Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Теремко В. - Основні засади видавничого бізнесу...doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
4 Мб
Скачать
☆

X. Маккей

і

Запитання. Завдання

..

  1. Розкрийте зміст і структуру потенціалу суб'єкта видавничого бізнесу.

  2. У чому полягають відмінності між ресурсами та активами у ви­давничому бізнесі?

  3. Які активи у видавничому бізнесі відіграють визначальну роль?

  4. Проаналізуйте сутнісні ознаки і роль у видавничому бізнесі ос­новних нематеріальних активів.

І.,,

Ііпочаткування та організування видавничого бізнесу

71

ТІ •

Започаткування

та організування видавничого бізнесу

Започаткування діяльності не може бути спонтан­ним, неосмисленим, без бачення її перспективи, аналізу необхідного потенціалу, прогнозування можливостей, шансів, ризиків і загроз, врахування правових, техноло­гічних, санітарно-гігієнічних, культурних та інших обмежень. Йому передує аналіз власної здатності до справи, умов діяльності, чинників, які забезпечувати­муть її успішність у близькій і віддаленій перспективі. Тобто ще до початку діяльності необхідно бачити її у стратегічних вимірах.

4.1. Визначення стратегічного потенціалу і конкурентоспроможності суб'єкта видавничого бізнесу

Давно вже минули часи, коли на ринку товарів і по­слуг усе залежало від виробників, які за дефіциту про­позиції могли продати все, що вироблялося (ринок ви­робника). В індустріальну епоху розвитку цивілізації більшість дефіцитів було подолано, споживач отримав змогу обирати найвигіднішу із багатьох пропозицій (ри­нок споживача). Сучасний ринок переживає «вибух»,

♦ диктат» пропозиції, внаслідок чого нелегко доводить­ся і виробникам (важко продати), і споживачам (нелег­ко зробити свій вибір).

У соціальному аспекті така ситуація має важливу Позитивну якість, оскільки виробник змушений у про-Грішуванні й організуванні своєї діяльності думати про ішоживача, переконувати у найвищій відповідності Пропонованих товарів споживчим потребам. «Знайдіть Потребу і задовільніть її», «Постійно вивчайте, чого хо­чуть люди, і шукайте можливості дати їм те, чого вони Почуть», — переконують маркетологи.

Тому перед започаткуванням справи суб'єкт бізнесу І'ясовує, кому будуть адресовані її результати (товари, Послуги), які основні потреби споживачів, особливості х купівельної і споживчої поведінки, динаміку їхніх Потреб, смаків та інтересів, причини цих змін. Бо, як ЙЯІдчить практика, навіть найуспішніші фірми, випу-ОТинши з поля зору і не відреагувавши вчасно на зміну Потреб споживачів, опиняються перед проблемами, по-

С

олішня яких потребує надмірних затрат, надзусиль, а ІОДІ стає неможливим. Тому на початку діяльності і на II різних часових етапах завжди необхідно відстежува-иня ситуації на ринку, прогностичне оцінювання шан-оі» і загроз.

V У бізнесі успіхом традиційно вважають співмірні §ЧІкуванням (цілям, планам) економічні показники (дохід, прибуток, частка ринку, капіталізація, рента­бельність тощо) або кращі, ніж у конкурентів, результа­ти. Не менш важливим при цьому є забезпечення кон­курентоспроможності суб'єкта діяльності (стійкості до Конкурентних викликів, здатність досягати результатів Щидики ефективному реагуванню на потреби спожива­чів) і живучості (уміння пристосовуватися до нових умни і досягати результатів, не втрачаючи перспектив діяльності), спроможність створювати нові шанси і мо­їй ли пості, формувати сприятливе середовище для своєї

ДІЯЛЬНОСТІ.

і Раціональне започаткування діяльності завжди Пов'язане з аналізом потенціалу, прогнозуванням, мо-дцлкшпнням ключових факторів успіху (КФУ) — акти-ЯІм І компетенцій, які суб'єкт діяльності може викори-•Фнти задля досягнення економічних результатів, ус-ИІіиікн конкурентної боротьби. Цей етап неминучий, Нині ті. якщо суб'єкт діяльності не володіє раціональни-

72

Започаткування та організування видавничого бізнесу ••початкування та організування видавничого бізнесу

73

м и процедурами стратегічного мислення — логічного пізнання віддалених у часі процесів, явищ, побудови далекосяжних прогнозів задля налагодження на їх під­ставі діяльності. Основними категоріями такого ми­слення є: тенденція — спрямованість розвитку події, процесу, явища; імовірність — ступінь можливості пев­них подій, явища, процесу, які можуть відбутися або не відбутися; аналогія — виведення висновку про предме­ти, явища, процеси на основі їх подібності за певними ознаками; гіпотеза — припущення про існування пев­ного закономірного зв'язку між явищами, подіями, протестами; доведення — обґрунтування положення (судження, гіпотези, концепції) за допомогою інших з використанням відповідних міркувань. Від масштабу, фахової вивіреності, стратегічного мислення залежать перспективне планування, вибір ефективних стратегій задля досягнення на ринку конкурентних переваг — вигідних позицій у конкурентній боротьбі, уникнення конкурентних ризиків і загроз.

Залежно від змісту і динаміки розвитку ситуації будь-які актив чи компетенція можуть бути ключовим фактором успіху або, навпаки, стати на заваді його до­сягненню, якщо невміло їх використовувати або експлу­атувати один на шкоду іншим. Наприклад, надмірне за­тягування (дбаючи про якість) редакційного процесу може мати наслідком надто високу собівартість видан­ня, несвоєчасний (запізнілий) вихід на ринок, через що видання може розминутися із швидкоплинною потре­бою або цю потребу успішно задовільнить інший вида­вець. А випуск у світ масового видання з дорогих мате­ріалів може призвести до того, що на прилавках з'я­виться не елегантне джерело інформації, а розкішна «книга-мавзолей».

У видавничому бізнесі систему ключових факторів успіху утворюють:

— уміння розпізнавати (ідентифікувати) корінні по­треби, смаки та інтереси читачів цільового ринку, ра­ціонально прогнозувати їх; намагання першим виходи­ти на ринок із видавничим продуктом, спроможним за­довольнити ці потреби. Немало видавництв володіють такими знаннями і вміннями, однак не всі охоче роз­кривають їх, небезпідставно вважаючи це важливим елементом свого конкурентного потенціалу (ноу-хау);

  • спроможність генерувати співмірні ринковим по­требам унікальні видавничі ідеї, моделювати інновацій-мі видавничі проекти, наділяти їх неповторними, осо­бливо привабливими для конкретних категорій читачів опоживчими цінностями;

  • недосяжна для конкурентів індивідуальність ви­давничої продукції. Можна перейняти у когось принци­пи структурування і дизайну видань, навіть «списува­ти» анотації чи інші елементи, однак забезпечити на най­вищому рівні усі їх якісні ознаки неможливо, якщо Індивідуальний чи сукупний кадровий потенціал видав­ництва не володіє необхідними для цього компетенціями;

  • адекватність сукупних компетенцій видавничих Кадрів обраним видавничим стратегіям. Суттєвою пере­думовою створення КФУ є наявність у виданні важливої для конкретних читачів споживчої цінності: у творах художньої літератури — проблематика, сюжет, автор-(іі.кий стиль, якість редакторської підготовки текстів Тощо; у навчальному — актуальність, методична вивіре-ність, структурованість, раціональність викладу інфор­мації; у довідково-енциклопедичному — широта поня­тійного апарату, повнота і стислість викладу інформації;

Є

ітячих — якість тексту і художнього оформлення та ін. і менш важливі уміння наділити видання ознаками ІИльного виробу: правильно обрати формат, дизайн, ху­дожнє оформлення, шрифти, тип обкладинки (палітур­ки), ефективно використати прізвище автора, назву ви-Гиня, видавничу марку; — поєднання інноваційності, креативності, налаш-ТНИп пості на унікальність з прагматизмом, раціоналіз­мом, орієнтацією на функціональність видавничого про­екту;

— авторитет серед наявних і потенційних авторів як Компетентного видавця (партнера);

' — статус видавництва (видавничої марки), що при-ІЙЙліор, до співпраці з ним перспективних авторів, полі­графічні, книгорозповсюджувальні підприємства;

- правильно побудовані партнерські відносини (івпсмовигідність, надійність, розгалуженість, недопу­стимість ризикованої залежності від жодного з них);

— прогнозована і підтверджена практикою принци- ЦйАіі надійність в якості тексту, естетиці видання, дот- фимішні партнерських зобов'язань; обґрунтованість ІЙШ'ііої позиції у партнерських відносинах.

^4 Започаткування та організування видавничого бізнесу

  • уміння використовувати знання ринку (особливо­сті конкуренції, потреб споживачів, їх купівельної і споживчої поведінки), оперативне реагування на зміну ринкової кон'юнктури);

  • кваліфікована і гнучка збутова політика, підпо­рядкування цілям комунікативних прийомів (уміння ефективно рекламувати товар, успіхи і заслуги, приваб­ливість видавництва для споживачів і партнерів, цін­ність для суспільства);

  • прогнозування економічних наслідків від вибору напрямів, стратегій діяльності, оперативних рішень. На­приклад, орієнтація на глибину асортименту (максималь­не експлуатування освоєних видань) обіцяє вищу ефек­тивність, ніж орієнтація на його широту (максимально широкий асортимент), але вона пов'язана із меншою су­мою товарної пропозиції і, можливо, навіть з втратою ча­стинки ринку.Однак необачне розфокусування (орієнта­ція на широту асортименту) пов'язане зі збільшенням ви­трат, знижєнеіям ефективності, іноді — втратою якості;

  • здатність максимально використати здобуті стра­тегічні позиції (особливо — людські) для утримання і по­силення симпатій споживачів і референтних аудиторій (громадських організацій, органів влади, груп впливу).

У сучасних українських реаліях поки що результа­тивно спрацьовують моделі бізнесової поведінки, які не обтяжені оригінальністю, креативністю, увагою до спо­живчої цінності видань, коректністю, використанням джентельменських методів конкуренції. У здоровому конкурентному середовищі, де панують економічна і моральна відповідальність за справу, якість рішень і дій, такі підходи неприйнятні, бо вони спотворюють, забруднюють конкурентне середовище, підривають ав­торитет, вбивають перспективу видавництва, ста­влять його у розряд тих, з ким соромно мати справу. Згубні вони і для суспільства, бо відкривають дорогу низькопробній за багатьма критеріями продукції, спричинюють неефективне використання коштів, де­формують стандарти і ділової поведінки, і якості ви­дань, зумовлюють деградацію важливої для соціаль­ного буття галузі.

На основі поєднання ключових факторів успіху зі специфічними можливостями суб'єкта видавничого біз­несу, врахування особливостей ринкового середовища формуються його стійкі конкурентні переваги — ко-

лочаткування та організування видавничого бізнесу 75

рінні переваги в конкурентній боротьбі, базовані на виз­нанні ринком (споживачами) вищої споживчої цінності видавничої продукції. Щоб здобути їх, видавець пови­нен більшість елементів своїх видань творити краще за конкурентів (одна з вимог брендінгу). І робити це так, Щоб вони не могли досягти його загального рівня, на-МІть якщо за якимись критеріями переважатимуть. Ви­гідними для партнерів і споживачів мають бути також цінові пропозиції та інші умови взаємодії. Не менш ■пжливе — споживач повинен знати це.

У видавничому бізнесі стійкі конкурентні переваги можна забезпечити, здобувши виключні права (ті, що инлсжать тільки йому) на твір, серію творів одного авто­ри. Нажлива при цьому репутація видавця як продуцен­ти нисокоякісних видань, які мають вмотивовані ціни, Надійного в усьому партнера. З часом співпрацею з та­ким видавництвом зацікавляться авторитетні (вигідні) »*тори, недоступні розповсюджувальні мережі, оскіль-

К

кп побачать у цьому вигоду. Г Опора на ключові фактори успіху забезпечує стра-Пі'і'ічні сили суб'єкта бізнесу — унікальні позиції на ринку. Цьому сприятиме відповідний фаховий потен-ЦІпл (стратегічні необхідності), без якого неможливе функціонування видавництва, оскільки його продукція (> нідповідатиме стандартам якості, необхідним для Ідобуття й утримання конкурентних переваг. В Украї­ні, щоправда, багато видавництв, видавничих організа­цій цим питанням майже не приділяють уваги або та­кий рівень роботи їм просто недоступний. Як правило, Кліп субсидуються засновниками, фінансуються спон-борпми, меценатами, іноді — державою. У відкритій Конкурентній боротьбі у них немає жодних шансів на ІИЖинання. Такі видавничі структури спотворюють Конкурентне середовище (наприклад, автор неякісно Підготовленого і виданого у своєму навчальному закла­ді (іішчального видання нав'язує його студентам як най-Кршцо), відчутно знижують сукупну якість видавничої Іродукції, фахові стандарти діяльності, мимовільно утверджують думку, що написати і видавати книгу Може будь-хто і робити це можна абияк.

