1.3 Структура підприємства

Рисунок 1.1 Структура управління Хмельницького політехнічного коледжу.

2. Технічне обслуговування та ремонт автомобіля.

2.1 Технічне обслуговування та діагностика автомобіля.

В процесі експлуатації автомобіля його функціональні властивості поступово погіршуються, внаслідок спрацювання, корозії, пошкодження деталей, утомленості матеріалу. В автомобілі виникають різні несправності (дефекти), які можуть призвести до часткової або повної втрати працездатності. Існують два способи забезпечення роботоздатності автомобілів в експлуатації при найменших сумарних матеріальних і трудових затратах і втратах по часу: підтримання роботоздатності, тобто технічне обслуговування (ТО), і відновлення роботоздатності, тобто ремонт.

Чинним положенням про технічне обслуговування рухомого складу автомобільного транспорту визначена планово-попереджувальна система ТО і ремонту агрегатним методом, рисунок 2.1. Особливістю цієї системи є те, що профілактичні роботи по рухомому складу проводяться в плановому порядку після встановленого пробігу, а ремонтні роботи, пов'язані з усуненням виниклих в процесі експлуатації відмов і несправностей, - по потребі.

Основна мета ТО автомобіля полягає в попередженні і відтягненні моменту досягнення граничного стану. Це забезпечується, по-перше, попередженням виникнення відмови шляхом контролю та доведення параметрів технічного стану автомобілів (агрегату, механізму) до номінальних або близьких до них значень, по-друге, попередженням моменту настання відмови в результаті зменшення інтенсивності зміни параметра технічного стану, зниження темпу зношування сполучених деталей завдяки проведенню мастильних, регулювальних, кріпильних та інших робіт.

Рисунок 2.1. – схема планово-попереджувальної системи технічного обслуговування та ремонту.

Технічним обслуговуванням є комплекс операцій із: підтримки рухомого складу в працездатному стані; забезпечення надійності, економічності роботи, безпеку руху, захисту навколишнього середовища; зменшенню інтенсивності погіршення параметрів технічного стану, відмов і несправностей, і навіть виявлення їх з метою своєчасного усунення. Технічне обслуговування є профілактичним заходом, який здійснюють у плановому порядку через певні пробіги часу, або час роботи рухомого складу, як правило, без розбирання і зняття з автомобіля агрегатів, вузлів і деталей. Якщо при ТО не можна визначити технічний стан окремих вузлів, то їх знімають з автомобіля для контролю на спеціальних приладах або стендах.

Технічне обслуговування по періодичності, переліку і трудомісткості виконуваних робіт підрозділяється на наступні види: щоденне (ЩО), перше (ТО-1), друге (ТО-2) та сезонне технічне обслуговування (СО).

Щоденне технічне обслуговування (ЩО) передбачає загальний контроль стану автомобіля, спрямований на забезпечення безпечності руху; підтримання належного зовнішнього вигляду; заправка паливом, мастильним матеріалом та охолоджувальною ріди­ною. Для автомобілів зі спеціальними кузовами в ЩО входить сані­тарне оброблення кузова. ЩО виконують після закінчення роботи рухомого складу і перед виїздом його на лінію. В разі зміни водіїв на лі­нії автомобіль оглядають і перевіряють його технічний стан.

Перше (ТО-1) та друге (ТО-2) технічні обслуговування передбача­ють такі роботи:

• контрольно-діагностичні,

• кріпильні,

• регулю­вальні,

• мастильні,

• інші, спрямовані на запобігання та виявлення несправностей автомобіля, зниження інтенсивності спрацьовування його деталей, економію палива, мастильних матеріалів, зменшення викидів шкідливих речовин в атмосферу, забезпечення безвідмовної роботи автомобіля в межах установлених пробігів.

ТО-1 і ТО-2 робляться по досягненні певного пробігу, в залежності від типу і моделі транспортного засобу, ТО-1 - через 4…5 тис. км, ТО-2-16...20 тис. км. При ТО-1 проводиться діагностика і обслуговування вузлів, які забезпечують безпеку руху, при ТО-2 - діагностика і обслуговування елементів, що забезпечують тягово-економічні властивості автомобіля.

Сезонне технічне обслуговування (СО) виконують двічі на рік, охоплює роботи для підготовки рухомого складу до експлуатації в холодну й теплу пори ро­ку й, як правило, суміщують з черговим технічним обслуговуванням. СТО передбачає:

• заміну сезонних сортів мастильних матеріалів і охолодних рідин;

• промивання відповідних систем;

• установлення або зняття втеплювачів і приладів передпускового підігрівання дви­гунів;

• інші роботи. Як окремий плановий вид СО рекомендується проводити для рухомого складу, який працює в районах дуже холодного, жаркого, сухого і дуже жаркого сухого клімату.

Операції ТО проводяться з попереднім контролем. Основним методом виконання контрольних робіт є діагностика, яка призначена для визначення технічного стану автомобіля, його агрегатів, вузлів і систем без розбирання і є технологічним елементом технічного обслуговування.

