2. Інвестиційна діяльність та інвестиційна політика підприємства

Згідно Національного П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» інвестиційна діяльність – це діяльність, що пов’язана з придбанням і реалізацією необоротних активів, а також із здійсненням фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів.

Головна мета інвестиційної діяльності – підвищення вартості підприємства. Досягнення головної мети інвестиційної діяльності забезпечується розробкою та реалізацією інвестиційної стратегії підприємства.

Суб’єктами інвестиційної діяльності є інвестори, замовники, виконавці робіт, користувачі об’єктів інвестиційної діяльності, а також постачальники, будь-які суб’єкти підприємницької і фінансової діяльності – банківські, страхові і посередницькі установи. Суб’єктами інвестиційної діяльності можуть бути фізичні та юридичні особи (в тому числі іноземні), а також державні та міжнародні організації.

Інвестиційний процес починається з визначення інвестиційної стратегії підприємства, вибір якої залежить від:

— стадії життєвого циклу підприємства;

— стратегії розвитку в цілому;

— стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

— інвестиційної привабливості підприємства як об'єкта вкладення засобів.

Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплекс довгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Інвестиційна стратегія може бути пасивною та активною.

Пасивне інвестування передбачає підтримку незмінного рівня розвитку підприємства, призводить до відставання від середнього, по галузі, рівня і може мати в майбутньому ті ж наслідки.

Активна інвестиційна стратегія, що забезпечує зростання прибутковості до середньогалузевого рівня вкладень, припускає вибір і реалізацію різного роду інноваційних проектів, активну поведінку на ринку.

Ефективність розробленої інвестиційної стратегії підприємства можна оцінити за такими критеріями:

погодженість інвестиційної стратегії із загальною стратегією економічного розвитку підприємства.

внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії;

погодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем;

реалізація інвестиційної стратегії з врахуванням наявного ресурсного потенціалу;

прийнятність рівня ризику, пов’язаного з інвестиційною стратегією;

результативність інвестиційної стратегії.

Інвестиційна політика підприємства - це комплекс заходів, що забезпечують вигідне вкладення власних, позикових та інших коштів в інвестиції з метою забезпечення стабільної фінансової стійкості роботи підприємства в перспективі.

Принципи інвестиційної політики підприємства:

- націленість інвестиційної політики на досягнення стратегічних планів підприємства та його фінансову стійкість; 

- врахування інфляції і фактору ризику;

- економічне обгрунтування інвестицій; 

- формування оптимальної структури портфельних і реальних інвестицій; 

- ранжування проектів та інвестицій за їх важливістю і послідовності реалізації виходячи з наявних ресурсів і з урахуванням залучення зовнішніх джерел; 

- вибір надійних і більш дешевих джерел і методів фінансування інвестицій.

Розробка інвестиційної політики підприємства базується на таких концепціях фінансового менеджменту:

1. Концепція грошових потоків, яка базується на визнанні активів як джерела майбутніх грошових потоків і передбачає: ідентифікацію грошових потоків від інвестування в окремі активи; оцінювання факторів впливу на величину і структуру майбутніх грошових надходжень від інвестицій; вибір коефіцієнту дисконтування, що дає змогу зіставити грошові потоки, які генеруються на різних стадіях інвестиційного процесу; оцінювання ризиків, пов'язаних з грошовими потоками.

2. Концепція теперішньої вартості, яка витікає з об'єктивно існуючої нерівноцінності наявних і очікуваних грошових ресурсів у зв'язку з інфляцією, ризику упущеної вигоди, уповільнення обороту коштів.

3. Концепція компромісу між ризиком і дохідністю враховує, що зі збільшенням рівня очікуваної дохідності інвестицій одночасно зростає ризик недоотримання цього доходу.

4. Концепція ціни капіталу - передбачає необхідність врахування вартості окремих інвестиційних ресурсів з метою забезпечення їх найбільш оптимальної структури за критерієм мінімізації середньозваженої ціни капіталу.

5. Концепція ефективності ринку капіталу полягає в тому, що при своєчасному і достатньому інформаційному забезпеченні ринкові ціни фінансових інструментів відповідають їх внутрішній (реальній) вартості. Виходячи з цієї концепції, фінансові менеджери можуть орієнтуватися на ринкові ціни фінансових інструментів.

6. Концепція асиметричної інформації враховує той факт, що окремі учасники інвестиційної діяльності можуть володіти конфіденціальною інформацією і використовувати її при прийнятті інвестиційних рішень.

7. Концепція альтернативних витрат виходить з необхідності враховувати розмір упущеної вигоди інвестора у випадку, коли він обирає один напрям вкладення коштів і відмовляється від альтернативних варіантів інвестування.

8.Концепція агентських угод передбачає необхідність свідомо йти на додаткові агентські витрати у випадку, коли інвестиційні посередники краще знають кон'юнктуру інвестиційного ринку і можуть більш ефективно управляти інвестиційним портфелем, ніж сам інвестор.

Основна мета інвестиційної політики полягає у забезпеченні найбільш ефективних шляхів розширення активів підприємства. Для її реалізації вирішуються такі завдання:

- досягнення високих темпів зростання капіталу і поточних доходів від інвестицій;

- мінімізація інвестиційних ризиків за допомогою методів і прийомів ризик-менеджменту;

- забезпечення ліквідності інвестицій шляхом зменшення строків реалізації інвестиційних проектів, вкладення інвестицій лише у високоліквідні фінансові інструменти.

Залежно від класифікації інвестицій та напрямів їх здійснення інвестиційна політика підприємства має відповідати таким вимогам:

1. Довгострокова інвестиційна стратегія повинна бути підпорядкована загальній і конкурентній стратегіям та погоджена з фінансовою стратегією підприємства.

2. Інвестиційна політика повинна охоплювати наступні напрями інвестування: капітальні інвестиції; інвестування в оборотні кошти; фінансові інвестиції; інтелектуальні інвестиції.

3. Інвестиційна політика повинна базуватися на альтернативності вибору.