- •4. Започатку-вання та організування видавничого бізнесу
- •6. Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
- •1.1. Сутність, особливості, суб'єкти та об'єкти видавничого бізнесу
- •1.3. Видавнича продукція (книга) як специфічний товар
- •1.4. Основні тенденції видавничого бізнесу в сучасній Україні
- •2.1. Видавничий бізнес як елемент ринку
- •2.2. Конкуренція — умова функціонування і розвитку ринку. Особливість конкуренції у видавничому бізнесі
- •2.3. Вплив дії економічних законів і закономірностей на функціонування суб'єктів видавничого бізнесу
- •2.4. Можливості та обмеження у видавничому бізнесі
- •2.5. Ризики у видавничому бізнесі
- •3.2. Нематеріальні ресурси та активи у видавничому бізнесі
- •3.3. Видавнича і підприємницька ідеї
- •X. Маккей
- •4.1. Визначення стратегічного потенціалу і конкурентоспроможності суб'єкта видавничого бізнесу
- •1 14 Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
- •1 18 Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
- •122 Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
X. Маккей
і
Запитання. Завдання
..
Розкрийте зміст і структуру потенціалу суб'єкта видавничого бізнесу.
У чому полягають відмінності між ресурсами та активами у видавничому бізнесі?
Які активи у видавничому бізнесі відіграють визначальну роль?
Проаналізуйте сутнісні ознаки і роль у видавничому бізнесі основних нематеріальних активів.
І.,,
71
ТІ •
Започаткування
та організування видавничого бізнесу
Започаткування діяльності не може бути спонтанним, неосмисленим, без бачення її перспективи, аналізу необхідного потенціалу, прогнозування можливостей, шансів, ризиків і загроз, врахування правових, технологічних, санітарно-гігієнічних, культурних та інших обмежень. Йому передує аналіз власної здатності до справи, умов діяльності, чинників, які забезпечуватимуть її успішність у близькій і віддаленій перспективі. Тобто ще до початку діяльності необхідно бачити її у стратегічних вимірах.
4.1. Визначення стратегічного потенціалу і конкурентоспроможності суб'єкта видавничого бізнесу
Давно вже минули часи, коли на ринку товарів і послуг усе залежало від виробників, які за дефіциту пропозиції могли продати все, що вироблялося (ринок виробника). В індустріальну епоху розвитку цивілізації більшість дефіцитів було подолано, споживач отримав змогу обирати найвигіднішу із багатьох пропозицій (ринок споживача). Сучасний ринок переживає «вибух»,
♦ диктат» пропозиції, внаслідок чого нелегко доводиться і виробникам (важко продати), і споживачам (нелегко зробити свій вибір).
У соціальному аспекті така ситуація має важливу Позитивну якість, оскільки виробник змушений у про-Грішуванні й організуванні своєї діяльності думати про ішоживача, переконувати у найвищій відповідності Пропонованих товарів споживчим потребам. «Знайдіть Потребу і задовільніть її», «Постійно вивчайте, чого хочуть люди, і шукайте можливості дати їм те, чого вони Почуть», — переконують маркетологи.
Тому перед започаткуванням справи суб'єкт бізнесу І'ясовує, кому будуть адресовані її результати (товари, Послуги), які основні потреби споживачів, особливості х купівельної і споживчої поведінки, динаміку їхніх Потреб, смаків та інтересів, причини цих змін. Бо, як ЙЯІдчить практика, навіть найуспішніші фірми, випу-ОТинши з поля зору і не відреагувавши вчасно на зміну Потреб споживачів, опиняються перед проблемами, по-
С
V У бізнесі успіхом традиційно вважають співмірні §ЧІкуванням (цілям, планам) економічні показники (дохід, прибуток, частка ринку, капіталізація, рентабельність тощо) або кращі, ніж у конкурентів, результати. Не менш важливим при цьому є забезпечення конкурентоспроможності суб'єкта діяльності (стійкості до Конкурентних викликів, здатність досягати результатів Щидики ефективному реагуванню на потреби споживачів) і живучості (уміння пристосовуватися до нових умни і досягати результатів, не втрачаючи перспектив діяльності), спроможність створювати нові шанси і моїй ли пості, формувати сприятливе середовище для своєї
ДІЯЛЬНОСТІ.
і Раціональне започаткування діяльності завжди Пов'язане з аналізом потенціалу, прогнозуванням, мо-дцлкшпнням ключових факторів успіху (КФУ) — акти-ЯІм І компетенцій, які суб'єкт діяльності може викори-•Фнти задля досягнення економічних результатів, ус-ИІіиікн конкурентної боротьби. Цей етап неминучий, Нині ті. якщо суб'єкт діяльності не володіє раціональни-
72
Започаткування та організування видавничого бізнесу ••початкування та організування видавничого бізнесу
73
м
и
процедурами стратегічного
мислення —
логічного пізнання віддалених у часі
процесів, явищ, побудови далекосяжних
прогнозів задля налагодження на їх
підставі діяльності. Основними
категоріями такого мислення є:
тенденція
—
спрямованість розвитку події, процесу,
явища; імовірність
—
ступінь можливості певних подій,
явища, процесу, які можуть відбутися
або не відбутися; аналогія
—
виведення висновку про предмети,
явища, процеси на основі їх подібності
за певними ознаками; гіпотеза
—
припущення про існування певного
закономірного зв'язку між явищами,
подіями, протестами; доведення
—
обґрунтування положення (судження,
гіпотези, концепції) за допомогою інших
з використанням відповідних міркувань.
Від масштабу, фахової вивіреності,
стратегічного мислення залежать
перспективне планування, вибір ефективних
стратегій задля досягнення на ринку
конкурентних
переваг —
вигідних позицій у конкурентній
боротьбі, уникнення конкурентних
ризиків і загроз.
Залежно від змісту і динаміки розвитку ситуації будь-які актив чи компетенція можуть бути ключовим фактором успіху або, навпаки, стати на заваді його досягненню, якщо невміло їх використовувати або експлуатувати один на шкоду іншим. Наприклад, надмірне затягування (дбаючи про якість) редакційного процесу може мати наслідком надто високу собівартість видання, несвоєчасний (запізнілий) вихід на ринок, через що видання може розминутися із швидкоплинною потребою або цю потребу успішно задовільнить інший видавець. А випуск у світ масового видання з дорогих матеріалів може призвести до того, що на прилавках з'явиться не елегантне джерело інформації, а розкішна «книга-мавзолей».
У видавничому бізнесі систему ключових факторів успіху утворюють:
— уміння розпізнавати (ідентифікувати) корінні потреби, смаки та інтереси читачів цільового ринку, раціонально прогнозувати їх; намагання першим виходити на ринок із видавничим продуктом, спроможним задовольнити ці потреби. Немало видавництв володіють такими знаннями і вміннями, однак не всі охоче розкривають їх, небезпідставно вважаючи це важливим елементом свого конкурентного потенціалу (ноу-хау);
спроможність генерувати співмірні ринковим потребам унікальні видавничі ідеї, моделювати інновацій-мі видавничі проекти, наділяти їх неповторними, особливо привабливими для конкретних категорій читачів опоживчими цінностями;
недосяжна для конкурентів індивідуальність видавничої продукції. Можна перейняти у когось принципи структурування і дизайну видань, навіть «списувати» анотації чи інші елементи, однак забезпечити на найвищому рівні усі їх якісні ознаки неможливо, якщо Індивідуальний чи сукупний кадровий потенціал видавництва не володіє необхідними для цього компетенціями;
адекватність сукупних компетенцій видавничих Кадрів обраним видавничим стратегіям. Суттєвою передумовою створення КФУ є наявність у виданні важливої для конкретних читачів споживчої цінності: у творах художньої літератури — проблематика, сюжет, автор-(іі.кий стиль, якість редакторської підготовки текстів Тощо; у навчальному — актуальність, методична вивіре-ність, структурованість, раціональність викладу інформації; у довідково-енциклопедичному — широта понятійного апарату, повнота і стислість викладу інформації;
Є
— авторитет серед наявних і потенційних авторів як Компетентного видавця (партнера);
' — статус видавництва (видавничої марки), що при-ІЙЙліор, до співпраці з ним перспективних авторів, поліграфічні, книгорозповсюджувальні підприємства;
- правильно побудовані партнерські відносини (івпсмовигідність, надійність, розгалуженість, недопустимість ризикованої залежності від жодного з них);
— прогнозована і підтверджена практикою принци- ЦйАіі надійність в якості тексту, естетиці видання, дот- фимішні партнерських зобов'язань; обґрунтованість ІЙШ'ііої позиції у партнерських відносинах.
^4 Започаткування та організування видавничого бізнесу
уміння використовувати знання ринку (особливості конкуренції, потреб споживачів, їх купівельної і споживчої поведінки), оперативне реагування на зміну ринкової кон'юнктури);
кваліфікована і гнучка збутова політика, підпорядкування цілям комунікативних прийомів (уміння ефективно рекламувати товар, успіхи і заслуги, привабливість видавництва для споживачів і партнерів, цінність для суспільства);
прогнозування економічних наслідків від вибору напрямів, стратегій діяльності, оперативних рішень. Наприклад, орієнтація на глибину асортименту (максимальне експлуатування освоєних видань) обіцяє вищу ефективність, ніж орієнтація на його широту (максимально широкий асортимент), але вона пов'язана із меншою сумою товарної пропозиції і, можливо, навіть з втратою частинки ринку.Однак необачне розфокусування (орієнтація на широту асортименту) пов'язане зі збільшенням витрат, знижєнеіям ефективності, іноді — втратою якості;
здатність максимально використати здобуті стратегічні позиції (особливо — людські) для утримання і посилення симпатій споживачів і референтних аудиторій (громадських організацій, органів влади, груп впливу).
У сучасних українських реаліях поки що результативно спрацьовують моделі бізнесової поведінки, які не обтяжені оригінальністю, креативністю, увагою до споживчої цінності видань, коректністю, використанням джентельменських методів конкуренції. У здоровому конкурентному середовищі, де панують економічна і моральна відповідальність за справу, якість рішень і дій, такі підходи неприйнятні, бо вони спотворюють, забруднюють конкурентне середовище, підривають авторитет, вбивають перспективу видавництва, ставлять його у розряд тих, з ким соромно мати справу. Згубні вони і для суспільства, бо відкривають дорогу низькопробній за багатьма критеріями продукції, спричинюють неефективне використання коштів, деформують стандарти і ділової поведінки, і якості видань, зумовлюють деградацію важливої для соціального буття галузі.
На основі поєднання ключових факторів успіху зі специфічними можливостями суб'єкта видавничого бізнесу, врахування особливостей ринкового середовища формуються його стійкі конкурентні переваги — ко-
лочаткування та організування видавничого бізнесу 75
рінні переваги в конкурентній боротьбі, базовані на визнанні ринком (споживачами) вищої споживчої цінності видавничої продукції. Щоб здобути їх, видавець повинен більшість елементів своїх видань творити краще за конкурентів (одна з вимог брендінгу). І робити це так, Щоб вони не могли досягти його загального рівня, на-МІть якщо за якимись критеріями переважатимуть. Вигідними для партнерів і споживачів мають бути також цінові пропозиції та інші умови взаємодії. Не менш ■пжливе — споживач повинен знати це.