Підтримання конкурентоспроможності передбачає ■ос тій не нарощування ключових факторів успіху, вмо-

І

НВспінний маневр ними, максимальне їх використання. 1г зумовлює необхідність постійного розвитку, збага-

76 Започаткування та організування видавничого бізнесу £ |іпочаткування та організування видавничого бізнесу 77

чення сукупних компетенціи (знань, умінь, навичок) суб'єкта видавничого бізнесу, особливо креативних їх складових, оскільки посилюється конкуренція, зміню­ються потреби і смаки споживачів. За таких обставин не фінансово-матеріальні активи є джерелом успіху, а пе­редусім нові видавничі ідеї, популярні автори, наділені особливою привабливістю тексти, талановита і відпові­дальна робота редактора, оригінальний дизайн, інші ви­давничі рішення, ефективні маркетингові комунікації, раціональний розподіл товарів розповсюджувальними мережами, гнучка комерційна політика.

Ще до початку діяльності суб'єкту видавничого біз­несу необхідно визначитися із сегментом видавничого ринку, обрати певну стратегію (модель) поведінки на ньому. Для цього слід вивчити потреби споживачів, конкурентне середовище, ринкові можливості (потен­ціал попиту) і обмеження, проаналізувати свої наявні і прогнозовані сильні, слабкі сторони і ті, якими володі­ють конкуренти. Необхідно також максимально вико­ристати переваги (уникнення конкуренції) конкурент­ної сили.

Належно підготовлений початок діяльності завжди передбачає якнайвигідніше використання всього стра­тегічного потенціалу успіху — сукупності зовнішніх умов і внутрішніх можливостей щодо забезпечення на­дійних конкурентних позицій на ринку. Його необхідно бачити на старті й на всіх етапах діяльності, відповідно розвиваючи для його нарощування компетенції видав­ництва. Для цього потрібні стратегічне бачення, перс­пективне мислення, вміння моделювати ситуації, оці­нювати ймовірні результати.

В обмеженому часі, тобто в найближчій перспекти­ві, суб'єкт видавничого бізнесу переслідуватиме мету, пов'язану із здобуттям конкурентних переваг у більш-менш відомих і зрозумілих йому ринкових умовах. Водночас йому доводиться дбати про формування і ро­звиток потенціалу, можливостей (активів, компетен­ціи) на віддалену перспективу, оскільки ринок завжди пред'являтиме йому нові виклики.

У моделюванні перспективи продуктивними є такі підходи:

— максимальне використання наявного потенціалу (активів), зосередження на власних сильних сторонах і конкурентних перевагах (однак з часом сильні сторони

•наслідок зміни попиту можуть перестати бути таки­ми, а конкуренти — посилити свої потуги у боротьбі на ринку);

  • створення нового потенціалу на освоєних сегмен-тпх ринку. Фахівці з маркетингу у видавничому бізнесі (Я. Владарчек) застерігають проти бездумного переходу ті нові ринкові сегменти, оскільки їм притаманні інші характер попиту, поведінка споживачів тощо. Для цьо­го передусім необхідно кардинально переосмислити по­передній досвід (підходи у товарній політиці, комуніка­тивній практиці), освоїти нову методику діяльності, що ні1 завжди і не всім вдається. Доцільніше урізноманіт­нювати товарні пропозиції на висе освоєних ринках, Якщо вони мають необхідний потенціал зростання (не-Мдоволений попит або можливості для його формуван­ня), а видавництво володіє достатніми для цього мо­жливостями (ідеї, автори, бачення товарної політики). Тякий підхід безпечніший і може бути ефективним, ос­кільки відомо найважливіше — зміст і масштаб незадо-■ОЛеного попиту, особливості споживчих очікувань, ііо-івдінки покупців і споживачів, а також впливу комуні-(ІІТИгзних прийомів, які стимулюють їхню активність;

  • освоєння нових сегментів ринку завдяки викори-ОТпіпію наявного потенціалу. Вибір такої поведінки Юв'язаний з великим ризиком: необізнаністю з особли-ІОСтями нових сфер діяльності; перенесенням непро-

В

Ктивного в нових умовах власного досвіду (стереоти-I діяльності); нерозвинутістю необхідних компетен-ЇІЙ; дефіцитом для сильної ділової експансії ресурсів. »кий вибір може виправдати себе при освоєнні сегмен-Ги ринку, який зароджується під впливом певних чин-Иикіп, що зумовлює нові потреби та обіцяє великі при­бутки;

,— створення нового потенціалу для нових ринків. Із Ним пов'язана диверсифікація (проникнення на нові ІІРМішти ринку) діяльності, яка відкриває нові шанси (Пошук нових шансів — одна з передумов забезпечення Конкурентоспроможності), підвищує ринкову стійкість ІуО'скта діяльності, водночас породжує додаткові ризи­ки. Таким кроком можна вважати створення спеціалі-Щінмііої редакції щодо підготовки видань-аналогів, ви­міні.-субститутів або для реалізації нових, не характер-ІИх для видавництва проектів. Як свідчить практика,

7 8 Започаткування та організування видавничого бізнесу

диверсифікація, що потребує принципово нових компе-тенцій, також не позбавлена ризиків і загроз.

За будь-яких умов суб'єкту видавничого бізнесу необхідні інтелектуальні, вольові, організаційні зусил­ля, фінансово-матеріальні ресурси для створення, збе­реження і розвитку стратегічного потенціалу успіху, вироблення конкурентоспроможних стандартів діяль­ності, перетворення їх на реальні й ефективні фактори успіху — конкурентні переваги, активний попит, пози­тивне ставлення до діяльності, продукції, послуг, ви­давничої марки тощо. У цих координатах формується стратегічний контекст його функціонування. Важливо, щоб ці фактори розуміли всі учасники партнерських відносин, бо від цього залежать вигода та успіх кожного з них.

4.2. Вибір організаційної форми

і способів здійснення видавничого бізнесу

З усвідомленням можливості і доцільності започат-кування діяльності у сфері видавничого бізнесу постає необхідність вирішення організаційних питань — вибо­ру організаційної форми, складу засновників, наймену­вання майбутнього суб'єкта діяльності, підготовки і ре­єстрування засновницьких документів, ресурсного, ка­дрового, інформаційного забезпечення.

Організаційні форми підприємства. Законодавство України відкриває необхідні можливості для започат-кування підприємницької діяльності, в т. ч. у видавни­чій сфері, у будь-якій організаційній формі. Ними мо­жуть бути:

1) одноосібне господарство — належність власності одній особі, яка керує власністю і виробничою діяльні­стю, привласнює прибуток, відповідає за всіма зобов'я­заннями. Переваги такої форми — зосередження еконо­мічної та організаційної влади в одних руках; високі економічні стимули і рівень свободи економічного вибо­ру (можливість використовувати прибуток на власний розсуд відповідно до законодавства); незначні витрати на організування виробництва та управління ним; мо­жливість використання спрощеної системи оподатку­вання. Не позбавлене воно і недоліків: невеликі інвести­ційні можливості, розміри прибутку; вразливість щодо

аиочаткування та організування видавничого бізнесу 79

аовнішніх загроз; відповідальність власника за зобов'я-Юннями підприємства власним майном. У видавничій Сфері така форма діяльності досить поширена;

2) партнерство — об'єднання майна двох або більше Юридичних, фізичних осіб, які стають співвласниками Підприємства, разом управляють власністю, виробни-цтпом, розподіляють прибуток, солідарно відповідають ■я його зобов'язаннями. Партнерство може бути обме­женим (учасники відповідають за зобов'язаннями під­приємства, привласнюють прибуток у межах зроблених Ними внесків) або звичайним (відповідальність за Впбов'язаннями підприємства, розміром внесків та осо­бистим майном). Воно передбачає значно вищі можливо­сті для розширення виробництва за рахунок об'єднання Кішіталу, генерування стратегічних і тактичних ідей, алітування й організування справи, доступу до кредит­них ресурсів. Однак така форма знижує оперативність, Мобільність управління через необхідність узгодження рішень з усіма або більшістю учасників. Немало трудно­щів пиникає, якщо хтось із них вирішує вийти із парт­нерства, у видавничому бізнесі партнерство найпоши­реніше; І? 3) корпорація — договірне об'єднання юридичних, ІІшічних осіб з метою створення нового суб'єкта госпо-Ірювання. Найчастіше функціонує у формі відкритого Ісціонерного товариства, засновники якого формують КЦІонерний капітал об'єднанням власних ресурсів че-рн механізм випуску і продажу цінних паперів (акцій). 1 Прибуток обумовлюється різницею між отриманими Ід продажу акцій та розміром вкладених ресурсів. Кор-Іирації мають кращий доступ до ресурсів, ширші мо-рлипості залучити до справи кваліфіковані кадри, ІЙІлі.шувати обсяги залучення капіталу шляхом прода­жу нкцій. При цьому акціонери несуть обмежену відпо-ІІдилі.ність за зобов'язаннями корпорації. Недоліки Корпорацій пов'язані з ризиками знецінення акцій, (Ьоблемами управління, участі акціонерів в управлін­ці, Ііразливі вони для рейдерських атак, що нерідко за-ЦІН'іуються захопленням власності. В Україні таких Оуб'ї'їстів видавничого бізнесу небагато. І Нибір організаційно-правової форми пов'язаний не лише з можливістю об'єднання ресурсів, а й з баченням ІІфс'ііектив діяльності. Із багатьох причин значно лег-

80

Започаткування та організування видавничого бізнесу

початкування та організування видавничого бізнесу

ше досягти потужних масштабів діяльності на партнер­ській, корпоративній основі.

Найменування суб'єкта видавничого бізнесу. Вда­лий вибір найменування — справа непроста і найменш технологічна. При цьому раціональні міркування та ар­гументи нерідко вступають у суперечність зі смаками, уподобаннями, модою. Даються взнаки і відсутність перспективного, асоціативного мислення, дефіцит кре-ативності, інтелектуальна лінь, недооцінювання найме­нування у забезпеченні стратегічного успіху підприєм­ства, творенні бренда.

Обираючи найменування суб'єкта видавничого біз­несу, слід зважати на такі особливості:

  • асоціювання найменування зі сферою і спеціалі­зацією діяльності, перспективами його розвитку;

  • ймовірність стимулювання позитивних емоцій в основних категорій споживачів;

  • можливість використання найменування як еле­менту видавничої марки (логотипу);

  • лаконічність, милозвучність, можливість ство­рення візуальних ефектів і чуттєвих емоцій.

Важливо, щоб найменування не обмежувало в роз­ширенні, відкритті нових напрямів і сфер діяльності. Від нього значною мірою залежить позиціювання суб'єкта діяльності на ринку. У будь-якому разі не вар­то ігнорувати кимось сказане: «Як корабель назвеш, так він і попливе».

Малопродуктивними є механічні поєднання слів і словосполучень (йдеться про ігнорування їх етимології і лексичних значень). У цьому контексті найменування деяких сучасних українських видавництв викликають неоднозначні роздуми, а в недалекому минулому можна було знайти приклади абсолютно бездарних назв.

