- •Опорни конспекти лекцій «Релігієзнавство»
- •Освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр»
- •Тема 1. Релігія як предмет наукового аналізу.
- •Література
- •1. Предмет курсу «Релігієзнавство»: основні розділи, методи дослідження, цілі, задачі та принципи викладання курсу
- •Методи дослідження
- •Принципи викладу
- •Мета й завдання курсу
- •2. Філософсько-наукові концепції сутності й походження релігії
- •Тема 2. Релігія як сфера духовної культури.
- •Література
- •Визначення поняття «релігія».
- •2.Особливості релігійної віри у надприродне:
- •3.Структура релігії
- •4.Функції релігії
- •Тема 3. Походження релігії. Ранньоісторичні форми релігії.
- •Література
- •Токарев с.А. Религия в истории народов мира. - м., 1986.
- •1. Ранньоісторичні форми релігії
- •2. Ранні національні релігії
- •Релігії народів Дворіччя
- •Тема 4. Національні релігії.
- •Література
- •Токарев с.А. Религия в истории народов мира. - м., 1986.
- •Пізні національні релігії
- •Дохристиянські вірування українців
- •Тема 5. Буддизм: основи віровчення і культу
- •Література
- •Виникнення і становлення буддизму
- •2. Віровчення і культ
- •3. Основні напрямки буддизму
- •Тема 6. Виникнення та еволюція християнства
- •Література
- •Історичні і культурні умови виникнення християнства
- •Православ’я як різновид християнства. Православне віровчення і культ
- •3. Католицизм: особливості віровчення і культу
- •4. Протестантизм: особливості віровчення і культу
- •Тема 7. Іслам
- •Болотова в.В. Релігієзнавство: Методичні рекомендації до вивчення дисципліни. – Севастополь: свмі, 2005.
- •Глушак а.С. Методичні рекомендації до семінарських і практичних занять з релігієзнавства. - Севастополь: свм1 ім. П.С.Нахімова,2001.
- •Глушаков о.Р. Релігієзнавство. Курс лекцій. - Севастополь: свмі, 2003.
- •Історико-соціальні фактори виникнення і розвитку ісламу
- •Джерела віровчення: Коран, Сунна, Шаріат
- •Головні догмати віри
- •4. Течії та секти в ісламі
- •5. Іслам в Україні
- •Тема 8.Феномен нетрадиційної релігійності. Лекція 1. Нетрадиційна релігійність та Україна
- •Література
- •Болотова в.В. Релігієзнавство: Методичні рекомендації до вивчення дисципліни. – Севастополь: свмі, 2005.
- •Глушак а.С. Методичні рекомендації до семінарських і практичних занять з релігієзнавства. - Севастополь: свм1 ім. П.С.Нахімова,2001.
- •Глушаков о.Р. Релігієзнавство. Курс лекцій. - Севастополь: свмі, 2003.
- •Калінін ю.А, Харьковщенко є.А. Релігієзнавство. - к., 2000.
- •Колодний а. Релігієзнавство. - к., 1987.
- •Колодний а. Релігієзнавчий словник. - к., 1998.
- •Характеристика найбільш поширених нетрадиційних релігій Церква уніфікації
- •Віра багаї
- •Тема 9. Секуляризація і вільнодумство в історії суспільства. Релігія і церква в системі державно-правових відносин.
Віра багаї
Релігія послідовників Багаулли, ім'я якого перекладається як "Слава Господа". Виникнуввши 1844 р. в Ірані, ця релігія сьогодні об'єднує до семи мільйонів чоловік, котрі живуть у 232 країнах і за географічною поширеністю посідає друге місце д світі після християнства. Багаїстську літературу перекладено приблизно на 800 мов світу. :
Засновником основних положень Віри багаї вважається ширазький торговець Алі Мухаммед, який 22 травня 1844 р. створив так звану Декларацію Баба, де проголосив початок нової ери в історії людства. Слово "Баб" на арабській значить "ворота", тобто і заявив про себе як про ворота нової ери світу і всесвітнього братства. Його місія - випередити появу іншого, більш вагомого Посланця, який об'єднає всі народи й установить на Землі справедливий і вічний мир.
