3.4 Фінансове планування

Фінансове планування являє собою процес розроблення і затвердження фінансових планів як засобу збалансування фінансових потреб і можливостей. Фінансовий план того чи іншого суб’єкта відображає його фінансову діяльність, тобто про­цес формування доходів і здійснення витрат. Їх склад і структура, а також збалансованість визначаються завданнями, напрямами і методами реалізації фінансової політики. Фінансові плани є як відображенням певної політики, так і її обґрунтуванням. Будь-яка політика без її обґрунтування у фінансових планах не може бути успішно реалізована. Водночас жодний варіант фінансового плану не може розглядатись як оптимальний, якщо він не забезпечує реалізацію відповідних цілей і завдань фінансової політики.

Фінансове планування здійснюється на двох рівнях. На мікрорівні — це індивідуальні плани окремих суб’єктів підприємницької діяльності. Ці плани відображають фінансову стратегію і тактику підприємств. Їхні головні завдання — визначення джерел та обсягів формування доходів, оптимізація витрат і досягнення фінансової збалансованості. На макрорівні — це основний фінансовий план, що характеризує діяльність держави — бюджет, а також зведений фінансовий план, у якому відображаються доходи і видатки усіх суб’єктів фінансових відносин. Саме ці плани є відображенням фінансової політики держави. Водночас вони мають різну значущість. Бюджет, це реальний директивний документ, що затверджується у вигляді закону, і є основним засобом реалізації фінансової політики. Зведений фінансовий план є, по суті, довідковим документом, призначенням якого є визначення загальної маси доходів і видатків та узгодження процесів їх розподілу і перерозподілу між окремими сферами і ланками фінансової системи. Він є основним засобом обґрунтування та збалансування фінансової політики.

Завдання фінансового планування визначаються структурою фінансового плану та завданнями фінансової політики. Вони полягають у визначенні реальних джерел і обсягів доходів, оптимізації структури видатків на основі критерію вирішення завдань фінансової політики та збалансування доходів і видатків.

Першим за послідовністю і значущістю є визначення реальних обсягів доходів. Будь-які прорахунки, як у бік їх завищення, так і заниження впливають на реальність фінансового плану, а отже і фінансової політики, ускладнюючи її реалізацію. Фінансова політика держави, стратегія і тактика підприємств повинні ґрунтуватися на реальних можливостях. Водночас у процесі планування необхідно відшукувати резерви зростання доходів, якщо існуючі їх обсяги недостатні для вирішення поставлених завдань.

Другим важливим завданням фінансового планування є оптимізація витрат. І хоча головним при цьому є вирішення завдань фінансової політики, необхідно перевірити, чи не забезпечується розв’язання окремих її завдань надмірними вкладеннями за рахунок інших напрямів видатків. Фінансове планування в частині розподілу видатків повинно мати зворотний зв’язок з фінансовою політикою, а не передбачати необґрунтовану її реалізацію за будь-яку ціну. Крім того, воно має спрямовуватися на економне, раціональне та ефективне використання доходів.

Третім, інтегративним завданням є збалансування доходів і видатків. Фінансовий план і за формою, і за змістом є балансом доходів та видатків, а отже, він не може бути незбалансованим. Це найскладніше завдання, яке може містити безліч варіантів його досягнення. За кожним варіантом стоїть особливий тип фінансової політики, яка має різні засади, ознаки і можливі наслідки. Тому процес збалансування фінансового плану — це постійний вибір різних варіантів з визначенням усіх можливих наслідків.  У кінцевому підсумку вибір оптимального варіанта забезпечує передумови для реалізації фінансової політики і робить фінансову діяльність усіх суб’єктів чітко організованою і скоординованою.

