2. Побудова поздовжніх профілів трубопроводів

Поздовжні профілі виконуються на прикладі розподільчого 1Кр та ділянкового 1.2Кр трубопроводів, в масштабі: горизонтальний – 1:10000; вертикальний – 1:100.

Поздовжні профілі виконуються на міліметровому папері.

Послідовність побудови:

• наносимо поверхню землі по розрахунковій трасі і записуємо відмітки поверхні землі на кожному пікеті та у характерних точках;

• показуємо місця відгалуження поливних трубопроводів;

• розбиваємо розрахункову трасу з відносно постійним похилом та заповнюємо відповідну графу (ухил ˂ 0,0005);

• встановлюємо відмітки верху, осі і дна траншеї трубопроводу; глибина закладки трубопроводу приймається > глибини промерзання грунту (0,8…1 м):

• проводимо лінію осі трубопроводу з розрахунковим похилом;

• трубопровід стикується між собою вісь у вісь, тому відклавши d_зовн/2 вверх і вниз отримаємо відмітки верха трубопроводу і дна траншеї;

• в графі гідравлічні елементи вказуємо: Q, d_вн, V_ф, h_w;

• на плані траси показуємо ситуацію на відстані 50 м від розподільчого або польового трубопроводу;

• під профілем викреслюємо поперечний переріз траншеї в масштабі 1:50 або 1:100, ширину траншеї приймаємо:

dум, мм	200	250	300	400
b, м	0,8	0,8	0,9	1,1

2. Проектування арматури та споруд н азакритій зрошувальній мережі

Для надійної роботи зрошувальної мережі на ній влаштовується комплекс споруд і арматури. Арматура, яка монтується на закритій зрошувальній мережі поділяється:

• запірну;

• регулюючу;

• аераційну;

• запобіжну;

• гідранти.

Регулююча арматура складається з регуляторів тиску (РД, РДУ) і монтується в комплексних вузлах підключення дощувальної техніки.

Запірна арматура представлена засувками та затворами. Вони монтуються в регулюючих колодязях на початку кожного зрошуваного та розподільчого трубопроводу на відстані 1,5…2 км.

До аераційної арматури відносять вантузи (ВН-50, ВН-100), вони монтуються у найбільш високих точках зрошувального трубопроводу і по можливості суміщаються з гідрантами. На розподільчих трубопроводах вантузи влаштовуються тільки з клапанами впуску і випуску повітря (КВВП), які монтуються в найбільш високих точках розподільчого трубопроводу; клапан впуску защемленого повітря (КВЗП), монтується в кінцевій точці розподільчого трубопроводу, якщо кінцева точка цього трубопроводу іде на підйом.

Запобіжна арматура призначена для автоматичного запобігання виникненню гідравлічного удару. До них відносять гасники гідравлічного удару (ГУМ), монтуються на початку розподільчого трубопроводу.

Огороджувальні колодязі влаштовуються в найнижчих відмітках трубопроводів.

2. Проектування та розрахунок основних параметрів водосховища

Джерелом води на зрошувальній системі є водосховище, яке наповнюється поверхневим стоком.

Водосховище проектуємо в понижених елементах рельєфу неподалік від зрошуваної території. При виборі місця під водосховище та греблю необхідно дотримуватись таких вимог:

• балка або русло річки повинно мати достатню глибину 4-6 м або більше;

• береги балки повинні бути по можливості крутими, щоб не допускати підтоплення прилеглих територій;

• водосховище, як правило, влаштовується вище населеного пункту і одночасно може використовувати для водопостачання населеного пункту;

• водосховище влаштовується на мінімальній відстані від зрошувального масиву;

• в створі греблі не повинно бути джерел.

Топографічний план водосховища представлений на рис.5.1, в масштабі 1:10000 з перерізом горизонталей через 1 м.

Мінімальна горизонталь ложа водосховища відповідає мінімальній горизонталі на топографічному плані зрошувальної системи.

Створ греблі водосховища проектується в самому вузькому місці балки. На основі топографічного плану будується топографічна характеристика водосховища:

,

де: F – площа водного дзеркала водосховища;

W – об’єм водосховища;

H – глибина заповнення водосховища.

Площа водосховища визначається за формулою:

.

Об’єм водосховища:

, .

Всі розрахунки ведемо в таблиці 5.1.

Таблиця 5.1

Відмітка поверхні води, h, м	Площа водного дзеркала, F, га	Глибина шару води, h, м	Об’єм води W, тис.м3	Об’єм води зростаючим підсумком ΣW, тис.м3
87	0			0
		1	240
88	48			240
		1	683,5
89	88,7			923,5
		1	1064,5
90	124,2			1988
		1	1418,5
91	159,5			3406,5
		1	1684
92	177,3			5090,5

За результатами таблиці будуємо графіки та ,

Визначаємо повний обєм водосховища:

(м³),

де: W_мо – мертвий об’єм водосховища.

Корисний об’єм водосховища:

(м³),

де: W_зр – об’єм води необхідний для зрошення даної ділянки:

(м³),

де: А_зр – площа зрошувальної системи (нетто);

М_ср.зв – середньозважувана зрошувальна норма;

η_зс – коефіцієнт корисної дії зрошувальної системи (0,9…0,92);

W_F – втрати води з водосховища на фільтрацію з його ложа;

W_Е – втрати води з водосховища на випаровування з водної поверхні.

Втрати води на фільтрацію та випаровування приймається 10…15% від об’єму води на зрошування: , .

Величину мертвого об’єму визначаємо з графіку при h=2…2,5 м.

Згідно повного об’єму водосховища визначаємо з графіка відмітку нормального підпертого рівня (НПР) та площу водосховища.

На плані показуємо відмітку мертвого об’єму і відмітку нормального підпертого рівня.

Рис.5.1 Графік залежності та