2. Професійні організації соціальних працівників

Як професія соціальна робота одержала дійсне визнання у США тільки в кінці II світової війни. Депресія 30-х і прийняття Акта соціальної безпеки в 1935 році призвели до значного збільшення робочих місць для соціальних працівників, а так само до збільшення кількості соціальних служб.

У 1955 році була створена перша професійна організація соціальних працівників — Національна асоціація соціальних працівників, яка і була представником цієї професії в країні. Мета даної організації — поліпшення соціальних умов у країні, поліпшення якості й ефективності практики соціальної роботи. Асоціація стала працювати і працює в даний час над видавництвом професійних журналів і щомісячного бюлетня новин, у якому містяться останні новини, а так само вакансії по всій країні. Національна асоціація соціальних працівників видала Енциклопедію соціальної роботи (у трьох томах). Хотілося б відзначити, що на сьогодні існує велика потреба в соціальних працівниках у США.

Соціальна робота, як і діяльність з соціального добробуту, є найважливішою функцією у суспільстві. Пов’язано це з тим, що досить велика кількість людей в американському суспільстві мають потребу в тих чи інших соціальних послугах. Проблеми, з якими працюють фахівці в США можна згрупувати в такий спосіб: проблема бідності; сімейні проблеми; проблеми алкоголізму, наркоманії і токсикоманії; проблема зайнятості; расові й етнічні проблеми; проблеми геронтології; проблеми здоров’я, у тому числі психічного здоров’я; емоційні й інші проблеми. У зв’язку з позначеними проблемами, ми бачимо, що соціальні працівники допомагають усім прошаркам населення, усім віковим групам. Хоча більший наголос все-таки робиться на непривілейовані категорії населення.

3. Організація соціальної роботи в сша

Соціальну роботу в Сполучених Штатах Америки пов’язують з професією, яка служить соціальній моральності народу. Сфера соціальної роботи постійно розширюється із року в ріку, однак, вже сьогодні служба соціального працівника США охоплює різноманітні місця — урядові організації охорони здоров’я, школи, центри охорони здоров’я, агентства по охороні сім’ї і дитини, центри психологічного здоров’я, бізнес і промисловість, центри корекції і приватну практику. Соціальні працівники обслуговують людей дитячого і старшого віку і всіх рас, етнічних груп, соціо-економічних рівнів і релігій.

Групи клієнтів, які зазвичай включаються в соціальне обслуговування:

• Сім’ї, що включають одного батька, мають серйозні конфлікти, які виявляються у втечах дитини із дому, правопорушеннях, насильстві, труднощах у навчанні і т.д.

• Пари і сім’ї, які мають проблеми з дітьми.

• Пари, що мають серйозні подружні конфлікти.

• Окремі люди і сім’ї, які страждають від безробіття, відсутності заслуженої зарплати, фізичних недоліків, нестачі професійних умінь і інших причин.

• Окремі люди і сім’ї, чиї життя зруйновані покаранням за порушення закону.

• Самотні, педагогічно важкі підлітки.

• Окремі люди і сім’ї, чиї життя зруйновані фізичними або психічними недоліками або хворобами.

• Правопорушники і їх сім’ї.

• Опікуни і діти, чиї батьки померли або покинули своїх дітей і не піклуються про них.

• Емігранти і представники національних меншин, що не мають необхідних засобів і можливостей або які є жертвами расової дискримінації.

• Люди, що мають прогресуючу непридатність (психічні відхилення) і їх сім’ї.

• Старі люди, не здібні до довгої достатньої діяльності.

• Приїжджі і тимчасові мешканці, що не мають необхідних коштів для існування.

• Діти, (і їх сім’ї) які мають труднощі пов’язані з школою.

• Люди, чий досвід екстремальних стресів пов’язаний з травматичними наслідками або із серйозними життєвими змінами (вихід на пенсію, смерть улюбленої людини, діти, що покинули будинок, і т. п.).

Соціальні працівники самі відгукуються про свою професію по-різному. Він говорять про неї як про роботу, що дає задоволення, розчаровує, винагороджує, спустошує, стресовій і такій, що приносить масу проблем і т.п.