Формування складу засновників. Ініціатору підпри­ємницької ідеї, який не бачить сенсу чи можливості од­ноосібно започаткувати і розвивати справу, доводиться розв'язувати проблему партнерства чи корпоративної співучасті. При цьому важливі готовність майбутніх партнерів інвестувати у спільний бізнес свої фінансові, матеріальні ресурси, максимально задіяти свої компе­тенції і систему відносин. Мають значення єдність стра­тегічних інтересів, психологічна, культурна сумісність. Необдумані дії у цій справі нерідко спричинювали роз­коли, крахи підприємств, оскільки співзасновники не

Ін­ші

Е

Досягали згоди щодо стратегічних питань, не могли ра-8ом працювати чи раптово відкривали в собі зовсім інші Інтереси. А будь-які непередбачувані зміни у складі за­явників послаблюють інвестиційні можливості, су-упні компетенції, позиції суб'єкта діяльності, а деякі з :их навіть позбавляють сенсу його функціонування. У видавничому бізнесі партнерство часто вия­вляється не лише в об'єднанні активів і можливостей На засновницькому рівні, а й у повсякденній практич­ній діяльності, що особливо актуалізує проблему ра-онального розв'язання усіх пов'язаних із ним про-ем. Підготовка і реєстрування засновницьких докумен­тів. Для започаткування одноосібного (приватного) під-іиємництва достатньо зареєструватися у відповідних іржавних органах і дисципліновано виконувати в'язки перед державою (сплачувати за встановлени-нормативами податки). Суб'єктом такого підприєм-цтва є фізична особа — громадянин як суб'єкт право-носин.

Для заснування і реєстрування приватного підпри-;ства на основі індивідуальної власності необхідний є статут — документ, у якому зазначають власни-найменування, місцезнаходження підприємства, ідмет і цілі діяльності, органи управління і порядок формування, порядок утворення майна і розподілу Врибутків, повноваження трудового колективу, а також уйони реорганізації та принципи діяльності. Таке під-Ірисмство є юридичною особою — самостійним носієм Йрші і обов'язків та відповідальності, існування якого І* вилежить від осіб, які входять до нього; має власне Майно, володіє правом здійснювати від свого імені еко-МІчну діяльність, відстоювати свої інтереси в суді. Для реєстрування юридичної особи, крім статуту, дрібен засновницький договір — договір про добро-іЬне об'єднання для майбутньої діяльності майна фі-чмих, юридичних осіб, їхні обов'язки і права. У ньо-фіксують предмет і мету діяльності, юридичний ста-Ч! підприємства, розмір статутного фонду і вкладів ОНиків у нього, їхню відповідальність за невиконан-Зобов'язань, порядок вирішення конкретних пи-I,, умови розірвання договору.

Заснування підприємства передбачає формування |Ч) статутного фонду — сукупності матеріальних і

І

82 Започаткування та організування видавничого бізнесу

грошових коштів, об'єктів інтелектуальної власної, які засновники (учасники) надають новостворюваному під­приємству у постійне користування для забезпечення його діяльності. Внесені кошти зараховуються на ба­ланс підприємства. Ними воно відповідає за свою діяль­ність. Законодавство України встановлює мінімальні розміри статутного фонду: товариств з обмеженою від­повідальністю — 100 мінімальних заробітних плат, ак­ціонерних товариств — 1250. Законом встановлено мі­німальні внески у статутний фонд на час реєстрації під­приємств (товариств з обмеженою відповідальностю — 30% розміру статутного фонду).

Підготовка і реєстрування засновницьких докумен­тів є важливим етапом. Тому доцільно довірити цю ро­боту кваліфікованим у господарському праві юристам. Однак цілком покладатися на них не можна, оскільки багато чого у змісті засновницьких документів за­лежить від досвіду, власних уподобань, бачення, цілей, інтересів, можливостей засновників і людей, яких вони планують залучити до справи. Якісні засновницькі до­кументи — продукт співпраці засновників із фахівця-ми-юристами.

Добір кадрів і формування структури суб'єкта ви­давничого бізнесу. На початку діяльності усю інтелек­туально-проективну та організаційну роботу здійснює кадрове ядро (висококваліфіковані, креативні, мобільні фахівці), яке у невеликих бізнес-структурах, що не ма­ють достатньо інвестиційних коштів, нерідко склада­ється із засновників, осіб, яких вони добре знають, у кваліфікацію і ділову репутацію яких вірять.

За наявності необхідних коштів уже на старті мо­жливе формування повноцінного штату. У будь-якому разі його кількість і організаційна конфігурація повин­ні забезпечити ефективний прорив новоствореної струк­тури на ринок. На цьому етапі важливо мати проект ор­ганізаційної структури незалежно від того, коли (відра­зу чи поступово) і за яким принципом вона буде сформована — лінійним (підпорядкування кожного працівника лише одному керівникові), функціональ­ним (ієрархія структурних елементів, які забезпечують виконання закріплених за ними конкретних функцій), дивізійним (відповідальність структурних елементів за наявний продукт, сегмент ринку) тощо. Головне — щоб вона забезпечила реалізацію видавничої, підприєм-

Започаткування та організування видавничого бізнесу §3

ницької ідеї, бізнес-плану, створювала передумови для стратегічного розвитку (перспектив).

При доборі кадрів важливо розробити проект-модель необхідних компетенцій (набір функцій, без реалізації яких неможлива діяльність), подбавши, щоб кожен працівник ефективно виконував закріплені за ним функції (володів необхідними для цього компетенція-ми), мав потрібну для цього мотивацію (внутрішню го­товність працювати у конкретній структурі), поділяв цінності, бачив у цій справі простір для самореалізації. Не менш важливі його психологічні, морально-етичні, комунікативні якості, які за одних обставин можуть сприяти розвитку ділового потенціалу, корпоративної культури суб'єкта видавничого бізнесу, за інших — де­формувати, збіднювати їх.

У кожній одиниці внутрішньої структури, на кож­ному етапі технологічного циклу діяльності підприєм­ства має бути фахівець, який здатний стати лідером, за­безпечити високі стандарти діяльності, ефективно взає­модіяти з колегами і партнерами.

4.3. Бізнес-план як засіб обґрунтування і реалізації підприємницької ідеї

Стратегічне бачення справи, видавничі і підприєм­ницькі ідея, місія, мета і цілі діяльності суб'єкта видав­ничого бізнесу конкретизуються і фокусуються в його бізнес-плані — комплексній програмі діяльності, яка мі­стить аналіз умов (конкуренція, ринки), можливостей, проблем, потреб і джерел їхнього забезпечення, прогно­зовані економічні результати і методи їх досягнення.

Бізнес-план є раціональним, прагматичним осми­сленням, моделюванням майбутньої справи, описом продуктів і послуг, їх ринкової позиції, аналізом необхідних для її здійснення ресурсів, джерел і способів їх отримання, можливостей, шансів і загроз, проектив­ним викладом очікуваних результатів. Це — наближе­ний до реалій проект (модель) діяльності суб'єкта ви­давничого бізнесу, який дає змогу краще зрозуміти майбутнє, страхує від багатьох помилок. На підставі його аналізу молена зробити висновок щодо продуктив­ності видавничої і підприємницької ідей, трансформа­ції їх в ефективну підприємницьку діяльність. Пози-

84

Започаткування та організування видавничого бізнесу

Започаткування та організування видавничого бізнесу

тивні прогнози і висновки дають підстави для початку діяльності, сигналізують майбутнім партнерам, інве­сторам, кредиторам про доцільність відповідної спів­участі в ній. Без нього неможливо на ринкових засадах залучити необхідні ресурси; він є важливою передумо­вою формування команди однодумців, оскільки дає змогу ініціаторові ідеї переконати інших в її обґрунто­ваності та економічній ефективності.

Розроблення бізнес-плану передбачає перевірку життєздатності видавничої та підприємницької ідей, встановлення надійних партнерських відносин, ство­рення необхідних активів, налагодження цілеспрямо­ваної виробничої і збутової діяльності, формування аде­кватного його цілям управлінського потенціалу. Функ­ціонально він спрямований у зовнішнє (інвестори, кредитори, органи влади) і внутрішнє (персонал) се­редовища суб'єкта бізнесу. За твердженням К. Барроу, П, Барроу, П. Брауна, підготовка ґрунтовного бізнес-плану займає приблизно 200—400 людино-годин.

Зміст і структура бізнес-плану залежать від Сфери, мети, масштабу діяльності, особливостей ринку і видав­ничого продукту, можливостей і потреб тощо. Він має мі­стити обґрунтування мети діяльності, характеристику видавничого продукту, оцінку і прогноз розвитку ринку (масштабу, конкуренції, поведінки покупців і спожива­чів), обґрунтування конкурентоспроможності і життє­здатності видавництва, книгорозповсюджувальної ор­ганізації в конкрентних умовах, аналіз необхідних і на­явних ресурсів, в т. ч. компетенцій. Сформульовані оцінно-прогностичні положення ілюструють відповід­ними документами (економічними розрахунками, поса­довими інструкціями, специфікацією товарів тощо).

Як правило, структуру бізнес-плану утворюють такі елементи:

  1. Резюме (вступ) — стислий опис видавничого про­екту та основних його складових, мети, намірів і ключо­вих аспектів діяльності.

  2. Загальна характеристика галузі і підприємства — стан і тенденції розвитку галузі; характерні особливості підприємства (історія розвитку, склад засновників).

  3. Аналіз ринку — масштаб, покупці і споживачі, конкуренція і конкуренти, динаміка і перспективи зро­стання, можливості та обмеження.

  1. Маркетинг-план — опис стратегії маркетингу та основних параметрів маркетингової діяльності.

  2. Товарна політика і виробничий план — основні параметри проектованих видань, прогноз їх життєвого циклу.

  3. Організаційний план — форма організування біз­несу, персонал і система управління ним, організаційна структура, кадрова політика.

  4. Оцінювання ризиків — джерела і зміст ризиків, способи уникнення їх, реагування на них.

  5. Фінансово-економічний план — доходи, прибут­ки, збитки; видатки, податки і платежі; ефективність, рентабельність, дивіденди.

  6. Висновки — оцінювання можливостей і потреб для перетворення їх на реальність.

Традиційно складанню бізнес-плану передують: ви­бір сфери діяльності (продукції, послуг); дослідження ринку, можливостей загроз; з'ясування виробничих ас­пектів, товарної, цінової і збутової політики; оцінюван­ня потенціалу бізнесу тощо. Наслідком розроблення та аналізу бізнес-плану є рішення про доцільність діяльно­сті, залучення інвестицій, кредитів, очікування успіш­них результатів або відмова від реалізації видавничої і підприємницької ідей. У діловій культурі суб'єктів ви­давничого бізнесу в Україні бізнес-план ще не здобув на­лежного визнання і використання. Щоб розробити його своїми силами, багатьом не вистачає знань, а для залучення компетентних фахівців — коштів.

Вони справу знають

Започатковуючи новий бізнес, зберіть довкола себе людей-одно-думців, які вже досягли певних успіхів.

Не забудьте спланувати вихід із початкової стадії бізнесу. Багато

■

людей, захоплюючись думками про започаткування справи, неспро­можні подумати, яка її кінцева мета.

Якщо чекатимете ідеального моменту для початку власної спра­ви, ризикуєте ніколи його не дочекатися. Якщо прагнете реалізувати свої мрії, будьте готові діяти, незважаючи на обставини.

Найкраща продукція не обов'язково принесе успіх вашій справі. Для успішного бізнесу насамперед потрібно мати «хороших» людей.

86


.

Започаткування та організування видавничого бізн

Якщо ви намагаєтеся самотужки діяти, то ваша проблема поляга-тиме в необхідності одному боротися з командами конкурентів.

Якщо ви найкращий працівник у своїй команді, це означає, що в ній щось не так.

Г. Саттон

Запитання. Завдання

  1. У чому полягає сутність конкурентоспроможності суб'єкта ви­давничого бізнесу?

  2. Яку роль у забезпеченні конкурентоспроможності суб'єкта ви­давничого бізнесу відіграють ключові фактори успіху? З яких елемен­тів вони складаються?

  3. Сформулюйте й обгрунтуйте ключові фактори успіху задумано­го вами видавництва.

  4. Завдяки чому суб'єкт видавничого бізнесу може здобути стійкі конкурентні переваги на ринку?

  5. Охарактеризуйте основні фактори успіху суб'єктів видавничого бізнесу: автора, видавництва, розповсюджувальної структури.

  6. Які можливості відкриває у видавничому бізнесі одноосібне підприємництво?

  1. Охарактеризуйте основні вимоги до вибору найменування суб'єкта видавничого бізнесу і добору його засновників.

