Тема 2. Студент вищого навчального закладу як об’єкт і суб’єкт навчально-виховного процесу

1. Етапи розвитку ідентичності (визначаються ступенем професійного, релігійного й політичного самовизначення молодої людини)( Дж. Марша ):

1) „невизначена”, розмита ідентичність – індивід ще не виробив якого-небудь певного чіткого переконання, не обрав професію та не зіткнувся з кризою ідентичності;

2) „дострокова”, передчасна ідентичність – індивід включився у відповідну систему відношень, але зробив це не самостійно, не в результаті пережитої кризи й випробувань, а на основі чужих думок, йдучи за чужим прикладом чи авторитетом;

3) етап „мораторію” – індивід перебуває у процесі нормативної кризи ідентичності, самовизначення. Він обирає з багатьох варіантів розвитку той єдиний, котрий можна вважати своїм;

4) „досягнута”, зріла ідентичність – криза завершена, індивід перейшов від пошуку себе до практичної реалізації власного „Я”.

2. Зрілість - вища психологічна інстанція організації та управління своєю поведінкою, переборення себе, самореалізації. Це сукупний стан високого розвитку фізіологічних, інтелектуальних, професійних, ділових, вольових, моральних і соціальних параметрів людини.

3. „Ідеальний студент” – той, хто звільнений від шкільних стереотипів ( на думку студентів ); той, хто вміє вчитися, розсудливий, самостійний ( самоконтроль, самоорганізація тощо ), творчий ( мислить творчо ), має інтерес до науки, бере участь у науковому гуртку ( на думку викладачів ).

4. Індивідуалізація – пошуки засобів позначення своєї неповторності, своєрідності, намагання транслювати іншим своє особистісне ставлення до них.

5. Інтеграція (integration)– ознака автентичної особистості, яка по-справжньому реально функціонує, знає відмінності між відчуттями і фантазіями, між своїми потребами і бажаннями інших. Така людина діє згідно з власною глибинною мудрістю, не вимагаючи від людей підкорення або відповідності власним очікуванням. Інтеграція студента означає, що він усвідомлює свої потреби та бере відповідальність за їх реалізацію, узгоджує свої бажання з наявними можливостями, вибудовує своє „Я - ідеальне” узгоджено з „Я - реальним” і професійною моделлю.

6. Криза ідентичності – відбувається зіткнення цінностей, які інтеріоризовані в ранній юності, з тими, які формуються під час навчання у вищій школі через ідентифікацію себе з професійною моделлю.

7. Ознаки кризи: 1) сильна фрустрація, виникають сильні переживання незадоволеної потреби; 2) загострення рольових конфліктів „студент – викладач”, „студент – студент”; 3) ціннісно-смислова невизначеність, неструктурованість особистості; 4) інфантильність (студент поводить себе як безвідповідальна людина).

8. Кризові ситуації студентського віку:

1) криза професійного вибору;

2) криза залежності від батьківської сім’ї;

3) криза інтимно-сексуальних стосунків;

4) кризові ситуації в навчально-професійній діяльності.

9. Механізми соціалізації:

1) прийняття та засвоєння нових соціальних ролей – роль студента, майбутнього фахівця, молодіжного лідера та ін.;

2) професійно-рольова ідентифікація;

3) наслідування як відтворення професійного досвіду авторитетних викладачів, стилю їх науково-педагогічної діяльності або манер поведінки членів референтної групи;

4) інтеріоризація оцінних ставлень викладачів і однокурсників у навчально-професійній діяльності;

5) орієнтація на соціальні очікування викладачів і групи, щоб добутися бажаного соціального статусу;

6) порівняння себе з іншими студентами та професіоналами;

7) навіювання і конформізм.

10. Професійна ідентифікація – порівняння себе з професійною моделлю.

11. Результатом соціалізації студента є:

1) вироблення і трансформація власної системи поглядів на життя та ціннісних орієнтацій, формування життєвого ідеалу;

2) засвоєння культури людських взаємин і соціально-професійних функцій;

3) формування індивідуального стилю навчально-професійної діяльності та власної моделі моральної поведінки;

4) опанування професійною діяльністю та формами ділового спілкування.

12. Самовизначення особистості – свідомий акт вияву й утвердження особистістю власної позиції в проблемних ситуаціях. Особливою формою самовизначення особистості є професійне самовизначення.

13. Студент (від лат. studens (studentis) – той, хто старанно працює, займається) - людина, яка наполегливо навчається, опановує професійні знання, уміння і навички, вивчає (студіює) науку. Згідно із Законом України „Про вищу освіту”, студент (слухач) – особа, яка в установленому порядку зарахована до вищого навчального закладу і навчається за денною (очною), вечірньою або заочною, дистанційною формами навчання, щоб здобути певний освітній і освітньо-кваліфікаційний рівень.

14. Студентство – це мобільна соціальна група, метою діяльності якої є засвоєння за спеціально розробленою програмою соціально-професійних ролей, підготовка до виконання важливих професійних, культурологічних, громадсько-політичних, сімейних та інших функцій. Воно об’єднує молодих людей, які свідомо й цілеспрямовано оволодівають професійними знаннями, уміннями і навичками, набувають професійні якості через навчання у вищих навчальних закладах.

15. Студентський вік - особливий і найважливіший для суспільного розвитку та становлення особистості період життя людини, який пов'язаний із формуванням фахівця, суспільного діяча і громадянина, опануванням і консолідацією багатьох соціальних функцій, формування професійної майстерності. Під час навчання в студента формуються необхідні для цього якості, знання, уміння і навички. Ознаками соціально-психологічної зрілості студента є громадянська позиція, професіоналізм, діловитість, професійне мислення, етична освіченість, естетична культура, активність, потреба самовдосконалення, відповідальне ставлення до здоров’я та ін.