Радіаційні ураження

Під час ракетно-ядерної війни радіаційні ураження орієнтовно можуть скласти 30-35 % від загального числа санітарних втрат. При застосуванні ядерних боєприпасів малих і надмалих калібрів (нейтронних) процент радіаційних уражень може значно збільшитись.

У патогенезі променевої хвороби провідну роль відіграють зміни в системі кровотворення, які є найхарактернішою ознакою променевого ураження. Зниження вмісту лімфоцитів у периферичній крові — найбільш виражена ознака променевого ураження. Він знижується у перші години після опромінювання. Кількість зруйнованих еритроцитів поновлюється протягом 2 міс.

Клітини, які циркулюють у периферичній крові, відносно резистентні до дії іонізуючого випромінювання, за винятком лімфоцитів, рівень яких у крові знижується дуже рано. Після опромінення значно знижується кількість тромбоцитів. Тромбоцитопенія і зумовлене нею зменшення вмісту тромбокінази спричиняють порушення процесів зсідання крові і гомеостазу.

Особливо чутливі до дії радіації клітини статевих залоз — сперматогонії і яйцеклітини. Опромінюзання статевих залоз згубно впливає на відтворення потомства.

Розвивається променева аплазія кісткового мозку. Вона обумовлює виникнення панцитопенії та інших характерних для променевої хвороби проявів ураження кровотворної системи. Спостерігаються геморагічний синдром, інфекційно-запальні ускладнення.

В умовах масового ураження людей найбільше практичне значення має ГПХ, спричинена зовнішнім відносно рівномірним гамма-опроміненням.

При зовнішньому відносно рівномірному опроміненні (доза 1-2 Гр) розвивається типова кістковомозкова форма ГПХ. Основними симптомами її перебігу є порушення функцій ЦНС і кровотворення. Ця форма променевої хвороби має чітко виражену періодичність і характерну клінічну картину.

У розвитку ГПХ виділяють чотири періоди:

1-й — первинна реакція на опромінення;

2-й — прихований;

3-й — розпал променевої хвороби;

4-й — відновлення (завершення).

Первинна реакція на опромінення. Після опромінення в уражених з'являються симптоми первинної реакції, серед яких провідними є нудота і блювання. Вони виникають унаслідок гострого подразнення ЦНС продуктами радіолізу води, а також гіпохлоремії. Цей період триває від кількох хвилин до 2-3 діб. Одночасно з цими проявами з'являються загальна слабкість, запаморочення, головний біль, сонливість, почервоніння шкіри, склер; підвищується температура тіла до 37-37,5°С, хворі скаржаться на відчуття сухості у ротіУ перші 2—3 доби спостерігаються виражений лейкоцитоз, лімфопенія, лімфоцитопепія.

Прихований період. Самопочуття хворого поліпшується, зменшується нудота, припиняється блювання, нормалізується температура тіла. Іноді відзначаються загальна слабкість, пригнічення психіки і порушення сну. Пульс лабільний, АТ знижений. Тривалість цього періоду залежить від дози опромінення і складає 2-5 тиж. Наприкінці цього періоду відзначаються спустошення кісткового мозку.

Період розпалу променевої хвороби розпочинається гостро і характеризується вираженими клінічними симптомами. При тяжкому й дуже тяжкому її перебігу розвивається інтоксикація організму. Вона може зумовлюватись змінами у слизовій оболонці кишечника, порушенням проникності його стінки і потраплянням у кров бактерій та їх токсинів. Унаслідок цього загальний стан хворого погіршується, виникають нудота, блювання, головний біль, безсоння, спрага, пронос або запор. Температура тіла підвищується до 39-40 °С. Спостерігаються млявість, депресія. На 12-16-ту добу з моменту опромінення у потерпілих починає випадати волосся, спостерігаються сухість і лущення шкіри. На шкірі та видимих слизових оболонках з'являються численні цяткові крововиливи. Виникають спонтанні шлунково-кишкові розлади. Спостерігаються крововиливи в слизову оболонку шлунка, кишок, сечового міхура та ниркових мисок. Нерідко розвивається бронхопневмонія і як її наслідок — абсцеси, гангрена, піоторакс. Язик сухий. Розвиваються стоматит, некротична ангіна. Спостерігаються лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, знижуються імунореактивні та захисні властивості організму.

Період відновлення. Загальний стан хворих поліпшується. Температура знижується до норми. Функції крові та кровотворних органів нормалізуються. Геморагічні явища зникають. Епітелізуються виразкові поверхні. Через 2—6 міс відновлюється ріст волосся (при ГПХ II— III ступеня).

Профілактика радіаційних уражень. Профілактичні заходи спрямовані з одного боку на зменшення поглинання організмом енергії проникаючої радіації, а з другого — на підвищення стійкості організму до її впливу.

Перше завдання вирішується у польових умовах шляхом швидкої реалізації даних радіаційної розвідки (своєчасного застосування індивідуальних і колективних засобів захисту і своєчасного проведення часткової і повної санітарної обробки). Для послаблення дії іонізуючого випромінювання використовують радіопротектори, або, як їх ще називають, радіозахисні препарати.

За тривалістю фармакологічного ефекту радіопротектори поділяють на дві основні групи: 1-а — радіопротектори короткочасної дії; 2-а — радіопротектори пролонгованої дії. До найефективніших радіопротекторів короткочасної дії належать препарати, що містять сірку, зокрема цистамін. Його приймають за 30-40хв до опромінення. Якщо потерпілий буде зазнавати подальшого опромінення протягом 6-8 год, цистамін призначають повторно, але не більше 3 разів на добу.

Лікування ГПХ. У першу чергу призначають препарати, які нормалізують функцію нервової системи, послаблюють первинну реакцію організму на опромінення, запобігають порушенню кровотворенню і геморагічним розладам, нормалізують функції шлунка і кишечника, підвищують імунітет та ін.

Перша медична і долікарська допомога. У осередку ураження першу медичну допомогу потерпілі подають собі самі (самодопомога). Вони приймають по 1-2 таблетки диметкарбу або стаперазину, які є в індивідуальній аптечці. і

У МПБ при наявності у потерпілих виражених симптомів первинної реакції на опромінення фельдшер призначає їм диметкарб або етаперазин (по 1 таблетці). У разі виникнення нестримного блювання підшкірно вводять 0,5мл атропіну сульфату. При серцево-судинній недостатності вводять підшкірно 1мл кордіаміну або внутрішньом'язово — 1мл 20 % розчину кофеїну.

У разі радіоактивного зараження одягу і шкірного покриву після виходу із зони зараження проводять їх часткову санітарну обробку.

Після подання першої і долікарської допомоги фельдшер батальйону здійснює медичне сортування і організовує евакуацію потерпілих на МПП, де їм надається перша лікарська допомога. Хворих на ГПХ у період первинної реакції та в прихований період евакуюють у другу чергу будь-яким видом транспорту.

У період розпалу ГПХ хворих із вираженими інфекційними ускладненнями та кровотечею евакуюють у першу чергу.

На етапі подання лікарської допомоги на МПП здійснюють такі заходи: 1) радіометричний контроль за радіоактивним зараженням шкіри, обмундирування та взуття. У разі потреби проводять часткову санітарну обробку і беззондове промивання шлунка; 2) діагностику ступеня тяжкості ГПХ; 3) усувають симптоми первинної реакції організму на опромінення.