3. Особливості єгипетських міфів. Космогонічні міфи

Основними пам’ятками є релігійні тексти: гімни і молитви богам, записи поховальних обрядів на стінах гробниць. Найбільш значні з них - «Тексти пірамід» - найдавніші тексти заупокійних царських ритуалів, вирізані на стінах внутрішніх приміщень пірамід фараонів V та VI династій Давнього царства (XXVI - XXIII ст. До н. Е..), «Тексти саркофагів», що збереглися на саркофагах епохи Середнього царства (XXI - XVIII ст. до н.е.), «Книга мертвих » - складається починаючи з періоду Нового царства й до кінця історії Єгипту. Єгипетська міфологія почала формуватися в VI - IV тис. до н. е. У кожній області складається свій пантеон і культ богів, втілених у небесних світила, каменях, деревах, птахів, змій. Сонце народилося від союзу землі і неба. Образи Геба (бога землі) і Нут (богині неба) як батьків бога сонця Ра зберігаються в релігії протягом усієї давньої історії. Щоранку Нут справляє на світло сонце і щовечора ховає його на ніч у своєму череві. Найбільші релігійні центри: Геліополь, Гермополе і Мемфіс. Створенню світу передує хаос води, зануреною у вічну пітьму. Початок виходу з хаосу пов'язувалося з виникненням світла, втіленням якого було сонце. Уявлення про водний простір, з якого з'являється спочатку невеликий пагорб, тісно пов'язане з єгипетськими реаліями: воно відповідає щорічному розливу Ніла, мулисті води якого покривали всю долину, а потім, відступаючи, поступово відкривали землю,готову до оранки. Створення світу як би повторювалося щорічно. Мало місця приділяється створенню людини. Стародавнім єгиптянам здавалося, що боги створили світ для людей. Людина зобов'язана своїм існуванням богам, вона повинна поклонятися ,будувати і утримувати храми, регулярно здійснювати жертвопринесення. Міф про створення світу Атум, Ра й Хепрі записаний в «Текстах пірамід». Він створив себе сам,виникнувши з хаосу, першу пару богів йому довелося породити самому. Від першої пари богів - Шу (Повітря) і Тефнут (Волога) - народилися Геб (Земля) і Нут (Небо). Вони породили двох богів і двох богинь: Осіріса, Сета, Ісіда і Нефтида. Так виникла Велика Дев'ятка богів .

4. Заупокійна література Давнього Єгипту

Велику роль грали уявлення про потойбічне життя як продовження земного, але тільки в могилі. Його необхідні умови - збереження тіла померлого, забезпечення гробниці, їжі. Пізніше виникають уявлення про те, що померлі (тобто їх ба, душа) днем виходять на сонячне світло, злітають на небо до богів, мандрують по підземному царству. Над покійним Осіріс разом з іншими богами вершить загробний суд, відбувається зважування серця померлого на вагах, врівноважених істиною. У єгипетській міфології - культ тварин. Боги у вигляді тварин, з головами птахів і звірів, боги-скорпіони, змієбоги діють в єгипетських міфах поряд з божествами в людському вигляді. Найдавніший твір – Тексти Пірамід, вони покривають стіни внутрішніх приміщень пірамід, розташованих в

Саккара, 2350 р. В них поховані фараони. Тексти містять натяки на невідомі міфи та легенди, дуже складні. Тексти забезпечували життя тільки фараону. Зміст: воскресіння царя, жертвоприношення, поклоніння, релігійні гімни, прославляння царя. Тексти Саркофагів – висічені на поверхні саркофагів, містять повсякденні потреби людини, уберігають людей від небезпек потойбічного світу, забезпечення вічного життя будь-кому. Зміст: земні елементи загробного життя, керовані Осирісом, опис країн і жителів країн мертвих. Книга мертвих – гімни і релігійні тексти, які вміщували до гробниці з метою допомогти померлому здолати всі небезпеки загробного життя. Склад з 190 глав, непов’язаних між собою.