  2. Які основні документи необхідні для заснування суб'єкта ви­давничого бізнесу? У чому полягають їх зміст і призначення?

  3. Яку роль в організації діяльності суб'єкта видавничого бізнесу відіграє бізнес-план?

Ваша справа

Розробіть бізнес-план проектованого вами видавництва й обгрунтуйте основні його елементи.

•


Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

і

■

Можливість залучити для реалізації видавничої ідеї потужні ресурси, налагодити організаційні, техно­логічні, комерційні, логістичні, інформаційні процеси — важлива передумова ефективної діяльності та її перс­пектив. Однак, як свідчить практика, це ще не все. У боротьбі за успіх на ринку перемагають команди, згур­товані єдиним баченням і розумінням мети, системою цінностей, готовністю протистояти конкурентним викликам. Передумовами їхнього формування є усвідом­лення філософських засад, місії, мети і цілей спільної діяльності, а їхніми ознаками — обґрунтовано обрані, результативно здійснені стратеги і тактики.

: ■

5.1. Місія суб'єкта видавничого бізнесу

На перенасичених товарами і послугами ринках біз­нес завжди опинятиметься перед складними проблема­ми вибору, якщо ігноруватиме всю сукупність потреб споживачів і обмежуватиметься лише меркантильними інтересами. Навіть у часи соціальних скрут людина ду­має не лише про насущне, буденне, а й про духовне, віч­не, тому соціально відповідальний, спроектований на

88

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

іілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

тривалу перспективу бізнес не може цього ігнорувати. Неспростовна ця формула діяльності і у видавничому бізнесі, який має справу зі специфічним товаром, спо­живча цінність якого зумовлена його духовною, есте­тичною, інтелектуальною, інформаційною природою, а поведінка споживачів обумовлюється не потребами пло­ті, а спрагою духу і думки. їхні вимоги до товарів, спро­можних задовольняти ці потреби, і їх виробників осо­бливі. Тому соціально зрілий, відповідальний суб'єкт видавничого бізнесу повинен виробити масштабне і гли­боке філософське розуміння сенсу свого існування, сус­пільного призначення своєї діяльності, тобто осмислити свою місію.

Місія суб'єкта видавничого бізнесу — система настанов, поло­жень, які характеризують, обумовлюють сенс, мету його існування (призначення), визначають принципи діяльності.

Смисловою основою місії є соціально значуща ідея, яка має своїм джерелом знання об'єктивних суспільних потреб і соціально значущу мету суб'єкта діяльності. Бо не лише економічними показниками вимірюються ре­зультати діяльності, і не лише досягнення багатства ке­рує бізнесом. Не менш важливе суспільне визнання діяльності, що конвертується в економічні показники.

Соціально зрілий, відповідальний бізнес завжди пе­реймається тим, якою буде користь від нього, вбачаючи в цьому джерело власної вигоди, екзаменує свою діяль­ність і плани крізь призму очікуваних економічних ре­зультатів і благ для суспільства. У просторі цих знань формується розуміння місії.

Вдумливо сформульована місія є джерелом здорово­го корпоративного духу — сукупної творчої, ділової ак­тивності, яка є передумовою переходу від стану ідей до стану дій і речей. Він об'єднує людей не функціональни­ми обов'язками, не буденними, утилітарними потреба­ми, а усвідомленням цінності колективу як особливої спільноти, вболівання за його визнання й авторитет, ро­зуміння соціальної значущості спільної справи як про­стору особистісної самореалізації, що зобов'язує бути гідним у професії, живить вимогливість до своєї праці.

Осмислення, усвідомлення, формулювання місії да­ються непросто. В одних випадках не вистачає розумін­ня її суті, призначення і відповідного бачення свого бізнесу, в інших — вміння лаконічно, промовисто і ре-

зонансно сформулювати її, а часом — розуміння значу­щості цього засадничого чинника життєдіяльності. Щоб переконатися в цьому, достатньо погортати ката­логи, прайс-листи, переглянути рекламну продукцію ба­гатьох видавництв, ознайомитися з інтер'єрами, експо­зиціями книжкових магазинів, почитати іміджеві публікації про них. Попри те, практика багатьох із них, а також книгорозгювсюджувальних структур свідчить, що ця проблематика їм зрозуміла і близька. І спостережливе око може розпізнати усвідомлено виражене в місії чи спон­танно скомпоноване призначення їхньої діяльності.

Ефектно сформульована та ефективна місія іноді може бути результатом раптових осяянь думки, навіть інтуїтивного відчуття суспільного призначення обраної діяльності. Такий шлях є здебільшого контрпродуктив-ним, оскільки при цьому ігноруються важливі раціо­нальні чинники. Як правило, місія викристалізовуєть­ся у процесі осмислення особливостей сфери та орієнти­рів діяльності, можливостей і способів її здійснення, очікування від неї цільових груп населення, цінності для суспільства. З усвідомленням цього приходить ро­зуміння основних складових іміджу, до якого прагне суб'єкт діяльності, дбаючи про унікальність цієї діяль­ності і її результат на ринку. Як єдність раціональних та емоційних елементів місія згуртовує людей.

Багатьма своїми ознаками місія близька до філософії підприємства — прикладного філософського знання про сутність його як специфічного об'єднання людсь­ких інтересів, можливостей; світоглядні, морально-етичні, організаційні заходи, смислові значення їхньої взаємодії і поведінки у зовнішньому середовищі (на ринку). Вона є також результатом мислення і залежить не лише від знань, а й від культури, моральності суб'єк­тів діяльності. Філософію підприємства як складну си­стему утворюють:

а) цінності — якісні характеристики призначення підприємства («добре», «погано», «бажано», «недопу­ стимо» тощо). Вони є підставами для певних дій, моти­ вують, спонукають і обмежують, обумовлюють об'єд­ нання і відокремлення людей, спільнот;

б) принципи — основоположні ідеї, внутрішні пере­ конання, теоретичні, моральні і практичні засади, що визначають індивідуальні і колективні зусилля суб'єк­ та діяльності. Кожна цілеспрямована, далекосяжна

90 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 91

д іяльність вибудовується на певних принципах, які ор­ганізовують, спонукають, стримують, є орієнтиром для прийняття рішення в ситуації морального вибору;

в) ідеологеми — відповідно сформульовані ключові елементи системи цінностей і принципів, що виража­ють їх стрижневу суть, імперативно діють на свідо­мість, індивідуальну і колективну волю. Важливо, щоб вони були зрозумілими, привабливими у смисловому та емоційному контекстах.

Якщо місія підприємства молсе зазнавати змін під впливом зовнішніх і деяких внутрішніх обставин, то філософія майже незмінна, як незмінним залишається фундамент під час реконструкції будинку.

Видавництву, в діяльності якого простежується усвідомлена місія, значно легше знаходити правильні ділові рішення, коли меркантильна мета вступає в супе­речність із принципами добра і справедливості, створю­вати вигідну систему громадських зв'язків, здійснюва­ти маркетингові комунікації (ПР, реклама), вибудову­вати партнерські відносини, вирішувати важливі для нього питання в органах влади і місцевого самовряду­вання, піднімати за потреби на свій захист громадсь­кість. Йому охочіше ідуть назустріч, активніше шука­ють можливості для співпраці з ним авторитетні, амбіт­ні автори, що, посилюючи його суспільний авторитет, конвертується в економічні вигоди.

Змістові аспекти місії є втіленням інтересів за­сновників (власників), працівників, споживачів про­дукції, ділових партнерів, актуальних соціальних груп і суспільства загалом. Формально її виражають красномовними, доступними, оптимістично наснаже­ними, високоемоційними, лаконічними реченнями (гаслами). Однак, навіть не знаючи цих гасел, можна з точністю визначити місію кожного суб'єкта видав­ничого бізнесу. Розбіжності будуть хіба що в дефіні­тивних аспектах (словах), бо про усвідомлене ними призначення діяльності свідчать якісні характеристи­ки продукції, культура в ринкових змаганнях, ділова і комунікативна манери, рівень їхнього суспільного визнання.

Конкретизується місія в зобов'язаннях підприєм­ства, представлених як його мета і цілі. До неї зверта­ються при плануванні та виборі стратегій діяльності.

5.2. Мета і цілі суб'єкта видавничого бізнесу

Цілеспрямована людська діяльність завжди пов'я­зана з її метою — усвідомленим передбаченням бажа­них результатів, яке зумовлює пошук засобів і шляхів їх досягнення. Від неї залежать концентрація і спряму­вання ресурсів, зусиль, вибір засобів. Зорієнтована на практику, вона є результатом свідомості, прогностично­го мислення, очікувань і сподівань.

Мета соціально відповідальної діяльності ніколи не виходить за межі суспільних норм і цінностей спіль­нот, яким адресовані її результати. Ця теза має особливе значення для видавничого бізнесу, дуже чут­ливого до різних виявів масового інтересу, і стосується насамперед вибору засобів (предметів, способів дії) у досягненні мети. Вона орієнтує суб'єкта діяльності на дотримання моральних норм, моральну відповідаль­ність, унеможливлює використання сконструйованого Н. Макіавеллі для політики принципу «мета випра­вдовує засоби».

Мета і система цілей є критеріями оцінювання ефек­тивності і соціальної зрілості планів, ухвалених рішень, діяльності і досягнутих результатів. Якщо мета відобра­жає загальне спрямування діяльності, загальні орієнти­ри майбутнього, то цілі — це конкретні результати, яких суб'єкт діяльності прагне досягти через певний час. Вони завжди є вимірюваними у часі і за змістом. У процесі їх досягнення неявне, бажане, ідеальне увираз­нюється, стає явним, тобто результатом, який на на­ступних етапах розвитку використовується як платфор­ма, плацдарм, засіб. Так відбувається упродовж всієї життєдіяльності. Тому спершу цілі фігурують як орієн­тир (напрям діяльності, принцип, конкретні соціальні, економічні показники), а ставши результатом (досягну­ті цілі), виконують роль засобу (досягнутий результат як передумова розвитку) діяльності. Отже, будучи якийсь час ідеальними (неявними), завдяки спрямова­ній діяльності вони стають явними, конкретними, вті­люються у реальні справи і результати.

Зрілі, відповідальні суб'єкти бізнесу не ставитимуть перед собою ефемерних, недосяжних цілей, бо це поро­джує зневіру у власних силах, дезорієнтує, деморалізує колектив, унеможливлює використання його потенціа­лу. Цілі завжди мають бути реалістичними, досяжни-

90 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 91

д іяльність вибудовується на певних принципах, які ор­ганізовують, спонукають, стримують, є орієнтиром для прийняття рішення в ситуації морального вибору;

в) ідеологеми — відповідно сформульовані ключові елементи системи цінностей і принципів, що виража­ють їх стрижневу суть, імперативно діють на свідо­мість, індивідуальну і колективну волю. Важливо, щоб вони були зрозумілими, привабливими у смисловому та емоційному контекстах.

Якщо місія підприємства може зазнавати змін під впливом зовнішніх і деяких внутрішніх обставин, то філософія майже незмінна, як незмінним залишається фундамент під час реконструкції будинку.

Видавництву, в діяльності якого простежується усвідомлена місія, значно легше знаходити правильні ділові рішення, коли меркантильна мета вступає в супе­речність із принципами добра і справедливості, створю­вати вигідну систему громадських зв'язків, здійснюва­ти маркетингові комунікації (ПР, реклама), вибудову­вати партнерські відносини, вирішувати важливі для нього питання в органах влади і місцевого самовряду­вання, піднімати за потреби на свій захист громадсь­кість. Йому охочіше ідуть назустріч, активніше шука­ють можливості для співпраці з ним авторитетні, амбіт­ні автори, що, посилюючи його суспільний авторитет, конвертується в економічні вигоди.

Змістові аспекти місії є втіленням інтересів за­сновників (власників), працівників, споживачів про­дукції, ділових партнерів, актуальних соціальних груп і суспільства загалом. Формально її виражають красномовними, доступними, оптимістично наснаже­ними, високоемоційними, лаконічними реченнями (гаслами). Однак, навіть не знаючи цих гасел, можна з точністю визначити місію кожного суб'єкта видав­ничого бізнесу. Розбіжності будуть хіба що в дефіні­тивних аспектах (словах), бо про усвідомлене ними призначення діяльності свідчать якісні характеристи­ки продукції, культура в ринкових змаганнях, ділова і комунікативна манери, рівень їхнього суспільного визнання.