У видавничому бізнесі стійкі конкурентні переваги можна забезпечити, здобувши виключні права (ті, що инлсжать тільки йому) на твір, серію творів одного автори. Нажлива при цьому репутація видавця як продуценти нисокоякісних видань, які мають вмотивовані ціни, Надійного в усьому партнера. З часом співпрацею з таким видавництвом зацікавляться авторитетні (вигідні) »*тори, недоступні розповсюджувальні мережі, оскіль-
К
Підтримання конкурентоспроможності передбачає ■ос тій не нарощування ключових факторів успіху, вмо-
І
76 Започаткування та організування видавничого бізнесу £ |іпочаткування та організування видавничого бізнесу 77
чення сукупних компетенціи (знань, умінь, навичок) суб'єкта видавничого бізнесу, особливо креативних їх складових, оскільки посилюється конкуренція, змінюються потреби і смаки споживачів. За таких обставин не фінансово-матеріальні активи є джерелом успіху, а передусім нові видавничі ідеї, популярні автори, наділені особливою привабливістю тексти, талановита і відповідальна робота редактора, оригінальний дизайн, інші видавничі рішення, ефективні маркетингові комунікації, раціональний розподіл товарів розповсюджувальними мережами, гнучка комерційна політика.
Ще до початку діяльності суб'єкту видавничого бізнесу необхідно визначитися із сегментом видавничого ринку, обрати певну стратегію (модель) поведінки на ньому. Для цього слід вивчити потреби споживачів, конкурентне середовище, ринкові можливості (потенціал попиту) і обмеження, проаналізувати свої наявні і прогнозовані сильні, слабкі сторони і ті, якими володіють конкуренти. Необхідно також максимально використати переваги (уникнення конкуренції) конкурентної сили.
Належно підготовлений початок діяльності завжди передбачає якнайвигідніше використання всього стратегічного потенціалу успіху — сукупності зовнішніх умов і внутрішніх можливостей щодо забезпечення надійних конкурентних позицій на ринку. Його необхідно бачити на старті й на всіх етапах діяльності, відповідно розвиваючи для його нарощування компетенції видавництва. Для цього потрібні стратегічне бачення, перспективне мислення, вміння моделювати ситуації, оцінювати ймовірні результати.
В обмеженому часі, тобто в найближчій перспективі, суб'єкт видавничого бізнесу переслідуватиме мету, пов'язану із здобуттям конкурентних переваг у більш-менш відомих і зрозумілих йому ринкових умовах. Водночас йому доводиться дбати про формування і розвиток потенціалу, можливостей (активів, компетенціи) на віддалену перспективу, оскільки ринок завжди пред'являтиме йому нові виклики.
У моделюванні перспективи продуктивними є такі підходи:
— максимальне використання наявного потенціалу (активів), зосередження на власних сильних сторонах і конкурентних перевагах (однак з часом сильні сторони
•наслідок зміни попиту можуть перестати бути такими, а конкуренти — посилити свої потуги у боротьбі на ринку);
створення нового потенціалу на освоєних сегмен-тпх ринку. Фахівці з маркетингу у видавничому бізнесі (Я. Владарчек) застерігають проти бездумного переходу ті нові ринкові сегменти, оскільки їм притаманні інші характер попиту, поведінка споживачів тощо. Для цього передусім необхідно кардинально переосмислити попередній досвід (підходи у товарній політиці, комунікативній практиці), освоїти нову методику діяльності, що ні1 завжди і не всім вдається. Доцільніше урізноманітнювати товарні пропозиції на висе освоєних ринках, Якщо вони мають необхідний потенціал зростання (не-Мдоволений попит або можливості для його формування), а видавництво володіє достатніми для цього можливостями (ідеї, автори, бачення товарної політики). Тякий підхід безпечніший і може бути ефективним, оскільки відомо найважливіше — зміст і масштаб незадо-■ОЛеного попиту, особливості споживчих очікувань, ііо-івдінки покупців і споживачів, а також впливу комуні-(ІІТИгзних прийомів, які стимулюють їхню активність;
освоєння нових сегментів ринку завдяки викори-ОТпіпію наявного потенціалу. Вибір такої поведінки Юв'язаний з великим ризиком: необізнаністю з особли-ІОСтями нових сфер діяльності; перенесенням непро-
В
,— створення нового потенціалу для нових ринків. Із Ним пов'язана диверсифікація (проникнення на нові ІІРМішти ринку) діяльності, яка відкриває нові шанси (Пошук нових шансів — одна з передумов забезпечення Конкурентоспроможності), підвищує ринкову стійкість ІуО'скта діяльності, водночас породжує додаткові ризики. Таким кроком можна вважати створення спеціалі-Щінмііої редакції щодо підготовки видань-аналогів, виміні.-субститутів або для реалізації нових, не характер-ІИх для видавництва проектів. Як свідчить практика,
7
8 Започаткування
та організування видавничого бізнесу
диверсифікація, що потребує принципово нових компе-тенцій, також не позбавлена ризиків і загроз.
За будь-яких умов суб'єкту видавничого бізнесу необхідні інтелектуальні, вольові, організаційні зусилля, фінансово-матеріальні ресурси для створення, збереження і розвитку стратегічного потенціалу успіху, вироблення конкурентоспроможних стандартів діяльності, перетворення їх на реальні й ефективні фактори успіху — конкурентні переваги, активний попит, позитивне ставлення до діяльності, продукції, послуг, видавничої марки тощо. У цих координатах формується стратегічний контекст його функціонування. Важливо, щоб ці фактори розуміли всі учасники партнерських відносин, бо від цього залежать вигода та успіх кожного з них.
4.2. Вибір організаційної форми
і способів здійснення видавничого бізнесу
З усвідомленням можливості і доцільності започат-кування діяльності у сфері видавничого бізнесу постає необхідність вирішення організаційних питань — вибору організаційної форми, складу засновників, найменування майбутнього суб'єкта діяльності, підготовки і реєстрування засновницьких документів, ресурсного, кадрового, інформаційного забезпечення.
Організаційні форми підприємства. Законодавство України відкриває необхідні можливості для започат-кування підприємницької діяльності, в т. ч. у видавничій сфері, у будь-якій організаційній формі. Ними можуть бути:
1) одноосібне господарство — належність власності одній особі, яка керує власністю і виробничою діяльністю, привласнює прибуток, відповідає за всіма зобов'язаннями. Переваги такої форми — зосередження економічної та організаційної влади в одних руках; високі економічні стимули і рівень свободи економічного вибору (можливість використовувати прибуток на власний розсуд відповідно до законодавства); незначні витрати на організування виробництва та управління ним; можливість використання спрощеної системи оподаткування. Не позбавлене воно і недоліків: невеликі інвестиційні можливості, розміри прибутку; вразливість щодо
аиочаткування та організування видавничого бізнесу 79
аовнішніх загроз; відповідальність власника за зобов'я-Юннями підприємства власним майном. У видавничій Сфері така форма діяльності досить поширена;
2) партнерство — об'єднання майна двох або більше Юридичних, фізичних осіб, які стають співвласниками Підприємства, разом управляють власністю, виробни-цтпом, розподіляють прибуток, солідарно відповідають ■я його зобов'язаннями. Партнерство може бути обмеженим (учасники відповідають за зобов'язаннями підприємства, привласнюють прибуток у межах зроблених Ними внесків) або звичайним (відповідальність за Впбов'язаннями підприємства, розміром внесків та особистим майном). Воно передбачає значно вищі можливості для розширення виробництва за рахунок об'єднання Кішіталу, генерування стратегічних і тактичних ідей, алітування й організування справи, доступу до кредитних ресурсів. Однак така форма знижує оперативність, Мобільність управління через необхідність узгодження рішень з усіма або більшістю учасників. Немало труднощів пиникає, якщо хтось із них вирішує вийти із партнерства, у видавничому бізнесі партнерство найпоширеніше; І? 3) корпорація — договірне об'єднання юридичних, ІІшічних осіб з метою створення нового суб'єкта госпо-Ірювання. Найчастіше функціонує у формі відкритого Ісціонерного товариства, засновники якого формують КЦІонерний капітал об'єднанням власних ресурсів че-рн механізм випуску і продажу цінних паперів (акцій). 1 Прибуток обумовлюється різницею між отриманими Ід продажу акцій та розміром вкладених ресурсів. Кор-Іирації мають кращий доступ до ресурсів, ширші мо-рлипості залучити до справи кваліфіковані кадри, ІЙІлі.шувати обсяги залучення капіталу шляхом продажу нкцій. При цьому акціонери несуть обмежену відпо-ІІдилі.ність за зобов'язаннями корпорації. Недоліки Корпорацій пов'язані з ризиками знецінення акцій, (Ьоблемами управління, участі акціонерів в управлінці, Ііразливі вони для рейдерських атак, що нерідко за-ЦІН'іуються захопленням власності. В Україні таких Оуб'ї'їстів видавничого бізнесу небагато. І Нибір організаційно-правової форми пов'язаний не лише з можливістю об'єднання ресурсів, а й з баченням ІІфс'ііектив діяльності. Із багатьох причин значно лег-
80
Започаткування та організування видавничого бізнесу
початкування та організування видавничого бізнесу
ше досягти потужних масштабів діяльності на партнерській, корпоративній основі.
Найменування суб'єкта видавничого бізнесу. Вдалий вибір найменування — справа непроста і найменш технологічна. При цьому раціональні міркування та аргументи нерідко вступають у суперечність зі смаками, уподобаннями, модою. Даються взнаки і відсутність перспективного, асоціативного мислення, дефіцит кре-ативності, інтелектуальна лінь, недооцінювання найменування у забезпеченні стратегічного успіху підприємства, творенні бренда.
Обираючи найменування суб'єкта видавничого бізнесу, слід зважати на такі особливості:
асоціювання найменування зі сферою і спеціалізацією діяльності, перспективами його розвитку;
ймовірність стимулювання позитивних емоцій в основних категорій споживачів;
можливість використання найменування як елементу видавничої марки (логотипу);
лаконічність, милозвучність, можливість створення візуальних ефектів і чуттєвих емоцій.
Важливо, щоб найменування не обмежувало в розширенні, відкритті нових напрямів і сфер діяльності. Від нього значною мірою залежить позиціювання суб'єкта діяльності на ринку. У будь-якому разі не варто ігнорувати кимось сказане: «Як корабель назвеш, так він і попливе».
Малопродуктивними є механічні поєднання слів і словосполучень (йдеться про ігнорування їх етимології і лексичних значень). У цьому контексті найменування деяких сучасних українських видавництв викликають неоднозначні роздуми, а в недалекому минулому можна було знайти приклади абсолютно бездарних назв.
