4. Система соціальної роботи у Бельгії.

У Бельгії соціальна робота проводиться за кількома напрямами:

• соціальні працівники або працівники, що займаються з окремими клієнтами, надають допомогу людям, що потрапили в біду. Вони працюють у різних організаціях: благодійних або соціальних послуг (діяльність яких направляється владою на місцевому або національному рівні), службах, які займаються умовно звільненими на поруки засудженими, у структурах підтримки жертв, у будинках і службах для людей похилого віку, у лікарнях, у будинках і службах для молоді. Вони працюють над вирішенням як соціальних, так і особистих проблем: наркоманії, алкоголізму, різноманітних захворювань, бідності, самогубства, злочинності.

• Працівники культури діють як посередники між окремими людьми, групами або громадськими організаціями і суспільством в цілому. Соціально-культурний працівник здійснює і підтримує процеси особистого, соціального і культурного розвитку громадян. Він втілює нововведення, розвиває засоби і ресурси, що сприяють вирішенню соціальних проблем і потреб. Соціальний працівник може також працювати в культурних центрах, громадських структурах і проектах по боротьбі з неграмотністю, благодійних службах, службах відпочинку, бібліотеках і музеях, центрах мистецтв, інформаційних і консультаційних організаціях для молоді, центрах соціального забезпечення для людей похилого віку, центрах для мігрантів, навчальних відділах, що займаються питаннями профспілок і охорони здоров’я.

• Профспілкові працівники готуються для роботи в профспілках на регіональному, національному або місцевому рівнях.

• Працівники, що займаються персоналом, можуть відповідати за підбір, просування по службі, зарплату і винагороду, безпеку, людські ресурси, персонал на підприємствах, у благодійних і місцевих або загальнонаціональних організаціях.

Соціальні заклади у Бельгії, які мають одну стабільну ціль, наприклад, лікування наркоманії, токсикоманії, залежності від алкоголю чи т.д.

Деякі є багатопрофільними і ставлять перед собою багато цілей. Результативність досягнення мети функціонування закладу у значній мірі обумовлюється наявністю чи відсутністю відповідних засобів. У соціальних закладах Бельгії розрізняють наступні основні засоби:

• матеріальні: це сама будівля соціального закладу і те, що в ній знаходиться. Так, наприклад, стажуючись у закладі, у якому утримуються дівчата, які вчинили правопорушення, студенти повинні чітко уяснити, що він складається із декількох приміщень:

1) приймальня, де дівчата перебивають 15 днів (за цей час вони адаптуються до нових умов проживання;

2) відкриті павільйони, які призначені для відбування певного терміну покарання (в основному, від 3 до 8 місяців):

3) закрите приміщення, куди можуть бути поміщені дівчата, які себе погано поводять, терміном до 42 днів;

• організаційні, які пов’язані з функціонуванням закладу. До них відносяться закони та постанови, які визначають функціонування закладу, інформація про персонал закладу, кількість працівників, їх кваліфікацію, а також знання ієрархії в колективі, питання, які пов’язані з фінансуванням закладу.

За джерелом фінансування соціальні заклади теж поділяються на такі, що фінансуються за рахунок:

1. релігійних організацій;

2. місцевого бюджету;

3. приватних коштів (асоціація безкорисливих цілей — ASBL) з часткою державних субсидій:

• психо-соціальні засоби, які включають культурні традиції соціального закладу, норми та звичаї, які прийняті в даному закладі;

методи соціальної роботи (якими методами користуються соціальні працівники даного закладу);

- комунікативні засоби, які поділяються на зовнішні — це публікації про соціальний заклад (книги, альбоми, газетні та журнальні статті) та внутрішні — протоколи зборів, засідань, розпорядження та ін.

Передбачено весь сектор, у якому існує соціальний заклад. Сюди відносять всю мережу закладів, із якими можна співпрацювати.

Наприклад, дитяче містечко в Бельгії складається із шести будинків: адміністративної служби,

1. приймального центру, де перебувають діти протягом 15-ти днів;

2. потім їх переводять у будинок для дітей віком від 2 до 18 років (20 чоловік);

3. дитячий будинок для дітей віком від 3 до 18 років (30 чоловік);

4. будинок для малят, у якому перебувають діти від народження до 3 років (24 чоловік),

5. будинок для підлітків віком від 12 до 18 років (17 чоловік)

Вимоги до соціального працівника у Бельгії

Соціальний працівник повинен володіти ефективними методами соціальної роботи. Може навчитися у викладача нових методів роботи, які потім зможе ефективно використовувати у своїй повсякденній роботі.

Соціальний працівник повинен самовдосконалюватись. Це означає, що він повинен прагнути до самоосвіти: читати наукову літературу, пресу, брати активну участь в семінарах, конференціях, ознайомлюватись з новими досягненнями в галузі соціології та соціальної роботи.

У місті Монс (Бельгія) знаходиться один із закладів для ментальних інвалідів — «Sent Alfred». Соціальні працівники цього закладу допомагають своїм клієнтам жити повноцінним життям. Вони сприймають їх як дорослих, яким притаманні всі сфери життя людини — побут, робота, дозвілля, сфера духовного життя, друзі та сім’я, сфера почуттів та сексуальності, а також приватна сфера, яка є сферою невтручання. У всіх інших сферах соціальний працівник даного закладу відіграє важливу роль.