Конкретизується місія в зобов'язаннях підприєм­ства, представлених як його мета і цілі. До неї зверта­ються при плануванні та виборі стратегій діяльності.

5.2. Мета і цілі суб'єкта видавничого бізнесу

Цілеспрямована людська діяльність завжди пов'я­зана з її метою — усвідомленим передбаченням бажа­них результатів, яке зумовлює пошук засобів і шляхів їх досягнення. Від неї залежать концентрація і спряму­вання ресурсів, зусиль, вибір засобів. Зорієнтована на практику, вона є результатом свідомості, прогностично­го мислення, очікувань і сподівань.

Мета соціально відповідальної діяльності ніколи не виходить за межі суспільних норм і цінностей спіль­нот, яким адресовані її результати. Ця теза має особливе значення для видавничого бізнесу, дуже чут­ливого до різних виявів масового інтересу, і стосується насамперед вибору засобів (предметів, способів дії) у досягненні мети. Вона орієнтує суб'єкта діяльності на дотримання моральних норм, моральну відповідаль­ність, унеможливлює використання сконструйованого Н. Макіавеллі для політики принципу «мета випра­вдовує засоби».

Мета і система цілей є критеріями оцінювання ефек­тивності і соціальної зрілості планів, ухвалених рішень, діяльності і досягнутих результатів. Якщо мета відобра­жає загальне спрямування діяльності, загальні орієнти­ри майбутнього, то цілі — це конкретні результати, яких суб'єкт діяльності прагне досягти через певний час. Вони завжди є вимірюваними у часі і за змістом. У процесі їх досягнення неявне, бажане, ідеальне увираз­нюється, стає явним, тобто результатом, який на на­ступних етапах розвитку використовується як платфор­ма, плацдарм, засіб. Так відбувається упродовж всієї життєдіяльності. Тому спершу цілі фігурують як орієн­тир (напрям діяльності, принцип, конкретні соціальні, економічні показники), а ставши результатом (досягну­ті цілі), виконують роль засобу (досягнутий результат як передумова розвитку) діяльності. Отже, будучи якийсь час ідеальними (неявними), завдяки спрямова­ній діяльності вони стають явними, конкретними, вті­люються у реальні справи і результати.

Зрілі, відповідальні суб'єкти бізнесу не ставитимуть перед собою ефемерних, недосяжних цілей, бо це поро­джує зневіру у власних силах, дезорієнтує, деморалізує колектив, унеможливлює використання його потенціа­лу. Цілі завжди мають бути реалістичними, досяжни-

92 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 93

ми, обґрунтованими, конкретними, вимірюваними, пе­редбачати певне напруження інтелектуальних сил, ор­ганізаційних, фінансових та інших можливостей, що є передумовою виходу на новий етап розвитку. Вони обов'язково повинні мобілізувати. Занижені цілі спри­чинюють знецінення справи, присипляють, блокують енергію, без якої неможливе розкриття потенціалу суб'єкта діяльності.

Донедавна, визначаючи цілі, послуговувались кон­кретними економічними показниками (обсяги вироб­ництва і збуту, дохід, прибуток, капіталізація, інвести­ції тощо). У сучасному світі все частіше цілі діяльності пов'язують із конкурентоспроможністю (забезпечен­ням стабільних позицій у конкурентному середовищі та їх перспективами). До системи цілей належать також неекономічні формулювання, що є наслідком тенденції до гуманізації економічного життя. Це зумовлено і тим, що цілі займають проміжне становище між місією під­приємства і стратегіями його діяльності (рис. 5.1).

Рис. 5.1. Стратегічний контекст функціонування суб'єкта видавничого бізнесу

Якщо місія своїм змістом зорієнтована у зовнішнє середовище організації, то мета і цілі завжди стосують­ся "її внутрішнього середовища. Визначення цілей відбу­вається з урахуванням філософії, місії, мети на основі аналізу конкурентного середовища, потенціалу, можли­востей, ключових факторів успіху суб'єкта видавничого бізнесу, актуальних на певний час пріоритетів.

При визначенні цілей до уваги також беруть обме­ження діяльності (особливості галузі, можливості до­ступу до ресурсів, стан конкуренції, компетенції персо­налу, нормативи, стандарти). Результатом цієї роботи є «дерево цілей» — ієрархічна система цілей, сформована за принципами значущості, узгодженості, підпорядко­ваності. Завдяки цьому різні за вимірами цілі зосере­джують в одному річищі зусилля всіх структурних оди­ниць і працівників. «Дерево цілей» утворюють групи цілей, виокремлені за такими критеріями:

  1. сферою поширення — загальні (стосуються всього підприємства) і специфічні (поширюються на основні види, напрями діяльності, структурні підрозділи);

  2. часовим виміром — стратегічні (10—15 років), довготермінові (3—5 років), середньотермінові (1— З роки), короткотермінові (у межах року);

  3. функціональною спрямованістю — виробничі, фі­нансові, адміністративні;

1

4) характером середовища — внутрішні, зовнішні; 5) рівнем управління — цілі підприємства, струк­турних підрозділів, працівників; 6) повторюваністю — постійні, повторювані, ситуа­тивні, разові; 7) становищем і перспективами підприємства — зро­стання (досягнення певних показників виробництва, продажу, доходів, прибутку тощо); стабілізації (забез­печення функціонування на рівні показників галузі); скорочення (повільніший розвиток порівняно з галузе­вими показниками);

8) критеріями вимірюваності: кількісні (виражені у грошах, одиницях ваги, штуках); якісні (виражені в оцінних показниках).

Система взаємоузгоджених, обґрунтованих, зрозу­мілих цілей сприяє нарощуванню конкурентної сили, організаційному зміцненню суб'єкта видавничого біз­несу, допомагає знайти своє місце в загальній справі, адекватно оцінити спільні та індивідуальні результати. Інший погляд на роль цілей у діяльності суб'єкта біз­несу репрезентує один із провідних маркетологів Дж. Траут, стверджуючи, що вони «спотворюють марке­тингові плани», оскільки ігнорують реальність, засліплю­ють погляд. Унаслідок цього підприємство женеться за раніше визначеною, часто недосяжною ціллю (напри­клад, розширення частин ринку, досягнення показників продажу), вдаючись до надмірно дорогих промо-акцій, за-

■

94 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 95

мість того щоб з'ясувати реальну проблему, «кинути всі сили на її розв'язання». Підпорядковуючи свою волю та енергію досягненню встановлених у минулому цілей, воно втрачає гнучкість, нерідко ігнорує необхідність змі­нити напрям розвитку, використовуючи нові можливості. Міркування Дж. Траута не позбавлені раціонально­сті. Безперечно, намагаючись досягнути цілей, не варто втрачати масштаб, дослідницьку та аналітичну прискі­пливість погляду, поєднуючи ділову настирливість, по­слідовність у досягненні раніше наміченого з вмотиво­ваним маневром, в т. ч. і в системі цілей.

5.3. Стратегії суб'єктів видавничого бізнесу

Умови ринку нерідко змінюються швидше, ніж про­цес реалізації видавничої ідеї. Змінюються і внутрішнє середовище суб'єкта діяльності, ділові орієнтації мене­джерів і персоналу. Нові можливості, несприятливі тен­денції, що мають різну природу і спрямованість, спону­кають до вироблення певної системи правил і способів ре­агування на виклики, до цілеспрямованої боротьби за здобуття, утримання, захист позицій на ринку, збагачен­ня своєї унікальності і ділової сили. Концептуальним джерелом цієї системи правил і способів діяльності є стратегія діяльності.

Стратегія суб'єкта видавничого бізнесу — узагальнена програ­ма діяльності, спрямована на успішний його саморозвиток, забез­печення живучості, досягнення цілей діяльності.

Загалом зміст і призначення стратегій полягають у визначенні орієнтирів, напрямів розвитку; маневру в досягненні цілей. За словами Дж. Траута, стратегія ви­значає напрям здобуття конкурентної переваги, план розроблення продукту, особливості організації справи на підприємстві, його поведінки на ринку, підказує, на чому зосередити зусилля. Застосувати правильну стра­тегію означає вижити в епоху конкуренції, якій власти­ва тиранія неймовірно широкого вибору.

Система стратегій (стратегічний контекст) діяльності є складною і багаторівневою, вона постійно змінюється, оскільки змінюються умовні цілі суб'єктів бізнесу і мо­жливості щодо їх досягнення, урізноманітнюється прак­тика, на якісно новий рівень виходить її осмислення. Цю систему утворюють різні за масштабом, призначен­ням, спрямуванням, функціональністю, рівнем і спосо-

бами застосування стратегії. Через це дотепер нікому ще не вдалося розробити їх універсальну класифікацію.

Основні стратегії класифікують за кількома крите­ріями:

а) напрямом розвитку підприємства (табл. 5.1): страте­гії зростання (експансії), обмеженого зростання (стабіліза­ції), скорочення (виживання), ліквідації (банкрутства).

Таблиця 5.1

Види стратегій відповідно до напрямів розвитку суб'єкта бізнесу

Види стратегій

Зміст діяльності

Стратегії

зростання

(експансії)

Освоєння нових сегментів ринку; нарощення товарної пропозиції; активна інвестиційна діяльність; невисока прибутковість

Стратегія стабілізації (обмеженого зростання)

Підтримання досягнутого рівня інвестицій; орієнтація на зміцнення ринкових позицій; досягнення очікуваної прибутковості; активна рекламна підтримка

Стратегія

скорочення

(виживання)

Відчутне зниження інвестиційної активності; скорочення масштабів діяльності, відмова від неефективних, сумнівних проектів. Використовують у період криз

Стратегія ліквідації (банкрутства)

Припинення діяльності, вихід із ринку; переорієнтація ресурсів і зусиль на інші цілі

Реалізація цих стратегій супроводжується викори­станням відповідних ділових, функціональних, опера­ційних стратегій;

б) рівнем управління підприємством: корпоративні (портфельні), ділові (бізнес-стратегії), функціональні (підтримують корпоративні, ділові), операційні (забез­ печують досягнення результату);

в) напрямом діяльності: товарна (асортимент, обсяг реалізації і виробництва продукції); стратегія ціно­ утворення (орієнтація на привабливі для споживачів ціни як конкурентну перевагу); стратегія зниження ви­ робничих витрат (досягнення економічного результату за рахунок вигідних для споживача цін і низької собі­ вартості видань);

г) досягненням конкурентних переваг на ринку: фо­ кусування (концентрування) на ринку; диверсифікації (проникнення на нові сегменти), диференціації (дося­ гнення унікальності); лідерства за витратами (досягнен­ ня економії витрат за рахунок збільшення масштабів виробництва) (табл. 5.2);

Таблиця 5.2

Класифікація стратегій залежно від рівня управління, напряму діяльності, конкурентних цілей

Види стратегій за рівнем управління

Зміст стратегій

Види за

напрямами,

результатами

діяльності

Зміст стратегій

1

2

3

4

Корпоративні

(портфельні)

стратегії

Збалансування всіх напрямів діяльності {видавничих, збутових, інформаційних та ін.)

і

Стратегія диверсифікації

Проникнення у нові галузі; розширення асортименту, освоєння нових сфер діяльності

Стратегія припинення діяльності (ліквідації)

Продаж, доведення до банкрутства; ліквідація бізнесу

Стратегія

зміни курсу і реструкту­ризації

Зосередження на відновленні прибутковості

збиткових програм, «зняття врожаю» у проблематичних сферах і спрямування ресурсів для розвитку перспективних; перегляд, оновлення видавничого портфеля

Стратегія диференціації

Наділення видань унікальними споживчими, естетичними якостями, позиціювання їх як найреспектабельніших; високі ціни

Стратегія фокусування

Обмежений сегмент ринку; унікальність видань, уміння переконати в цьому споживачів; постійне оновлення (збагачення) споживчої цінності

Ділові

(конкурентні) стратегії (бізнес-стратегії)

Вибір найперспективніших сегментів ринку; забезпечення унікальної споживчої цінності видань; відстеження змін у галузі і

Товарна стратегія

Пошук вигідних сегментів ринку; активна асортиментна (товарна) політика

Стратегія

ціноутворення

Вибір цінової політики відповідно до цілей, особливостей конкуренції, попиту, цінової

т

1

2

3

4

.

