V. Узагальнення й систематизація знань, умінь та навичок

Vі. Підсумки уроку

Аналіз недоліків виконання та розгляд варіантів їх виправлення.

Поточне оцінювання з мотивацією.

Інструктаж щодо виконання домашнього завдання.

На основі аналізу конкретизується домашнє завдання.

Хід уроку

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ЕТАП .

Взаємне вітання.

Перевірка готовності аудиторії до уроку.

Перевірка готовності студента до уроку.

Створення позитивного емоційного мікроклімату для проведення уроку.

ІІ. Повторювально-навчальна робота.

1. Перевірка виконання гам фа-мажор, соль-мажор.

- Зіграй гами з дотриманням штрихів, динаміки, тексту, тобто виконай всі вимоги, що ставились до цього матеріалу.

Виконувати гами та арпеджіо у такому порядку :

а) мажорна гама;

б) арпеджіо тризвуку в прямому русі;

Така послідовність , побудована за принципом від простого до складного, об’єднує гами і арпеджіо в єдиний ладо-тональний комплекс.

Аналіз виконання гами :

- Гаму виконувати цілими, половинними, четвертними, Арпеджіо,

штрихами деташе, легато ,маркато;

Дотримуватись помірного темпу.

Підсумок результатів роботи студента. Оцінка-судження .

2. Виконання Етюду

Мотивація навчальної діяльності

Етюди-вправи призначені для відточення будь-яких технічних прийомів. Наприклад, у одних – відпрацювання техніки плавного поєднання звуків(легато), у інших – відпрацювання техніки стаккато тощо. Кожний такий етюд має свою визначену мету. Їх музичний зміст сприяє техніці виконання, і при роботі над такими етюдами виконавець повинен знайти логіку будови музичних фраз, домагатися динамічного розмаїття, якісного звука та ритмічної точності.

При грі етюду пауз між нотами не повинно бути.

Деташе і стакато – штрихи неакцентовані, маркато – акцентований штрих.

Деташе –слово французького походження – відділяти. Спеціального позначення не має. Характеризується незначним послабленням сили звуку на момент його закінчення.

Маркато – підкреслено, чітко. Позначається акцентами

( „галочками” над або під нотами)Початок звуку – акцентований з послідуючим затуханням.

Мотивація навчальної діяльності

• Технічний матеріал, над яким ми працюємо, дає можливість удосконалити атаку звука. Формувати вміння володіти штрихами деташе, легато, маркато. Засвоювати аплікатуру. Формувати навички читки нот(цілі, половинні, четвертні з крапкою, восьмі) з листа.

Для виконавців на духових інструментах систематична робота над гамами та арпеджіо необхідна тому, що тільки вона розвиває координацію рухів пальців з дією губ, язика та дихання, вирівнює звучання регістрів, розвиває навички чистого інтонування, ритмічність виконання, дає можливість набути вірних аплікатурних навичок і оволодіти різноманітними типами інструментальної фактури. Тільки опанування цими виконавськими навичками дає можливість досягти професійної майстерності.

Виконавське дихання. Під час гри на духовому інструменті виключна роль належить виконавському диханню.

Відомо, що дихання проводиться легенями, які під час вдиху розширюються, а під час видиху звужуються. Але у легенів власних м’язів немає, самі вони змінювати свій об’єм неспроможні. Це робить грудна клітка. Дихальні рухи легенів відбуваються завдяки рухам ребер, живота та діафрагми. Діафрагма – це дихальний м’яз. Його називають грудочеревною перепоною, тому що він відділяє грудну порожнину від черевної. Ця перепона має вигляд купола, верх якого спрямовано в бік грудей. Якщо

Дихання відбувається за участю діафрагми, то під час вдиху купол знижується, діафрагма стає рівнішою. Від цього живіт трохи вирячується і нижні ребра розходяться в сторони, а об’єм легенів значно збільшується. За допомогою міжреберних м’язів, м’язів живота і діафрагми можна керувати процесом дихання : набирати більше або менше повітря в легені, видихати його швидше чи повільніше. Усе залежить від того, яким видом дихання користуватися.

Умовно дихання поділяється на три типи. Умовно тому, що „чистих” видів дихання не буває. Будь-який тип дихання потребує участі всіх дихальних м’язів; важливо те, на які з них припадає найбільше навантаження.

Грудне (реберне) дихання характерне тим, що при ньому працює лише верхня половина грудної клітки, отже діють тільки верхні частини легенів. Таке дихання неглибоке.

Діафрагмальне (черевне) дихання відбувається за допомогою діафрагми, м язів живота та нижніх ребер. Участь цих сильних дихальних м’язів дозволяє робити вдих досить швидко і легко, але із-за пасивності верхніх відділів грудної клітки видих не буде тривалим.

Грудочеревне (змішане) дихання – це поєднання грудного та черевного. Воно вимагає активної діяльності діафрагми та дихальних мязів усієї грудної клітки. При вдиху спочатку заповнюється повітрям нижні ділянки легенів, діафрагма опускається, нижні ребра розходяться, живіт трохи вирячується. Далі розширяються середні відділи грудної клітки, заповнюючи їх повітрям, і нарешті, піднімаються груди, і повітря заповнює верхівки легенів. Видих робиться у тій же послідовності – звільняються від повітря нижні ділянки легенів, за ними середні та верхні.

Грудочеревний тип дихання дозволяє робити швидкий, повний вдих і рівномірний, тривалий видих. Тому цей вид дихання вважається найбільш раціональним при грі на духових інструментах.

Вміле користування диханням – найважливіша ланка виконавської майстерності музиканта-духовика.

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І ЗАВДАНЬ УРОКУ

- Сьогодні на уроці ми познайомимося з новим твором - С.Болотін «Кубинський танець» для удосконалення навичок гри четвертної ноти з крапкою, восьмої. Познайомимося з читкою 16-х нот. Продовжимо удосконалювати навички гри основними штрихами.