11. (‘Пікові чинники кривої as, належать: зміна виробничого потен- гукупної ціапу економки та зміна витрат виробництва.

пропозиції фундаментальним неціновим чинником су-

тшттитт купної пропозиції є здатність економіки ви­робляти. Сукупна пропозиція здебільшого зале­жим) під виробничого потенціалу економіки. Останній можна охарак- м риіуиати так: у будь-який момент часу економіка має певну * мі,кість робочої сили, капіталу та землі. Поєднання цих факторів з Ьі.іяшюю технологією дає змогу забезпечувати максимальний обсяг національного виробництва.

Осяг виробництва залежить від кількості факторів виробництва — ь млі, прані й капіталу, а також від ефективності їх застосування, '.иілшення кількості факторів, а також підвищення ефективності їх никористання збільшують обсяг національного виробництва.

У другій половині XX ст. підвищення ефективності використання факторів є основним чинником тривалого збільшення обсягу національного виробництва, тобто сукупної пропозиції.

Другим неціновим чинником сукупної пропозиції, що зумовлює переміщення кривої AS, є зміна витрат виробництва. Коли витрата достають, то виробники готові постачати певний обсяг продукції і ільки за вищими цінами.

Важливими чинниками, що впливають на витрати виробництва, і ціни на ресурси, тобто на фактори виробництва. Підвищення цін на ресурси (за інших рівних умов) збільшує виграти на одиницю про­дукції, а отже, зменшує сукупну пропозицію. Зниження цін на ресурси веде до протилежного результату.

Що ж впливає на ціни на ресурси? Насамперед наявність цих ресурсів у країні, ціни на імпортні ресурси, а також структура ринків (факторів виробництва.

Збільшення пропозиції внутрішніх ресурсів знижує ціни на них, унаслідок чого зменшуються виграти на одиницю продукції. За удь-якого рівня цін на свою продукцію фірми вироблятимуть й поставлятимуть на ринок більший обсяг національного продукту, ніж раніше. Це переміщуватиме криву сукупної пропозиції вправо. Зменшення внутрішньої пропозиції ресурсів веде до протилежного результату.

Усі країни світу поряд із вітчизняними ресурсами застосовуюч і, також імпортні ресурси, які розширюють можливості національного виробницгва. Зниження цін на імпортні ресурси збільшує сукупну пропозицію, і навпаки, підвищення цін на ці ресурси зменшус: сукупну пропозицію в країні, яка їх імпортує.

Ціни на ресурси і сукупна пропозиція залежать від послаблення (чи посилення) влади над ринком, тобто на них впливає ринкова монополія постачальників ресурсів. Така монополія дає змогу вста­новлювати ціни, вищі за конкурентні. Прикладом може бути монополія країн ОПЕК на ринку нафти впродовж 70-х та 80-х років. Чотириразове підвищення країнами ОПЕК цін на сиру нафту її 1973 p., що називають нині першим нафтошоком, і повторне різке підвищення ними цін у 1979 р. (другий нафтошок) різко збільшило втрати на одиницю продукції й перемістило криву сукупної про­позиції в країнах—імпортерах нафти вліво. До середини 80-х рокін позиції країн ОПЕК на ринку нафти істотно послабилися. Ціни на сиру нафту впали, витрати виробництва і транспортування товарі» зменшилися; сукупна пропозиція зростала.

На сукупну пропозицію впливають також зміни правових норм, згідно з якими функціонують підприємства. Ці зміни передусім стосуються податків, субсидій та характеру державного регулювання економіки. Так, підвищення податків на підприємства, зокрема таких як податок на додану вартість, акцизний збір, так само як і підвищення заробітної плати, може збільшити витрати на одиницю продукції й скоротити сукупну пропозицію. У багатьох випадках надмірне державне регулювання економіки збільшує виграти вироб­ницгва на одиницю продукції й переміщує криву сукупної про­позиції вліво.

жтттжтяжттт Точка перетину кривих сукупного попиту і су- Макроекономічна кушюї пропозиції позначає рівноважний рівень рівновага цін та рівноважний реальний обсяг національ-

ттттттттштт ного виробництва. На рис. 11.6 показано, що макроекономічна рівновага досягається в точці Е з рівноважною ціною Р_е і рівноважним обсягом виробницгва Q, За макроекономічної рівноваги сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції; обсяг продукції, який хочуть придбати покупці, відповідає обсягові продукції, який фірми хочуть продати.