Дивовижно різноманітна практика соціальної роботи в США включає безліч видів діяльності, що виявляються в широкій різноманітності її застосування. Дане різноманіття і комплексність соціальної роботи передбачають безліч її визначень. Пошлемося на визначення, прийняте Національною Асоціацією Соціальних працівників (НАСП), професійною організацією соціальної роботи в США:

Соціальна робота — це професійна діяльність по наданню допомоги окремим людям, групам або колективам в підвищенні або відновленні їх здібності до соціального функціонування і створення сприятливої суспільної ситуації в їх цілях. (НАСП 1973).

У основі будь-якої соціальної діяльності лежать складові елементи, які включають наступні чотири концептуальні області:

— Призначення і цілі професії;

— Система цінностей, етика і філософія практичного спрямування;

— Основа знань практичного спрямування;

— Методи і засоби, які використовуються в роботі.

Зупинимося на першому і третьому елементах.

У обслуговуванні клієнтів соціальний працівник прагне до досягнення особливої мети, що визначається (або повинно визначатися) специфікою соціальної роботи, унікальністю обставин кожної проблемної ситуацій. Не незважаючи на унікальність кожної ситуації, що зустрічається, діяльність всіх практиків переслідує загальні цілі, які ґрунтуються на призначенні і цілях професії. Для розуміння призначення своєї професії, практик повинен бути готовим до того, щоб добровільно прийняти на себе відповідальність і реалізувати її в діях, незалежно від специфічних соціальних агентств і їх визначення індивідуальних ролей соціальних працівників.

Національна Асоціація Соціальних працівників бачить призначення соціальної роботи в тому, щоб допомагати або відновлювати взаємовигідні взаємодії між особистістю і суспільством для поліпшення якості життя кожного. Соціальний працівник, діючи у відповідному навколишньому оточенні, повинен сприяти (соціально, фізично, організаційно) максимальній реалізації можливостей, ресурсів і прагнень кожної особистості та допомагати людям в загальнолюдських потребах з метою полегшення їх нещастя або страждань. Люди повинні сприяти, по можливості, своєму власному добробуту і соціальному благополуччю інших в їх найближчому оточенні, що принесе користь всьому суспільству. Взаємодія між особистістю і її оточенням повинна зміцнювати почуття власної гідності, індивідуальність і самовизначення кожного. Люди повинні бути гуманними і справедливими. Клієнтом може бути окрема людина, сім’я, група, суспільство або організація.

Із приведеного визначення соціальної роботи витікає, що професійна діяльність включає допомогу окремим людям, групам або колективам в стимулюванні їх здібності до функціонального існування і в покращання якості життя для кожного шляхом налагоджування контактів із його соціальним і фізичним оточенням.

У результаті, функції соціального працівника представляються таким чином:

— допомогти людям розширити їх компетенцію і здатність вирішувати власні проблеми;

— допомогти людям реалізувати свої можливості;

— стимулювати чуйність людей;

— сприяти взаємодії між окремими людьми і їх оточенням;

— впливати на взаємодію між організаціями і інститутами;

— впливати на соціальну політику і політику охорони навколишнього середовища.

Для реалізації цих функцій соціальний працівник взаємодіє з безліччю людей. Важливо визнати, що проблеми взаємодії між людиною і його оточенням викликається не лише недоліками навколишнього оточення. Існує багато клієнтів, у яких соціальні працівники визначали особистісні дисфункції, — такі, як ослаблення їх здатності використовувати свої можливості, розлади їх екосистем і т.п.

Невід’ємною межею соціальної роботи є також забезпечення соціальної справедливості, що виражається в можливості кожного реалізувати свої ресурси. Закони, урядова політика і соціальні програми повинні давати рівні можливості громадянам для їх самореалізації. Соціальний працівник же, в своїй практичній роботі, повинен приділяти велику частка часу забезпеченню обслуговування і досягненню реалізації ресурсів на користь клієнтів. Його дії по забезпеченню соціальної справедливості спрямовані, головним чином, на захист своїх клієнтів і соціальні акції, що приводять до угод через відповідні професійні організації.

Один з важливих елементів соціальної роботи — це її підкріпленність теоретичною базою. Хоча значна частина теоретичних обґрунтувань запозичується з інших наукових дисциплін, ця база унікальна за своїм значенням. Більше того, основи багатьох професійних теоретичних положень єдині і для соціальної роботи. Універсальність професійних знань може бути підсумована в ряді категорій, які представлені у вигляді основного змісту навчального плану Ради Освіти Соціальної Роботи США (РОСР), тобто групою, яка лідирує у сфері підготовки соціальних працівників в США і робить вплив на школи соціальної роботи.