Через сорок днів у Баба з'явилися послідовники, які почали поширювати його вчення по Персії, підготовляючи людей до приходу того, кого відкриє Бог. Послідовниками Баба стають кілька відомих вчених і авторитетних релігійних діячів. Це викликало незадоволення правлячої верхівки, яка почала переслідувати бабітів. Самого Баба було страчено 9 липня 1850 р.
Через два роки після страти Баба у бабітів з'явився лідер під ім'ям Багаулла. Він народився 1817 р. в одній з найвідоміших сімей Тегерана. З дитинства Багаулла був оточений багатством, комфортом і розкішшю. Як твердять його прихильники, свої надзвичайні знання він одержав від природи, а не від вчителів і книг. Дуже любив птахів, дерева, квіти і віддавав перевагу житло за містом, а не в палаці. Багаулла витрачав гроші не на задоволення, а на допомогу бідним. Його дружина також походила з багатого роду, але подвір'я їхнього палацу завжди було відкрите для бідних. Історія життя і проповідницької діяльності засновника Віри багаї стверджує, що бідні люди прозвали Багауллу і його дружину "Батьком і Матір'ю бідних".
Багаулла активно підтримував бабітів і за це врешті-решт опинився у в'язниці. Саме там йому було явище, яке відкрило йому, що він - "Той, Кого відкриє Бог", той "Посланець", про прихід якого пророкував Баб.
Публічне проголошення, що Багаулла є Помазанником усіх релігій, що Віра його належить всьому людству, що новий день займається над історією цивілізації, було зроблено вже після його звільнення у Багдаді, в саду Різван, протягом дванадцяти днів, з 21 квітня по 2 травня 1863 р. Цей період увійшов в історію як свято Різван, яке кожний рік відзначається прихильниками багаїзму у всьому світі на перший, третій і дев'ятий день травня.
Подальший шлях Багаулли знав як злети, так і падіння, як визнання його вчення, так і неприйняття.
Після того як 29 березня 1892 р. Багаулла помер, залишивши після себе більше 100 книг, головною з яких є "Кітаб-і-Агдас" ("Найсвятіша Книга" бл. 1872 р.), його послідовникам було проголошені духовний заповіт. В ньому старший син Помазанника - Абдул-Баха - призначався Головою Віри багаї і єдиним інтерпретатором вчення Багаулли. Абдул-Баха займався активним місіонерством у всіх куточках світу. В вересні 1911 р. відбувся його перший виступ у лондонській церкві Сіті Темпль. Протягом наступних років Абдул-Баха мандрує по Європі й Америці, пропагуючи вчення Багаї. З його ім'ям пов'язується боротьба за збереження єдності вчення Багаї, з початком побудови адміністративної структури Багаї.
Певну оригінальність мають віровчення і культ Багаї. В них центральне положення займає принд єдності людства. В ході свого соціального розвитку людство проходить різні стадії, подібно до того, людське тіло проходить різні етапи фізичного розвитку. За стародавніх часів люди жили ізольованими сімейними групами. Згодом ці групи перетворилися на племінні одиниці, з яких вийшли міста-держави, а потім і нації. Світова єдність, вчить Багаулла, є останньою стадією соціального розвитку людства на його шляху до зрілості.
Світова єдність стосується кожного, жодна людина не може залишитися поза нею. При цьому єдність, до якої йде людство, є єдністю у її розмаї, в межах якої, як вчить Багаулла, будь-яка група людей може знайти найкращий вираз своїх прагнень та ідеалів. В той же час кожна група, кожний народ можуть використовувати здобутки, спадщину й ідеали інших.
Єдність світу буде досягнута, коли кожна окрема людина визнає єдність людства як центральний духовний принцип сьогодення. Ця єдність не буде введена якоюсь могутньою групою зверху, а поступово розвиватиметься в людській свідомості доти, доки люди не визнають, що "світ - єдина країна і всі люди - її громадяни" (Багаулла).
