1.2. Умови здійснення розрахунків за міжнародними торговельними операціями

При складенні зовнішньоторговельних контрактів велике значення має правильне визначення валютно-фінансових умов угоди.

Вибір валютно-фінансових і платіжних умов контрактів залежить від характеру економічних та політичних відносин між країнами, співвідношення сил контрагентів, кон'юнктури товарного ринку, характеру товару, торгових звичаїв, діючих міжурядових і міжнародних угод, які регламентують деякі валютно-фінансові умови, а також банківських традицій. При цьому міжурядові угоди встановлюють загальні принципи розрахунків, а у зовнішньоторговельних контрактах чітко формулюються детальні умови: ціна товару, валюта ціни, валюта платежу, умови платежу, засоби платежу, форми розрахунків і банки, через які ці розрахунки будуть здійснюватися.

Одним із найважливіших елементів зовнішньоторговельного контракту є ціна товару. Вона відображає кількість грошових одиниць, які повинен заплатити покупець продавцю в тій чи іншій валюті за одиницю поставленого товару на умовах, вказаних в контракті.

При укладанні міжнародного торговельного контракту ціна товару може бути зафіксована в будь-якій вільно конвертованій валюті країни продавця, країни покупця або третьої країни. Інколи ціна контракту зазначається в кількох валютах або в колективних валютах (євро) з метою страхування валютних ризиків. Якщо між країнами укладена угода про порядок розрахунків за клірингом, то ціна товару встановлюється у тій валюті, яка прийнята для клірингових розрахунків.

Експортні та імпортні контрактні ціни різноманітні і залежать від додаткових витрат, які включаються у ціну в міру просування товарів від експортера до імпортера.

Після розрахунку початкового варіанту ціни, приймаючи до уваги світові ціни на аналогічний вид продукції, постачальник повинен врахувати ряд факторів, обумовлених угодою, які безпосередньо впливають на кінцеве визначення контрактної ціни.

Строки угоди теж мають важливе значення, якщо передбачається значне підвищення цін за період з дати підписання контракту до строку його виконання. У цьому випадку ціна товару збільшується пропорційно очікуваному росту індексу експортних цін у країні продавця.

Попит на товар, що постачається, є екзогенним фактором, який впливає на формування ціни. Він залежить, насамперед, від якості товару, позицій конкурентів, маркетингової політики і репутації постачальника.

Базисні умови поставки корегують контракту ціну на конкретну величину. Ці умови встановлюють "базис" (основу) ціни контракту в залежності від того, чи будуть включені витрати по доставці і страхуванню в ціну повністю, частково, або не включені зовсім. Так, якщо базисні умови передбачають поставку на склад покупця, то в ціну контракту будуть включені транспортні витрати, вартість страхування вантажу і т.д. При продажу товару зі складу продавця ціна контракту може бути зведена до вартості товару або включати ще тільки вартість відвантаження. Класифікація базисів поставок за обсягом зобов'язань контрагентів розроблена Міжнародною торгівельною палатою і опублікована у збірнику "Інкотермс-90", остання редакція котрого діє з 1 липня 1990 р.

Однією із головних складових успіху зовнішньоторговельної угоди є правильний вибір валюти ціни. Відомо, що валюти не рівноцінні за своєю вартістю: є "сильні" тобто стійкі валюти зі стабільною купівельною спроможністю і "слабкі" валюти, курс яких постійно коливається. Від вибору валюти ціни залежить ризик валютних витрат, тобто можливість не отримати еквівалент вартості, передбачений в момент пропозиції ціни і підписання контракту.

Світова практика міжнародних розрахунків показує, що покупець виграє при встановленні ціни в "слабкій валюті", або валюті, курс якої має тенденцію до зниження. В цих умовах він зможе розрахуватися за товар знеціненою валютою. Експортер же, навпаки, виграє при встановленні ціни в найбільш "сильній валюті", або валюті, яка має тенденцію до підвищення. Якщо ціна контракту встановлюється в сильній валюті, то для компенсації втрат імпортер звичайно наполягає на знижці з ціни або пільгах по інших умовах контракту. Якщо ж ціна вибрана у відповідності з інтересами імпортера, тобто в слабкій валюті, продавець звичайно, наполягає на підвищенні ціни товару. У міжнародній практиці в якості валюти ціни частіше всього використовується найбільш стабільна на момент укладання угоди валюта або набір валют. Так, з метою страхування валютного ризику ціна контракту може вказуватися в декількох валютах (двох або більше) або в складній компонентній валютній одиниці (євро).

При виборі валюти ціни важливе значення має вид товару. Сьогодні, згідно правил світової торгівлі, валюта ціни на окремі види товарів не завжди є предметом узгодження, навіть якщо ця валюта не влаштовує ні продавця, ні покупця. Низка товарів, в тому числі сировина, тепер на світових ринках продається за стандартними умовами, розробленими Генеральною угодою про тарифи і торгівлю (ГАТТ), а також міжнародними асоціаціями експортерів та імпортерів розвинутих країн.

Умови торгівлі цими товарами (ціни, валюта платежу, валютні застереження в контрактах) та оформлення зовнішньоторговельних документів (рахунків-фактур і страхових документів) підпорядковуються суворим правилам. Зокрема, ціни на сиру нафту, газовий конденсат, цукор-сирець, каву, алюміній, нікель, олово, цинк, вироби з хутра котируються в доларах США. В англійських фунтах стерлінгів котируються ціни на західноєвропейських товарно-сировинних біржах на какао-боби, картоплю, ячмінь, свинець, мідь, багато видів інших кольорових металів, каучук. Згідно з порядком котирування на біржах встановлюються ціни товарів, визначається валюта платежу.

Валюта платежу - валюта, якою погашаються зобов'язання імпортера або позичальника. Якщо валютні курси нестабільні, то ціни фіксуються в найбільш стійкій валюті, а платіж у валюті країни-імпортера.

У торгівлі з країнами з розвинутою економікою і вільно конвертованою валютою в якості валюти платежу часто використовуються національні валюти цих країн. Якщо ж національна валюта імпортера не є вільно конвертованою, то валюта платежу визначається, як правило, в одній із таких валют: доларах США, євро, японських єнах, англійських фунтах стерлінгів.

Валюта ціни може не співпадати з валютою платежу. В цьому випадку в контракті повинен бути визначений курс перерахунку валюти ціни у валюту платежу за ринковим курсом.

Незбіг валюти ціни і валюти платежу - одна із причин виникнення валютного ризику у міжнародній торгівлі. Якщо курс валюти ціни знижується, то сума платежу зменшується, і навпаки. Для експортера існує ризик зниження валюти платежу, а для імпортера (боржника) - ризик її підвищення.

Для запобігання валютного ризику у сфері зовнішньоекономічної діяльності контрагенти угоди можуть застосовувати такі засоби: можливість зміни термінів платежу за контрактом, збалансованість грошових вимог і зобов'язань, валютно-товарні застереження, бартерні угоди, включення можливих збитків у ціну контракту тощо.

Зміна терміну платежу - різновид страхування валютних ризиків, за якого в разі виникнення очікування різних змін валютних курсів здійснюється маніпулювання строками платежів.