Формування складу засновників. Ініціатору підприємницької ідеї, який не бачить сенсу чи можливості одноосібно започаткувати і розвивати справу, доводиться розв'язувати проблему партнерства чи корпоративної співучасті. При цьому важливі готовність майбутніх партнерів інвестувати у спільний бізнес свої фінансові, матеріальні ресурси, максимально задіяти свої компетенції і систему відносин. Мають значення єдність стратегічних інтересів, психологічна, культурна сумісність. Необдумані дії у цій справі нерідко спричинювали розколи, крахи підприємств, оскільки співзасновники не
Інші
Е
Для заснування і реєстрування приватного підпри-;ства на основі індивідуальної власності необхідний є статут — документ, у якому зазначають власни-найменування, місцезнаходження підприємства, ідмет і цілі діяльності, органи управління і порядок формування, порядок утворення майна і розподілу Врибутків, повноваження трудового колективу, а також уйони реорганізації та принципи діяльності. Таке під-Ірисмство є юридичною особою — самостійним носієм Йрші і обов'язків та відповідальності, існування якого І* вилежить від осіб, які входять до нього; має власне Майно, володіє правом здійснювати від свого імені еко-МІчну діяльність, відстоювати свої інтереси в суді. Для реєстрування юридичної особи, крім статуту, дрібен засновницький договір — договір про добро-іЬне об'єднання для майбутньої діяльності майна фі-чмих, юридичних осіб, їхні обов'язки і права. У ньо-фіксують предмет і мету діяльності, юридичний ста-Ч! підприємства, розмір статутного фонду і вкладів ОНиків у нього, їхню відповідальність за невиконан-Зобов'язань, порядок вирішення конкретних пи-I,, умови розірвання договору.
Заснування підприємства передбачає формування |Ч) статутного фонду — сукупності матеріальних і
І
82 Започаткування та організування видавничого бізнесу
грошових коштів, об'єктів інтелектуальної власної, які засновники (учасники) надають новостворюваному підприємству у постійне користування для забезпечення його діяльності. Внесені кошти зараховуються на баланс підприємства. Ними воно відповідає за свою діяльність. Законодавство України встановлює мінімальні розміри статутного фонду: товариств з обмеженою відповідальністю — 100 мінімальних заробітних плат, акціонерних товариств — 1250. Законом встановлено мінімальні внески у статутний фонд на час реєстрації підприємств (товариств з обмеженою відповідальностю — 30% розміру статутного фонду).
Підготовка і реєстрування засновницьких документів є важливим етапом. Тому доцільно довірити цю роботу кваліфікованим у господарському праві юристам. Однак цілком покладатися на них не можна, оскільки багато чого у змісті засновницьких документів залежить від досвіду, власних уподобань, бачення, цілей, інтересів, можливостей засновників і людей, яких вони планують залучити до справи. Якісні засновницькі документи — продукт співпраці засновників із фахівця-ми-юристами.
Добір кадрів і формування структури суб'єкта видавничого бізнесу. На початку діяльності усю інтелектуально-проективну та організаційну роботу здійснює кадрове ядро (висококваліфіковані, креативні, мобільні фахівці), яке у невеликих бізнес-структурах, що не мають достатньо інвестиційних коштів, нерідко складається із засновників, осіб, яких вони добре знають, у кваліфікацію і ділову репутацію яких вірять.
За наявності необхідних коштів уже на старті можливе формування повноцінного штату. У будь-якому разі його кількість і організаційна конфігурація повинні забезпечити ефективний прорив новоствореної структури на ринок. На цьому етапі важливо мати проект організаційної структури незалежно від того, коли (відразу чи поступово) і за яким принципом вона буде сформована — лінійним (підпорядкування кожного працівника лише одному керівникові), функціональним (ієрархія структурних елементів, які забезпечують виконання закріплених за ними конкретних функцій), дивізійним (відповідальність структурних елементів за наявний продукт, сегмент ринку) тощо. Головне — щоб вона забезпечила реалізацію видавничої, підприєм-
Започаткування та організування видавничого бізнесу §3
ницької ідеї, бізнес-плану, створювала передумови для стратегічного розвитку (перспектив).
При доборі кадрів важливо розробити проект-модель необхідних компетенцій (набір функцій, без реалізації яких неможлива діяльність), подбавши, щоб кожен працівник ефективно виконував закріплені за ним функції (володів необхідними для цього компетенція-ми), мав потрібну для цього мотивацію (внутрішню готовність працювати у конкретній структурі), поділяв цінності, бачив у цій справі простір для самореалізації. Не менш важливі його психологічні, морально-етичні, комунікативні якості, які за одних обставин можуть сприяти розвитку ділового потенціалу, корпоративної культури суб'єкта видавничого бізнесу, за інших — деформувати, збіднювати їх.
У кожній одиниці внутрішньої структури, на кожному етапі технологічного циклу діяльності підприємства має бути фахівець, який здатний стати лідером, забезпечити високі стандарти діяльності, ефективно взаємодіяти з колегами і партнерами.
4.3. Бізнес-план як засіб обґрунтування і реалізації підприємницької ідеї
Стратегічне бачення справи, видавничі і підприємницькі ідея, місія, мета і цілі діяльності суб'єкта видавничого бізнесу конкретизуються і фокусуються в його бізнес-плані — комплексній програмі діяльності, яка містить аналіз умов (конкуренція, ринки), можливостей, проблем, потреб і джерел їхнього забезпечення, прогнозовані економічні результати і методи їх досягнення.
Бізнес-план є раціональним, прагматичним осмисленням, моделюванням майбутньої справи, описом продуктів і послуг, їх ринкової позиції, аналізом необхідних для її здійснення ресурсів, джерел і способів їх отримання, можливостей, шансів і загроз, проективним викладом очікуваних результатів. Це — наближений до реалій проект (модель) діяльності суб'єкта видавничого бізнесу, який дає змогу краще зрозуміти майбутнє, страхує від багатьох помилок. На підставі його аналізу молена зробити висновок щодо продуктивності видавничої і підприємницької ідей, трансформації їх в ефективну підприємницьку діяльність. Пози-
84
Започаткування та організування видавничого бізнесу
Започаткування та організування видавничого бізнесу
тивні прогнози і висновки дають підстави для початку діяльності, сигналізують майбутнім партнерам, інвесторам, кредиторам про доцільність відповідної співучасті в ній. Без нього неможливо на ринкових засадах залучити необхідні ресурси; він є важливою передумовою формування команди однодумців, оскільки дає змогу ініціаторові ідеї переконати інших в її обґрунтованості та економічній ефективності.
Розроблення бізнес-плану передбачає перевірку життєздатності видавничої та підприємницької ідей, встановлення надійних партнерських відносин, створення необхідних активів, налагодження цілеспрямованої виробничої і збутової діяльності, формування адекватного його цілям управлінського потенціалу. Функціонально він спрямований у зовнішнє (інвестори, кредитори, органи влади) і внутрішнє (персонал) середовища суб'єкта бізнесу. За твердженням К. Барроу, П, Барроу, П. Брауна, підготовка ґрунтовного бізнес-плану займає приблизно 200—400 людино-годин.
Зміст і структура бізнес-плану залежать від Сфери, мети, масштабу діяльності, особливостей ринку і видавничого продукту, можливостей і потреб тощо. Він має містити обґрунтування мети діяльності, характеристику видавничого продукту, оцінку і прогноз розвитку ринку (масштабу, конкуренції, поведінки покупців і споживачів), обґрунтування конкурентоспроможності і життєздатності видавництва, книгорозповсюджувальної організації в конкрентних умовах, аналіз необхідних і наявних ресурсів, в т. ч. компетенцій. Сформульовані оцінно-прогностичні положення ілюструють відповідними документами (економічними розрахунками, посадовими інструкціями, специфікацією товарів тощо).
Як правило, структуру бізнес-плану утворюють такі елементи:
Резюме (вступ) — стислий опис видавничого проекту та основних його складових, мети, намірів і ключових аспектів діяльності.
Загальна характеристика галузі і підприємства — стан і тенденції розвитку галузі; характерні особливості підприємства (історія розвитку, склад засновників).
Аналіз ринку — масштаб, покупці і споживачі, конкуренція і конкуренти, динаміка і перспективи зростання, можливості та обмеження.
Маркетинг-план — опис стратегії маркетингу та основних параметрів маркетингової діяльності.
Товарна політика і виробничий план — основні параметри проектованих видань, прогноз їх життєвого циклу.
Організаційний план — форма організування бізнесу, персонал і система управління ним, організаційна структура, кадрова політика.
Оцінювання ризиків — джерела і зміст ризиків, способи уникнення їх, реагування на них.
Фінансово-економічний план — доходи, прибутки, збитки; видатки, податки і платежі; ефективність, рентабельність, дивіденди.
Висновки — оцінювання можливостей і потреб для перетворення їх на реальність.
Традиційно складанню бізнес-плану передують: вибір сфери діяльності (продукції, послуг); дослідження ринку, можливостей загроз; з'ясування виробничих аспектів, товарної, цінової і збутової політики; оцінювання потенціалу бізнесу тощо. Наслідком розроблення та аналізу бізнес-плану є рішення про доцільність діяльності, залучення інвестицій, кредитів, очікування успішних результатів або відмова від реалізації видавничої і підприємницької ідей. У діловій культурі суб'єктів видавничого бізнесу в Україні бізнес-план ще не здобув належного визнання і використання. Щоб розробити його своїми силами, багатьом не вистачає знань, а для залучення компетентних фахівців — коштів.
Вони справу знають
Започатковуючи новий бізнес, зберіть довкола себе людей-одно-думців, які вже досягли певних успіхів.
Не забудьте спланувати вихід із початкової стадії бізнесу. Багато
■
Якщо чекатимете ідеального моменту для початку власної справи, ризикуєте ніколи його не дочекатися. Якщо прагнете реалізувати свої мрії, будьте готові діяти, незважаючи на обставини.
Найкраща продукція не обов'язково принесе успіх вашій справі. Для успішного бізнесу насамперед потрібно мати «хороших» людей.
86
.
Якщо ви намагаєтеся самотужки діяти, то ваша проблема поляга-тиме в необхідності одному боротися з командами конкурентів.
Якщо ви найкращий працівник у своїй команді, це означає, що в ній щось не так.
Г. Саттон
Запитання. Завдання
У чому полягає сутність конкурентоспроможності суб'єкта видавничого бізнесу?
Яку роль у забезпеченні конкурентоспроможності суб'єкта видавничого бізнесу відіграють ключові фактори успіху? З яких елементів вони складаються?
Сформулюйте й обгрунтуйте ключові фактори успіху задуманого вами видавництва.
Завдяки чому суб'єкт видавничого бізнесу може здобути стійкі конкурентні переваги на ринку?
Охарактеризуйте основні фактори успіху суб'єктів видавничого бізнесу: автора, видавництва, розповсюджувальної структури.
Які можливості відкриває у видавничому бізнесі одноосібне підприємництво?
Охарактеризуйте основні вимоги до вибору найменування суб'єкта видавничого бізнесу і добору його засновників.
Які основні документи необхідні для заснування суб'єкта видавничого бізнесу? У чому полягають їх зміст і призначення?
Яку роль в організації діяльності суб'єкта видавничого бізнесу відіграє бізнес-план?
Ваша справа
Розробіть бізнес-план проектованого вами видавництва й обгрунтуйте основні його елементи.
•
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
і
■
Можливість залучити для реалізації видавничої ідеї потужні ресурси, налагодити організаційні, технологічні, комерційні, логістичні, інформаційні процеси — важлива передумова ефективної діяльності та її перспектив. Однак, як свідчить практика, це ще не все. У боротьбі за успіх на ринку перемагають команди, згуртовані єдиним баченням і розумінням мети, системою цінностей, готовністю протистояти конкурентним викликам. Передумовами їхнього формування є усвідомлення філософських засад, місії, мети і цілей спільної діяльності, а їхніми ознаками — обґрунтовано обрані, результативно здійснені стратеги і тактики.
