2. Зовнішнє будова і органи руху
Хоча матка, робоча бджола і трутень різко відрізняються один від одного і за розміром, і за формою, проте будова їх тіла подібно і відрізняється лише в деталях. Незважаючи на свою малу величину, бджола має дуже складну будову тіла.
Тіло бджоли ділиться до голову, груди і черево На голові є очей: хоботок і вусики. До вір? ній (спинний) частини груд прикріплені дві пар крил, а до нижньої-три пари ніжок.
Груди і черевце бджіл складаються з окремих члеників (рис. 2-1). У личинки 13 члеників. Три з ні складають груди і десять - черевце (рис. 2-1Г
Рис. 2. Тіло бджоли і личинки: / - бджола: А - голова: / - прості очі; 2 - складний очей; 3 - вусики, 4 - верхня губа, 5 - верхня щелепа; б - хоботок. Б - груди: 7-передньогруди; 8-среднегрудью; 9 - задньогруди; 10 - переднє крило, 11 - заднє крило; 12-передня ніжка, 13 - середня ніжка; 14 - задня ніжка; 15 - стегна; 16 - вертлуг, 17 - стегно; 18 - гомілку; 19 - лапка; 20 - членики лапки; в - проміжний сегмент (стеблинка). В - черевце: 15-20 - членики черевця, а - спинні півкільця (тергіти), 6 - черевні півкільця (стерніти). П - личинка: Г - голова; 1-3 - грудні членики; 4-13 - черевні членики; Д - дихальця
У дорослої бджоли груди складаються з чотири члеників, так як один і черевних члеників (прс проміжний сегмент) входить до складу грудей.
У матки і робочої бджоли черевних члеників шість. Два наступних черевних членика входячи до складу жала бджоли, а кінцевий членик охоплює анальний (заднепроходное) отвір. У трутня черевце складається із сем члеників. Два наступних черевних членика про £ роззують анальну платівку. Кінцевий же черевної членик, як і у самок охоплює анальний отвір.
Незважаючи на таке рас членування тіла, всі його частини зв'язані між собою і діють як одне ціле.
2. 1 Будова зовнішнього скелета бджоли
Зовні все тіло бджоли покрито твердим шкірним покривом або скелетом. Ця стінка тіла має три шари: 1) зовнішній, або кутикула (рис. 3-КТ), 2) внутрішній, або гіподерма (рис. 3-ДП) і 3) базальна мембрана (рис. 3-БМ).
Кутикула на 30-50% складається з особливої речовини - хітину. Хітин - дуже стійке речовина; воно добре витримує високу температуру і навіть кип'ятіння в слабких лугах. До складу кутикули входить кутикуліну, що обумовлює твердість зовнішнього покриву бджоли. На рухомих ділянках тіла, наприклад, на зчленуваннях ніжок, між члениками черевця, кутикула дуже тонка, м'яка і гнучка. У таких випадках її називають перетинкою (рис. 3-ПР).
Твердий зовнішній скелет бджоли охороняє внутрішні її органи від різких поштовхів під час роботи, коливань температури, напад ворогів і т. д. До особливих виростками на внутрішніх стінках скелета (внутрішній скелет) прикріплюються м'язи і деякі органи.
Рис. 3. Будова стінки тіла бджоли і її видозміни: А - будова стінки тіла бджоли: КТ - кутикула; ДП - гіподерма; БМ - базальна мембрана; ЕП - епідерміс; Д - дерма (шкіра). Б - межсегментальная стінка тіла бджоли: ПР - перетинка. В - внутрішній виріст стінки тіла (аподемія) - АП. — сплошной волосок, Г г — полый волосок, Г 3 — перистый волосок, Г 4 _ 5 — волоски, покрывающие некоторые места ножек пчел. Г - волоски бджоли і їх видозміни: r t - суцільний волосок, Г г - порожнистий волосок, Г 3 - пір'ястий волосок, Г 4 _ 5 - волоски, що покривають деякі місця ніжок бджіл. Д - відчуваючи волоски: Так - підстава волоска поміщено всередині стінки тіла; Дб - підстава волоска поміщено в горбку стінки тіла; Чн - відчуває нерв
Кутикула в різних частинах тіла має різне забарвлення, що залежить від присутності жовтого кутикуліну і чорного пігменту - меланіну.
Забарвлення зовнішнього покриву бджіл має велике значення для систематики бджіл. Особливо характерна забарвлення члеників черевця трутня. Закономірні малюнки чорного пігменту характерні для багатьох підвидів медоносної бджоли.
Зовні тіло бджоли густо покрите волосками, що представляють собою вирости хітинового скелета. Одні волоски представляють собою суцільні придатки кутикули (рис. ЗГ 1), а інші порожнисті вирости, що містять складку гіподерми (рис. ЗГ 2). Поряд з простими волосками, у бджоли зустрічаються розгалужені волоски, які найбільше розвинені у трутнів (рис. ЗГ 3).
Волоски, що представляють собою суцільні придатки кутикули, оберігають покрив бджіл від пилу і бруду; пристали часточки бруду бджоли зчищають щіточками, наявними у них на ніжках. Відвідуючи квіти, бджоли затримують також своїми волосками пилок і збирають її в особливі кошики задніх ніжок.
У волосках є нервові закінчення і вони служать як органи дотику.
У щойно народилася бджоли волоски м'які і густо покривають все тіло. Через 4-5 днів волоски стають твердими і пружними; з віком бджола втрачає частину волосків, і тіло її стає чорним і лискучим ("лисі" бджоли).
Гіподерма ("нижня шкіра") складається з одного шару клітин, що підстилає кутикулу. Клітини гіподерми мають різну форму (кубічні, циліндричну, плоску), в залежності від ділянки тіла і віку бджоли. Розрізняють такі три основні види гіподермальних клітин:
а) Хітіногенние клітини. Ці клітини або виділяють хітин, або їх зовнішня
частина перетворюється в кутикулу. Отже, хітин є хіба що затверділий шар шкіри. Хітіногенние клітини утворюють не тільки кутикулярним шари, але також волоски, деякі частини очей (лінзу) та інших органів.
б) Гіподермал'ние залізисті клітини. Клітини гіподерми, виділяються не хітин, а інші речовини, називаються залозистими клітинами. Вони утворюють у бджоли воскові, слинні, отруйні залози та ін
в) Гіподермал'ние відчувають клітини. Коли відчуває нерв з'єднаний з гіподермальних клітиною, вона стає відчуває клітиною. У бджоли
відчувають клітини завжди пов'язані із зовнішніми кутикулярними виростами (волосками, пластинками і т. д.) (рис. З-Чн). Сукупність кутикулярних і клітинних частин утворює органи почуттів.
Базальна мембрана - тонка внутрішня вистилання стінки тіла; покриває внутрішню поверхню гіподерми і всіх органів, що походять з клітин гіподерми (рис. 3-БМ).