1.1 Естетичне виховання: поняття, критерії естетичної вихованості

Дорослі і діти постійно стикаються з художніми та естетичними явищами. У сфері духовного життя, повсякденної праці, спілкування з мистецтвом і природою, у побуті, у міжособистісному спілкуванні - скрізь прекрасне і потворне, трагічне і комічне відіграють істотну роль. Краса доставляє насолоду і задоволення, стимулює трудову активність, робить приємними зустрічі з людьми. Потворне відштовхує, трагічне вчить співчуття, комічне допомагає боротися з недоліками.

Естетичне виховання - це цілеспрямований процес творчої особистості, здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне і створювати художні цінності (Б. Т. Лихачов). [13, 162].

Естетичне виховання-це цілеспрямований процес формування у людини естетичного ставлення до дійсності.

Стимулюючи інтегральний спосіб спілкування зі світом, естетичне виховання вчить дитину на всіх рівнях його природно-культурної організації і у всіх формах поведінки гармонізувати мир і продукти своєї діяльності, себе і своє спілкування з іншими людьми.

В.Н. Шацька ставить перед естетичним вихованням наступну мету: "Естетичне виховання служить формуванню ... здатності активного естетичного відносини учнів до творів мистецтва, а також стимулює посильну участь у створенні прекрасного в мистецтві, праці, у творчості за законами краси" [8, 14]. З визначення видно, що автор важливе місце в естетичному вихованні відводить мистецтву. Мистецтво - це частина естетичної культури, як художнє виховання частина естетичного, частина важлива, вагома, але що охоплює тільки одну сферу людської діяльності.

Спілкуючись з естетичними явищами життя і мистецтва, дитина, так чи інакше, естетично чи духовно розвивається. Але при цьому дитиною не усвідомлюється естетична сутність предметів, а розвиток найчастіше обумовлено прагненням до розваги, а без втручання ззовні в дитини можуть скластися невірні уявлення про життя, цінності та ідеали.

Найважливішою частиною естетичного виховання є художнє виховання, що використовує як виховного впливу засоби мистецтва, формують спеціальні здібності і розвиваюче обдарування в певних його видах - образотворчому, декоративно-прикладному та ін

Умовою і засобом естетичного виховання є і художня діяльність дошкільників, як організована вихователем, так і самостійна. Відомо, що виховання дитини в діяльності - одна із закономірностей виховання. Художньої діяльність називається тоді, коли вона безпосередньо пов'язана з видами мистецтв: театралізовані ігри, словесно-художня творчість, музикування, образотворча та декоративно-прикладна практика, дизайн.

У художній діяльності, як правило, присутні відтворює (репродуктивний) фактор і творчий. І слід зазначити, що і той, і інший необхідні і взаємопов'язані - дитина не може творити, не навчившись відтворювати, репродукувати. [13, 167]

Естетичне виховання - необхідна умова для формування людини високої культури. Під естетичним вихованням педагогіка розуміє виховання здатності сприймати, правильно розуміти, оцінювати і створювати прекрасне в житті та мистецтві. У дошкільний період відбувається становлення особистості дитини. [6, 13].

Естетичне виховання має свої спеціальні завдання, які діляться на дві групи. Перша група спрямована на формування естетичного ставлення до навколишнього світу.Передбачається наступне: розвивати вміння бачити красу в природі, вчинках, мистецтві, розуміти прекрасне; виховувати художній смак, потреба в пізнанні прекрасного.Друга група завдань спрямована на формування художніх умінь у сфері різних мистецтв: навчання дітей малюванню, ліпленню, конструюванню; співу, рухам під музику; розвиток словесної творчості.

Названі групи завдань дадуть позитивний результат лише за умови їх тісному взаємозв'язку в процесі реалізації. [13, 162]

Для реалізації завдань естетичного виховання дітей дошкільного віку необхідні наступні умови:

Навколишнє середовище (іграшки, одяг, приміщення);

Насиченість побуту творами мистецтва;

Самостійна активна діяльність дітей;

Здійснення індивідуального підходу до дитини.

Естетичне виховання особистості відбувається з перших кроків маленької людини, з перших його слів, вчинків. Ні що інше, як навколишнє середовище не відкладає в душі його відбиток на все подальше життя. Спілкування з батьками, родичами, однолітками і дорослими, поведінка оточуючих, настрій їх слова, погляди, жести, міміка - все це вбирається, відкладається, фіксується в його свідомості.

Дитина народжується у сім'ї. Коло початкового спілкування його обмежений батьками та найближчими родичами, відповідальність яких за формування світу естетичних почуттів і уявлень дитини надзвичайно велика. Добре відома сила дитячих вражень, їх довговічність. Перші «цеглинки» у фундамент естетичної культури майбутньої особистості закладаються саме в сім'ї, в самі ранні етапи становлення, коли розумовий розвиток дитини йде особливо бурхливо. А тому так важлива педагогічна грамотність батьків, характер їх естетичних запитів, культурний клімат у сім'ї.

