автоматично.

У симпатичних гангліях кожне пресинаптичне волокно іннервує велику кількість (до 30) постгангліонарних нейронів. Тому збудження, яке надходить прегангліонарними волокнами із спинного мозку, після ганглію поширюється на периферію і носить генералізований характер.

У парасимпатичних гангліях кількість постгангліонарних нейронів, які іннервуються одним прегангліонарним волокном, значно менша (лише 3 – 4), тому така активність не є тією важливою функцією, яка властива симпатичним гангліям.