реагування на них; нама­гання переважати конку­рентів у ключових аспектах діяльності. Може бути атакувальною (наступ на позиції конкурентів) та оборонною (нейтралізація дій конкурентів). Методи: низькі витрати, дифе­ренціація, фокусування

еластичності видань; активне інформування про низькі ціни за високої якості

Стратегія аниження виробничих витрат

Оптимізування витрат на всіх етапах видавничої діяльності з метою здобути лідерські позиції (за ціною) на ринку. Передумова — найнижча вартість

Функціональні стратегії

Підтримання корпоративної і ділової стратегій; підпорядкування функціональних систем (видавничої комерційної, персоналу тощо) досягненню загальних цілей;

спрямування ресурсів і можливостей

Маркетингова стратегія

Вивчення потреб споживачів, забезпечення видань відповідними споживчими цінностями, вибір методів збуту, ціноутворення і форм оплати. Охоплює: стратегії розвитку (освоєння нових ринків), проникнення (захоплення ринкових ніш), збереження частини ринку (захист позицій), репозиціювання (перехід на перспективний сегмент ринку). 3 ними пов'язані стратегія розподілу (розвиток каналів і мереж збуту), товарна (забезпечення унікальних споживчих цінностей видань), ціноутворення (вигідні позиції за ціною)

Виробнича

стратегія

Ефективне використання виробничих можливостей

відповідно до особливостей конкуренції

Стратегія фінансування

Спрямування фінансів для забезпечення ефективної діяльності, підвищення вартості підприємства

Операційні

стратегії

Забезпечення реалізації всіх інших стратегій

Стратегія підвищення якості товару

Дії щодо забезпечення максимальної відповідності видань потребам читачів за незмінних цін

Стратегія

оптимальних витрат

Випуск у світ високоякісних видань, продаж їх дешевше за конкурентів, отримання очікуваних прибутків за рахунок оптимальних витрат

98 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 99

ґ) за позицією в конкурентному середовищі (табл. 5.3): лідер галузі (постійний наступ на освоєних і нових сег­ментах ринку, захист здобутих позицій, цілеспрямова­на протидія конкурентам); другорядне підприємство (захоплення вільних ніш, діяльність у вузьких сегмен­тах ринку за рахунок унікальності, особливого іміджу); слабке підприємство (круговий наступ, оборона і зміц­нення позицій, негайний відступ, «збір урожаю»); під­приємство, що переживає кризовий стан (боротьба за пі­двищення доходів, зниження витрат; продаж частини активів).

Таблиця 5.3

Залежність стратегій від конкурентного статусу

Види стратегій

Зміст діяльності

Лідер галузі

Постійний розвиток видавничих проектів, розширення ринку, «агресивне» ціноутворення; активна популяризація своєї діяльності; намагання в усьому випереджати конкурентів

Другорядне

підприємство

(«челенджер»)

Пошук вільних, енеконкурентних» ринкових ніш; орієнтація на унікальність продукції; ціноутворення з орієнтацією на досягнення переваг порівняно з лідером («ціна — якість»)

Слабке підприємство

Пошук незначних ринкових ніш; намагання запропонувати найкращі товари чи послуги; обережність у планах і прийнятті рішень; максимальне використання досягнутих можливостей

Підприємство, що переживає кризу

Економія ресурсів; концентрація на зниженні затрат, підвищенні доходів; продаж частини активів; пошук нових можливостей

У вітчизняному видавничому бізнесі можна просте­жити стратегії зростання, обмеженого зростання; ско­рочення, ліквідації; фокусування, диверсифікації, ди-ференції, лідерства за витратами; проникнення, захо­плення ринку та ін.

Знання змісту, потенціалу, обґрунтоване використан­ня стратегій є передумовою ефективного використання слабкостей конкурентів, уникнення «ударів» з їх боку, мобілізації для цього внутрішніх сил.

У боротьбі за ринки і на ринках важливе значення мають базові конкурентні стратегії — стратегії, що обумовлюють поведінку на ринку, використання суб'єк-

том бізнесу своїх переваг у боротьбі за здобуття, утри­мання, розширення ринкових позицій. Для цього необхідно знати стратегії конкурентів, їх стратегічні плани, інтенсивність конкуренції на певному сегменті ринку, яка, як правило, посилюється у зв'язку із прагнен­ням конкурентів поліпшити своє становище. «Головне — це правильна стратегія», — переконує Дж. Траут, доводя­чи, що саме у ній, а не в найкращих людях і найкращому їхньому ставленні до справи — джерело успіху. Це твер­дження, щоправда, не позбавлене логічної суперечності, бо саме від людей залежать вибір і реалізація стратегій.

Базові конкурентні стратегії ефективно використо­вують і у видавничом бізнесі. їх систему утворюють:

1. Стратегія лідерства за витратами. Вона передбачає здобуття, утримання у своїй орбіті покупців за рахунок зниження виробничих витрат і встановлення завдяки

І

цьому вигідних низьких цін без втрати якості. Лідерство за витратами дає змогу ефективно протидіяти приходу на ринок конкурентів, перемагати слабких виробників, використовуючи цінові (зниження цін) інструменти. 2. Стратегія оптимальних витрат. Вибір її орієнтує І на випуск якісних видань (більше споживчих цінно­стей, нових якісних характеристик за незмінною ціною), встановлення нижчих цін, ніж у конкурентів, завдяки оптимізації виробничих процесів і витрат на їх забезпе­чення. Критерієм вибору таких видань є вигідне поєд­нання для виробника і покупця поєднання ціни і якості. 3. Стратегія диверсифікації. Вона полягає у прони­кненні в нові сфери діяльності, розширенні пропозиції товарів. Нерідко це супроводжується створенням спе­ціалізованих структурних одиниць, заснуванням нових підприємств, придбанням діючих або об'єднанням з ними. Наслідком цього є багатопрофільна діяльність, яку вважають ефективним засобом стабілізації, підви­щення конкурентоспроможності.

Ознаками диверсифікації є широке охоплення рин­ку, масштабна товарна пропозиція (асортимент), нерід­ко недостатня якість видань, невисокий попит на окре­мі з них, а значить, — невеликі тиражі.

Однак зниження якості, що нерідко супроводжує диверсифікацію, може розчарувати вимогливих спожи­вачів, багато з яких є «лідерами думки» (фахівці галузі, літературні критики, викладачі), до оцінок яких при­слухається масовий споживач. Значно вигідніше поєд-

100 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

нувати диверсифікацію із фокусуванням (зосередженням необхідних стратегічних сил на кожному видавничому напрямі), що обіцяє необхідну привабливість, якість видань і високу економічну ефективність діяльності.

Баланс між диверсифікацією і фокусуванням мож­на визначити, послуговуючись формулою Парето, за якою 20% номенклатури видань повинні забезпечити 80% загального економічного результату, 60% — бути рентабельними, а стосовно ще 20% можлива збитко­вість. Все інше залежить від вибору суб'єкта діяльно­сті: наприклад, 10 видань накладом по 2 тис. примір­ників кожне чи одне видання 20-тисячним накладом. Кожна із моделей має свої недоліки і переваги.

4. Стратегії фокусування. Вибір їх передбачає зосе­ редження на високоякісному обслуговуванні вузького сегмента споживачів, які виявляють особливу прихиль­ ність до певної тематики, видавничої серії, видавничої марки, високо цінують ексклюзивні видавничі, полі­ графічні рішення. Таке сприйняття видань часто поз­ бавлене утилітарності, у ньому переважають естетичні, статусні (престижність) критерії. Ці соціально-психо­ логічні особливості використовують у своїй діяльності клуби елітної книги.

Ознаки фокусування — менша товарна пропозиція, «глибокий» асортимент видань (великі наклади), висо­ка їх економічна ефективність. Розфокусування, зумо­влюючи розширення товарної пропозиції, масштабів ринку, знижує мобільність, рівень визнання продукції вимогливими читачами, економічну ефективність. При цьому можливі потрапляння у «пастку розширення асортименту», коли він стає не перевагою, а проблемою видавця, ослаблює імідж видавничої марки, підвищує собівартість, розконцентровус конкурентну силу.

5. Стратегія диференціації. Суть її полягає у наданні товарам специфічних ознак, щоб вони вигідно вирізня­ лися на конкурентному полі. Для її реалізації обирають вузькоспецифічну ринкову нішу, дбаючи про досягнен­ ня лідерства в ній за витратами і за споживчою цінністю товару (наділення його особливими якостями), макси­ мальне задоволення специфічних потреб цільових спо­ живачів і готових платити будь-яку ціну за потрібний їм високоякісний, наділений високим іміджем товар. «Диференціюйся або помри», — проголосили автори од­ нієї із книг на цю тему. Стратегія диференціації полягає не лише в забезпеченні унікальної споживчої цінності,

1

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 101

особливих якісних характеристик товару, аиу підкре­сленні цього у свідомості споживача. Намагання інших суб'єктів дублювати цей шлях посилюють значущість того, хто був першим. Однак мало здобути перевагу в чо­мусь на ринку, необхідно ще й потужно заявити про це, щоб про неї дізнався потенційний споживач і відповідно скоригував свій інтерес.

Використання стратегій диференціації, фокусуван­ня потребує особливої уваги до продукування видавни­чих ідей, добору авторів, експертизи текстів, підготов­ки видань; диверсифікації — добре налагодженої збуто­вої практики, розвинутих розповсюджувальних мереж.

Вибір будь-якої стратегії вимагає особливої уваги не лише до забезпечення необхідних особливостей видань, а й до тактики оволодіння увагою споживачів. Важли­во утвердитися у їх свідомості як лідер хоча б у чомусь, бажано — за споживчою цінністю, масштабами і темпами продажів. Щоправда, до лідера небайдужий ніхто — ні споживачі, ні конкуренти. Як свідчить практика, на­віть не будучи найкращим виробником, можна стати лідером ринку, якщо вміло працювати зі споживачами (реклама, паблік рілейшнз).

Досвідчені, фахово підготовлені видавці не змага­ються з лідером на його полі, бо все, що робитимуть, по­силюватиме його позиції. Обравши шлях диференці­ації, вони намагатимуться стати унікальними на своєму полі. Щодо цього найпродуктивніше — зосередитися на особливому компоненті товару і подати це як унікальну його складову. Якщо немає змоги вирізнитися спожив­чою оригінальністю видання, знижують ціну.

У боротьбі за ринок перемагають ті, хто володіє клю­човою компетенцією — переважання у чомусь конку­рентів. Цю ідею використовують спеціалізовані видав­ництва, що відрізняє їх від несфокусованих конкурен­тів. Спеціалізація допомагає стати лідером (експертом) у своїй справі, утримувати визнання своєї високої ком­петентності. Однак спеціалізація змушує чітко трима­тися обраного шляху, розвивати свою ключову компе­тенцію, переконувати практично і словом, що ніхто більше нею не володіє.

Розуміння конкуренції як боротьби за здобуття або утримання вигідних плацдармів на ринку зумовлює ви­користання стратегій наступу (протистояння сильним сторонам конкурентів, намагання перевершити їх у чо­мусь; використання слабкостей; одночасний наступ на

102

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 103

кількох напрямах; захоплення вільного простору; випе­реджувальні удари) і стратегій захисту (розширення номенклатури продукції з метою утримання ринку; ви­користання нижчих цін на подібні з конкурентними то­вари; постійне контролювання дій конкурентів; здобуття виключних прав). Ці стратегії та їх модифікації передба­чають уникнення або послаблення наступу конкурентів на свої ринкові позиції, блокування їхніх дій, нанесення їм превентивних або наступальних ударів.

