Синоніми

Синоніми (від гр. synonymos - однойменний) - це слова, різні за звучанням, але близькі за значенням (дорога - путь, шлях; мовознавство - мововедення).

Абсолютні синоніми однакові за значенням і емоційно-експресивним забарвленням (алфавіт - азбука - абетка; відтінок - нюанс; майдан - площа). Вони використовуються у мовленні для уникання повторів.

Ідеографічні (значеннєві) синоніми передають різні відтінки того ж поняття: незламний- рішучий (твердий); хотіти- бажати.

Синоніми поєднуються в єдиний синонімічний ряд.

Домінанта, або стрижневе слово синонімічного ряду - це слово, що найчастіше вживається у мовленні.

Так, напр., у синонімічному ряду неминуче, напевне, конче, неодмінно, обов'язково, безсумнівно домінантою є слово обов'язково.

Антоніми

Антоніми (від гр. anti - проти і onyma - ім'я) - це слова з прямо протилежним значенням (чорний - білий, ніч - день, добре - погано).

В антонімічні пари об'єднуються слова з протилежними значеннями, що мають якусь лексичну спільність: теплий - холодний (тепло), швидкий - повільний (швидкість), глибокий - мілкий (глибина).

Антоніми бувають виражені такими частинами мови, як іменник (добро - зло), прикметник (швидкий - повільний), займенник (всі - ніхто), дієслово (іти - стояти), прислівник (високо - низько), прийменник (під - над, від - до).

На використанні антонімів побудована така стилістична фігура, як антитеза (від гр.antithesis - протилежність) - зіставлення фактів, явищ, подій та думок з метою їх виділення: І я іду, і падаю, і знову Спішу вперед або плетусь назад. (В.Симоненко)

ПАРОНІМИ

Пароніми (від гр.para - поблизу, поруч і onyma - ім'я) - це слова, подібні між собою за звучанням і частково за будовою: абонент - абонемент; континент - контингент.

За допомогою паронімів нерідко створюються рими в авторських поетичних творах та в народних прислів'ях та приказках:

Говорили- балакали, сіли й заплакали; Ні слуху ні духу; Яке їхало, таке й здибало.

  

Стійкі словосполучення. Фразеологізми

Фразеологія (від гр. phrasis – вираз, зворот і logos – слово, вчення) - 1) сукупність стійких сполучень слів, властивих мові (фразеологічні зрощення, фразеологічні єдності, фразеологічні сполучення), а також прислів’я, приказки, афоризми, крилаті слова тощо; 2) розділ мовознавства, що вивчає фразеологізми.

У мові певне значення може виражатися не лише окре­мим словом, а й стійким сполученням двох або більше пов­нозначних слів. Стійкі словосполучення бувають терміноло­гічні, офіційно-ділові й фразеологічні.

1. Термінологічні стійкі словосполучення (складені най­менування) — це назви певних наукових понять. Наприк­лад, у медицині вживаються такі стійкі словосполучення: вітряна віспа, запалення легень, куряча сліпота, барабанна пе­ретинка, центральна нервова система, мазь Вишневського; в економіці — додана вартість, безоплатний кредит, довготер­мінова позичка, орендна плата, акціонерний капітал, фонд за­робітної плати, грошовий обіг, поточний рахунок, штрафні санкції, дебіторська заборгованість; у фізиці — коефіцієнт ко­рисної дії, сила тяжіння, опір матеріалів, електромагнітне поле, атомна вага, стала Планка; у географії — Чорне море, До­нецький кряж, Кримський півострів, Рівненська область.

2. Офіційно-ділові стійкі словосполучення використовуються в різних ділових ситуаціях: порядок денний, згідно з на­казом, брати до уваги, внести пропозицію, доводити до відома, матеріальна відповідальність, вжити термінових заходів, без сплати мита, позаштатний працівник, чергова відпустка, міс­це проживання.

3. Фразеологічні стійкі словосполучення (фразеологізми) є загальновживаними, образно передають єдине поняття і супроводжуються, як правило, певним емоційним забарв­ленням: накивати п 'ятами (втекти), ще й на світ не зоріло (рано), бити чолом (кланятися).

Розрізняють фразеологізми трьох видів:

а) фразеологічні зрощення (ідіоми) — їхнє значення зовсім не вмотивоване значенням окремих слів: точити ляси (говорити пусте), викинути коника (зробити щось несподіва­не), піймати облизня (зазнати невдачі), підбивати клинці (за­лицятися), мурашки бігають за спиною (страшно);

б) фразеологічні єдності (фразеоми) — їхнє значення вмотивоване переносним значенням окремих слів: прикусити язика (замовкнути), пропускати повз вуха (не звертати уваги), до останньої крихти (повністю), хоч до рани прикладай (лагідний), у кишені вітер гуляє (безгрошів'я).

в) фразеологічні сполучення — їхнє значення вмотиво­ване прямим значенням окремих слів: узяти верх (перевер­шити), терпцю немає (нетерпеливиться), зачепити честь (об­разити), звести очі (глянути), як піску морського (багато).

 Близькі до фразеологізмів прислів'я, приказки та крилаті вислови.

Прислів'я й приказки втілюють у собі досвід усього народу: Згода дім будує, а незгода руйнує. Де рідний край, там і під ялиною рай. Там ліниво працюється, де пожитку не чується.

Крилаті вислови — це широко вживані влучні вислови видатних людей: Чужому научайтесь, й свого не цурайтесь (Т. Шевченко). Де згода в сімействі, там мир і тишина (І. Котляревський). Всякому городу нрав і права (Г. Сковорода). Від великого до смішного один крок (Ж.-Ф. Мармонтель). Жереб кинуто! (Цезар).

Багато крилатих висловів походить з Біблії та Євангелії: не хлібом єдиним, наріжний камінь, Ноїв ковчег, вовк в овечій шкурі, випити гірку чашу, нести хрест, терновий вінок, Содом і Гоморра.

1