Наприклад, для практика дуже цінними є знання про розвиток людства, поведінку людини в соціальному оточенні, всіляких колізіях на різних стадіях розвитку особистості. Для того, щоб зрозуміти людські проблеми і працювати з ними, практик повинен бути обізнаний про потреби і ресурси, пов’язані з кожною фазою розвитку людини. Знання про взаємодію між окремими людьми і навколишнім світом важливі так само, як знання про мотиви поведінки в соціальному функціонуванні людини.

Соціальна робота особливо пов’язана із знанням факторів, що викликають труднощі розвитку. Знання цих причин, які зазвичай викликають неадекватні фізичні і емоційні реакції, необхідні для планування і проведення ефективної профілактичної і лікувальної програми.

Важливість, яка надається в соціальній роботі певним знанням, повинна чітко відрізняти навчальну програму соціальної роботи від інших дисциплін, що мають до неї відношення. Широке охоплення різноманітних знань має на меті допомогти практику в розумінні комплексних факторів, що входять у формулювання соціальної політики, які визначаються системою державної служби допомоги людині на всіх рівнях, включаючи і приватний сектор. Для роботи в повній відповідності із призначенням і етикою професії, соціальний працівник має можливість брати участь в розвитку і використанні соціальної політики, яка спрямована на покращання соціального функціонування індивідуума, групи, суспільства. Оскільки соціальна робота прагне до досягнення соціальної справедливості, то для практика соціальної роботи важлива інформація про несправедливість в розподілі можливих ресурсів і благ, що мають місце в суспільстві і інформація про зіткнення на цьому ґрунті національних меншин і незабезпечених груп.

Для досягнення мети і реалізації функцій соціальної роботи практикові потрібні знання і практичні зусилля, які допоможуть йому забезпечити соціальне функціонування клієнтів. Тому ґрунтовні знання і уміння відносно механізму вирішення проблем є базою для ефективної практики соціальної роботи. Визначальними в цьому процесі є знання і уміння оцінити проблеми людини, локалізувати їх, розвинути і використовувати відповідні системи ресурсів. Уміння займатися клієнтом, спільно розпланувати завдання і визначити ролі учасників є також невід’ємною частиною процесу і механізму вирішення проблеми. Практик повинен володіти також знаннями про взаємодію і уміннями в його забезпеченні.

Напрямок практики соціальної роботи повинен бути теоретично обґрунтованим і високо професійним як в оцінці, так і в проникненні в дисфункціональні взаємодії, яким піддається окрема людина, пара, сім’я або група.

Знання, що відносяться до групових процесів і уміння лідирувати в групі, так само дуже важливі, як і уміння здійснювати природну допомогу в роботі, функціонуванні як учасник міждисциплінарної гри і визначати умови взаємодії усередині системи і між системами.

Реалізація функції соціальної роботи зумовлює уміння вирішувати безпосередні конфлікти, збирати і приводити в дію ресурси, які забезпечують високий рівень міжособистісних взаємодій.

Весь більший розвиток отримують дослідження як життєво необхідна база знань, необхідних для практики соціальної роботи. Практик повинен набувати знання з екстремальних рішень першорядної ваги, щоб бути в змозі оцінити ефективність своєї власної практики.

Важливо, щоб знання і уміння отримали подальший розвиток і перевірку на практиці. Для цього кожен студент повинен дістати можливість бути під спостереженням і контролем в процесі поточної практики соціальної роботи до того, як обговорюватиметься його диплом. Спостереження за практикою дозволяє студентові поєднувати знання із методами і відточувати і те, і інше в єдиному процесі.

Дуже важливим атрибутом узаконеної професії соціального працівника є етичний кодекс, що складається з діючих принципів, які визначають прагнення членів суспільства. Специфічне значення етичного кодексу полягає в тому, що він відіграє провідну роль в колективі, члени якого повинні дотримуватися його принципів для досягнення хорошого становища в професійній організації. Оскільки соціальна практика повинна поєднуватися з цим кодексом, він складає невід’ємну частину процесу навчання, вносячи етику до професії.