У видавничому бізнесі багато залежить від вибору цінової стратегії (стратегії ціноутворення) — вста­новлення цін з метою забезпечення товарам вигідних конкурентних позицій, досягнення очікуваної еконо­мічної ефективності. Вибір конкретної цінової стратегії роблять між такими її варіантами:

  • стратегія преміальних націнок, що передбачає встановлення високих цін на високоякісні, ексклюзив­ні, фахово зорієнтовані та інші видання;

  • стратегія завищених цін, за якої ціна суттєво пе­ревищує якість видання. Здебільшого її встановлюють на видання, що містять дефіцитну інформацію, хоч за належного організування справи такий підхід може бути постійним;

  • стратегія «зняття вершків», тобто намагання отри­мати максимальні доходи за рахунок максимальних цін на видання підвищеного попиту;

  • стратегія проникнення на ринок, ознаками якої є низькі ціни, максимальне охоплення збутових мереж, агресивна реклама тощо. Для цього потрібні значні ін­вестиційні ресурси, добре розвинута інфраструктура (поліграфічні, транспортні потужності), маркетингові знання й експансивна ділова практика. її елементи ви­користовує багато вітчизняних видавництв.

Формування стратегії пов'язане зі з'ясуванням сус-пільнх потреб (орієнтирів діяльності); аналізом необхід­них для діяльності ресурсів і активів; формулюванням місії, що поєднує сенс життєдіяльності суб'єкта бізнесу із цінностями працівників; визначенням цілей кон­кретних напрямів діяльності; оцінюванням зовнішньо­го середовища, від особливостей якого залежить діяль­ність; аналізом внутрішнього середовища (придатного для використання в конкурентній боротьбі потенціалу); розробленням стратегічних альтернатив (варіантів дій у конкурентному середовищі).

•

Суб'єкт видавничого бізнесу, зважаючи па своє ста­новище на ринку і конкурентний потенціал, завжди змушений обирати стратегію (набір стратегій) з кількох альтернатив, розуміючи, які можливості вона відкри­ває, до чого зобов'язує, які ризики з нею пов'язані.

Вибір стратегії поширюється не лише на товарну, збутову, комерційну діяльність, він зумовлює також відповідну комунікаційну практику. Адже полем успі­хів і невдач суб'єктів бізнесу є не лише їх власна виробнича, організаційна, комерційна діяльність, а й свідомість споживачів, які у своєму виборі завжди зва­жають на альтернативи. Не маючи впевненості, що про­понований товар спроможний задовольнити їхню потре­бу краще за інших, вони сумніватимуться у цьому вибо­рі або робитимуть його спонтанно.

Кожен суб'єкт видавничого бізнесу формує власний (значною мірою унікальний) стратегічний контекст, що залежить від внутрішніх і зовнішніх особливостей діяльності. З цією метою йому нерідко доводиться пере­тлумачувати, по-своєму інтерпретувати базові страте­гії, а буває, що й займатися стратегічною творчістю. Беззаперечним є лише розуміння: відсутність стратегії ускладнює шлях до мети.

І

5.4. Тактика суб'єктів видавничого бізнесу

Традиційно тактику тлумачать як короткотермінову економічну поведінку, сукупність прийомів, зміст яких обумовлюється місією, цілями, стратегією суб'єкта, осо­бливостями поточної ситуації. За такого підходу такти­ку розглядають як інструмент реалізації стратегії, дося­гнення цілей, тобто зміст тактики обумовлений змістом стратегії і забезпечує її реалізацію.

Інше бачення стратегії і тактики запропонував Дж. Траут, стверджуючи, що джерелом стратегії є «гли­боке знання тактики реального бізнесу». Саме тактика як конкурентоспроможна, унікальна ідея повинна ви­значати стратегію, для успішності якої унікальність не обов'язкова: найнадійніїпою стратегією є «блискавич­не використання тактики». Наприклад, конкурентна перевага (продаж видань за зниженими цінами) — це тактика, а втримання цієї переваги на ринку (книгар­ня, в якій продаються видання за зниженими цінами) — стратегія. Тому, на погляд Дж. Траута, саме в мобіліза-

104 Місія, цілі, стратеї ія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу

Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 105

ції ресурсів для успішного забезпечення тактики поля­гає мета стратегії.

Для вибору ефективної тактики необхідно володі­ти унікальними вміннями. Однак тактика не може бути самодостатньою, її необхідно перетворити на сфокусовану стратегію. Прийоми тактики відносно незмінні, а стратегія постійно розвивається. Тактика зорієнтована на комунікацію, вона є зовнішньою щодо продукту, послуги, підприємства, а стратегія зорієнтована і на продукт, послугу, а також систему чинників від яких залежить їх виробництво, ціноутво­рення і збут. Для реалізації стратегії часто необхідні глибокі внутрішні зміни, для реалізації тактики до­статньо оригінальної думки.

За переконаннями Дж. Траута, у бізнесі важливо мислити «знизу вгору», ідучи від конкретного до за­гального, від коротко- до довгострокової перспективи. Для цього необхідно знайти ефективну тактику і пере­творити її на стратегію, у видавничому бізнесі, напри­клад — перетворити оригінальну видавничу ідею на масштабний видавничий проект.

Менш продуктивне, на його погляд, мислення «зго­ри вниз», для якого характерне визначення цілі з по­дальшим пошуком засобів їх досягнення. Брати на віру цю тезу не обов'язково, бо шлях від великого до малого також обіцяє успішні результати. У цьому переконує досвід видавництв, зорієнтованих на постійне творення нових ефективних видавничих ідей, проектів (страте­гія) і практичну реалізацію їх (тактика). Стратегією може бути орієнтація на створення нового читацького попиту, тактикою — постійне продукування видавни­чих ідей. У межах тактики (реалізації видавничого про­екту) теж може виникнути простір для стратегічного мислення і відповідної роботи.

Вони справу знають

Ніхто не піде за вами, якщо ви не знаєте, куди йти.

Дж. Кехо

Чітке формулювання місії діє як «невидима рука», яка спрямовує співробітників, даючи їм змогу працювати незалежно і водночас ко­лективно для досягнення спільних цілей.

Ф. Котлер

Уважно прислухайтесь до своїх сокровенних думок і заповітних мрій у процесі формулювання місії бізнесу.

Г. Саттон

Якщо ви не ставите перед собою мету, ніколи її не досягнете.

X. Маккав

Причини відсутності мети у людей багатоманітні, результат її від­сутності — провал.

Н. Хілл

Стратегія визначає, в якому напрямі ви здобудете конкурентну перевагу. Стратегія диктує, як планувати розроблення продуктів. Стратегія підкаже, як спілкуватися усередині компанії та із зовнішнім світом. Стратегія каже, на чому сфокусувати зусилля.

У сучасному складному світі використовувати стратегію — озна­чає шукати відповідь на запитання, як вижити.

Досягти досконалості у стратегії — це чітко сформулювати, в чому її суть і безперервно інформувати про неї клієнтів, співробітників та акціонерів.


Дж. Траут

Запитання. Завдання

І. Яку роль у життєдіяльності суб'єкта видавничого бізнесу віді­грає правильно обгрунтована і сформульована місія?

  1. Сформулюйте місію видавництва, покликаного реалізовувати вашу видавничу ідею. Обгрунтуйте зміст і доцільність сформульованої вами місії.

  2. У чому полягає взаємозв'язок філософії діяльності і місії суб'єк­та видавничого бізнесу?

  3. Чи виправдане обгрунтування мети і цілей діяльності?

  4. Сформулюйте мету і цілі («дерево цілей») вашого видавництва. Наскільки співвідносяться вони з його місією?

  5. Яку роль у забезпеченні конкурентоспроможності суб'єкта ви­давничого бізнесу відіграють стратегії діяльності?

  6. Охарактеризуйте основні конкурентні стратегії та їх особливо­сті у видавничому бізнесі.

  7. Як виявляються співвідношення між стратегією і тактикою у ви­давничому бізнесі?

Ваша справа

Обгрунтуйте місію, метод, цілі, стратегії проектованого вами ви­давництва.

Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

107

'


Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

Людський потенціал є найважливішим ресурсом у видавничому бізнесі, бо творцем істинно оригінального твору, який з часом матеріалізується у видавничий про­дукт, є лише людина. Людині цей продукт адресований. Без неї неможливо обійтися і на етапі його творення. Оскільки в її інтелекті, свідомості, волі — джерело всіх успіхів і невдач. За одних обставин вона може до­сягти немислимого, за інших — не реалізувати очевид­них планів, возвеличитися у справі, здобути автори­тет чи поганьбити себе і дискредитувати справу. Усе доступно їй, усе від неї залежить.

»ї'1і V' 'І - •

6.1. Особистість — найважливіший чинник

у видавничому бізнесі

Видавничий бізнес поєднує в цілісну функціональ­ну систему новітні досягнення техніки, технології, маркетингу та управлінської справи. Суттєве його онов­лення спричинив розвиток маркетингових технологій, внаслідок чого класичний видавничий продукт пере­став бути на ринку єдиним товаром і опинився у про­сторі гострої конкуренції з аудіо-, електронною,

мультимедійною книгами та ін. Усе це певною мірою змінює сферу самореалізаці'ї і взаємодії автора, видав­ця, читача, потребує нових знань, особистісних яко­стей, внутрішніх настанов.

Сучасний видавець як конкурентоспроможний суб'єкт бізнесу має володіти фаховими знаннями, які стосують­ся процесу творення книги (донедавна цього було до­статньо), маркетинговими технологіями, уміти викори­стовувати інформаційні ресурси, які постійно оновлю­ються. Йому необхідні відповідні психологічні знання, культура ділового спілкування, без чого важко бути ефективним у взаємодії з партнерами (автор, мене­джмент поліграфічних, розповсюджувальних структур), колегами і конкурентами. А найголовніше — він має ус­відомлювати, що продуктом його праці є не просто кни­га, а книга як товар, що конкурує на ринку за увагу, симпатії, фінансовий ресурс покупця, проти якого мо­жуть бути застосовані різні, в т. ч. і некоректні, методи конкурентної боротьби. Усе це концентрується в таких феноменах, як маркетингова свідомість, маркетингова культура, маркетингове мислення суб'єкта видавничо­го бізнесу.

Інтегрованим вираженням цього є внутрішня на-лаштованість на сприйняття різноманітної інформації, що безпосередньо не стосується видавничої справи як важливого маркетингового ресурсу, вміння вплітати її в канву власної діяльності, виробляти адекватні прогно­зованій або реальній ситуації рішення та організувати відповідну діяльність задля досягнення надійних кон­курентних позицій.

Правильна робота щодо цього може реалізувати ін­тереси автора, забезпечити вигідні позиції на ринку ви­давництва, надійні й очікувані економічні результати; некваліфікована — спричинює проблеми і труднощі на різних напрямах діяльності, а іноді породжує фатальні наслідки. Тому особистість, її стратегічне бачення, знання, ідеї, вміння їх втілювати, відстежувати зміни на ринку й оперативно коригувати свою діяльність, ус­відомлення того, що успіх у бізнесі є наслідком вдалих рішень, і здатність долати перманентні проблеми — ва­жлива фундаментальна основа ефективного видавничо­го бізнесу. Джерелом усіх успіхів і невдач у цій, як і в інших сферах ділової активності, є людина, оскільки, як свідчить досвід, усе залежить від знань, умінь, нави-

як

І

108

Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

109

чок, внутрішньої енергії і бажання самореалізуватися у справі. Саме знання, на яких ґрунтується видавнича справа, є підставою для того, щоб фахово займатися нею. А рівень оволодіння, функціональність цих знань і ділова сила особистості випробовуються у площині ви­давничого бізнесу.

У видавничій справі необхідні також підприємли­вість, активність, працелюбність, енергійність, опти­мізм, гуманізм, толерантність, непідкупність, чесність, креативність, самоповага і повага до всіх, з ким дово­диться мати справу, соціальна (перед людьми) і мораль­на (перед власною совістю) відповідальність.

'


6.2. Психологічні передумови успіху

у видавничому бізнесі

Кожен, хто наважується починати власну справу, має на меті досягнення особистої свободи в діяльності, фаховому самоствердженні, прагне економічного ус­піху. Не меніп важливо усвідомлювати, яких інтелекту­альних, фахових, емоційних, вольових і фізичних зу­силь потребує цей шлях. Найвидатніші бізнесмени, які досягли вершин у діловому світі, дивували колег, парт­нерів і конкурентів своїми особистісними якостями, завжди наголошували, що успіх приходить до тих, хто його по-справжньому прагне і, наполегливо долаючи труднощі, сам наближає його, у всьому бачить не про­блеми, а можливості.