На положення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції впливає низка нецінових чинників. Якщо останні збільшують су­купний попит, то його крива переміщується вправо, а якщо змен­шують — крива переміщується вліво. На кейнсіанському відрізку, де

розвинутих країн 1е явище спосте­рігається за умов раптової зміни у витратах виробництва, що переміщує криву сукупної пропозиції. Особливої сили збурення пропозиції набрало в 1973 p., який увійшов в історію як рік «семи іих». Цей рік був позначений неврожаєм у сільському господарстві, іміщенням океанічних потоків, що викликали цунамі й торнадо, великі матеріальні руйнування та людські жертви, небаченими пекуляціями на світових товарних ринках, черговою арабо-ізраїль- ською війною та зростанням учетверо цін на сиру нафту. Ціни сировинних матеріалів і палива зросли з 1972 до 1973 р. більшою мірою, ніж від закінчення Другої світової війни до 1972 р.

П

крива сукупної пропозиції май­же горизонтальна, нецінові чин­ники попиту головно впливають па обсяг національного вироб­ництва, а рівень цін помітно не імінюватиметься. На класич­ному відрізку крива AS стає кру­пно, і зміна сукупного попиту, наприклад його розширення, переважно зумовлюватиме зрос- і.і пня цін та номінального ВВП, а реальний ВВП майже не змі­нюватиметься.

Застосуємо модель сукупного попиту та сукупної пропозиції для аналізу окремих макроско- номічних явищ, що мали місце в недалекому минулому. З 70-х років економіку охопила нова хвороба — збурення пропозиції.

ісля першого нафтошоку темпи інфляції різко зросли, а обсяг національного продукту зменшився в усіх розвинугих країнах. Виникло небувале раніше в економічному житті поєднання спаду виробництва зі зростанням цін.

Протягом двох попередніх століть розвитку ринкової економіки спади виробницгва завжди супроводжувалися зниженням цін, і і юєднаніш спаду, безробіття та інфляції було неможливим. Із 70-х років гаке поєднання стало реальністю. Щоб зрозуміти це нове явище, іастосуємо модель сукупного попигу та сукупної пропозиції. Раптове ростання витрат на сировинні матеріали становить основу збурення пропозиції. На графіку це можна зобразити ж рЬке переміщення ривої сукупної пропозиції AS вгору в положення As¹, (рис. 11.7).

Збурення пропозиції, тобто раптове переміщення вгору кривої AS, має своїм наслідком зростання цін і супроводжується падінням обсягу національного виробницгва.

Усі країни світу поряд із вітчизняними ресурсами застосовуюч і, також імпортні ресурси, які розширюють можливості національною виробницгва. Зниження цін на імпортні ресурси збільшує сукупну пропозицію, і навпаки, підвищення цін на ці ресурси зменшує сукупну пропозицію в країні, яка їх імпортує.

Ціни на ресурси і сукупна пропозиція залежать від послаблення (чи посилення) влади над ринком, тобто на них впливає ринкова монополія постачальників ресурсів. Така монополія дає змогу вста­новлювати ціни, вищі за конкурентні. Прикладом може буги монополія країн ОПЕК на ринку нафти впродовж 70-х та 80-х років. Чотириразове підвищення країнами ОПЕК цін на сиру нафту її 1973 p., що називають нині першим нафтошоком, і повторне різке підвищення ними цін у 1979 р. (другий нафтошок) різко збільшило втрати на одиницю продукції й перемістило криву сукупної про­позиції в країнах—імпортерах нафти вліво. До середини 80-х рокін позиції країн ОПЕК на ринку нафти істотно послабилися. Ціни на сиру нафту впали, витрати виробництва і транспортування товарі» зменшилися; сукупна пропозиція зростала.

На сукупну пропозицію впливають також зміни правових норм, згідно з якими функціонують підприємства. Ці зміни передусім стосуються податків, субсидій та характеру державного регулювання економіки. Так, підвищення податків на підприємства, зокрема таких як податок на додану вартість, акцизний збір, так само як і підвищення заробітної плати, може збільшити витрати на одиницю продукції й скоротити сукупну пропозицію. У багатьох випадках надмірне державне регулювання економіки збільшує втрати вироб­ницгва на одиницю продукції й переміщує криву сукупної про­позиції вліво.

жтжжжтшяжтжт Точка перетину кривих сукупного попиту і су- Макроекономічна кушюї пропозиції позначає рівноважний рівень рівновага цін та рівноважний реальний обсяг національ-

тжтттттжжт ного виробницгва. На рис. 11.6 показано, що макроекономічна рівновага досягається в точці Е з рівноважною ціною Р_е і рівноважним обсягом виробництва Q_t За макроекономічної рівноваги сукупний попит дорівнює сукупній пропозиції; обсяг продукції, який хочуть придбати покупці, відповідає обсягові продукції, який фірми хочуть продати.