: ■
5.1. Місія суб'єкта видавничого бізнесу
На перенасичених товарами і послугами ринках бізнес завжди опинятиметься перед складними проблемами вибору, якщо ігноруватиме всю сукупність потреб споживачів і обмежуватиметься лише меркантильними інтересами. Навіть у часи соціальних скрут людина думає не лише про насущне, буденне, а й про духовне, вічне, тому соціально відповідальний, спроектований на
88
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
іілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
тривалу перспективу бізнес не може цього ігнорувати. Неспростовна ця формула діяльності і у видавничому бізнесі, який має справу зі специфічним товаром, споживча цінність якого зумовлена його духовною, естетичною, інтелектуальною, інформаційною природою, а поведінка споживачів обумовлюється не потребами плоті, а спрагою духу і думки. їхні вимоги до товарів, спроможних задовольняти ці потреби, і їх виробників особливі. Тому соціально зрілий, відповідальний суб'єкт видавничого бізнесу повинен виробити масштабне і глибоке філософське розуміння сенсу свого існування, суспільного призначення своєї діяльності, тобто осмислити свою місію.
Місія суб'єкта видавничого бізнесу — система настанов, положень, які характеризують, обумовлюють сенс, мету його існування (призначення), визначають принципи діяльності.
Смисловою основою місії є соціально значуща ідея, яка має своїм джерелом знання об'єктивних суспільних потреб і соціально значущу мету суб'єкта діяльності. Бо не лише економічними показниками вимірюються результати діяльності, і не лише досягнення багатства керує бізнесом. Не менш важливе суспільне визнання діяльності, що конвертується в економічні показники.
Соціально зрілий, відповідальний бізнес завжди переймається тим, якою буде користь від нього, вбачаючи в цьому джерело власної вигоди, екзаменує свою діяльність і плани крізь призму очікуваних економічних результатів і благ для суспільства. У просторі цих знань формується розуміння місії.
Вдумливо сформульована місія є джерелом здорового корпоративного духу — сукупної творчої, ділової активності, яка є передумовою переходу від стану ідей до стану дій і речей. Він об'єднує людей не функціональними обов'язками, не буденними, утилітарними потребами, а усвідомленням цінності колективу як особливої спільноти, вболівання за його визнання й авторитет, розуміння соціальної значущості спільної справи як простору особистісної самореалізації, що зобов'язує бути гідним у професії, живить вимогливість до своєї праці.
Осмислення, усвідомлення, формулювання місії даються непросто. В одних випадках не вистачає розуміння її суті, призначення і відповідного бачення свого бізнесу, в інших — вміння лаконічно, промовисто і ре-
зонансно сформулювати її, а часом — розуміння значущості цього засадничого чинника життєдіяльності. Щоб переконатися в цьому, достатньо погортати каталоги, прайс-листи, переглянути рекламну продукцію багатьох видавництв, ознайомитися з інтер'єрами, експозиціями книжкових магазинів, почитати іміджеві публікації про них. Попри те, практика багатьох із них, а також книгорозгювсюджувальних структур свідчить, що ця проблематика їм зрозуміла і близька. І спостережливе око може розпізнати усвідомлено виражене в місії чи спонтанно скомпоноване призначення їхньої діяльності.
Ефектно сформульована та ефективна місія іноді може бути результатом раптових осяянь думки, навіть інтуїтивного відчуття суспільного призначення обраної діяльності. Такий шлях є здебільшого контрпродуктив-ним, оскільки при цьому ігноруються важливі раціональні чинники. Як правило, місія викристалізовується у процесі осмислення особливостей сфери та орієнтирів діяльності, можливостей і способів її здійснення, очікування від неї цільових груп населення, цінності для суспільства. З усвідомленням цього приходить розуміння основних складових іміджу, до якого прагне суб'єкт діяльності, дбаючи про унікальність цієї діяльності і її результат на ринку. Як єдність раціональних та емоційних елементів місія згуртовує людей.
Багатьма своїми ознаками місія близька до філософії підприємства — прикладного філософського знання про сутність його як специфічного об'єднання людських інтересів, можливостей; світоглядні, морально-етичні, організаційні заходи, смислові значення їхньої взаємодії і поведінки у зовнішньому середовищі (на ринку). Вона є також результатом мислення і залежить не лише від знань, а й від культури, моральності суб'єктів діяльності. Філософію підприємства як складну систему утворюють:
а) цінності — якісні характеристики призначення підприємства («добре», «погано», «бажано», «недопу стимо» тощо). Вони є підставами для певних дій, моти вують, спонукають і обмежують, обумовлюють об'єд нання і відокремлення людей, спільнот;
б) принципи — основоположні ідеї, внутрішні пере конання, теоретичні, моральні і практичні засади, що визначають індивідуальні і колективні зусилля суб'єк та діяльності. Кожна цілеспрямована, далекосяжна
90 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 91
д
іяльність
вибудовується на певних принципах, які
організовують, спонукають, стримують,
є орієнтиром для прийняття рішення в
ситуації морального вибору;
в) ідеологеми — відповідно сформульовані ключові елементи системи цінностей і принципів, що виражають їх стрижневу суть, імперативно діють на свідомість, індивідуальну і колективну волю. Важливо, щоб вони були зрозумілими, привабливими у смисловому та емоційному контекстах.
Якщо місія підприємства молсе зазнавати змін під впливом зовнішніх і деяких внутрішніх обставин, то філософія майже незмінна, як незмінним залишається фундамент під час реконструкції будинку.
Видавництву, в діяльності якого простежується усвідомлена місія, значно легше знаходити правильні ділові рішення, коли меркантильна мета вступає в суперечність із принципами добра і справедливості, створювати вигідну систему громадських зв'язків, здійснювати маркетингові комунікації (ПР, реклама), вибудовувати партнерські відносини, вирішувати важливі для нього питання в органах влади і місцевого самоврядування, піднімати за потреби на свій захист громадськість. Йому охочіше ідуть назустріч, активніше шукають можливості для співпраці з ним авторитетні, амбітні автори, що, посилюючи його суспільний авторитет, конвертується в економічні вигоди.
Змістові аспекти місії є втіленням інтересів засновників (власників), працівників, споживачів продукції, ділових партнерів, актуальних соціальних груп і суспільства загалом. Формально її виражають красномовними, доступними, оптимістично наснаженими, високоемоційними, лаконічними реченнями (гаслами). Однак, навіть не знаючи цих гасел, можна з точністю визначити місію кожного суб'єкта видавничого бізнесу. Розбіжності будуть хіба що в дефінітивних аспектах (словах), бо про усвідомлене ними призначення діяльності свідчать якісні характеристики продукції, культура в ринкових змаганнях, ділова і комунікативна манери, рівень їхнього суспільного визнання.
Конкретизується місія в зобов'язаннях підприємства, представлених як його мета і цілі. До неї звертаються при плануванні та виборі стратегій діяльності.
5.2. Мета і цілі суб'єкта видавничого бізнесу
Цілеспрямована людська діяльність завжди пов'язана з її метою — усвідомленим передбаченням бажаних результатів, яке зумовлює пошук засобів і шляхів їх досягнення. Від неї залежать концентрація і спрямування ресурсів, зусиль, вибір засобів. Зорієнтована на практику, вона є результатом свідомості, прогностичного мислення, очікувань і сподівань.
Мета соціально відповідальної діяльності ніколи не виходить за межі суспільних норм і цінностей спільнот, яким адресовані її результати. Ця теза має особливе значення для видавничого бізнесу, дуже чутливого до різних виявів масового інтересу, і стосується насамперед вибору засобів (предметів, способів дії) у досягненні мети. Вона орієнтує суб'єкта діяльності на дотримання моральних норм, моральну відповідальність, унеможливлює використання сконструйованого Н. Макіавеллі для політики принципу «мета виправдовує засоби».
Мета і система цілей є критеріями оцінювання ефективності і соціальної зрілості планів, ухвалених рішень, діяльності і досягнутих результатів. Якщо мета відображає загальне спрямування діяльності, загальні орієнтири майбутнього, то цілі — це конкретні результати, яких суб'єкт діяльності прагне досягти через певний час. Вони завжди є вимірюваними у часі і за змістом. У процесі їх досягнення неявне, бажане, ідеальне увиразнюється, стає явним, тобто результатом, який на наступних етапах розвитку використовується як платформа, плацдарм, засіб. Так відбувається упродовж всієї життєдіяльності. Тому спершу цілі фігурують як орієнтир (напрям діяльності, принцип, конкретні соціальні, економічні показники), а ставши результатом (досягнуті цілі), виконують роль засобу (досягнутий результат як передумова розвитку) діяльності. Отже, будучи якийсь час ідеальними (неявними), завдяки спрямованій діяльності вони стають явними, конкретними, втілюються у реальні справи і результати.
Зрілі, відповідальні суб'єкти бізнесу не ставитимуть перед собою ефемерних, недосяжних цілей, бо це породжує зневіру у власних силах, дезорієнтує, деморалізує колектив, унеможливлює використання його потенціалу. Цілі завжди мають бути реалістичними, досяжни-
90 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 91
д
іяльність
вибудовується на певних принципах, які
організовують, спонукають, стримують,
є орієнтиром для прийняття рішення в
ситуації морального вибору;
в) ідеологеми — відповідно сформульовані ключові елементи системи цінностей і принципів, що виражають їх стрижневу суть, імперативно діють на свідомість, індивідуальну і колективну волю. Важливо, щоб вони були зрозумілими, привабливими у смисловому та емоційному контекстах.
Якщо місія підприємства може зазнавати змін під впливом зовнішніх і деяких внутрішніх обставин, то філософія майже незмінна, як незмінним залишається фундамент під час реконструкції будинку.
Видавництву, в діяльності якого простежується усвідомлена місія, значно легше знаходити правильні ділові рішення, коли меркантильна мета вступає в суперечність із принципами добра і справедливості, створювати вигідну систему громадських зв'язків, здійснювати маркетингові комунікації (ПР, реклама), вибудовувати партнерські відносини, вирішувати важливі для нього питання в органах влади і місцевого самоврядування, піднімати за потреби на свій захист громадськість. Йому охочіше ідуть назустріч, активніше шукають можливості для співпраці з ним авторитетні, амбітні автори, що, посилюючи його суспільний авторитет, конвертується в економічні вигоди.
Змістові аспекти місії є втіленням інтересів засновників (власників), працівників, споживачів продукції, ділових партнерів, актуальних соціальних груп і суспільства загалом. Формально її виражають красномовними, доступними, оптимістично наснаженими, високоемоційними, лаконічними реченнями (гаслами). Однак, навіть не знаючи цих гасел, можна з точністю визначити місію кожного суб'єкта видавничого бізнесу. Розбіжності будуть хіба що в дефінітивних аспектах (словах), бо про усвідомлене ними призначення діяльності свідчать якісні характеристики продукції, культура в ринкових змаганнях, ділова і комунікативна манери, рівень їхнього суспільного визнання.
Конкретизується місія в зобов'язаннях підприємства, представлених як його мета і цілі. До неї звертаються при плануванні та виборі стратегій діяльності.
5.2. Мета і цілі суб'єкта видавничого бізнесу
Цілеспрямована людська діяльність завжди пов'язана з її метою — усвідомленим передбаченням бажаних результатів, яке зумовлює пошук засобів і шляхів їх досягнення. Від неї залежать концентрація і спрямування ресурсів, зусиль, вибір засобів. Зорієнтована на практику, вона є результатом свідомості, прогностичного мислення, очікувань і сподівань.
