Середньовічна лірика: жанри, теми, образи

Раніше всього лірика виникла на півдні Франції(XIст.) в Провансі, потім в Германії. Її називають куртуазною (від франц. court-двір), бо розвивалась вона при дворах рицарів. Її творців і виконавців у Франції називали трубадурами і труверами, у Германії - мінезітерами (тобто „співцями кохання”). Предметом цієї лірики були індивідуальні почуття людини. Вірші, які створювались під музичний супровід, створювались на національних мовах, були строфічними, мали вишукані рими. Автори багато уваги приділяли формі, яка мусила бути вишуканою. Невипадково поет називався трубадуром (від прованс. trobare- шукати), бо він шукав такі форми. Жанрові форми лірики трубадурів були дуже різноманітними. Найголовнішою з них була кансона (тобто любовна пісня). В ній закоханий рицар оспівував свою Прекрасну Даму, розповідав їй про свої почуття. Прекрасна Дама - це зазвичай дружина сеньйора. Це завжди ідеальна красуня - золотоволоса і голубоока. Альба – (вранішня пісня) розповідає про побачення рицаря і його Дами. Цей вірш має форму діалогу, в якому закохані освідчуються один одному в коханні . Вони прощаються до наступного побачення , бо слуга рицаря заспівує „пісню світанку” і нагадує про те, що наступає ранок і може прийти чоловік Дами. Предмет пасторели – побачення рицаря і пастушки на лоні природи. Рицар залицяється до пастушки , простої сільської дівчини, зачарований її красою. Пастушка або відповідає на його почуття , але рицар швидко забуває дівчину, або намагається позбутися залицяльника і кличе на допомогу подругу , або односельців.

Сирвента – вірш на будь-яку політичну тему. Тенсона, ще один жанровий різновид провансальської лірики, - являє собою суперечку двох поетів на яку-небудь моральну чи літературну тему. При чому обидва поети виголошують, як в живому діалозі, по одній строфі. Середньовічні поети звертались до різноманітних віршованих форм, зокрема до сонету.

Серед трубадурів були представники різних соціальних станів і прошарків: феодали, королі, небагаті рицарі, слуги рицарів, купці, ремісники, юристи і навіть монахи. Крім самих віршів до нас дійшов створений у XIII ст. збірник біографій самих трубадурів , в яких знайшли відображення не тільки точні свідчення , а й легенди.

Найбільш відомими Трубадурами вважаються Бернарт де Вентадорн, який оспівував кохання, і Бертран де Борн. Він звертався переважно до жанру сирвенти і оспівував війну, радості бою.

Саме Провансальська лірика виробила ті поетичні форми , мотиви, образи і стиль, які підготували поезію Петрарки, Ронсара, Шекспіра.

Французький героїчний епос: „Пісня про Роланда”

„Пісня про Роланда” – національний французький епос, який сформувався у ХІІ сторіччі. Його основа – битва з басками арьєргарда Карла в Ронсенвальській ущелині, в якій перемогли баски і загинуло багато французів. Серед них згідно літописним свідченням був і Ларкрваф Британі Хруєланд. Як і у всіх класичних героїчних епосах, в „Пісні про Роланда” сильно видозмінюються. Незначний похід перетворюється в священну і тріумфальну війну християн на чолі з Карлом (якому в епосі 200 років) проти мусульман, якими керує Марсілій. Нікому не відомий Хруодланд стає племінником Карла, доблесним лицарем Роландом. Карл зображується і ідеальним правителем, мудрим і войовничим. він у всьому радиться зі своїми перами (васалами, яких вважає рівними собі), мститься Марсілію за смерть Роланда, справедливо карає вітчима Роланда Ганелона, через зраду якого той загинув. Епос починається з паралельного зображення двох рад: ради Марсілія Сарагоського, який дізнається про погрози Карла і посилає до нього послів з дарами і обіцянкою охрестити частину війська; та ради Карла. Карл зрештою вирішує відповісти Марсілію, відправити до нього послів, щоб дізнатися що той замислив. Посольство мусить за порадою Роланда очолити його вітчим Ганелон, який сприймає це як бажання Роланда позбутися його, вирішує помститися і змовляється з Марсилієм.

Кульмінація твору – бій арьєргарда Роланда з об’єднаним військом мусульман. Роланд зображується в поемі як ідеальний рицар. Він вірний васал, який виконує всі накази Карла. Мужньо б’ється зі своїм невеликим загоном проти всього „язичницького” світу. Він тричі відхиляє пропозицію свого друга Олів’є просурмити в ріг і покликати на допомогу Карла, бо для справжнього рицаря краще загинути, ніж виявити страх перед ворогом Він сурмить тільки тоді, коли залишається смертельно пораненим один на полі бою. Останні свої слова, як ідеальний християнин він звертає до Бога і помирає, повернувшись обличчям до ворога. Оплакуючи Роланда Карл Великий визнає що втратив наймужнішого рицаря і захисника милої Франції.

Незважаючи на доволі незначну кількість описаних подій, „Пісня про Роланда” має значний обсяг. Це пояснюється наявністю традиційних для поетики епосів повторів та ретардацій, яка досягається шляхом введення до тексту діалогів, переліку учасників битви, описів, зокрема в творі дуже детально описані батальні сцени.

Поема написана асонансним віршем, який ділиться на строфи, кожна з яких закінчується вигуком „Аой”, про зміст якого вчені до цього часу сперечаються. Одне з тлумачень: „Аой – це бойовий вигук”.