Крім безпосередніх робіт з технічного обслуговування до ТО також відносяться роботи, що проводяться для підтримання належного зовнішнього вигляду та санітарного стану автомобіля: прибирання, миття і сушка.

У процесі регулярного ТО параметри технічного стану підтримуються в заданих межах, однак через зношування деталей, поломок і інших причин ресурс автомобіля (агрегату, механізму) витрачається, і в певний момент автомобіль вже не може нормально експлуатуватися, тобто настає такий його стан, який не може бути усунена профілактичними методами ТО, тобто автомобіль вимагає відновлення втраченої працездатності - ремонту.

Ремонт – це сукупність організаційних і технічних заходів, що здійснюються для відновлення справності або працездатності механізму, вузла, агрегату і автомобіля в цілому, й полягають в усуненні відмов і несправностей, які виникають під час експлуатації, або виявляються при ТО. Під час ремонту несправні агрегати, вузли й деталі замінюють справними, взятими з оборотного фонду, або ремонтують їх.

Відповідно до призначення і характеру виконуваних робіт ремонт поділяють на капітальний (КР) і поточний (ПР).

Капітальний ремонт (КР) рухомого складу, агрегатів і вузлів призначений для відновлення їхньої справності і близький до повного відновлення ресурсу.

Поточний ремонт (ПР) призначений для забезпечення працездатного стану рухомого складу з відновлення, або заміною окремих агрегатів, вузлів і деталей ( крім базових ) , які досягли гранично допустимого стану.

Ремонтні роботи виконують, як у разі потреби, спричиненої відмовою або несправністю, так і за планом через певний пробіг, чи встановлений термін роботи рухомого складу. Ремонт включає контрольно-діагностичні, розбірні, складальні, регулювальні, слюсарні, зварювальні та деякі інші види робіт. Характерними для робіт по ремонту є їх значна трудомісткість, вартість, необхідність в частковому або повному розбиранні деталі для відновлення або заміни деталей, використанні при ремонті достатньо складного верстатного, зварного, фарбувального та іншого обладнання.

Діагностування технічного стану автомобілів.

Технологічний процес визначення технічного стану автомобіля без роз­бирання і висновок про потрібне обслуговування або ремонт називають діагностуванням. Діагностика вивчає форми вияву технічних станів, методи і засоби виявлення несправностей та прогнозування ресурсу роботи об’єкта без його розбирання. Вона дає змогу кількісно оцінювати безвідмовність і ефективність автомобіля та прогнозувати ці властивості в межах залишкового ресурсу або заданого напрацювання. Діагностика підтримує на високому рівні надійність автомобілів, зменшує витрачання запасних частин, матеріалів і трудових витрат на ТО і ремонт, підвищує продуктивність автомобіля і знижує собівартість перевезень.

Діагностика автомобілів — це швидкий розвиток проблеми надійності, що базується на достатньо розробленому логічному фундаменті, на тонких математичних і фізичних методах, які дають змогу досягти оптимальних результатів.

Діагностування — технологічний елемент профілактики і ремонту, основний метод виконання контрольних робіт. Специфічною властивістю, якою діагностика відрізняється від звичайного визначення технічного стану, є, передусім, виявлення несправностей без розбирання.

Завдання діагностування:

-перевірка справності і працездатності автомобіля в цілому і (або) Його складових частин із установленою ймовірністю правильності діагностування;

-пошук дефектів, які порушили справність і (або) працездатність автомобіля;

-збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу або ймовірності безвідмовності роботи машини у міжконтрольний період.

Автотранспортне підприємство організовує і проводить діагностування автомобіля перед уведенням в експлуатацію, в процесі експлуатації згідно з рекомендаціями автомобільних заводів і чинних керівних документів. Результати кожного діагностування автомобіля заносять до діагностичної і накопичувальної карт.

За результатами діагностування приймають рішення про можливість дальшої експлуатації автомобіля з призначеним ресурсом після проведення ТО або про потребу ремонту.

Діагностична карта призначена для реєстрації результатів діагностування в усіх випадках діагностування і прийняття рішення про необхідні роботи при ТО і ремонті автомобіля. Діагностична карта с вихід­ним документом при виконанні накопичувальної карти у всіх випадках діагностування.

Накопичувальна карта призначена для нагромадження інформації про зміни діагностичних параметрів у процесі експлуатації автомобіля, збирання вихідних даних для прогнозування залишкового ресурсу і ймовір­ності безвідмовної роботи в межах міжконтрольного періоду. Накопичуваль­на карта ведеться на кожен автомобіль протягом усього терміну його експлу­атації. При передачі автомобіля в іншу організацію накопичувальну карту передають разом із ним.

Розрізняють такі види діагностування рухомого складу:

-загальне діагностування Д-1 з періодичністю ТО-1 (як частину його обсягу), призначене головним чином для механізмів, які гарантують безпеку руху ;

-поглиблене діагностування Д-2, яке роблять за один-два дні до ТО-2 для виявлення потреби в ремонті агрегатів автомобіля та причин зниження потужності двигуна й економічних показників.