Мета соціально відповідальної діяльності ніколи не виходить за межі суспільних норм і цінностей спільнот, яким адресовані її результати. Ця теза має особливе значення для видавничого бізнесу, дуже чутливого до різних виявів масового інтересу, і стосується насамперед вибору засобів (предметів, способів дії) у досягненні мети. Вона орієнтує суб'єкта діяльності на дотримання моральних норм, моральну відповідальність, унеможливлює використання сконструйованого Н. Макіавеллі для політики принципу «мета виправдовує засоби».
Мета і система цілей є критеріями оцінювання ефективності і соціальної зрілості планів, ухвалених рішень, діяльності і досягнутих результатів. Якщо мета відображає загальне спрямування діяльності, загальні орієнтири майбутнього, то цілі — це конкретні результати, яких суб'єкт діяльності прагне досягти через певний час. Вони завжди є вимірюваними у часі і за змістом. У процесі їх досягнення неявне, бажане, ідеальне увиразнюється, стає явним, тобто результатом, який на наступних етапах розвитку використовується як платформа, плацдарм, засіб. Так відбувається упродовж всієї життєдіяльності. Тому спершу цілі фігурують як орієнтир (напрям діяльності, принцип, конкретні соціальні, економічні показники), а ставши результатом (досягнуті цілі), виконують роль засобу (досягнутий результат як передумова розвитку) діяльності. Отже, будучи якийсь час ідеальними (неявними), завдяки спрямованій діяльності вони стають явними, конкретними, втілюються у реальні справи і результати.
Зрілі, відповідальні суб'єкти бізнесу не ставитимуть перед собою ефемерних, недосяжних цілей, бо це породжує зневіру у власних силах, дезорієнтує, деморалізує колектив, унеможливлює використання його потенціалу. Цілі завжди мають бути реалістичними, досяжни-
92 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 93
ми, обґрунтованими, конкретними, вимірюваними, передбачати певне напруження інтелектуальних сил, організаційних, фінансових та інших можливостей, що є передумовою виходу на новий етап розвитку. Вони обов'язково повинні мобілізувати. Занижені цілі спричинюють знецінення справи, присипляють, блокують енергію, без якої неможливе розкриття потенціалу суб'єкта діяльності.
Донедавна, визначаючи цілі, послуговувались конкретними економічними показниками (обсяги виробництва і збуту, дохід, прибуток, капіталізація, інвестиції тощо). У сучасному світі все частіше цілі діяльності пов'язують із конкурентоспроможністю (забезпеченням стабільних позицій у конкурентному середовищі та їх перспективами). До системи цілей належать також неекономічні формулювання, що є наслідком тенденції до гуманізації економічного життя. Це зумовлено і тим, що цілі займають проміжне становище між місією підприємства і стратегіями його діяльності (рис. 5.1).
Рис. 5.1. Стратегічний контекст функціонування суб'єкта видавничого бізнесу
Якщо місія своїм змістом зорієнтована у зовнішнє середовище організації, то мета і цілі завжди стосуються "її внутрішнього середовища. Визначення цілей відбувається з урахуванням філософії, місії, мети на основі аналізу конкурентного середовища, потенціалу, можливостей, ключових факторів успіху суб'єкта видавничого бізнесу, актуальних на певний час пріоритетів.
При визначенні цілей до уваги також беруть обмеження діяльності (особливості галузі, можливості доступу до ресурсів, стан конкуренції, компетенції персоналу, нормативи, стандарти). Результатом цієї роботи є «дерево цілей» — ієрархічна система цілей, сформована за принципами значущості, узгодженості, підпорядкованості. Завдяки цьому різні за вимірами цілі зосереджують в одному річищі зусилля всіх структурних одиниць і працівників. «Дерево цілей» утворюють групи цілей, виокремлені за такими критеріями:
сферою поширення — загальні (стосуються всього підприємства) і специфічні (поширюються на основні види, напрями діяльності, структурні підрозділи);
часовим виміром — стратегічні (10—15 років), довготермінові (3—5 років), середньотермінові (1— З роки), короткотермінові (у межах року);
функціональною спрямованістю — виробничі, фінансові, адміністративні;
1
8) критеріями вимірюваності: кількісні (виражені у грошах, одиницях ваги, штуках); якісні (виражені в оцінних показниках).
Система взаємоузгоджених, обґрунтованих, зрозумілих цілей сприяє нарощуванню конкурентної сили, організаційному зміцненню суб'єкта видавничого бізнесу, допомагає знайти своє місце в загальній справі, адекватно оцінити спільні та індивідуальні результати. Інший погляд на роль цілей у діяльності суб'єкта бізнесу репрезентує один із провідних маркетологів Дж. Траут, стверджуючи, що вони «спотворюють маркетингові плани», оскільки ігнорують реальність, засліплюють погляд. Унаслідок цього підприємство женеться за раніше визначеною, часто недосяжною ціллю (наприклад, розширення частин ринку, досягнення показників продажу), вдаючись до надмірно дорогих промо-акцій, за-
■
94 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 95
мість того щоб з'ясувати реальну проблему, «кинути всі сили на її розв'язання». Підпорядковуючи свою волю та енергію досягненню встановлених у минулому цілей, воно втрачає гнучкість, нерідко ігнорує необхідність змінити напрям розвитку, використовуючи нові можливості. Міркування Дж. Траута не позбавлені раціональності. Безперечно, намагаючись досягнути цілей, не варто втрачати масштаб, дослідницьку та аналітичну прискіпливість погляду, поєднуючи ділову настирливість, послідовність у досягненні раніше наміченого з вмотивованим маневром, в т. ч. і в системі цілей.
5.3. Стратегії суб'єктів видавничого бізнесу
Умови ринку нерідко змінюються швидше, ніж процес реалізації видавничої ідеї. Змінюються і внутрішнє середовище суб'єкта діяльності, ділові орієнтації менеджерів і персоналу. Нові можливості, несприятливі тенденції, що мають різну природу і спрямованість, спонукають до вироблення певної системи правил і способів реагування на виклики, до цілеспрямованої боротьби за здобуття, утримання, захист позицій на ринку, збагачення своєї унікальності і ділової сили. Концептуальним джерелом цієї системи правил і способів діяльності є стратегія діяльності.
Стратегія суб'єкта видавничого бізнесу — узагальнена програма діяльності, спрямована на успішний його саморозвиток, забезпечення живучості, досягнення цілей діяльності.
Загалом зміст і призначення стратегій полягають у визначенні орієнтирів, напрямів розвитку; маневру в досягненні цілей. За словами Дж. Траута, стратегія визначає напрям здобуття конкурентної переваги, план розроблення продукту, особливості організації справи на підприємстві, його поведінки на ринку, підказує, на чому зосередити зусилля. Застосувати правильну стратегію означає вижити в епоху конкуренції, якій властива тиранія неймовірно широкого вибору.
Система стратегій (стратегічний контекст) діяльності є складною і багаторівневою, вона постійно змінюється, оскільки змінюються умовні цілі суб'єктів бізнесу і можливості щодо їх досягнення, урізноманітнюється практика, на якісно новий рівень виходить її осмислення. Цю систему утворюють різні за масштабом, призначенням, спрямуванням, функціональністю, рівнем і спосо-
бами застосування стратегії. Через це дотепер нікому ще не вдалося розробити їх універсальну класифікацію.
Основні стратегії класифікують за кількома критеріями:
а) напрямом розвитку підприємства (табл. 5.1): стратегії зростання (експансії), обмеженого зростання (стабілізації), скорочення (виживання), ліквідації (банкрутства).
Таблиця 5.1
Види стратегій відповідно до напрямів розвитку суб'єкта бізнесу
Види стратегій |
Зміст діяльності |
Стратегії зростання (експансії) |
Освоєння нових сегментів ринку; нарощення товарної пропозиції; активна інвестиційна діяльність; невисока прибутковість |
Стратегія стабілізації (обмеженого зростання) |
Підтримання досягнутого рівня інвестицій; орієнтація на зміцнення ринкових позицій; досягнення очікуваної прибутковості; активна рекламна підтримка |
Стратегія скорочення (виживання) |
Відчутне зниження інвестиційної активності; скорочення масштабів діяльності, відмова від неефективних, сумнівних проектів. Використовують у період криз |
Стратегія ліквідації (банкрутства) |
Припинення діяльності, вихід із ринку; переорієнтація ресурсів і зусиль на інші цілі |
Реалізація цих стратегій супроводжується використанням відповідних ділових, функціональних, операційних стратегій;
б) рівнем управління підприємством: корпоративні (портфельні), ділові (бізнес-стратегії), функціональні (підтримують корпоративні, ділові), операційні (забез печують досягнення результату);
в) напрямом діяльності: товарна (асортимент, обсяг реалізації і виробництва продукції); стратегія ціно утворення (орієнтація на привабливі для споживачів ціни як конкурентну перевагу); стратегія зниження ви робничих витрат (досягнення економічного результату за рахунок вигідних для споживача цін і низької собі вартості видань);
г) досягненням конкурентних переваг на ринку: фо кусування (концентрування) на ринку; диверсифікації (проникнення на нові сегменти), диференціації (дося гнення унікальності); лідерства за витратами (досягнен ня економії витрат за рахунок збільшення масштабів виробництва) (табл. 5.2);
Таблиця 5.2
Класифікація стратегій залежно від рівня управління, напряму діяльності, конкурентних цілей
Види стратегій за рівнем управління |
Зміст стратегій |
Види за напрямами, результатами діяльності |
Зміст стратегій |
1 |
2 |
3 |
4 |
Корпоративні (портфельні) стратегії |
Збалансування всіх напрямів діяльності {видавничих, збутових, інформаційних та ін.) і |
Стратегія диверсифікації |
Проникнення у нові галузі; розширення асортименту, освоєння нових сфер діяльності |
Стратегія припинення діяльності (ліквідації) |
Продаж, доведення до банкрутства; ліквідація бізнесу |
||
Стратегія зміни курсу і реструктуризації |
Зосередження на відновленні прибутковості збиткових програм, «зняття врожаю» у проблематичних сферах і спрямування ресурсів для розвитку перспективних; перегляд, оновлення видавничого портфеля |
||
Стратегія диференціації |
Наділення видань унікальними споживчими, естетичними якостями, позиціювання їх як найреспектабельніших; високі ціни |
||
Стратегія фокусування |
Обмежений сегмент ринку; унікальність видань, уміння переконати в цьому споживачів; постійне оновлення (збагачення) споживчої цінності |
||
Ділові (конкурентні) стратегії (бізнес-стратегії) |
Вибір найперспективніших сегментів ринку; забезпечення унікальної споживчої цінності видань; відстеження змін у галузі і |
Товарна стратегія |
Пошук вигідних сегментів ринку; активна асортиментна (товарна) політика |
Стратегія ціноутворення |
Вибір цінової політики відповідно до цілей, особливостей конкуренції, попиту, цінової |
т
1 |
2 |
3 |
4 |
. |
реагування на них; намагання переважати конкурентів у ключових аспектах діяльності. Може бути атакувальною (наступ на позиції конкурентів) та оборонною (нейтралізація дій конкурентів). Методи: низькі витрати, диференціація, фокусування |
|
еластичності видань; активне інформування про низькі ціни за високої якості |
Стратегія аниження виробничих витрат |
Оптимізування витрат на всіх етапах видавничої діяльності з метою здобути лідерські позиції (за ціною) на ринку. Передумова — найнижча вартість |
||
Функціональні стратегії |
Підтримання корпоративної і ділової стратегій; підпорядкування функціональних систем (видавничої комерційної, персоналу тощо) досягненню загальних цілей; спрямування ресурсів і можливостей |
Маркетингова стратегія |
Вивчення потреб споживачів, забезпечення видань відповідними споживчими цінностями, вибір методів збуту, ціноутворення і форм оплати. Охоплює: стратегії розвитку (освоєння нових ринків), проникнення (захоплення ринкових ніш), збереження частини ринку (захист позицій), репозиціювання (перехід на перспективний сегмент ринку). 3 ними пов'язані стратегія розподілу (розвиток каналів і мереж збуту), товарна (забезпечення унікальних споживчих цінностей видань), ціноутворення (вигідні позиції за ціною) |
Виробнича стратегія |
Ефективне використання виробничих можливостей відповідно до особливостей конкуренції |
||
Стратегія фінансування |
Спрямування фінансів для забезпечення ефективної діяльності, підвищення вартості підприємства |
||
Операційні стратегії |
Забезпечення реалізації всіх інших стратегій |
Стратегія підвищення якості товару |
Дії щодо забезпечення максимальної відповідності видань потребам читачів за незмінних цін |
Стратегія оптимальних витрат |
Випуск у світ високоякісних видань, продаж їх дешевше за конкурентів, отримання очікуваних прибутків за рахунок оптимальних витрат |
98 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 99
ґ) за позицією в конкурентному середовищі (табл. 5.3): лідер галузі (постійний наступ на освоєних і нових сегментах ринку, захист здобутих позицій, цілеспрямована протидія конкурентам); другорядне підприємство (захоплення вільних ніш, діяльність у вузьких сегментах ринку за рахунок унікальності, особливого іміджу); слабке підприємство (круговий наступ, оборона і зміцнення позицій, негайний відступ, «збір урожаю»); підприємство, що переживає кризовий стан (боротьба за підвищення доходів, зниження витрат; продаж частини активів).
