2.4. Система соціальних служб

Клієнти можуть звернутися до таких служб та закладів:

1. соціально-педагогічні заклади (інтернати, житлові співтовариства під контролем соціальних працівників, консультації з питань виховання, заклади для відпочинку), до соціальних педагогів, що спеціалізуються на питаннях сім’ї;

2. групи самодопомоги (інвалідів, хворих, маргіналів)

3. державні, відомчі, громадські, приватні заклади з метою отримання нічлігу (будинки для жінок-бомжів, самотніх бездомних чоловіків, нічліжка, зборні пункти для наркоманів)

4. медичні заклади (лікарні, денні та нічні поліклініки, інші лікувальні заклади, реабілітаційні центри, консультаційні пункти з питань планування сім’ї тощо);

5. психіатричні, діагностико-психологічні та психотерапевтичні заклади (клініки, терапевтичні групи за місцем проживання, психіатричні пункти для соціальних ціле, дитячі психіатричні пункти, шкільні психіатричні служби, медичні пункти з терапії сім’ї та шлюбу)

6. психотерапевти, медики-консультанти з сімейних питань, психіатри, лікарі, медичні сестри, що консультують з питань материнства

7. служби по догляду за тими, хто потрапив у скрутне становище (до общин медичних сестер, у служби по догляду на дому, у виїзну службу Червоного Хреста)

8. у соціальні добровільні служби (служби роздачі харчування, служби допомоги на дому, служби з підтримки та допомоги для рідних інвалідів);

9. церкви та релігійні общини, пастирі, церковні помічники у общинах, консультаційні церковні центри, групи помічників церкви)

10. школи (до вчителів), інтернати, заклади для допомоги учням, професійно-технічні училища, центри з профорієнтації

11. соціальні освітні заклади для дорослих (батьківські університети, центри спілкування, центри з підготовки допоміжного персоналу)

12. дитячі ясла, групи подовженого дня, об’єднання для матерів, що працюють у денний час, служби по турботі про дітей;

13. посередницькі служби (з питань житла, роботи, найму обслуговуючого персоналу, дотацій дітям)

14. юридичні консультації (по загальним та спеціальним питанням);

15. адвокати

16. поліція

17. управлінці та адміністратори у соціальній сфері, у сфері охорони здоров’я та освіти.

Діяльність соціальних служб на підприємствах, концернах, фірмах, де функції соціальної роботи покладаються на ряд служб: соціально-правову та фінансову служби, медико-соціальну службу, кадрову службу; службу безперервної освіти та підвищення кваліфікації, службу соціального забезпечення, службу керівних кадрів та стратегічного менеджменту, службу роботи з громадськістю та засобами масової інформації. Всі ці служби взаємодіють та кооперуються для створення, збереження та розвитку основного капіталу підприємства – кадрового складу, висуваючи основним принципом діяльності соціальне партнерство, завдяки якому вдається досягти підйому економіки, соціальної стабільності на підприємстві та в країні.

Розв’язують завдання реалізації соціальних функцій, здійснюють аналіз, облік та використання ресурсів трудового колективу, управляючи соціалізацією, охороною здоров’я, політикою, пенсійним забезпеченням, соціальним самовизначенням та адаптацією працівників. Виробнича адаптація знаходиться у центрі уваги соціальних служб підприємства (включення нових працівників у виробництво та колектив регулюється службою персоналу та стратегічного менеджменту – допомагає розкрити та реалізувати творчо-трудовий потенціал, сприяє саморозвитку, освіті та самовизначенню кожного). Проблема кадрового забезпечення може бути також пов’язана з питаннями переструктурування, переорієнтації та скорочення, а значить перепідготовки кадрів, забезпечення робочих місць для різних соціальних груп та особливо для соціально незахищених. Розвиток таких аспектів соціальної роботи як раціональна організація праці, досягнення колективом високого професіоналізму, оптимальне використання фонду робочого часу, забезпечення почуття задоволення у кожного працівника впливає на економічну ефективність виробництва.

