1.1 Актуальні проблеми кримінально-правового захисту інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність є найціннішим капіталом держави. Такого твердження можна дійти виходячи з досвіду економічно розвинених країн, оскільки їх перетворення інтелектуальних досягнень у конкурентоздатну продукцію сприяло створенню інноваційних моделей їх економік. Із здобуття незалежності України все більше і більше уваги приділяється сфері розвитку інтелектуальної власності, а також регулюванню відносин, що виникають з цього приводу. Проблема захисту інтелектуальної власності стає актуальною, виходячи з сучасного суспільного розвитку, а саме підняття рівня технологічності виробництва та рівня поваги до чужою власності. Різні аспекти проблеми кримінально-правової охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності досліджувалися вченими П.П.Андрушком, В.Д.Гулкевичем, Б.В.Здравомисловим, А.М.Ковалем, С.Я.Лиховою, А.С.Нерсесяном, М.І.Хавронюком та іншими. Метою даної наукової роботи є визначення проблем захисту інтелектуальної власності в Україні. Ефективність захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності залежить від досконалості нормативно-правової бази, сформованої інфраструктури національної системи правової охорони інтелектуальної власності, у тому числі кримінально-правовими засобами. В основному даний вид захисту регламентується відповідними статтями 176, 177, 229 Кримінального кодексу України (ККУ) [1] . За своїм призначенням він має застосовуватись тоді, коли всі інші способи захисту прав інтелектуальної власності (цивільний, адміністративний) вичерпано. В кожній державі виникають певні проблеми щодо захисту інтелектуальної власності. Основною з проблем кримінально-правового захисту інтелектуальної власності в Україні є нечіткість формулювань букви закону з боку законодавця, що дає можливість неправильного розуміння та двозначне трактування закону. Щодо статті 176 ККУ, то необхідно було б конкретизувати поняття «незаконне відтворення», оскільки зазначена стаття цього поняття не конкретизує.

Ще однією проблемою в процесі притягнення до кримінальної відповідальності осіб, щодо посягань на інтелектуальну власність є різне тлумачення поняття та розміру матеріальної шкоди, завданої умисним порушенням відповідних прав інтелектуальної власності. Нажаль у статтях №176, 177, 229 ККУ відсутня методика визначення матеріальної шкоди у великому та особливо великому розмірі. Адже ні чинне законодавство України, ні пленум Верховного суду України не дають відповіді на те, яким саме чином має визначатись завдана матеріальна шкода. Виходячи з цього можна зазначити, що сьогодні практикується «творчий» метод визначення матеріальної шкоди, що успішно реалізується юристами на досудовому слідстві чи у суді. В Україні підкріплення констатації факту посягань на інтелектуальну власність з визначенням розміру матеріальної шкоди здійснюється шляхом проведення судової експертизи, яку проводять експерти Київського науково-дослідного інституту судових експертиз та науково-дослідного інституту інтелектуальної власності Академії правових наук України. Наступною проблемою захисту інтелектуальної власності є недостатня обізнаність суспільства в питанні охорони прав інтелектуальної власності, що приводить до порушень цих прав, а також гальмує введення об’єктів права інтелектуальної власності в цивільний оборот і позначається на економічному розвитку держави та отриманні належного прибутку його громадянами. Захист права інтелектуальної власності в Україні здійснюють 2 міністерства (МОН та МВС), 4 цивільні відомства та СБУ. У державі практично не існує єдиної статистики охорони та захисту об’єктів права інтелектуальної власності. Проте відомча статистика притягнення до відповідальності за порушення права інтелектуальної власності свідчить про те, що значно збільшилась кількість виявлених злочинів . Як бачимо, система кримінально-правового захисту права інтелектуальної власності потребує значного доповнення та вдосконалення. Та вже і сьогодні компетентними органами здійснено розкриття значної кількості злочинів у цій сфері, а правопорушників притягнуто до кримінальної відповідальності. Можна сказати таке, що є всі підстави вважати, що державна система правової охорони інтелектуальної власності в Україні упевнено наближається до міжнародних стандартів, і є намір здійснити комплекс необхідних організаційно-правових заходів, направлених на її подальше удосконалення.