Таблиця 5.3
Залежність стратегій від конкурентного статусу
Види стратегій |
Зміст діяльності |
Лідер галузі |
Постійний розвиток видавничих проектів, розширення ринку, «агресивне» ціноутворення; активна популяризація своєї діяльності; намагання в усьому випереджати конкурентів |
Другорядне підприємство («челенджер») |
Пошук вільних, енеконкурентних» ринкових ніш; орієнтація на унікальність продукції; ціноутворення з орієнтацією на досягнення переваг порівняно з лідером («ціна — якість») |
Слабке підприємство |
Пошук незначних ринкових ніш; намагання запропонувати найкращі товари чи послуги; обережність у планах і прийнятті рішень; максимальне використання досягнутих можливостей |
Підприємство, що переживає кризу |
Економія ресурсів; концентрація на зниженні затрат, підвищенні доходів; продаж частини активів; пошук нових можливостей |
У вітчизняному видавничому бізнесі можна простежити стратегії зростання, обмеженого зростання; скорочення, ліквідації; фокусування, диверсифікації, ди-ференції, лідерства за витратами; проникнення, захоплення ринку та ін.
Знання змісту, потенціалу, обґрунтоване використання стратегій є передумовою ефективного використання слабкостей конкурентів, уникнення «ударів» з їх боку, мобілізації для цього внутрішніх сил.
У боротьбі за ринки і на ринках важливе значення мають базові конкурентні стратегії — стратегії, що обумовлюють поведінку на ринку, використання суб'єк-
том бізнесу своїх переваг у боротьбі за здобуття, утримання, розширення ринкових позицій. Для цього необхідно знати стратегії конкурентів, їх стратегічні плани, інтенсивність конкуренції на певному сегменті ринку, яка, як правило, посилюється у зв'язку із прагненням конкурентів поліпшити своє становище. «Головне — це правильна стратегія», — переконує Дж. Траут, доводячи, що саме у ній, а не в найкращих людях і найкращому їхньому ставленні до справи — джерело успіху. Це твердження, щоправда, не позбавлене логічної суперечності, бо саме від людей залежать вибір і реалізація стратегій.
Базові конкурентні стратегії ефективно використовують і у видавничом бізнесі. їх систему утворюють:
1. Стратегія лідерства за витратами. Вона передбачає здобуття, утримання у своїй орбіті покупців за рахунок зниження виробничих витрат і встановлення завдяки
І
Ознаками диверсифікації є широке охоплення ринку, масштабна товарна пропозиція (асортимент), нерідко недостатня якість видань, невисокий попит на окремі з них, а значить, — невеликі тиражі.
Однак зниження якості, що нерідко супроводжує диверсифікацію, може розчарувати вимогливих споживачів, багато з яких є «лідерами думки» (фахівці галузі, літературні критики, викладачі), до оцінок яких прислухається масовий споживач. Значно вигідніше поєд-
100 Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
нувати диверсифікацію із фокусуванням (зосередженням необхідних стратегічних сил на кожному видавничому напрямі), що обіцяє необхідну привабливість, якість видань і високу економічну ефективність діяльності.
Баланс між диверсифікацією і фокусуванням можна визначити, послуговуючись формулою Парето, за якою 20% номенклатури видань повинні забезпечити 80% загального економічного результату, 60% — бути рентабельними, а стосовно ще 20% можлива збитковість. Все інше залежить від вибору суб'єкта діяльності: наприклад, 10 видань накладом по 2 тис. примірників кожне чи одне видання 20-тисячним накладом. Кожна із моделей має свої недоліки і переваги.
4. Стратегії фокусування. Вибір їх передбачає зосе редження на високоякісному обслуговуванні вузького сегмента споживачів, які виявляють особливу прихиль ність до певної тематики, видавничої серії, видавничої марки, високо цінують ексклюзивні видавничі, полі графічні рішення. Таке сприйняття видань часто поз бавлене утилітарності, у ньому переважають естетичні, статусні (престижність) критерії. Ці соціально-психо логічні особливості використовують у своїй діяльності клуби елітної книги.
Ознаки фокусування — менша товарна пропозиція, «глибокий» асортимент видань (великі наклади), висока їх економічна ефективність. Розфокусування, зумовлюючи розширення товарної пропозиції, масштабів ринку, знижує мобільність, рівень визнання продукції вимогливими читачами, економічну ефективність. При цьому можливі потрапляння у «пастку розширення асортименту», коли він стає не перевагою, а проблемою видавця, ослаблює імідж видавничої марки, підвищує собівартість, розконцентровус конкурентну силу.
5. Стратегія диференціації. Суть її полягає у наданні товарам специфічних ознак, щоб вони вигідно вирізня лися на конкурентному полі. Для її реалізації обирають вузькоспецифічну ринкову нішу, дбаючи про досягнен ня лідерства в ній за витратами і за споживчою цінністю товару (наділення його особливими якостями), макси мальне задоволення специфічних потреб цільових спо живачів і готових платити будь-яку ціну за потрібний їм високоякісний, наділений високим іміджем товар. «Диференціюйся або помри», — проголосили автори од нієї із книг на цю тему. Стратегія диференціації полягає не лише в забезпеченні унікальної споживчої цінності,
1
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 101
особливих якісних характеристик товару, аиу підкресленні цього у свідомості споживача. Намагання інших суб'єктів дублювати цей шлях посилюють значущість того, хто був першим. Однак мало здобути перевагу в чомусь на ринку, необхідно ще й потужно заявити про це, щоб про неї дізнався потенційний споживач і відповідно скоригував свій інтерес.
Використання стратегій диференціації, фокусування потребує особливої уваги до продукування видавничих ідей, добору авторів, експертизи текстів, підготовки видань; диверсифікації — добре налагодженої збутової практики, розвинутих розповсюджувальних мереж.
Вибір будь-якої стратегії вимагає особливої уваги не лише до забезпечення необхідних особливостей видань, а й до тактики оволодіння увагою споживачів. Важливо утвердитися у їх свідомості як лідер хоча б у чомусь, бажано — за споживчою цінністю, масштабами і темпами продажів. Щоправда, до лідера небайдужий ніхто — ні споживачі, ні конкуренти. Як свідчить практика, навіть не будучи найкращим виробником, можна стати лідером ринку, якщо вміло працювати зі споживачами (реклама, паблік рілейшнз).
Досвідчені, фахово підготовлені видавці не змагаються з лідером на його полі, бо все, що робитимуть, посилюватиме його позиції. Обравши шлях диференціації, вони намагатимуться стати унікальними на своєму полі. Щодо цього найпродуктивніше — зосередитися на особливому компоненті товару і подати це як унікальну його складову. Якщо немає змоги вирізнитися споживчою оригінальністю видання, знижують ціну.
У боротьбі за ринок перемагають ті, хто володіє ключовою компетенцією — переважання у чомусь конкурентів. Цю ідею використовують спеціалізовані видавництва, що відрізняє їх від несфокусованих конкурентів. Спеціалізація допомагає стати лідером (експертом) у своїй справі, утримувати визнання своєї високої компетентності. Однак спеціалізація змушує чітко триматися обраного шляху, розвивати свою ключову компетенцію, переконувати практично і словом, що ніхто більше нею не володіє.
Розуміння конкуренції як боротьби за здобуття або утримання вигідних плацдармів на ринку зумовлює використання стратегій наступу (протистояння сильним сторонам конкурентів, намагання перевершити їх у чомусь; використання слабкостей; одночасний наступ на
102
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 103
кількох напрямах; захоплення вільного простору; випереджувальні удари) і стратегій захисту (розширення номенклатури продукції з метою утримання ринку; використання нижчих цін на подібні з конкурентними товари; постійне контролювання дій конкурентів; здобуття виключних прав). Ці стратегії та їх модифікації передбачають уникнення або послаблення наступу конкурентів на свої ринкові позиції, блокування їхніх дій, нанесення їм превентивних або наступальних ударів.
У видавничому бізнесі багато залежить від вибору цінової стратегії (стратегії ціноутворення) — встановлення цін з метою забезпечення товарам вигідних конкурентних позицій, досягнення очікуваної економічної ефективності. Вибір конкретної цінової стратегії роблять між такими її варіантами:
стратегія преміальних націнок, що передбачає встановлення високих цін на високоякісні, ексклюзивні, фахово зорієнтовані та інші видання;
стратегія завищених цін, за якої ціна суттєво перевищує якість видання. Здебільшого її встановлюють на видання, що містять дефіцитну інформацію, хоч за належного організування справи такий підхід може бути постійним;
стратегія «зняття вершків», тобто намагання отримати максимальні доходи за рахунок максимальних цін на видання підвищеного попиту;
стратегія проникнення на ринок, ознаками якої є низькі ціни, максимальне охоплення збутових мереж, агресивна реклама тощо. Для цього потрібні значні інвестиційні ресурси, добре розвинута інфраструктура (поліграфічні, транспортні потужності), маркетингові знання й експансивна ділова практика. її елементи використовує багато вітчизняних видавництв.
