Поняття і напрямки податкової політики.
Податкова політика — це діяльність держави у сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави. Формуючи свою податкову політику держава шляхом збільшення або скорочення маси податкових надходжень, зміни форм оподаткування та податкових ставок, тарифів, звільнення від оподаткування окремих галузей виробництва, територій, груп населення може сприяти зростанню чи спаду господарської активності, створенню необхідної кон’юнктури на ринку, умов для розвитку пріоритетних галузей економіки, формування збалансованої соціальної політики.
Головні напрямки податкової політики
Податкова політика України спрямована на стабілізацію фінансового стану підприємств у цілому, у першу чергу, за рахунок зниження податкового навантаження, виконання дохідної частини бюджетів всіх рівнів, чіткого розмежування повноважень та відповідальності виконавчої і законодавчої влади в процесі підготовки, затвердження та виконання бюджету, а також визначення відповідальності розпорядників бюджетних коштів на усіх рівнях.
Основні завдання податкової політики полягають у:
- зниженні граничного рівня перерозподілу валового внутрішнього продукту через доходну частину бюджету;
- розширення бази оподаткування шляхом законодавчого скасування пільг;
- послаблення податкового навантаження на фонд оплати праці;
- запровадження податкового стимулювання діяльності малого підприємництва, насамперед, у пріоритетних сферах матеріального виробництва; звільнення від оподаткування частини їх прибутку (доходу), що спрямовується на рефінансування;
- наданні експортерам високотехнологічної продукції, знижок з діючих ставок податку на прибуток у залежності від росту експортної продукції.;
- наданні податкових пільг під крупні іноземні кредити, що спрямовуються в інвестиційні проекти, передбачені державними програмами;
- підвищенні ролі акцизного збору у наповненні доходів бюджету;
- подальшому впровадженні і посиленні ролі місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів;
- посиленні контролю за правильністю справляння податків, боротьби з ухиленням від сплати платежів, контролю за бюджетною дисципліною та цільовим використанням бюджетних коштів.
Однозначно, що держава, проводячи свою податкову політику повинна дотримуватись визначених на певний час орієнтирів у розвитку суспільства, змінюватися поступово, еволюційним шляхом. З набуттям незалежності України почала формувати свою власну податкову політику. Її аж ніяк не можна назвати стабільною, так як це був період пошуку оптимальних форм і механізмів стягнення податків, який триває й досі.
Стабільність податкової політики по-перше, дає змогу всім суб’єктам фінансових відносин мати сталі інтереси і виходячи з них вести перспективну фінансову політику. Коли податкова політика змінюється щороку, а то й декілька разів на рік, то це призводить до нерівноваженості і невпевненості у фінансовій діяльності підприємств. Ні про яке нормальне фінансове планування в таких умовах не може бути й мови. По-друге, стабільність податкової політики забезпечує високий рівень податкової роботи, оскільки податкова служба теж повинна мати певний час на освоєння механізму стягнення того чи іншого податку. Коли ж податки і порядок їх стягнення весь час змінюються, то на невизначеність фінансових інтересів платників накладається це й плутанина в роботі податкової служби.
Але слід зазначити, що стабільність податкової політики має і певні обмеження. У зв’язку з тим, що соціально-економічна ситуація в кожній країні весь час змінюється, необхідні і відповідні зміни в податковій політиці. Ці зміни можуть відбуватись або шляхом податкової реформи, або еволюційним шляхом поступового вдосконалення податкової системи. Причому гнучкість податкової політики забезпечується, насамперед, через поступову зміну податкової системи. Така податкова політика і легше сприймається населенням, і приносить більше користі.
Основні причини, що зумовлюють високий рівень оподаткування в Україні, лежать у площині суб’єктивного фактора це:
1. Зволікання з ринковими перетвореннями в Україні, яке стало на заваді скороченню витрат державного бюджету і зменшенню рівня оподаткування.
2. Помилки в проведенні податкової політики, що спричинили значні масштаби ухилення від оподаткування. Неможливість акумулювати за цих умов достатні доходи в державний бюджет призводить до найпростішого виходу з важкої ситуації – посилення податкового пресу на тих, хто ще сплачував податки.
3. Зростання дефіциту державного бюджету, через помилки в політиці державних витрат, яке також супроводжується пошуком шляхів збільшення державних доходів, а єдиним засобом такого збільшення вважається підвищення загального рівня оподаткування.
Таким чином, рівень податкового тягаря в Україні можна оцінити як надмірний у тому значенні, що він вищий, ніж це зумовлено об’єктивними причинами і обставинами.