Послідовники Віри багаї вірять, що всі великі релігії світу божественні за походженням. Всі вони були повідомлені Богом в його Об'явленнях, в різних місцях і в різний час. Жодна епоха, вважають багаї, не залишалася без керівництва Бога, який керує через своїх Посланців. Їх поява на Землі - подія настільки рідкісна, що людству відомо лише кілька імен: Крішна, Мойсей, Зороастр, Будда, Їсус, Мухаммед, Баб, Багаулла. Кожний з них створив релігію і надихнув до розвитку самостійну цивілізацію. Сучасний прихильник багаї описав єдність Пророків так: "Вчення Мойсея як бутон, вчення Христа - квітка, вчення Багаулли - плід. Як квітка не вбиває бутон, так і плід не губить квітку. Вони не руйнують, не протистоять одне одному... Кожне нове Одкровення є втіленням попереднього. Вони лише різні стадії єдиної Релігії".
Багаї шанують засновників всіх світових релігій і вважають Святі книги цих релігій священними. Багаулла вважається ними останнім за часом Пророком Бога на Землі. Його місія - реалізувати єдність релігій світу. Віра, вчить він, є найперший фактор миру і дійсного прогресу людства. Між нею і наукою існує гармонія. Їстинна віра і істинна наука не суперечать одна одній. Перша - необхідний помічник у духовному зростанні, а друга - засіб матеріального прогресу. Сучасники піддавали знущанню і запереченню не лише засновників релігій, а й піонерів науки. Тому, за Багауллою, істинна цивілізація стане можливою лише тоді, коли людство усвідомить необхідність як релігії, так і науки.
На думку багаї, кожна людина має право вирішувати самостійно, звертатися чи ні їй до Бога. Усякій індивідуальності притаманна найвища духовна природа, яку необхідно розвивати для того, щоб пізнати Бога і любити Його. Але кожна людина має й іншу природу - фізичну, тваринну; Багаулла вчить, що тіло людини повинно підпорядковуватися її душі. Найвища радість людини - в духовному, а не фізичному задоволенні. Якщо людина весь час робить погане, то це означає, що її тваринна натура розвинута в ній більше, ніж духовна. Такій людині необхідно з допомогою інших, більш духовних людей, розвивати свою вищу натуру.
Духовне, душа не розпадається зі смертю людини, як її тіло. Вона, звільнившись від тіла, продовжує свій розвиток і шлях до Бога. "Рай" і "Пекло" - в Вірі багаї певні стани, серед яких перший - це наближення до Бога, а другий - відхід від Нього. З основних положень віровчення випливають моральні принципи Віри багаї. Вони вимагають від віруючого справ, а не слів. Багаулла не сприймає аскетизму і дозволяє людині використовувати всі життєві блага, які надані Богом. Головний моральний принцип цієї релігії - побудувати власне життя над основі Віри багаї і демонструвати цей приклад іншим .1 людям. Якщо ж людина не захоче слухати багаї, то за неї необхідно тільки молитися, залишивши її на власному шляху до Бога. У Вірі багаї відсутні професійні служителі культу. Кожний багаї є вчителем своєї релігії і вважає за свій обов'язок розповсюджувати вчення. Звідси інше найважливіше положення Багаулли - необхідність загальної початкової освіти: всі чоловіки і жінки повинні бути освіченими. До того ж має сенс набувати знання тих мистецтв, наук, ремесел, які можуть принести людям користь і покращити життя на Землі. На незнанні дуже часто базуються забобони і марновірства. Оскільки люди різняться між собою здібностями і І талантами, освіта повинна переслідувати ціль повного розвитку природних даних людини з тим, щоб досягти творчого співробітництва між ними. Тло такого співробітництва може бути лише духовне, але Багаулла вказує і на деякі конкретні кроки, які необхідно здійснити на шляху до загального мирного розвитку: ліквідація контрасту багатства і бідності як в середині націй, так і між ними; створення світової спільноти і світового парламенту на основі справедливої участі всіх народів; створення світового федеративного уряду; забезпечення загальних прав народів і відсіч агресії; встановлення міжнародної світової мови, яку, поруч з рідною, будуть вивчати в школі; вибір єдиної системи світового письма, встановлення загальної грошової системи тощо.
