3. Поема Госіода "Роботи і дні"

Перша сторінка видання «Роботи і днів» старогрецькою мовою з паралельним латинським перекладом. — Базель, 1539. «Робо́ти і дні» — поема давньогрецького поета Гесіода, один з класичних творів античної літератури. Вважається першим твором дидактичного жанру в давньогрецькій літературі . «Роботи і дні» написані у формі звернення Гесіода до свого брата Перса із залученням міфологічних, етичних та практичних господарських знань.

Поема Гесіода «Роботи і дні» складається з моральних повчань і практичних порад щодо різних господарських робіт. До неї також увійшов перелік «щасливих» та «нещасливих» днів.

Поет звертається до такого землероба, який вже має ділянку землі, хату з добром,пару волів. Але він ще не такий багатий, щоб придбати одного-двох рабів, у нього навіть немає наймитів, яких, радить Гесіод, слід залучати до робіт лише у короткий період жнив, щоб зібрати врожай швидко і без усяких втрат. Отже, головним знаряддям праці цього селянина стають його власні руки та руки його домочадців. Гесіод уважає працелюбність чи не найголовнішою доброчесністю людини. І навіть попри пануючу в суспільстві несправедливість, невідповідність витрачених зусиль плодам роботи, поет усе ж бачить вихід у важкій і часом невдячній, але чесній праці.

4. Поезія алкея, сапфо, анакреонта.

Алкей  — давньогрецький ліричний поет, народився і жив на острові Лесбос в його головному місті Мітіліні. Сучасник Сапфо, найвидатніший поруч з нею еолійський поет.

Творчість. Алкей писав гімни, стасії (військові пісні), застільні і любовні пісні. Від його багатої і яскравої творчості, яку вчені олександрійці зібрали і видали в 10 книгах, до нас дійшли тільки уривки. Значну частину творів Алкея складали гімни на честь богів: Афіни, Аполлона, Гермеса, Ареса, Ероса та ін., а також на честь напівбогів і героїв. Одним з гімнів, складний одночасно на честь трьох богів: Гери, Зевса і Діоніса. Це були пісні, призначені для виконання в колі товаришів по зброї, найчастіше під час бенкету, що виражають у прямій і безпосередній формі почуття і погляди певної суспільної групи. У них Алкей насміхався над тиранами, особливо над «зрадником» Піттаком, виражав біль і розпач, викликані тим, що владу захопили самозванці, закликав боротися з ними.

САПФО — давньогрецька поэтесса, представляла песенну лирику.

В стародавні часи поетичні твори Сапфо становили дев'ять книг, серед яких були гімни, весільні пісні, пісні любовні і елегії. До нас дійшли, крім уривків, тільки дві цілі поезії, вміщені нижче: гімн до Афродіти, в якому поетеса благає богиню допомогти їй у коханні, і друга поезія, перекладена пізніше римським поетом Катуллом і потім безліч разів перекладувана на всі мови світу,- поезія, що змальовує в усій реальності силу любовного почуття.

АНАКРЕОНТ — давньогрецький ліричний поет, представник монодичної лірики.

Вірші Анакреонта призначалися для сольного співу чи декламації у супроводі музичного інструменту. Афіней і Суду згадують про п'ять книгах текстів Анакреонта, підготовлених в Олександрійській школі; три книги ліричних творів, одна - ямбічних і одна - елегійних. До наших днів дійшли незначні фрагменти, зібрані з цитат пізніших авторів.

У число ліричних творів, крім гімнів і Парфеній (хорових пісень, які виконувалися дівчатами), входять також любовні пісні і вірші-скарги на швидкоплинність молодості і швидкий прихід старості. Концепція Анакреонта характеризується простотою у сприйнятті світу, іронією по відношенню до самого себе; глибоке почуття і пристрасть у Анакреонта відсутні. Основні мотиви - розмірене, свідомо культивується насолоду радостями життя: любов'ю, вином, бенкетами, свободою думки, емоційний фон - передчуття смерті і тягот старості.