5. Зміст теми заняття.

Складовими частинами імплантологічної одиниці є: тіло імплантата, що, як правило, називається просто імплантатом, абатмент та супраструктура (коронка або протез) (рис. 1;2;3).

Імплантат (D.F. Williams, R. Roaf, 1973) – предмет з небіологічного матеріалу, введений в тканини організму для виконання певної функції протягом тривалого часу. Спеціальний пристрій, що слугує штучною опорою зубному, щелепному, лицевому протезу або використовується при пластиці альвеолярного гребеня.

Тіло імплантата – його частина, що вводиться в кістку і залишається там.

Трансгінгівальна частина імплантата (шийка імплантата, implant neck) – перехідна частина між ендоосальною частиною імплантата і супраструктурою. Для цієї частини конструкції є принципові вимоги: а) ступінь полірування трансгінгівальної частини імплантата повинен бути максимально високим для запобігання накопиченню зубної бляшки і зниженню ризику розвитку періімплантиту; б) трансгінгівальна частина імплантата повинна бути максимально міцною, оскільки в цій ділянці частіше відбувається її перелом під час функціонування мостоподібного протеза.

Імплантат гвинтовий (screw implant) – найрозповсюдженіша форма дентальних імплантатів; випускається з різним діаметром внутрішньокісткової частини (від 2,9 до 6 мм), різної довжини (від 5 до 18 мм), з різними видами різьби.

Імплантат нерозбірний (one-part implant, one-stage implant) – імплантат, ендоосальна (внутрішньокісткова) частина його складає єдине ціле з супраструктурою (абатментом).

Імплантат розбірний (складений імплантат, two-part implant, two-stage implant) – імплантат, що складається з двох частин: ендоосальної (внутрішньокісткової) частини та супраструктури, що фіксується окремо, що дозволяє змінювати положення внутрішньоротових частин після операції.

Гвинт обтураційний (гвинт-заглушка імплантата, гвинт загоєння, cover screw) – гвинт, який вгвинчується в двоетапний імплантат після встановлення його в кістку й запобігає вростанню кістки та окістя у внутрішній канал імплантата при двоетапному методі імплантації.

Гвинт оклюзійний (гвинт трансоклюзійний, гвинт фіксуючий, occlusal screw, retaining screw) – гвинт для фіксації мостоподібного протеза до супраструктури; перевагою оклюзійних гвинтів є можливість зняття мостоподібного протеза без пошкодження імплантата, конструкції протеза та тканин, що його оточують.

Рис. 1. Складові частини імплантологічної одиниці

Рис. 2. Гвинт-заглушка (зліва) запобігає вростанню кістки у внутрішню частину імплантата, тіло імплантата, абатмент (справа) з фіксуючим гвинтом є опорно-сполучним елементом між імплантатом і ротовою порожниною. Може бути стандартним чи індивідуальним

Формувач ясенний (трансгінгівальний гвинт, healing cap, mucosa cylinder) – пристрій, призначений для створення рівного рельєфу слизової оболонки в ділянці трансгінгівальної частини імплантата та формування оптимальної епітелізованої імплантато-ясенної борозни. Залежно від товщини слизової оболонки можуть використовуватися формувачі різної висоти та різного діаметра. При закритому методі імплантації ясенний формувач фіксують на 7–14 днів залежно від періоду загоєння.

а) б)

Рис. 3 а), б). Формувач ясен тимчасово встановлюється на імплантат для формування контуру слизової оболонки порожнини рота

Трансфер відбитковий (impression coping, transfer cap, transfer coping) – пристрій, що використовується для передачі повної відповідності положення імплантата в порожнині рота на лабораторну гіпсову модель.

Аналог імплантата лабораторний (пін моделювальний, штифт передаточний) – спеціальний пристрій для максимально точного відображення на лабораторній моделі внутрішньокісткового імплантата, встановленого в порожнині рота.

Маска ясенна – спеціальний силіконовий матеріал, який використовується для імітації слизової оболонки на гіпсовій моделі при виготовленні протеза.

а) б) в)

Рис.4. Відбитковий трансфер. Використовується для зняття відбитка з імплантата: а) в порожнині рота; б) у відбитку; в) схематично

а) б) в)

Рис. 5. Лабораторні аналоги – металева копія імплантата: а), б) зафіксовані у відбитку; в) схематично

Абатмент - це проміжна частина, яка з'єднує імплантат з зубним протезом (коронкою).

а) б)

Рис. 6. Абатменти: а) без уступа 0°, 15°, 25°; б) з уступом 0°, 25°

Рис. 7. Абатмент з фіксуючим гвинтом є опорно-сполучним елементом між імплантатом і ротовою порожниною. Може бути стандартним чи індивідуальним

Абатменти бувають стандартні та індивідуальні, за своєю формою циліндричні, кутові, конусні й індивідуальної форми.

Циліндричні абатменти знайшли застосування в тих випадках, коли та частина протеза зуба, що звернена до слизових ясен, розташована ледве вище її рівня.

Конусоподібні абатменти характеризуються більш природним виглядом і гарними естетичними властивостями. При цьому коронка протеза зуба може бути розташована вище або нижче ясен.

Кутові абатменти застосовуються в тих випадках, коли будова кістки щелепи вимагає того, щоб вісь імплантату й вісь абатмента не збігалися, а трохи відхилялися.

Індивідуальні абатменти виготовляються залежно від конкретної клінічної ситуації та дозволяють досягти найкращого результату.

Абатменти можуть бути тимчасовими та постійними.

Рис. 8. Абатменти: стандартні (зліва, по центру) та індивідуальний (справа)

Існує безліч різних модифікацій з'єднання імплантату з абатментом, але можна виділити 3 основні групи:

- імплантат із зовнішнім шестигранником. Все навантаження припадає на гвинт, завжди є технологічний зазор, який не може забезпечити герметичного прилягання абатмента до імплантату, тому гвинт часто розкручується і ламається. При фіксації абатмента (або трансфера) між ним і імплантатом може потрапити частина ясен, що може перешкодити правильному встановленні абатмента. Бічні навантаження передаються на край кістки - найслабше місце, тому відбувається поступове розсмоктування кістки, оголення абатмента і навіть самого імплантату.

- імплантати з внутрішнім шестигранником і площинним з'єднанням. Мають практично такі ж недоліки.

- імплантат із внутрішнім конусом (конус Морзе). Завдяки конусному з'єднанню відсутній технологічний зазор, що сприяє герметичному з'єднанню абатмента з імплантатом, все навантаження розподіляється рівномірно на весь імплантат, тому кістка не розсмоктується. Вірогідність ослаблення гвинта також мінімальна завдяки заклинювання в конусі. Численні дослідження показують, що зазор між абатментів і імплантатом у разі конусного з'єднання становить менше 1 мікрона. Але при цьому є ризик виникнення дифузії між поверхнями тіла імплантата та абатмента, що унеможливлює їх роз’єднання.

Замок антиротаційний – обов’язковий елемент внутрішньо кісткової конструкції імплантата, який являє собою анкери, заглиблення, площадки, отвори, багатокутники, поздовжні канавки, які призначені для запобігання ротації не пов’язаних між собою або з зубами циліндричних та гвинтових імплантатів, яка може виникати під впливом жувальних навантажень.

Рис. 8. Антиротаційні борозди