2. Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності: наукові відкриття.

Враховуючи величезне значення наукових відкриттів для розвитку науки і техніки, напр. 19 ст. на Лондонському конгресі Міжнародної літературної і художньої асоціації було піднято питання про доцільність їх спеціальної охорони, а в 1978 році ВОІВ прийняла Женевський договір про міжнародну реєстрацію відкриттів.

Пройшли роки, Договір так і не набрав чинності, міжнародна охорона відкриттів не відбулася і вони традиційно не охороняються у більшості розвинутих країн, незважаючи на те, що досвід такої охорони існував у соціалістичних країнах (СРСР, ЧССР, НРБ, МНР, на Кубі).

З розпадом соціалістичного табору охорона відкриттів у світі припинила своє існування. Але пізніше, уже на початку 21 ст. в деяких пострадянських державах, в т.ч. і в Україні, правова охорона відкриттів була відновлена.

Якщо винахід – це інтелектуальний продукт, який є результатом розумової діяльності і якого не існувало до моменту його створення, то відкриття – це явище, яке існувало завжди, але до моменту виявлення було невідомим. На відміну від винаходу, у випадку з відкриттям, досліднику не потрібно нічого придумувати, а треба лише знайти, «відкрити», дослідити і оприлюднити те, що об’єктивно існувало завжди, але уникало наукового усвідомлення.

Таким чином, наукове відкриття – це встановлення раніше невідомих закономірностей, властивостей та явищ матеріального світу, які вносять докорінні зміни в рівень пізнання.

З визначення відкриття випливають його критерії охороноздатності, які передбачають, що воно повинно: бути науковим положенням, обґрунтованим теоретично і підтвердженим експериментально (між датами пріоритету і реєстрації проходить іноді не одне десятиріччя):

• містити закономірність, властивість або явище матеріального світу;

• бути новим, тобто раніше невідомим у світі;

• вносити корінні зміни в рівень пізнання.

Відповідність заявленого об’єкту критеріям охороноздатності встановлює наукова експертиза.

Пріоритет відкриття визначається за датою першого формулювання положення, заявленого в якості відкриття.

Слід відзначити відмінність порядку встановлення пріоритету відкриття порівняно з пріоритетом винаходу. Якщо сутність винаходу краще не оголошувати до дати подачі заявки, то сутність відкриття, навпаки, необхідно оприлюднити якомога раніше. При цьому, необхідно зафіксувати факт і дату оприлюднення, а також склад авторів.

На відкриття географічні, археологічні, відкриття покладів корисних копалин правова охорона не розповсюджується.

Існує певне протиріччя щодо правового захисту відкриттів. Оскільки це продукт діяльності людського інтелекту, він потребує, з одного боку, належного правового захисту, скажімо, нарівні з винаходом. З іншого боку, маючи охронний документ, подібний патенту на винахід, правовласник здобуде й монопольне право на використання відкриття. Але патентний захист неминуче виключить можливість користування цим продуктом інших людей. В зв’язку з цим відкриттю не надано статусу об’єкту виключних прав, ніхто не може установити монополію на використання відкриттів. Вони належать усьому світові.

Автори не мають на відкриття майнових прав, а мають тільки особисті права: право авторства та право на ім’я.

З появою вітчизняного законодавства, відкриття були виключені з переліку об’єктів інтелектуальної власності, що охороняються державою. І тільки з 2004 року відкриттю повернуто цей статус. Щоправда, цей факт ще не набув подальшого розвитку в законодавчих документах, досі не розроблена нормативно-правова база щодо захисту відкриттів, немає кваліфікованих фахівців для проведення наукової експертизи. У незалежній Україні фактично відкриття ще не реєструвалися, всі відкриття українських авторів зареєстровані в Росії Міжнародною асоціацією авторів наукових відкриттів, вартість експертизи кожної заявки складає близько 3,5 тис. $.