Багато уваги в етичній, доктрині Віри багаї приділяється проблемам сім'ї та вихованню дітей. До заборон на аскетизм, професійне відправлення культу Багаулла додав заборону на вживання алкоголю, наркотиків, азартні ігри, позашлюбні зв'язки, крадіжки, гомосексуалізм, жорстоку поведінку з тваринами, а також заборону обдурювати, сповідати гріхи, кремацію, жебрацтво, професійне невступання в шлюб, злослів'я, работоргівлю, вбивства і поцілунки рук. Цим він, на думку багаї, приніс з собою закони Нової Ери, а також скасував деякі з них, що стали на заваді єдності людства і розвитку цивілізації.
Певну цікавість викликають свята, обряди і звичаї Віри багаї. Одна з найяскравіших рис, притаманних життю багаї, - гаряче бажання поділитися своєю вірою з усяким її шукаючим. Іншою унікальною особливістю цього життя є Адміністративний Порядок, що дозволяє кожному чоловікові, жінці, дитині стати частиною єдиної Всесвітньої общини багаї і взяти участь в розповсюдженні Віри на місцевому, національному і всесвітньому рівнях (так звані піонери).
Згідно з духовним заповітом Абдул-Бахи, його старшого онука, Шогі Еффенді, призначено Охоронцем Віри багаї. Він повернувся до місця, де жив і був похований Абцул-Баха, де знаходяться склеп Багаулли і могила Баба. Тут Охоронець повинен був захистити Віру від розподілу і розколів, які в минулому вичерпали духовні сипи багатьох віровчень. При Охоронстві Шогі Еффенді Віра багаї стала розповсюджуватися в нових країнах; багаїстська література була перекладена на багато мов світу. Його літературна спадщина включає в себе історію першого століття ери багаї обсягом 181 тис. слів; надруковані листи - це ще близько 300 тис. слів тексту. Шогі Еффенді написав тисячі листів окремим особам, групам, комітетам, місцевим і національним Духовним Радам.
Просвітницька діяльність першого і єдиного Охоронця Віри багаї була перервана раптовою смертю у відносно ранньому віці. Його вдова написала найбільш вичерпану працю про чоловіка - книгу "Безцінний скарб", що нараховує 450 стор.
Згідно з положеннями віровчення багаї, Охоронець Віри повинен призначити свого наступника з числа своїх нащадків. Оскільки дітей у Шогі Еффенді не було і не знайшлося людини, яка відповідала б високим моральним вимогам, у 1963 р. створено виборні чий орган - Всесвітній Дім Справедливості. Після вивчення священних текстів було оголошено, що "Того, Кого відкриє Бог", вже не буде. З того часу усі питання вирішуються Всесвітнім Домом Справедливості - верховним і центральним органом Віри, який знаходиться на горі Кармель у місті Хайфа (Ізраїль).
1968 р. ВДС оголосив про створення Континентальних Колегій Радників - по три для Африки і обох Америк, по одній для Європи і Австралії, які зобов'язувалися працювати з Національними Духовними Радами. Обиралися вони на національних з'їздах під час свята Різван. В спокійній і молитовній обстановці учасники виборів таємно заповнювали бюлетень без усякого зовнішнього тиску, впевнені у правильності власного вибору. Хто б не був обраний, всі учасники голосування неодмінно щиро приймають обранця.
Багаїстські консультації одночасно є процесом духовного злиття їхніх учасників і практичним методом прийняття рішень, адаптованим до здібності людини до спільних дій. -З допомогою принципу погоджування, уміння проводити консультації багаї уможливлюють пошуки істини, необхідної для розв'язання тяжких завдань, висувають нові ідеї. Свобода висловлювати власні погляди відповідно до своєї совісті є істотною рисою багаїстських зборів, але її повинні використовувати помірковано, ввічливо і без приниження іншої думки. У багаїстському календарі 19 місяців по 19 днів в кожнім; всього це дає 361 день, і тому між 18 і 19 місяцями розміщуються 4 або 5 "вставних" дні. Баб назвав місяці відповідно до епітетів Бога. Щодо багаїстської доби, то вона починається і закінчується із заходом сонця. У багаїстському році 9 свят, під час яких припиняється усяка робота. Три з них встановлені на пам'ять про Декларацію Багаулли, один — на пам'ять про Декларацію Баба. Два інших присвячені дням народження Баба і Багаулли, ще два встановлені в пам'ять про їх кончину. Дев'яте свято - Новий рік.
