4.5. Позначення шорсткості поверхонь

Терміни й визначення шорсткості поверхонь встановлено ГОСТ 25142-82, а параметри та характеристики – ГОСТ 2789-73. Структура позначення шорсткості поверхні надана на рис. 4.11.

Рис. 4.11. Структура позначення шорсткості поверхні

Для позначення шорсткості по­верхонь на кресленнях застосовують знаки, показані на рис. 4.12. Висота h цих знаків дорівнює висоті розмірно­го числа на кресленні. Числа, що показують допустиму нерівність у мікронах, наносять над знаком; висо­та чисел – приблизно 3 мм. Висота H дорівнює (1,5 … 3)h. Знаки виконують суцільною тонкою лінією (s/2 ... s/3). Розміри знаків для позначення шорст­кості всіх поверхонь деталі на крес­ленні мають бути однаковими.

Рис. 4.12. Знаки позначення шорсткості поверхні

Шорсткість поверхні, вид обробки якої не встановлюється, позначають знаком, зображеним на рис. 4.12, а. Знак, показаний на рис. 4.12, б, засто­совують для позначення шорсткості поверхні, яка обробляється зі зняттям шару матеріалу. Поверхні, які додат­ково не обробляються, позначають знаком, наведеним на рис. 4.12, в.

Знаки шорсткості повинні тор­катися відповідної виносної або контурної лінії, їх потрібно розмі­щувати якомога ближче до розмір­них ліній. Якщо для знака немає місця на виносних чи контурних лініях, то позначення шорсткості наносять на поличках виносних ліній.

Якщо всі поверхні деталі мають однакову шорсткість, то знак став­лять не на поверхні деталі, а пока­зують один раз у правому верхньому куті поля креслення (рис. 4.13). Висота цього знака більша, ніж знаків, нанесених на зображення деталі. Його разом з цифрою, що показує шорсткість поверхні, роз­міщують на відстані 5 ... 10 мм від рамки креслення.

Рис. 4.13. Структура позначення шорсткості поверхні

Якщо деталь має якусь переваж­ну шорсткість поверхні, то її по­значають також знаком більшого розміру, який розміщують у право­му верхньому куті поля креслення. Поруч з цим знаком у дужках ставлять знак меншої висо­ти. Позначення шорсткості всіх інших поверхонь наносять безпосе­редньо на їхньому зображенні.

Шорсткість частин однієї й тієї самої поверхні або поверхонь еле­ментів деталей, що повторюються (отворів, зубців тощо), позначають на зображенні лише один раз. Якщо різні ділянки однієї й тієї самої поверхні деталі мають різну шорст­кість, то між ними треба проводити межу суцільною тонкою лінією і для кожної ділянки наносити потрібні розміри й шорсткість. Якщо на кресленні не показано профіль зубців зубчастих коліс, евольвентних шліців та різі, то шорсткість поверхонь зубців і шлі­ців позначають на лінії ділильної поверхні, а різі – на роз­мірній чи виносній лінії (рис. 4.14).

Рис. 4.14. Позначення шорсткості поверхні різі

4.6. Нанесення позначень покриттів, термічної та інших видів обробки

Нанесення на кресленнях позначень покриттів, термічної та інших видів обробки встановлені ГОСТ 2.310-68. Позначення покриття за ГОСТ 9.306-85 і ГОСТ 9.032-74 показують у технічних вимогах на полі креслення. Перед позначенням пишуть слово "Покриття", а після позначення – марку матеріалу покриття та номер стандарту. Якщо на всі поверхні виробу наноситься одне покриття, то в технічних вимогах роблять запис типу "Покриття ...". У разі нанесен­ня однакового покриття на кілька по­верхонь їх позначають однією літе­рою (рис. 4.15, а) і роблять запис типу "Покриття поверхонь А...". Якщо наносяться різні покриття на кілька поверхонь, то їх позначають різними літерами і в технічних ви­могах пишуть: "Покриття поверхні А ..., поверхні Б..." (рис. 4.15, б).

Рис. 4.15. Приклади позначення по­верхні з одним покриттям

Якщо покриття стосується лише певних частин поверхні деталі чи поверхні складної конфігурації, то ці частини обводять потовщеною штрих-пунктирною лінією на від­стані приблизно 1 мм від контуру і ставлять розміри, які показують положення цих поверхонь, а відпо­відні літери та написи розміщують на допоміжних лініях-виносках (рис. 4.16). Якість поверхні можна поліпшити також термічною та хіміко-термічною обробкою – місцевим загартуванням, цементуванням, ціануван­ням тощо.

Рис. 4.16. Приклади позначення певних частин по­верхні чи

поверхні складної конфігурації

Глибину обробки h і твердість (HRC, НRВ, НRА, НB, НV) вказують "від" і "до" (наприклад, h 0,3 ... 0,5; 40 ... 45 HRC_е). Обробку, що сто­сується всієї деталі, показують у технічних вимогах на полі крес­лення (наприклад: "40 ... 45 HRC_е" або "Цементувати h 0,3 ... 0,5 мм"; "60 ... 65 HRС_е"). Якщо обробка сто­сується лише частини поверхні деталі або поверхні складної конфі­гурації, то ці частини поверхонь об­водять потовщеною штрих-пунктирною лінією на відстані 0,8 ... 1,0 мм від контуру і ставлять розміри, які показують положення цих повер­хонь, а відповідні літери чи написи наносять на поличках ліній-виносок (рис. 4.17). Розміри не простав­ляють, якщо вони зрозумілі з крес­лення.

Рис. 4.17. Приклади позначення по­верхні, що підлягає обробці