Істотне значення в естетичному вихованні дитини відіграє організація дитячого побуту - чистоти, порядку, зручності, краси, де все пропорційно, погоджено за кольором, формою, величиною і т.п. Вже з 2-3 - річного віку, дітей слід долучати до створення світу краси через наведення порядку в кімнаті, охайність одягу, так стверджуючи їх у розумінні того, що краса - справи рук людських.

Естетичне осягнення предметів відбувається через їх форму, колір, величину. Важливо, щоб іграшки відповідали вимозі різноманітності і святковості. Здатність аналізувати і схоплювати форму розвивається за допомогою і за допомогою предметного моделювання, конструювання, за картинами.

Естетична вихованість передбачає насамперед наявність естетичного ідеалу, уявлення про скоєний, досконалість в мистецтві і дійсності. Наприклад, одна людина може бачити естетичний ідеал мистецтва в узагальненому і скоєному відображенні самого життя і людських відносин у ній, у зображенні її прогресивних тенденцій, спрямованих на вдосконалення людей і суспільства. Інший може бачити його лише досконало форм, художніх прийомів вираження художником своїх суб'єктивних переживань. Естетичний ідеал соціально обумовлений і являє собою суспільне педагогічне явище. Естетичний ідеал може також виражати уявлення про досконалість краси людини, людських відносин (етика), праці (технічна естетика, дизайн).

З естетичним ідеалом, як частини естетичної вихованості, нерозривно пов'язаний художній смак. Він являє собою також суспільне явище і відчуває на собі вплив соціально-класових відносин. Художній смак є розвинена здатність почування і оцінки досконалості і недосконалості, єдності чи протилежності змісту і форми в мистецтві і житті. Як і естетичний ідеал, художній смак може бути присутнім у дітей на різних рівнях, значною мірою визначаючи тим самим рівень естетичної вихованості.

Важливою ознакою естетичної вихованості є розвинена здатність милування красою, досконалістю в мистецтві і житті.

З елементом милування тісно пов'язана загальна здатність до глибокого переживання почуттів, породжуваних естетичним об'єктом. Виникнення гами піднесених почуттів і глибокого духовного насолоди від спілкування з прекрасним, почуття відрази при зустрічі з потворним, почуття гумору, сарказму в момент споглядання комічного, почуття гніву, страху, співчуття, що виникають в результаті переживання трагічного, - все це ознаки справжньої естетичної вихованості.

Природно, що глибоке переживання естетичного нерозривно пов'язано зі здатністю естетичного судження про естетичні явища в мистецтві і житті. Нарешті, нерозривною частиною загального поняття естетичної вихованості є здатність до художньо-естетичному творчості в мистецтві і житті, поведінці, відносинах. У цій здатності органічно поєдналися, злилися і естетична розвиненість, і естетична освіченість, і головні елементи естетичної вихованості: естетичний ідеал, художній смак, здатність до милування, переживання і судження. Зрозуміло, що у дошкільнят всі ці елементи знаходяться в зародковому стані. Але вони у дітей вже існують, їх треба бачити і розвивати.Вони становлять реальну основу пізнішої естетичної зрілості дітей.

Рівень естетичної вихованості у різних дітей залежно від умов життя і виховання неоднаковий. У загальному процесі виховання вчителі прагнуть до оптимального рівня естетичної вихованості. Іншими словами, основну мету естетичного виховання необхідно бачити в тому, щоб в дитині органічно поєдналося наявність естетичного ідеалу і справжнього художнього смаку з розвиненою здатністю до відтворення, милуванню, переживання, думці і художньо-естетичному творчості. Найбільш слабким місцем естетичної вихованості школярів є область естетичного ідеалу і художнього смаку. Цей факт робить естетичну вихованість дитини недостатньою, обмеженою.

Вимірювання естетичної вихованості може здійснюватися різними критеріями: і психологічними, і педагогічними, і соціальними. В область вимірювання психологічними критеріями естетичної вихованості потрапляють насамперед здібності дитини адекватного відтворення в уяві художніх образів, їх відтворення, а також здатність милування, переживання і судження. Про ці психологічних явищах порівняно легко судити по тому, як і скільки дитина спілкується з естетичними предметами мистецтва і дійсності, наскільки відповідно художньо-естетичної сутності твору змінюється і розвивається його настрій, як він оцінює цей твір і породжене їм своє власне психічний стан.

Для естетичної вихованості характерно доведення виконавських навичок до автоматизму і зосередження уваги на творчості нового образу.

Нарешті, до соціальних критеріям естетичної вихованості необхідно віднести наявність широких інтересів до мистецтва, виявити потреби у спілкуванні з естетичними явищами мистецтва і життя. Але не тільки це. Естетична вихованість в широкому соціальному сенсі цього слова проявляється у всьому комплексі поведінки і відносин дитини.Його вчинки, трудова діяльність, стосунки з людьми у суспільному та особистому житті, його ставлення до свого одягу і зовнішньому вигляду - все це очевидні і переконливі свідчення ступеня естетичної вихованості людини.

Визначення естетичної вихованості допомагає зробити роботу по естетичному формуванню дитячої особистості більш визначеною і цілеспрямованою.