На початку кожного місяця багаїстами проводяться досить незвичні збори, які мають, головним чином, адміністративний характер. В цей час місцева Духовна Рада радиться з своєю общиною, знайомить її з планами, вислуховує побажання з питань, що мають загальний інтерес. Щ збори називають святом Дев'ятнадцятого дня, який складається з трьох частин. У першій частині співають, читають і декламують обрані місця з Писань багаї. У другій частині звітують про діяльність Духовної Ради та її комітетів, а також комірника, після чого всі переходять до трапези, яка, залежно від ситуації, може складатися з склянки води або солідного обіду. У зв'язку з швидким поширенням Віри багаї по всьому світі передбачається будівництво в усіх континентах Будинків Поклоніння, які будуть репрезентувати міжнародну спільноту багаї. Вона вбачає себе як неурядову організацію, що тісно співпрацює з ООН на шляху забезпечення миру на Землі, прав людини і повного економічного та соціального розвитку народів нашої планети.
Громада багаї організована в 1990 р. і в Україні. У 1999 р. Національні Духовні Збори багаї України були зареєстровані, а проповідницька діяльність зводиться до просвітительської роботи через залучення як своїх, так і закордонних місіонерів. Багаї проводять зустрічі, лекції, консультації, збори, на яких розповсюджують історію і теорію Віри багаї, відповідну віровчальну літературу і популярні видання. Віруючі багаї, яких нараховується біля 1000, проживають майже в усіх областях України. Найбільші громади в містах Київ та Дніпропетровськ.
Сатанізм
Серед новітніх релігійних культів, що зараз набули поширення і в Україні, певний інтерес викликають, а надто серед молоді, окультизм, або окультні релігії. Слово "окультний" означає "таємний", тому всім окультним релігіям властива таємна, секретна для широкого загалу, природа вірувань і ритуалів. Утім, це не перешкоджає брати участь в обрядах і ритуалах цих релігій усім бажаючим. Тому сучасна молодь у пошуках нових образно-чуттєвих, екзотичних вірувань звертається інколи до окультизму. Дедалі частіше про ці культи почали писати на сторінках преси. Є потреба в науковому роз'ясненні широкому загалові та, зокрема, працівникам правоохоронних органів, особливостей окремих окультних вірувань, їхньої сутності й проявів.
Особливу зацікавленість серед вірувань окультизму викликає культ сатанізму. Сатанізм - це наслідок обожнення диявола, образ якого створено релігіями іудаїзму та християнства. Послідовники сатани - сатаністи - вважають, що перебувають з ним у зв'язку (в буквальному чи символічному значенні). Вони щиро визнають, що звертаються за допомогою до демонічних сил або ж до могутності самого сатани. Серед сатаністів є групи своєрідних ортодоксів, які вважають сатану реально духовною істотою, наділеною розумом, волею і почуттями. Інші сатаністи, помірковані, розглядають сатану лише як символ темних сил природи, що їх людина, маючи певні навички, може використати у власних цілях.
Відродження сатанізму відбулося на початку XX ст. завдяки Алістеру Кроулі (1875-1947), який, за переказом, уклав договір із сатаною та називав себе "великим звіром Об'явлення" (звір, що виходить із безодні). У 60-х рр. у США виникла Церква сатани, яку заснував Антон Лавей (Еятоні Лабей). Він же написав "Біблію сатани". Послідовники церкви вважають сатану символом сили, яка дозволяє досягти влади та успіху. Церква сатани діє цілком легально, має свою ієрархію; щоби стати її членом, необхідно пройти складний обряд випробування і посвячення. До громади прихильників сатани у США, яка практикує чорну магію, входять люди з різноманітних верств населення.
