- •Тема 2.4. Проголошення автономії України.
- •Політична ситуація в україні у липні-жовтні 1917 року
- •Війна радянської росії з українською народною республікою
- •Проголошення незалежності унр
- •Політична ситуація в україні у липні-жовтні 1917 року
- •Прорахунки Української Центральної Ради
- •Корніловський заколот і Україна
- •Документи:
- •Становище в Україні:
- •Більшовицька революція в Росії
- •Зростання активності більшовиків
- •Соціально-політична база більшовизму в Україні
- •Третій універсал і проголошення унр
- •Зовнішня політика Центральної Ради
- •Війна радянської росії з українською народною республікою Спроби більшовицького перевороту в унр
- •Ультиматум Раднаркому рсфрр Центральній Раді
- •Рішення про війну з Центральною Радою
- •1. З «Відповіді Генерального Секретаріату Ради на ультиматум рнк»
- •З’їзд рад у Харкові
- •Відносини України і Росії. Початок розчленування України
- •Вторгнення російських радянських військ в унр
- •Сили сторін
- •Загальний наступ більшовицьких військ
- •Похід більшовицьких військ на Київ
- •Бій під Крутами
- •Січневе збройне повстання
- •Проголошення незалежності унр
- •IV. Підсумки заняття.
- •V. Домашнє завдання.
Ультиматум Раднаркому рсфрр Центральній Раді
Посилення тиску Раднаркому РСФРР на Центральну Раду вилилося в «Маніфесті до українського народу з ультимативними вимогами до Української ради» від 4 грудня 1917 р., підписаний В. Леніним і Л. Троцьким. У маніфесті містилося принципової ваги положення: «...Ми, Рада Народних Комісарів, визнаємо Народну Українську Республіку, її право зовсім відокремитися від Росії або вступити в договір з Російською республікою про федеративні і тому подібні взаємовідносини між ними».
Раднарком визнавав не реально існуючу УНР, якою керувала Центральна Рада. «Раду як повноважного представника трудящих і експлуатованих мас Української республіки» Раднарком визнати відмовився, тому що Рада ігнорує «радянську владу в Україні». В цьому і полягає суть ультиматуму: щоб бути визнаною Раднаркомом, Центральна Рада повинна визнати радянську (більшовицьку) владу, тобто саморозпуститися. Після цього мала з’явитися радянська УНР, яку уряд Росії готовий був визнати. Маніфест містив і конкретні вимоги: «...сприяти революційним військам у справі їх боротьби з контрреволюційним кадетсько-каледінським повстанням», не пропускати військових частин з фронту на Дон або в інші райони з ворожими Раднаркому урядами, «припинити спроби роззброєння на території України радянських полків і робітничої Червоної гвардії».
У разі невиконання ультиматуму протягом двох діб, попереджував Раднарком, він вважатиме Центральну Раду в стані відкритої війни «з радянською владою в Росії і на Україні». Рада відмовилася виконати вимоги уряду Росії, цілком справедливо оголосивши їх грубим втручанням у внутрішні справи УНР.
Рішення про війну з Центральною Радою
Ще не були відомі результати Всеукраїнського з’їзду рад, а Раднарком Росії своїм рішенням, прийнятим наступного дня після ультиматуму, 5 грудня 1917 р., ухвалив «вважати Раду в стані війни з нами. Була створена комісія Раднаркому у складі В. Леніна, Л. Троцького і Й. Сталіна для загального керівництва війною. Командувачем військами Раднаркому у війні з УНР затвердили наркома військових справ Росії В. Антонова-Овсієнка.
В Гомелі, Брянську і Бєлгороді для стрімкого наступу в Україну з півночі готувалися загони солдатів, моряків, червоногвардійців. Уранці 8 грудня озброєні артилерією і підтримані бронепоїздами російські червоні війська раптовим ударом з Бєлгорода захопили Харків. Харків перетворився на головний більшовицький центр в Україні. Тут було створено штаб групи військ по боротьбі з контрреволюцією на Півдні, начальником якого В. Ленін і В. Антонов-Овсієнко призначили підполковника М. Муравйова, який відзначився при розгромі військ генерала П. Краснова під Петроградом. Бойові дії планувалося вести за всіма правилами воєнного мистецтва: при штабі діяли артилерійський, продовольчий відділи, служби зв’язку, розвідки, охорони та інші.
ДОКУМЕНТИ
1. З «Відповіді Генерального Секретаріату Ради на ультиматум рнк»
Генеральный Секретариат в заявлении Народных Комиссаров о признании ими Украинской Республики усматривает либо неискренность, либо противоречие самим себе. Нельзя одновременно признавать право на самоопределение вплоть до отделения и в то же время грубо покушаться на это право навязыванием своих форм политического устройства самоопределившихся государств, как это делает Совет Народных Комиссаров по отношению к Народной Украинской Республике. Генеральный Секретариат решительно отвергает всякие попытки вмешательства Народных Комиссаров в дело устроения государственной и политической жизни в Народной Украинской Республике. Претензии Народных Комиссаров на руководство украинской демократией тем менее могут иметь какое-либо оправдание, что навязываемые Украине формы политического правления дали на территории самих Народных Комиссаров результаты, отнюдь не вызывающие зависть. Пока в Великороссии развивается анархия, экономический, политический и хозяйственный развал, пока там царят грубый произвол и попрание всех свобод, завоеванных у царизма революцией, — Генеральный Секретариат не находит нужным повторять этот печальный опыт на территории украинского народа. ...Генеральный Секретариат считает необходимым образование Центральной власти всей Российской Республики, но для этого он предлагает иные методы, нежели те, которые употребляются Советами Народных Комиссаров, а именно: добровольное соглашение всех областей и народов Великорорсии, Сибири, Кавказа, Кубани, Дона, Крыма и др. на следующих условиях:
1) Правительство должно быть однородно социалистическим — от большевиков до народных социалистов включительно;
2) Должно быть федералистическим.
...Состояние войны между двумя государствами Российской Республики Генеральный Секретариат считает убийственным для дела революции и для торжества интересов рабочих и крестьян. Генеральный Секретариат всячески избегает кровавых способов разрешения политических и государственных вопросов...
Председатель Генерального Секретариата Винниченко
Генеральный секретарь Петлюра