Потужним джерелом успіху є сильна, осмислена, зрозуміла мотивація — система спонукань, які зумов­люють активність особистості. Вона може бути поро­дженням різних прагнень, орієнтацій (реалізувати свій потенціал в улюбленій справі, довести свою компетент­ність, активність і силу; досягти багатства, слави, здо­бути можливості для благодійної, політичної чи іншої діяльності). Іноді мотивація межує з амбіціями — че­столюбними прагненнями, нестримною пристрастю максимально розкрити свої можливості, бути першим серед вправних і сильних.

Стрижнем мотиваційної сфери є чітка і зрозуміла мета, без якої неможливо вибудувати плани, оцінювати результати, знаходити в собі сили для подолання труд­нощів, згуртовувати, наснажувати енергією творення тих, хто поруч. Людина, яка не має мети, ніколи не шу-

І

катиме і не знайде шляху до успіху, зупиниться перед першими випробуваннями, не розкриє свого потенціалу.

Успіху не досягти, не уявивши, мислено не побачив­ши, емоційно не відчувши його. За переконаннями су­часного канадського дослідника ресурсів і способів ак­тивізації людського мозку Джона Кехо, мозок створює «власну реальність», фантазії, мислені образи, бажання і страхи, маючи свою силу, зумовлюючи реальні події. Це означає, що людина має сприймати свої думки як ре­альність, концентрувати, спрямовувати їх в потрібне русло, розвивати «потрібний тип свідомості». Успішна людина завжди налаштована на успіх, а тим, хто ще не сформував у собі такої налаштованості, необхідно спер­шу змінити зміст своїх думок.

Мета завжди є ідеальним (створеним у мисленій сфері) образом майбутнього. Глибоко усвідомлена, вона допомагає побачити шлях до результату, зміст і спосо­би діяльності. Щодо цього рекомендують по думки уяв­ляти себе в бажаних ситуаціях (візуалізація), мислено наділяти себе необхідними для цього якостями; прого­лошувати свої позитивні прагнення (ствердження); нас­нажувати свої свідомість і підсвідомість очікуваннями конкретного успіху. Усе це активізує раціональні ресур­си, інтуїцію, суттєво підвищує якість думки, розкриває творчі можливості, допомагає формувати в собі свідо­мість успішної людини, розглядати проблеми і труднощі як можливість і трамплін у розвитку свого потенціалу.

Здатність програмувати себе на успіх пов'язана з умінням концентруватися на ньому, бачити його всюди, асоціювати себе з ним, знаходити в собі сили для подо­лання шляху до нього; мислити себе переможцем; не до­пускати песимізму, розчарувань, апатії; бути перекона­ним, що немає неподоланних проблем, а долання їх від­криває нові особистісні можливості і нові шанси. Досягти успіху — означає подумки спроектувати його, повірити в нього, вилучити зі свідомості сумніви в собі і все, що може бути пов'язане з невдачею. Лише велика ідея і сильна мотивація наснажують людину волею і тер­пінням, енергією і наполегливістю в досягненні мети.

Осмислена, значуща, прагматична, енергетично по­тужна ідея проектує подольше життя людини, є пару­сом, який ловить сприятливі вітри долі, допомагає збе­регти стійкість у штормах життя. Вона є передумовою позитивної внутрішньої позиції, що допомагає згурту-

110

Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

111

вати довкола себе людей, зробити їх однодумцями, со­ратниками, витворивши в цій взаємодії колективний розум, колективну енергію і колективну силу, коман­дний дух.

Ідея має бути наснажена благородними смислами, а шлях щодо її втілення — коректним. Це вселяє віру в свою правоту і силу у відстоюванні своїх позицій, без чого шляхетній особистості непросто знайти аргументи, наважитися на рішучі вчинки у критичних ситуаціях. Адже духовна, інтелектуальна, емоційна сила живить фізичну силу й активність.

Ідея, цілі, плани є початком дороги до успіху. На цій дорозі вони можуть зазнати трансформації, але незмін­ними мають залишатися прагнення успіху, віра в себе, у власну спроможність долати випробування, усвідо­млення, що невдачі і критичні ситуації допомагають по­бачити свої недоліки і стати сильнішим. Долають цю до­рогу люди діяльні, зі «спланованою свідомістю», «пози­тивною внутрішньою позицією» (Н. Хілл), наділені лідерськими якостями. Економічний успіх (багатство) вони здебільшого розглядають не як джерело благ, а як засіб самореалізації, досягнення все вищих цілей. Ви­датні представники такої культури в бізнесі — Генрі Форд і Лі Якока, Вілл Гейтс, пристрасно пропагували її Дейл Карнегі і Наполеон Хілл. Не раз невдачі багатьох із них збивали з ніг, але вони ніколи не падали, бо не мирилися зі становищем, у якому опинялися, і завжди знаходили сили, щоб іти далі. Методологічно такий дос­від значущий для будь-яких ситуацій, для кожного уча­сника видавничого бізнесу.

На шляху до результату необхідні здатність не під­даватися кон'юнктурним, меркантильним спокусам, витримувати удари тих, хто звик користуватися прийо­мами нечесної конкуренції, ідентифікувати і долати кризові явища і ситуації. Головне — бути фахово та осо­бистістю сильним. Ця перевага обов'язково принесе ре­зультати.

Не варто переоцінювати деструктивну роль підступ­них ударів, наклепництва, антиреклами, витрачати час на їх спростування, бо найкращим засобом боротьби з ними є ділова культура, якість роботи (видань), визнан­ня у фаховому і читацькому середовищі. Хтось підда­ється провокаціям, витрачаючи дорогоцінний час і кошти на судові процеси. Інший — ігнорує їх, займаю-

чись справою, бо переконаний, що кожному своє: кара­вану — йти, а хто не спроможний долати шлях — лає на узбіччі. Один створює блага, інший намагається створи­ти йому проблеми, бо проблемою для нього є чийсь ус­піх. Рано чи пізно кожен отримає своє.

Уміння витримувати удари, кризові явища, підступ­ні дії — важлива якість ділової людини. А якщо вже на­важуватися на відповідь некоректним домаганням, це слід робити аргументовано, демонструючи власні пере­ваги і вказуючи на ницість тих, хто вдався до провока-тивних дій. Поведінка в таких ситуаціях — тест на культуру, фахову компетентність, психологічну силу та особистісну мужність.

Усе це має непересічне значення у видавничому біз­несі, який особливо залежний від особистісних чинни­ків — креативності, інтелектуальної фаховості, емо­ційної сили тощо. Таке розуміння і дотримання відпо­відних настанов заряджає на пошук і реалізацію ефективних видавничих ідей, увиразнює цільові гори­зонти, забезпечує унікальність діяльності, в якій твор­ча, талановита людина знаходить себе, а успіх знахо­дить її.

^■^. '

6.3. Етичні аспекти видавничого бізнесу

У бізнесі, як і в інших видах діяльності, людина неодноразово опиняється в ситуації морального вибо­ру — самовизначення в системі цінностей і способів їх реалізації через власні поведінку та вчинки. їй дово-I; диться шукати не лише прагматичні, утилітарні, а й моральні аргументи для прийняття рішень, вибору моделі ділової поведінки, тобто зважати не лише на користь, вигоду діяльності, а й на уявлення про добро і зло. Рішення і дії у сфері бізнесу залежать не тільки від норм національного і міжнародного права, еконо­мічних законів і закономірностей, характеру конку­ренції, усталеної практики, вони також підпорядко­вуються вимогам ділової етики, покликаної морально унормовувати ділові відносини. Врахування цих ви­мог свідчить про рівень соціальної і моральної відпо­відальності ділової людини.

Особливостями функціонування моралі у сфері біз­несу, поєднанням цілей і засобів у досягненні мети пе-

112

Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі

113

реймається етика бізнесу. У її просторі конкретизують­ся норми етики видавничого бізнесу.

Етика видавничого бізнесу — система моральних норм, принци­пів діяльності учасників видавничого бізнесу, оцінювання її за критеріями добра і справедливості; складова етики ділових відно­син (етики бізнесу), яка формулює для учасників видавничого б/з­несу моральні рекомендації, аналізує рівень і наслідки їх дотри­мання (ігнорування).

Специфіка етики видавничого бізнесу обумовлена особливою роллю у людському і суспільному житті ви­давничого продукту, що відповідно позначається на правилах внутрівидавничого життя, партнерських від­носинах, вимогах щодо фаховості і моральності діяль­ності. Вона розглядає соціальний вимір видавничого бізнесу, різноманітні аспекти взаємодії людей, які ним займаються, моральні орієнтири і наслідки їхніх рі­шень, дій, бездіяльності, моральні регулятиви у цій сфері. При цьому етика видавничого бізнесу, як і інші галузі етичної науки, послуговується такими критерія­ми, як «добро» і «зло», «справедливість» і «несправед­ливість», «благо» і «шкода» для людини, суспільства, людства. Вона є джерелом знань про узвичаєні практи­ки, моральні рекомендації, які допомагають людині зберегти людяність, власну гідність, не посягаючи на гі­дність інших людей. Особливо цінні її положення, коли ділова, егоїстична мета вступає в суперечність із цінно­стями моралі. Завдяки цьому вона діє як універсальний співтворець і оборонець людського в людині, чистоти її сумління на етапі досягнення економічної мети і після того, як мети вже досягнуто. Дотримання її норм убері­гає одержиму в своєму прагненні до бізнесового успіху людину від сумнівних, нечесних, аморальних, гріхов­них дій.

Діяльність і поведінку у сфері бізнесу також регулю­ють:

а) закон — загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. За характером дії він має нор­ мативний, імперативний характер (вимоги його обов'язкові для всіх), порушення його передбачає відпо­ відні юридичні санкції. Нерідко закон тенденційно унормовує суспільний порядок, виражаючи інтереси сил, що утримують політичну владу;

б) звичаї — загальноприйняті для певного суспіль­ ства, народу, соціальної групи традиційні правила;

в) традиції — історично сформовані погляди, норми, досвід поведінки і діяльності;

г) релігійні норми (Закон Божий) — сукупність пра­ вил, приписів, вимог, які регулюють життєдіяльність віруючих.

Етика бізнесу має ширший та універсальніший ха­рактер, збагачує знаннями доцільної поведінки та кри­теріями її оцінювання у конкретній ситуації. Вона кри­тично оцінює всі інші регулятиви суспільного життя, використовуючи стосовно них критерії «справедли­вість», «добро» і «зло».

У бізнесі завжди є змога досягти результату кілько­ма шляхами. Норми етики орієнтують на вибір справед­ливого шляху, який унеможливлює зло у філософсько­му вимірі (усе ціннісно негативне, антагоністичне благу і добру), гуманізує відносини і діяльність. Завдяки цьому етика бізнесу узгоджує практично-утилітарне (орієн­тацію на користь, економічну вигоду) і моральне (орі­єнтацію на справедливість, добро) відношення людини у світі. Вона допомагає бути людяним у бізнесі, дбати не лише про своє благо, а й про благо інших людей та сус­пільства загалом.

Моральність людини у бізнесі, як і в інших сферах, виявляється у виборі нею мети засобів її досягнення. Допомагає їй у цьому дотримання таких принципів:

а) за будь-яких обставин необхідно дбати про людсь­ кий вимір (людяність) своєї діяльності, послуговуючись формулою: все, що сприяє вдосконаленню, облагоро- дженню людини, — добро, що завдає шкоди їй, — зло. Нерідко при цьому можливі або неминучі ризик появи зла чи навіть поява його. Та якщо поява зла чи ризик його появи не були ні метою, ні засобом, таку діяльність немає підстав вважати неетичною. Якщо, наприклад, один із героїв роману є втіленням брутальності, потвор­ них людських рис, це не дає підстав вважати бруталь­ ним роман і неетичною діяльність видавця (ризик по­ яви зла), навіть якщо хтось із читачів узяв собі такого персонажа за життєвий зразок (поява зла), бо видавець не прагнув при цьому нічиєї здеградованості;

б) принцип відповідності (достатності підстав), який орієнтує на добро як метод. Достатніми підставами (умовами відповідності) є нагальність ситуації, немину­ чість або імовірність наслідків, інтенсивність чийогось впливу на наслідки, наявність альтернативних засобів.