Принципи соціальної роботи базуються на гуманістичній психології: кожна людина як особистість повинна і хоче бути серйозно сприйнята у своїй готовності та бажанні жити у мирі, згоді та щасті з іншими людьми та для реалізації свого наміру потребує підтримки..

• «допомога у вихованні замість покарання» — рання та своєчасна підтримка, зняття зі звинувачуваного вини (за наявності внутрішнього розвитку та готовності до зміни, наприклад, всередині сім’ї);

• «розуміння замість засудження» — не слід розуміти як схвалення злочину, кожну людину необхідно приймати такою, яка вона є, а причини поведінки слід досліджувати та розбирати, дати можливість виразити свої почуття як позитивні, так і негативні, розуміти та прийняти їх

• «добровільність замість контролю» — пропонує надання клієнту можливості самому вирішити, яка допомога йому необхідна та які він хоче прийняти. Працівник к не повинен нав’язувати підопічному свою думку у формі порад та вказівок, думаючи, що він краще знає, що треба підлітку. Поради та докази часто породжують пристосування на основі страху та роблять неможливим власний розвиток підопічного

• «допомога для самодопомоги»/»активність замість пасивності» — активність соціального працівника, намагання робити все замість підопічного робить його безпомічним і залежним, нездатним за себе відповідати. Треб дати можливість самому будувати життя

• «скритність, конфіденційність» — відбиває право кожного на повагу до особистого життя: передача інформації про особисті життєві ситуації третій особи, участь або присутність третьої особи в розмовах може відбуватися тільки за згодою клієнта

• «відкритість (щирість), довіра» — встановлення довіри, відкрита і чесна поведінка працівника, який нічого не дозволяє собі робити за спиною підопічного (отримувати відомості від третьої особи)

• «сімейна орієнтація» — захист і допомога дітей, що знаходяться під загрозою, може бути забезпечена тільки сумісними зусиллями працівника та батьків. За умови зміни ситуації та відношень у сім’ї. Батьки приймають на себе відповідальність за розв’язання проблем своїх дітей та направляють на це всі сили сім’ї

• «об’єднана допомога – комплексна допомога» зачіпає сукупність життєвих обставин. Допомога повинна здійснюватися в тісному контакті з різними організаціями та службами, що мають відношення до сім’ї. Все більше визнання має процесуально-систематичне бачення соціальних проблем, яке об’єднує матеріальні, фізичні, духовно-психічні, особистісні та суспільні проблеми. Функції соціальної роботи виходять з процесуально-систематичного способа бачення, який має справу не стільки зі станом окремих ізольованих частин, тобто окремих особистостей, скільки з взаємодією між частинами всередині системи та між системами на різних рівнях. Окремі люди у своїх прагненнях реалізувати матеріальними, емоційними та духовними засобами та можливостями свої плани та розв’язати свої проблеми у сучасному складному суспільстві керуються підтримкою неформальних та формальних систем свого вузького та широкого соціального оточення, наприклад, сім’ї, родичів, сусідів, друзів, церкви, соціальних організацій, шкіл, лікарень, закладів, поліції. Але існують групи населення (групи ризику), які в силу своїх соціально-психологічних особливостей не в змозі або не мають можливості отримати необхідні засоби та підтримку. Тому соціальна робота займається питаннями спілкування між людьми в проблемних ситуаціях та їх соціальному оточенні, тому що ці відношення та спілкування між окремою людиною та її соціальним оточенням (неформальною та формальною системами) здійснюють вплив на її здатності та можливості розв’язання життєво важливих завдань

Головні функції соціальної роботи:

• формування здібностей людини та розширення можливостей для вирішення проблем та життєвих завдань;

• встановлення зв’язку та покращення відношень між людьми та соціальними системами;

• сприяння ефективній та гуманній дії цих систем

• соціальна допомога у розвитку та покращенні соціальної політики