ВИСНОВОК

Практика підприємств показує, що розробка стратегій розвитку завершується формуванням обумовлених планів і прогнозів, які мають складну внутрішню структуру, тобто підприємство повинно здійснювати процес планування та прогнозування. Прискорення виходу економіки України з кризового стану вимагає дослідження ефективних шляхів адаптації промислових підприємств до конкурентного середовища, серед яких важлива роль належить реструктуризації суб'єктів господарювання та збільшенню їх інвестиційного потенціалу. Навіть на успішно працюючих підприємствах організаційна реструктуризація має бути постійним і послідовним процесом. В умовах світової фінансової кризи багато з українських підприємств не спромоглися бути конкурентними та фінансово стійкими, у зв'язку з чим посилюються вимоги до впровадження саме антикризової реструктуризації вітчизняних підприємств з метою забезпечення їх конкурентоспроможності.

Підсумовуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що перспективи розробки обґрунтованої стратегії розвитку підприємств пов'язані саме з використанням Системи збалансованих показників та реінжинирингових заходів.

У даному бізнес - плані розглянуті питання ринкової стратегії і тактики діяльності нині діючої фірми . Наявність конкурентних цін , бажання співробітників фірми працювати

В умовах зростаючих обсягів вантажопотоків між підприємствами підвищується значення автомобільного транспорту. Автомобілісти зможуть забезпечити виконання поставлених завдань при збільшенні чисельності рухомого складу , поліпшення умов його експлуатації і технічного обслуговування.

Створення високомеханізованих і автоматизованих підприємств нерозривно пов'язано з впровадженням в практику досягнень науки , новітньої техніки і передових технологій , застосуванням найбільш раціональних і продуктивних систем машин , агрегатів і робототехнічних систем.

Ефективність використання автомобільного транспорту на перевезеннях різного застосування , перш за все , залежить від того, яка технічна готовність автотранспортних засобів.

Підтримка автомобілів в стані високої експлуатаційної надійності з мінімальними трудовими і матеріальними витратами і створення безпеки праці для умов дорожнього руху і навколишнього середовища є головною метою діяльності всіх служб автотранспортних підприємств .

Для створення таких умов експлуатації та забезпечення безперебійної роботи рухомого складу , підприємства автомобільного транспорту розташовують виробничо -технічною базою , стан і розвиток якої повинні завжди відповідати чисельності та потреби рухомого складу підприємства .

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.АнісімовА.П. Економіка,організація і плануванняавтомобільного транспорту. 

2. Бичков В.П. Підприємницька діяльність на автомобільному транспорті / В.П. Бичков .- СПб.: Пітер, 2004.-448с.  3. Малишев А.І. Економіка автомобільного транспорту: підручник для вузів / А. І. Малишев - М.: Транспорт, 1983. - 336с. 4. Туревский І.С. Економіка та управління автотранспортним підприємством: навчальний посібник / І.С. Туревский. - М.: Вища школа, 2005. - 222с  Додаткова література 

5. Бусигін А.Р. Підприємництво. Основний курс: підручник для: вузів / А.Р. Бусигін. - М.: ИНФРА-М, 1997. - 608с. 

6. Нові норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті .- М.: ИНФРА - М, 2003 74с. 

7. Перевезення вантажів / під ред. В.І. Савіна .- М.: «Справа і Сервіс», 2002 .- 384с. 

8. Економіка та організація зовнішньоторговельних перевезень: підручник / під ред.проф. К.І. Холопова .- М.: Юрист, 2000 .- 684с. 

9.  Балабанов И.Т. Основы финансового менеджмента. — М.: Финансы и статистика, 1995. — 384 с.

10. Балашевич БА.,Андронов А.М. Экономико-математическое моделирование производственных систем. — Минск: Университетская, 1995. — 240 с.

11. Багиев. Г.Л., Тарасевич В.М., Анн Х. Маркетинг: Учебник – М.: Экономика, 2001. – 719с.

12. Вествуд Дж. Маркетинговый план. – Санкт-Петербург, Москва, Харьков, Минск: Питер, 2001.- 98 с.

13. Гаркавенко С.С. Маркетинг. Підручник. – Київ: Лібра, 2002. – 712 с.

14. Маркетинг: Підручник / В.Руделіус, О.М.Азарян, Н.О.Бабенко та ін.. – К.: Навчально-методичний центр

«Консорціум з удосконалення менеджмент-освіти в Україні», 2008. – 648 с