Формування стратегії пов'язане зі з'ясуванням сус-пільнх потреб (орієнтирів діяльності); аналізом необхідних для діяльності ресурсів і активів; формулюванням місії, що поєднує сенс життєдіяльності суб'єкта бізнесу із цінностями працівників; визначенням цілей конкретних напрямів діяльності; оцінюванням зовнішнього середовища, від особливостей якого залежить діяльність; аналізом внутрішнього середовища (придатного для використання в конкурентній боротьбі потенціалу); розробленням стратегічних альтернатив (варіантів дій у конкурентному середовищі).
•
Вибір стратегії поширюється не лише на товарну, збутову, комерційну діяльність, він зумовлює також відповідну комунікаційну практику. Адже полем успіхів і невдач суб'єктів бізнесу є не лише їх власна виробнича, організаційна, комерційна діяльність, а й свідомість споживачів, які у своєму виборі завжди зважають на альтернативи. Не маючи впевненості, що пропонований товар спроможний задовольнити їхню потребу краще за інших, вони сумніватимуться у цьому виборі або робитимуть його спонтанно.
Кожен суб'єкт видавничого бізнесу формує власний (значною мірою унікальний) стратегічний контекст, що залежить від внутрішніх і зовнішніх особливостей діяльності. З цією метою йому нерідко доводиться перетлумачувати, по-своєму інтерпретувати базові стратегії, а буває, що й займатися стратегічною творчістю. Беззаперечним є лише розуміння: відсутність стратегії ускладнює шлях до мети.
І
5.4. Тактика суб'єктів видавничого бізнесу
Традиційно тактику тлумачать як короткотермінову економічну поведінку, сукупність прийомів, зміст яких обумовлюється місією, цілями, стратегією суб'єкта, особливостями поточної ситуації. За такого підходу тактику розглядають як інструмент реалізації стратегії, досягнення цілей, тобто зміст тактики обумовлений змістом стратегії і забезпечує її реалізацію.
Інше бачення стратегії і тактики запропонував Дж. Траут, стверджуючи, що джерелом стратегії є «глибоке знання тактики реального бізнесу». Саме тактика як конкурентоспроможна, унікальна ідея повинна визначати стратегію, для успішності якої унікальність не обов'язкова: найнадійніїпою стратегією є «блискавичне використання тактики». Наприклад, конкурентна перевага (продаж видань за зниженими цінами) — це тактика, а втримання цієї переваги на ринку (книгарня, в якій продаються видання за зниженими цінами) — стратегія. Тому, на погляд Дж. Траута, саме в мобіліза-
104 Місія, цілі, стратеї ія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу
Місія, цілі, стратегія і тактика діяльності суб'єктів видавничого бізнесу 105
ції ресурсів для успішного забезпечення тактики полягає мета стратегії.
Для вибору ефективної тактики необхідно володіти унікальними вміннями. Однак тактика не може бути самодостатньою, її необхідно перетворити на сфокусовану стратегію. Прийоми тактики відносно незмінні, а стратегія постійно розвивається. Тактика зорієнтована на комунікацію, вона є зовнішньою щодо продукту, послуги, підприємства, а стратегія зорієнтована і на продукт, послугу, а також систему чинників від яких залежить їх виробництво, ціноутворення і збут. Для реалізації стратегії часто необхідні глибокі внутрішні зміни, для реалізації тактики достатньо оригінальної думки.
За переконаннями Дж. Траута, у бізнесі важливо мислити «знизу вгору», ідучи від конкретного до загального, від коротко- до довгострокової перспективи. Для цього необхідно знайти ефективну тактику і перетворити її на стратегію, у видавничому бізнесі, наприклад — перетворити оригінальну видавничу ідею на масштабний видавничий проект.
Менш продуктивне, на його погляд, мислення «згори вниз», для якого характерне визначення цілі з подальшим пошуком засобів їх досягнення. Брати на віру цю тезу не обов'язково, бо шлях від великого до малого також обіцяє успішні результати. У цьому переконує досвід видавництв, зорієнтованих на постійне творення нових ефективних видавничих ідей, проектів (стратегія) і практичну реалізацію їх (тактика). Стратегією може бути орієнтація на створення нового читацького попиту, тактикою — постійне продукування видавничих ідей. У межах тактики (реалізації видавничого проекту) теж може виникнути простір для стратегічного мислення і відповідної роботи.
Вони справу знають
Ніхто не піде за вами, якщо ви не знаєте, куди йти.
Дж. Кехо
Чітке формулювання місії діє як «невидима рука», яка спрямовує співробітників, даючи їм змогу працювати незалежно і водночас колективно для досягнення спільних цілей.
Ф. Котлер
Уважно прислухайтесь до своїх сокровенних думок і заповітних мрій у процесі формулювання місії бізнесу.
Г. Саттон
Якщо ви не ставите перед собою мету, ніколи її не досягнете.
X. Маккав
Причини відсутності мети у людей багатоманітні, результат її відсутності — провал.
Н. Хілл
Стратегія визначає, в якому напрямі ви здобудете конкурентну перевагу. Стратегія диктує, як планувати розроблення продуктів. Стратегія підкаже, як спілкуватися усередині компанії та із зовнішнім світом. Стратегія каже, на чому сфокусувати зусилля.
У сучасному складному світі використовувати стратегію — означає шукати відповідь на запитання, як вижити.
Досягти досконалості у стратегії — це чітко сформулювати, в чому її суть і безперервно інформувати про неї клієнтів, співробітників та акціонерів.
Дж. Траут
Запитання. Завдання
І. Яку роль у життєдіяльності суб'єкта видавничого бізнесу відіграє правильно обгрунтована і сформульована місія?
Сформулюйте місію видавництва, покликаного реалізовувати вашу видавничу ідею. Обгрунтуйте зміст і доцільність сформульованої вами місії.
У чому полягає взаємозв'язок філософії діяльності і місії суб'єкта видавничого бізнесу?
Чи виправдане обгрунтування мети і цілей діяльності?
Сформулюйте мету і цілі («дерево цілей») вашого видавництва. Наскільки співвідносяться вони з його місією?
Яку роль у забезпеченні конкурентоспроможності суб'єкта видавничого бізнесу відіграють стратегії діяльності?
Охарактеризуйте основні конкурентні стратегії та їх особливості у видавничому бізнесі.
Як виявляються співвідношення між стратегією і тактикою у видавничому бізнесі?
Ваша справа
Обгрунтуйте місію, метод, цілі, стратегії проектованого вами видавництва.
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
107
'
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
Людський потенціал є найважливішим ресурсом у видавничому бізнесі, бо творцем істинно оригінального твору, який з часом матеріалізується у видавничий продукт, є лише людина. Людині цей продукт адресований. Без неї неможливо обійтися і на етапі його творення. Оскільки в її інтелекті, свідомості, волі — джерело всіх успіхів і невдач. За одних обставин вона може досягти немислимого, за інших — не реалізувати очевидних планів, возвеличитися у справі, здобути авторитет чи поганьбити себе і дискредитувати справу. Усе доступно їй, усе від неї залежить.
»ї'1і V' 'І - •
6.1. Особистість — найважливіший чинник
у видавничому бізнесі
Видавничий бізнес поєднує в цілісну функціональну систему новітні досягнення техніки, технології, маркетингу та управлінської справи. Суттєве його оновлення спричинив розвиток маркетингових технологій, внаслідок чого класичний видавничий продукт перестав бути на ринку єдиним товаром і опинився у просторі гострої конкуренції з аудіо-, електронною,
мультимедійною книгами та ін. Усе це певною мірою змінює сферу самореалізаці'ї і взаємодії автора, видавця, читача, потребує нових знань, особистісних якостей, внутрішніх настанов.
Сучасний видавець як конкурентоспроможний суб'єкт бізнесу має володіти фаховими знаннями, які стосуються процесу творення книги (донедавна цього було достатньо), маркетинговими технологіями, уміти використовувати інформаційні ресурси, які постійно оновлюються. Йому необхідні відповідні психологічні знання, культура ділового спілкування, без чого важко бути ефективним у взаємодії з партнерами (автор, менеджмент поліграфічних, розповсюджувальних структур), колегами і конкурентами. А найголовніше — він має усвідомлювати, що продуктом його праці є не просто книга, а книга як товар, що конкурує на ринку за увагу, симпатії, фінансовий ресурс покупця, проти якого можуть бути застосовані різні, в т. ч. і некоректні, методи конкурентної боротьби. Усе це концентрується в таких феноменах, як маркетингова свідомість, маркетингова культура, маркетингове мислення суб'єкта видавничого бізнесу.
Інтегрованим вираженням цього є внутрішня на-лаштованість на сприйняття різноманітної інформації, що безпосередньо не стосується видавничої справи як важливого маркетингового ресурсу, вміння вплітати її в канву власної діяльності, виробляти адекватні прогнозованій або реальній ситуації рішення та організувати відповідну діяльність задля досягнення надійних конкурентних позицій.
Правильна робота щодо цього може реалізувати інтереси автора, забезпечити вигідні позиції на ринку видавництва, надійні й очікувані економічні результати; некваліфікована — спричинює проблеми і труднощі на різних напрямах діяльності, а іноді породжує фатальні наслідки. Тому особистість, її стратегічне бачення, знання, ідеї, вміння їх втілювати, відстежувати зміни на ринку й оперативно коригувати свою діяльність, усвідомлення того, що успіх у бізнесі є наслідком вдалих рішень, і здатність долати перманентні проблеми — важлива фундаментальна основа ефективного видавничого бізнесу. Джерелом усіх успіхів і невдач у цій, як і в інших сферах ділової активності, є людина, оскільки, як свідчить досвід, усе залежить від знань, умінь, нави-
як
І
108
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
109
чок, внутрішньої енергії і бажання самореалізуватися у справі. Саме знання, на яких ґрунтується видавнича справа, є підставою для того, щоб фахово займатися нею. А рівень оволодіння, функціональність цих знань і ділова сила особистості випробовуються у площині видавничого бізнесу.
У видавничій справі необхідні також підприємливість, активність, працелюбність, енергійність, оптимізм, гуманізм, толерантність, непідкупність, чесність, креативність, самоповага і повага до всіх, з ким доводиться мати справу, соціальна (перед людьми) і моральна (перед власною совістю) відповідальність.
'
6.2. Психологічні передумови успіху
у видавничому бізнесі
Кожен, хто наважується починати власну справу, має на меті досягнення особистої свободи в діяльності, фаховому самоствердженні, прагне економічного успіху. Не меніп важливо усвідомлювати, яких інтелектуальних, фахових, емоційних, вольових і фізичних зусиль потребує цей шлях. Найвидатніші бізнесмени, які досягли вершин у діловому світі, дивували колег, партнерів і конкурентів своїми особистісними якостями, завжди наголошували, що успіх приходить до тих, хто його по-справжньому прагне і, наполегливо долаючи труднощі, сам наближає його, у всьому бачить не проблеми, а можливості.
Потужним джерелом успіху є сильна, осмислена, зрозуміла мотивація — система спонукань, які зумовлюють активність особистості. Вона може бути породженням різних прагнень, орієнтацій (реалізувати свій потенціал в улюбленій справі, довести свою компетентність, активність і силу; досягти багатства, слави, здобути можливості для благодійної, політичної чи іншої діяльності). Іноді мотивація межує з амбіціями — честолюбними прагненнями, нестримною пристрастю максимально розкрити свої можливості, бути першим серед вправних і сильних.
