Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Макет.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆

Правові аспекти соціального розвитку села України Халупний а.В.

студент IV курсу факультету цивільної та господарської юстиції

Національного університету «Одеська юридична академія»

Питання соціального розвитку села є актуальним, адже українське село перебуває уже 23 роки у соціально-демографічній кризі, що помітно впливає на економічне та соціальне становище держави. Метою даного дослідження служить висвітлення головних аспектів подолання кризи.

З отриманням Україною довгоочікуваної незалежності село, в якому сконцентровано значну частину потенціалу суспільства, охопили кризові явища системного характеру. У зв’язку із цим, сільські жителі опинилися у гіршому становищі порівняно з іншими суспільними групами. Причиною такої деградаційної хвилі, став, перш за все, занепад колективних сільськогосподарських підприємств, які були джерелом матеріального достатку більшості сільських сімей. У селян пропав інтерес до праці, немає єдиного цілого, що робило із сільського населення колектив, який мотивував народ своєю культурою, духом, традиціями та любов’ю до справи. Скоротилось державне фінансування сільських територій, що породило, безробіття, бідність та стрімкий занепад інфраструктури села. У 1991-1999 роках виробництво сільськогосподарської продукції зменшилося в 2,1 рази, в тому числі в сільськогосподарських підприємствах – в 3,4 рази. Такий спад виробництва став загрозливим для гарантування продовольчої безпеки країни. З 2000 по 2006 роки ситуація дещо покращилась, але все одно рівень споживання продуктів харчування на душу населення нижчий від мінімальних норм. Усе це почало відображатись на масовій трудовій міграції, люди почали залишати свої домівки у селі. За статистичними даними, населення села станом на початок 2009 року складало 14, 7 млн. осіб, і на протязі 15 років скоротилось на 1,8 млн., або на 12%. Депопуляційні процеси також відобразились на народжуваності у сільській місцевості, спостерігається перевищення смертності над народжуваністю. Нинішній стан села, відбивається на трудовому потенціалі, люди старіють і не можуть працювати, а молоді не бачать перспектив [1, с. 82].

Не можна сказати, що державою нічого не робилось і не робиться для того, щоб подолати кризу, яка спричиняє занепад села. Починаючи з дев’яностих років, в даній сфері було прийнято масу нормативно-правових актів, різних за юридичною силою, серед яких Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві», в якому зазначені загальні напрямки аграрної політики [2]. З’явився навіть відповідний термін «аграрний протекціонізм», який являє собою систему державних заходів (політичних, економічних, правових), метою якого є відновлення конкурентоспроможності держави на міжнародній арені у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, а також створення належного рівня життя для сільського населення [3, с. 448]. Для досягнення поставленої мети були залучені провідні учені соціальної сфери, за допомогою яких Кабінетом Міністрів України в 2007 році була прийнята програма «Про затвердження Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року» [4]. У даній програмі були чітко визначені цілі і шляхи їх досягнення. Слід зазначити, що дана програма відобразилась на розвитку АПК, результати якої добре описані в презентованій програмі Міністерством аграрної політики та продовольства України «Аграрна реформа в дії» [5], але для досягнення поставленої мети, ще дуже далеко, з такими темпами відновлення село досягне очікуваного рівня не скоро. Але у чому ж тоді проблема?

Проаналізувавши законодавство, яке регулює сферу розвитку АПК, можна сказати, що воно написано дуже вдало, але справа у тому, що держава не в змозі сама фінансувати такий масштабний проект, їй потрібна підтримка, а саме інвестиційна, як від національних суб’єктів господарювання, так і від зарубіжних, з установленим рядом правил для обох сторін. Ці правила повинні відображатись у договорах державного партнерства, між суб’єктом господарювання та державою. Зміст договору повинен містити такі умови, які б, з однієї сторони, зацікавили б інвестора, а з іншої, – не відібрали у держави повноважень щодо захисту найголовнішої категорії земель. Головна мета даної ідеї – відновлення інфраструктури села, починаючи від продовольчої, закінчуючи житлом, також забезпечення населення держави новими перспективними робочими місцями. Досягнення цієї мети можливе шляхом будівництва інвесторами на договірних умовах об’єктів інфраструктури села, створенням колективних господарств, часткового звільнення від податків у межах сільськогосподарської діяльності, а також отримання певного відсотку виробленої продукції. Усі інші умови договору, сторони, термін, обов’язки, права та відповідальність будуть регулюватись загальними умовами певного договору.

Справа у тому, що вищесказане є лише теорією, яку потрібно закріпити на законодавчому рівні, а саме в одній із програм розвитку АПК, наприклад «Рідне село», включивши окремий розділ «приватне інвестування», в якому і буде охарактеризована дана діяльність. Після чого потрібно подолати ще декілька проблем: дезінформованість та не заінтересованість громадян, підприємців у розвитку села. Це є важливим моментом, який також залежить від держави, сутність його полягає у тому, щоб донести до українського суспільства ті завдання, цілі і шляхи їх досягнення, які передбачені у програмі по відновленню АПК. Необхідно популяризувати за допомогою СМІ процес розвитку села: будівництво житла, лікарень та профілюючих навчальних закладів, спортивних майданчиків і таборів відпочинку тощо. Такі заходи пропагуватимуть основну думку: село гарантує належний і здоровий рівень життя та вимагає всебічної підтримки.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]