Сатанізм безпосередньо є спотворенням християнства, його, так би мовити, зворотним боком (наприклад, сатаністи вшановують чорний колір, що символізує тілесні спокуси, на відміну від білого - символу чистоти і трансцендентності у християнстві). Сатана є "князь світу цього" (Ів., 12:31; 16:11), він протиборствує Богові та вимагає, щоб демони й люди поклонялися йому. Тому сатаністи вшановують "князя світу", як Творця і Бога, моляться йому, вдаються до чудотворств і пророцтв. Вони гадають, що тоді як сила християнського Бога (якщо Він іще не вмер) убуває, сила сатани зростає. Ісус Христос зображується ними як талановитий містифікатор, що обманув безсильних і розгублених людей, обіцяючи їм спасіння в обмін на покірність. Тим, хто вступає до громади сатаніс тів, пропонують звільнитися від почуття вини й комплексу неповноцінності, навіяних іудео-хрис-тиянським світорозумінням, користуватись усіма радощами й насолодою життя.
Члени таких громад збираються щотижня чи щомісяця на "служби" (збори), найчастіше в кількості 13 осіб (чоловіки й жінки), пародіюючи в такий спосіб Тайну Вечерю. Вважається, що сатана і сили зла надають перевагу темряві, тому збори починаються опівночі й тривають до ранку. Керує зборами верховний жрець - "князь темряви".
Під час зборів проводяться ритуальні поклоніння сатані, каяття за добрі справи, трапези, молитви тощо. За трапезою настає "чорна меса" з певним ритуалом. Вона відкривається загальним колективним паплюженням Бога та Ісуса Христа, потім настав "богохульна служба", в якій використовуються різноманітні релігійні предмети, як-от: чорні ряси, свята вода (розбавлена сечею), чорні свічки (виготовляють інколи з людського жиру), перевернуті розп'яття, смолоскипи з сірчаним пломенем тощо. Часто використовують украдені з християнських храмів предмети. Наприклад, са-таністи наповнюють чашу для причащання сумішшю вина і крові та розпивають її, передаючи по колу. Учасники "чорної меси" кремсають ножем проскури, а інколи "причащаються" чорними трикутними облатками.
Використовується також молитовник (рукописний чи друкований), переплетений інколи в людську шкіру (часто шкіру нехрещеного малюка). Нерідко присутні на "чорній месі" співають християнські гімни, наперед спотворюючи слова й мелодію. Якщо "чорна меса" проходить у домі, "служба" проводиться у спеціально підготовлених приміщеннях із жертовником, укритим чорною тканиною, і чорними стінами, на яких розвішано зображення диявола. Особливого значення са-таністи надають знущанню над хрестом та іншими символами християнства, щоб звільнитися, за їхнім переконанням, від страху перед цими символами. Цьому сприяє й те, що зібрання супроводжується найчастіше гнівом і люттю, мстивими закликами на адресу своїх ворогів, насамперед християн та їхніх пастирів, знищенням виготовлених із тканини чи воску ляльок, що символізують ворогів. Буває, що під час чи після таких "чорних мес" скоюються тяжкі злочини (скажімо, вбивство людини чи дитини як жертвоприношення сатані).
Важливим моментом сатанинських культів в залучення й посвячення нових прихильників. Воно передбачав укладення договору з сатаною. Договір цей може бути усним чи письмовим; в останньому випадку адепт підписує його власною кров'ю. Останній вважається священним і непорушним. Інколи нові послідовники сатани викреслюють свої імена з церковних книг і вписують їх у "книгу сатани", яка зберігається в тайнику “головним жерцем” або “великим майстром”. Якісь договори укладаються навічно, інші - на певний час. “Новонавернений” до сил зла проходить “хрещення” (здійснюють сумішшю з води, солі та сірки), та отримує нове ім'я. Часто його помічають особливим знаком сатани на прихованій від сторонніх частині тіла.
Взагалі в сатанинському культі велику роль відіграють забобони, марновірство та психічні розлади у їхніх послідовників. Культ сатани грунтується на природних інстинктах людини, виховує в неї помсту, заздрість, агресивність тощо і тому шкідливо впливає на духовний розвиток особи. Часто сатаністи вчиняють тяжкі злочини. Через це культ сатани заборонено в багатьох країнах світу.
Окрім сатанізму, існує ще ряд окультних вірувань: астрологія, спірітуалізм, кабала тощо. Їхні доктрини знайшли відображення у релігієзнавчій літературі.