Стрижнем мотиваційної сфери є чітка і зрозуміла мета, без якої неможливо вибудувати плани, оцінювати результати, знаходити в собі сили для подолання труднощів, згуртовувати, наснажувати енергією творення тих, хто поруч. Людина, яка не має мети, ніколи не шу-
І
катиме і не знайде шляху до успіху, зупиниться перед першими випробуваннями, не розкриє свого потенціалу.
Успіху не досягти, не уявивши, мислено не побачивши, емоційно не відчувши його. За переконаннями сучасного канадського дослідника ресурсів і способів активізації людського мозку Джона Кехо, мозок створює «власну реальність», фантазії, мислені образи, бажання і страхи, маючи свою силу, зумовлюючи реальні події. Це означає, що людина має сприймати свої думки як реальність, концентрувати, спрямовувати їх в потрібне русло, розвивати «потрібний тип свідомості». Успішна людина завжди налаштована на успіх, а тим, хто ще не сформував у собі такої налаштованості, необхідно спершу змінити зміст своїх думок.
Мета завжди є ідеальним (створеним у мисленій сфері) образом майбутнього. Глибоко усвідомлена, вона допомагає побачити шлях до результату, зміст і способи діяльності. Щодо цього рекомендують по думки уявляти себе в бажаних ситуаціях (візуалізація), мислено наділяти себе необхідними для цього якостями; проголошувати свої позитивні прагнення (ствердження); наснажувати свої свідомість і підсвідомість очікуваннями конкретного успіху. Усе це активізує раціональні ресурси, інтуїцію, суттєво підвищує якість думки, розкриває творчі можливості, допомагає формувати в собі свідомість успішної людини, розглядати проблеми і труднощі як можливість і трамплін у розвитку свого потенціалу.
Здатність програмувати себе на успіх пов'язана з умінням концентруватися на ньому, бачити його всюди, асоціювати себе з ним, знаходити в собі сили для подолання шляху до нього; мислити себе переможцем; не допускати песимізму, розчарувань, апатії; бути переконаним, що немає неподоланних проблем, а долання їх відкриває нові особистісні можливості і нові шанси. Досягти успіху — означає подумки спроектувати його, повірити в нього, вилучити зі свідомості сумніви в собі і все, що може бути пов'язане з невдачею. Лише велика ідея і сильна мотивація наснажують людину волею і терпінням, енергією і наполегливістю в досягненні мети.
Осмислена, значуща, прагматична, енергетично потужна ідея проектує подольше життя людини, є парусом, який ловить сприятливі вітри долі, допомагає зберегти стійкість у штормах життя. Вона є передумовою позитивної внутрішньої позиції, що допомагає згурту-
110
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
111
вати довкола себе людей, зробити їх однодумцями, соратниками, витворивши в цій взаємодії колективний розум, колективну енергію і колективну силу, командний дух.
Ідея має бути наснажена благородними смислами, а шлях щодо її втілення — коректним. Це вселяє віру в свою правоту і силу у відстоюванні своїх позицій, без чого шляхетній особистості непросто знайти аргументи, наважитися на рішучі вчинки у критичних ситуаціях. Адже духовна, інтелектуальна, емоційна сила живить фізичну силу й активність.
Ідея, цілі, плани є початком дороги до успіху. На цій дорозі вони можуть зазнати трансформації, але незмінними мають залишатися прагнення успіху, віра в себе, у власну спроможність долати випробування, усвідомлення, що невдачі і критичні ситуації допомагають побачити свої недоліки і стати сильнішим. Долають цю дорогу люди діяльні, зі «спланованою свідомістю», «позитивною внутрішньою позицією» (Н. Хілл), наділені лідерськими якостями. Економічний успіх (багатство) вони здебільшого розглядають не як джерело благ, а як засіб самореалізації, досягнення все вищих цілей. Видатні представники такої культури в бізнесі — Генрі Форд і Лі Якока, Вілл Гейтс, пристрасно пропагували її Дейл Карнегі і Наполеон Хілл. Не раз невдачі багатьох із них збивали з ніг, але вони ніколи не падали, бо не мирилися зі становищем, у якому опинялися, і завжди знаходили сили, щоб іти далі. Методологічно такий досвід значущий для будь-яких ситуацій, для кожного учасника видавничого бізнесу.
На шляху до результату необхідні здатність не піддаватися кон'юнктурним, меркантильним спокусам, витримувати удари тих, хто звик користуватися прийомами нечесної конкуренції, ідентифікувати і долати кризові явища і ситуації. Головне — бути фахово та особистістю сильним. Ця перевага обов'язково принесе результати.
Не варто переоцінювати деструктивну роль підступних ударів, наклепництва, антиреклами, витрачати час на їх спростування, бо найкращим засобом боротьби з ними є ділова культура, якість роботи (видань), визнання у фаховому і читацькому середовищі. Хтось піддається провокаціям, витрачаючи дорогоцінний час і кошти на судові процеси. Інший — ігнорує їх, займаю-
чись справою, бо переконаний, що кожному своє: каравану — йти, а хто не спроможний долати шлях — лає на узбіччі. Один створює блага, інший намагається створити йому проблеми, бо проблемою для нього є чийсь успіх. Рано чи пізно кожен отримає своє.
Уміння витримувати удари, кризові явища, підступні дії — важлива якість ділової людини. А якщо вже наважуватися на відповідь некоректним домаганням, це слід робити аргументовано, демонструючи власні переваги і вказуючи на ницість тих, хто вдався до провока-тивних дій. Поведінка в таких ситуаціях — тест на культуру, фахову компетентність, психологічну силу та особистісну мужність.
Усе це має непересічне значення у видавничому бізнесі, який особливо залежний від особистісних чинників — креативності, інтелектуальної фаховості, емоційної сили тощо. Таке розуміння і дотримання відповідних настанов заряджає на пошук і реалізацію ефективних видавничих ідей, увиразнює цільові горизонти, забезпечує унікальність діяльності, в якій творча, талановита людина знаходить себе, а успіх знаходить її.
^■^. '
6.3. Етичні аспекти видавничого бізнесу
У бізнесі, як і в інших видах діяльності, людина неодноразово опиняється в ситуації морального вибору — самовизначення в системі цінностей і способів їх реалізації через власні поведінку та вчинки. їй дово-I; диться шукати не лише прагматичні, утилітарні, а й моральні аргументи для прийняття рішень, вибору моделі ділової поведінки, тобто зважати не лише на користь, вигоду діяльності, а й на уявлення про добро і зло. Рішення і дії у сфері бізнесу залежать не тільки від норм національного і міжнародного права, економічних законів і закономірностей, характеру конкуренції, усталеної практики, вони також підпорядковуються вимогам ділової етики, покликаної морально унормовувати ділові відносини. Врахування цих вимог свідчить про рівень соціальної і моральної відповідальності ділової людини.
Особливостями функціонування моралі у сфері бізнесу, поєднанням цілей і засобів у досягненні мети пе-
112
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
Особистість і фактори успіху у видавничому бізнесі
113
реймається етика бізнесу. У її просторі конкретизуються норми етики видавничого бізнесу.
Етика видавничого бізнесу — система моральних норм, принципів діяльності учасників видавничого бізнесу, оцінювання її за критеріями добра і справедливості; складова етики ділових відносин (етики бізнесу), яка формулює для учасників видавничого б/знесу моральні рекомендації, аналізує рівень і наслідки їх дотримання (ігнорування).
Специфіка етики видавничого бізнесу обумовлена особливою роллю у людському і суспільному житті видавничого продукту, що відповідно позначається на правилах внутрівидавничого життя, партнерських відносинах, вимогах щодо фаховості і моральності діяльності. Вона розглядає соціальний вимір видавничого бізнесу, різноманітні аспекти взаємодії людей, які ним займаються, моральні орієнтири і наслідки їхніх рішень, дій, бездіяльності, моральні регулятиви у цій сфері. При цьому етика видавничого бізнесу, як і інші галузі етичної науки, послуговується такими критеріями, як «добро» і «зло», «справедливість» і «несправедливість», «благо» і «шкода» для людини, суспільства, людства. Вона є джерелом знань про узвичаєні практики, моральні рекомендації, які допомагають людині зберегти людяність, власну гідність, не посягаючи на гідність інших людей. Особливо цінні її положення, коли ділова, егоїстична мета вступає в суперечність із цінностями моралі. Завдяки цьому вона діє як універсальний співтворець і оборонець людського в людині, чистоти її сумління на етапі досягнення економічної мети і після того, як мети вже досягнуто. Дотримання її норм уберігає одержиму в своєму прагненні до бізнесового успіху людину від сумнівних, нечесних, аморальних, гріховних дій.
Діяльність і поведінку у сфері бізнесу також регулюють:
а) закон — загальнообов'язкове правило, яке має найвищу юридичну силу. За характером дії він має нор мативний, імперативний характер (вимоги його обов'язкові для всіх), порушення його передбачає відпо відні юридичні санкції. Нерідко закон тенденційно унормовує суспільний порядок, виражаючи інтереси сил, що утримують політичну владу;
б) звичаї — загальноприйняті для певного суспіль ства, народу, соціальної групи традиційні правила;
в) традиції — історично сформовані погляди, норми, досвід поведінки і діяльності;
г) релігійні норми (Закон Божий) — сукупність пра вил, приписів, вимог, які регулюють життєдіяльність віруючих.
Етика бізнесу має ширший та універсальніший характер, збагачує знаннями доцільної поведінки та критеріями її оцінювання у конкретній ситуації. Вона критично оцінює всі інші регулятиви суспільного життя, використовуючи стосовно них критерії «справедливість», «добро» і «зло».
У бізнесі завжди є змога досягти результату кількома шляхами. Норми етики орієнтують на вибір справедливого шляху, який унеможливлює зло у філософському вимірі (усе ціннісно негативне, антагоністичне благу і добру), гуманізує відносини і діяльність. Завдяки цьому етика бізнесу узгоджує практично-утилітарне (орієнтацію на користь, економічну вигоду) і моральне (орієнтацію на справедливість, добро) відношення людини у світі. Вона допомагає бути людяним у бізнесі, дбати не лише про своє благо, а й про благо інших людей та суспільства загалом.
Моральність людини у бізнесі, як і в інших сферах, виявляється у виборі нею мети засобів її досягнення. Допомагає їй у цьому дотримання таких принципів:
а) за будь-яких обставин необхідно дбати про людсь кий вимір (людяність) своєї діяльності, послуговуючись формулою: все, що сприяє вдосконаленню, облагоро- дженню людини, — добро, що завдає шкоди їй, — зло. Нерідко при цьому можливі або неминучі ризик появи зла чи навіть поява його. Та якщо поява зла чи ризик його появи не були ні метою, ні засобом, таку діяльність немає підстав вважати неетичною. Якщо, наприклад, один із героїв роману є втіленням брутальності, потвор них людських рис, це не дає підстав вважати бруталь ним роман і неетичною діяльність видавця (ризик по яви зла), навіть якщо хтось із читачів узяв собі такого персонажа за життєвий зразок (поява зла), бо видавець не прагнув при цьому нічиєї здеградованості;
б) принцип відповідності (достатності підстав), який орієнтує на добро як метод. Достатніми підставами (умовами відповідності) є нагальність ситуації, немину чість або імовірність наслідків, інтенсивність чийогось впливу на наслідки, наявність альтернативних засобів.
