Тема 11. Взаємодія національної економіки з екологією

Сутність поняття екології. Забруднення навколишнього природного середовища та його наслідки. Умови для досягнення стану сталого розвитку. Необхідність державного втручання у вирішенні проблем довкілля. Основні причини до надмірного навантаження довкілля. Особливості сучасного стану екології та необхідність розробки концепції взаємодії економіки та екології. Концепція взаємодії екології та економіки – сутність, спрямованість, реалізація її основних положень, цілей та пріоритетів. Заходи щодо забезпечення охорони навколишнього природного середовища.

Сутність сталого розвитку. Основні цілі і принципи сталого розвитку в Україні. Два типи економічного розвитку: техногенний і сталий та їх характерні риси. Пасивна і активна екологічна політика. Основні принципи та об’єкти охорони навколишнього середовища. Наслідки впливу людської діяльності на природне середовище. Ідея сталого розвитку та її вирішення в сучасних умовах. Основні складові стратегії сталого розвитку людства – екологічна, економічна і соціальна. Реалізація цілей сталого розвитку в промисловому, агропромисловому комплексах та в електроенергетиці. Основні напрямки розв’язання екологічних проблем в Україні.

Система державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища. Функції Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Міністерства охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій і громадських організацій в екологічній сфері.

Організаційно економічний механізм забезпечення природоохоронної діяльності. Основні важелі економічного механізму. Ліцензії, ліміти викидів і скидів забруднюючих речовин. Порядок оплати за природні ресурси в залежності від їхнього виду. Платежі за спеціальне використання природних ресурсів, забруднення навколишнього природного середовища, погіршання характеристик природних ресурсів. Алгоритм розрахунку розмірів платежів за викиди та скиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище. Економічний збиток від негативного впливу на природні комплекси господарської діяльності. Фінансування заходів з охорони природного середовища. Фонди охорони навколишнього природного середовища. Алгоритм визначення загальної економічної ефективності природоохоронних витрат.

Основні поняття та їх визначення

Екологічна політика – сукупність заходів держави, спрямованих на збереження безпечного для існування живої й неживої природи нав­колишнього середовища, на захист життя і здоров'я населення від нега­тивного впливу забруднення навколишнього середовища, на досягнення­ гармонічної взаемодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання відтворення природних ресурсів.

Екологічний моніторинг – систематичне збирання, обробка та аналіз даних для контролю рівня забрудненості, прогнозування та фор­мування політики щодо захисту навколишнього середовища.

Екологічний ефект – зміни умов природного життєвого середо­вища (довкілля), кількості та якості природних ресурсів, які характе­ризуються шістьма ознаками: походженням (природний або штучний, зумовлений діяльністю людини), формою вияву (явний і завуальова­ний), можливістю кількісного виміру (вимірюваний і невимірюваний), характером взаемозв'язку з традиційним економічним ефектом (ефект, який безпосередньо збігається або не збігається в часі з досяг­ненням економічного ефекту); можливістю зміни (зворотний і незво­ротний ефект).

Екологічні затрати – сукупність затрат і збитків у сфері природокористування, до яких відносять безпосередні затрати на охорону при^­роди, очистку повітряного та водного басейнів, земель і інших компо­нентів природного житгєвого середовища; витрати на своєчасне відтвор­ення якості порушеного деструктивними змінами природного житгє­вого середовища; збитки, пов'язані з необоротними негативними змі­нами у природному середовищі, кількості та якості природних ресурсів: збитки, пов'язані з необхідністю резервування для природоохоронних цілей об'ектів природи, які могли б експлуатуватися і давати реальний економічний ефект та ін.

Еколого-економічний ефект – алгебраїчна сума традиційного, економічного (як правило, позитивного) та екологічного (як позитив­ного, так і негативного) ефектів у матеріальному виробництві і неви­робничій сфері, які досягаються, як правило, з різним лагом (проміж­ком часу), лише в окремих випадках – одночасно.

Екологія – природнича наука про взаємозв'язки організмів та їх угруповань з довкіллям; з яким вони утворюють функціональну систе­му, в межах якої здійснюється процес обміну речовин та енергії.

Економічні інструменти – засоби (заходи, методи, важелі) впливу на фінансовий стан економічних суб’єктів, які можна диференціювати на три групи: ціна за ресурси, економічні вигоди, перерозподільні платежі/виплати.

Збори – різноманітні види податків, платежів, вилучень, що в обов’язковому порядку вносяться підприємствами, організаціями, громадянами для оплати послуг, що надаються державними органами.

Кадастр природних ресурсів – документ, призначений для забез­печення органів місцевої влади, підприємств (установ, організацій) ві­домостями про стан природних ресурсів з метою раціонапьного вико­ристання їх та охорони, регулювання правових та економічних відно­син, обґрунтування плати за використання.

Стійкість природного середовища до техногенного навантажен­ня – властивість природних систем зберігати свою структуру і харак­тер функціонування за умов діяння зовнішніх факторів.

Техногенний тип розвитку – природомісткий тип розвитку, що базується на виробництві без урахування екологічний обмежень