На положення кривих сукупного попиту і сукупної пропозиції впливає низка нецінових чинників. Якщо останні збільшують су­купний попит, то його крива переміщується вправо, а якщо змен­шують — крива перемішується вліво. На кейнсіанському відрізку, де

»■ рива сукупної пропозиції май­же горизонтальна, нецінові чин­ники попиту головно впливають н.і обсяг національного вироб­ництва, а рівень ціп помітно не імінюватиметься. На класич­ному відрізку крива стає кру­пно, і зміна сукупного попиту, наприклад його розширення, переважно зумовлюватиме зрос- і.іпня цін та номінального ВВП, і реальний ВВП майже не змі­нюватиметься.

З

.9

о.

астосуємо модель сукупного попиту та сукупної пропозиції для аналізу окремих макроеко- помічних явищ, що мали місце в недалекому минулому. З 70-х років економіку розвинутих країн охопила нова хвороба — збурення пропозиції. Це явище спосте­рігається за умов раптової зміни у витратах виробництва, що переміщує криву сукупної пропозиції. Особливої сили збурення пропозиції набрало в 1973 p., який увійшов в історію як рік «семи іих». Цей рік був позначений неврожаєм у сільському господарстві, іміщенням океанічних потоків, що викликали цунамі й торнадо, великі матеріальні руйнування та людські жертви, небаченими спекуляціями на світових товарних ринках, черговою арабо-ізраїль- і ькою війною та зростанням учетверо цін на сиру нафту. Ціни сировинних матеріалів і палива зросли з 1972 до 1973 р. більшою мірою, ніж від закінчення Другої світової війни до 1972 р.

Після першого нафтошоку темпи інфляції різко зросли, а обсяг національного продукту зменшився в усіх розвинутих країнах. Виникло небувале раніше в економічному житті поєднання спаду ииробницгва зі зростанням цін.

Протягом двох попередніх століть розвитку ринкової економіки спади виробницгва завжди супроводжувалися зниженням цін, і поєднання спаду, безробіття та інфляції було неможливим. Із 70-х років і-аке поєднання стало реальністю. Щоб зрозуміти це нове явище, ілстосуємо модель сукупного попиту та сукупної пропозиції. Раптове ростання витрат на сировинні матеріали становить основу збурення пропозиції. На графіку це можна зобразити ж різке переміщення ривої сукупної пропозиції AS вгору в положення AS_{ (рис. 11.7).

Збурення пропозиції, тобто рашове переміщення вгору кривої AS, має своїм наслідком зростання цін і супроводжується падінням обсягу національного виробницгва.

Ще глибшим було збурення пропозиції в економіці України в 1993 р. Іноземні постачальники значно підвищили ціни на нафту й газ, які Україна імпортує. Це позначилося на всій економіці України, призвело до зростання витрат на виробництво всіх вітчи­зняних товарів і послуг. Як наслідок крива сукупної пропозиції перемістилася різко вгору.

У країнах з ринковою економікою нерідко виникають збурення і в сукупному попиті. Зменшення податків, збільшення державних видатків, відповідна політика центрального банку можуть збільшити сукупний попит. Тоді крива сукупного попиту AD перемішується в положення AD_l (рис. 11.8). Рівновага переміститься з £ до E_v Коли економіка виходить за потенційний обсяг виробницгва, обсяг національного виробництва та зайнятість зростають повільно, а ціни дуже швидко.

Економіку, що вийшла за потенційний обсяг виробництва, нази­вають перегрітою. У такій економіці високий рівень обсягу вироб­ницгва та зайнятості поєднується з високими темпами інфляції, яка починає згубно позначатися на ефективності економіки та рівні життя. Це змушує уряд вживати заходів для стримування інфляції, що відомі під назвою політики «дорогих» грошей, яка супровод­жується економічним спадом та збільшенням масштабів безробіття.

Коротке

повторення

• Сукупний попит відображає обернену залеж­ність між рівнями цін і сукупними видатками на реальний внутрішній обсяг виробництва.

• Збільшення сукупного попиту зображають як переміщення кривої сукупного попиту вправо; його зменшення — як переміщення цієї кривої вліво.

• Крива сукупної пропозиції має три чітко визна­чені відрізки: горизонтальний, проміжний (ви­східний) та вертикальний.

• Збільшення сукупної пропозиції показують графічно як переміщення кривої сукупної пропо­зиції вправо, а її зменшення — як переміщення цієї кривої вліво.