2. Методи дослідження в зоології.

Кожна з наук, що входить до складу зоології, має свої методи дослідження, проте спільними для них є описовий, порівняльний, історичний та експериментальний.

Найдавніший – описовий метод; його почали використовувати з перших кроків вивчення організмів. Описати організми – означає перелічити їхні ознаки. З часом цей метод стали використовувати і для описування видів. Протягом тривалого часу описовий метод був єдиним у пізнанні живої природи. Цим методом користуються вчені й тепер, проте можливості його значно розширилися завдяки застосуванню різних приладів, наприклад, світлового й електричного мікроскопів.

Описовий метод тісно пов'язаний зі спостереженнями за тваринами, які здійснюються за допомогою органів чуття або приладів. Спостереження можуть бути якісними (тобто описувати зовнішній вигляд, колір, форму та ін.) і кількісними, що включають вимірювання величини або кількості. Під час спостережень дослідник не втручається в досліджувані явища. На сучасному етапі використовується моніторинг – система довготривалих спостережень за тваринним світом, наприклад, за міграцією риб, птахів і звірів, динамікою популяцій та ін.

У ХVІІІ ст. в біології утверджується порівняльний метод, в основу якого покладено пізнання предметів і явищ шляхом їх порівняння, встановлення подібності та відмінності. За допомогою цього методу було закладено основи систематики рослин і тварин, порівняльної ембріології, сформульовано клітинну теорію та ін. Він з успіхом використовується й досі. Проте застосування цього методу поряд з описовим ще не сприяло виходу біології за межі описової науки.

У другій половині ХІХ ст. завдяки відкриттям Ч. Дарвіна провідним стає історичний метод. Із його впровадженням в біології відбулися докорінної якісні зміни. Біологія в ХІХ ст. стала наукою про процеси, походження і розвиток предметів і про зв’язки, що об’єднують процеси природи в одне велике ціле.

Історичний метод вийшов за межі методу дослідження. Він став фундаментальним еволюційним принципом, на основі якого відбулася перебудова біологічних наук. На цьому етапі історичний принцип виступає основою вивчення явищ життя на всіх рівнях організації живого.

Експериментальний метод став широко використовуватися у біології лише на початку ХІХ ст. За допомогою експерименту дослідник втручається в хід процесів чи явищ, вносить певні зміни. На відміну від описового й порівняльного методів, що ґрунтуються на спостереженні, експеримент дає змогу цілеспрямовано вивчати явища в умовах, які можна обчислювати кількісно та якісно, а також відтворювати їх у разі потреби. Експеримент дає змогу проникнути в суть предметів або явищ, моделювати їх. У другій половині ХІХ ст. експериментальний метод зазнав якісних змін внаслідок удосконалення експериментальної техніки і синтезу наук. Він збагачується новими методами, методиками і прийомами, властивими фізиці, хімії, кібернетиці, математиці. В експериментальних дослідженнях широко використовуються мічені атоми, рентгенографія, електронна мікроскопія, фото- і кінозйомка, звукозапис, гістологічний і біохімічний аналіз, мічення тварин, трансплантація ембріонів, запліднення яйцеклітин у пробірці, клонування та ін. Для опрацювання одержаних результатів застосовуються математичні методи. Сучасний експериментальний метод характеризується не лише високим технічним рівнем, а й колективізмом у розробці окремих методик.