2 Методи визначення концентрацій шкідливих газів та пари і прилади, які для цього використовуються

Контроль за станом повітряного простору та вмістом шкідливих речовин в ньому здійснюється газоаналізаторами, газосигналізаторами, а також хімічними індикаторами.

Існує багато різних методик визначення шкідливих речо­вин у повітряному середовищі (понад 200).

Різні речовини потребують різних методів аналізу, тому газоаналізатори вибираються для конкретних умов виробниц­тва, пов'язаних з певною групою небезпечних речовин.

Вміст шкідливих речовин у повітрі визначається безпосе­редньо вимірюванням концентрації цих речовин або посеред­ньо за вмістом кисню в досліджуваному середовищі.

Всю цю велику кількість методів контролю складу повітря­ного середовища можна розподілити на три групи: лабора­торні, експресні та автоматичні.

Лабораторні методи досить точні. До них належать фо­тометричні, люмінесцентні, хроматографічні, спектроскопічні та ін. Використовуючи, наприклад, хроматографи, можна улов­лювати шкідливі речовини, вміст яких досить малий. Основ­ний недолік цих методів - досить складне апаратурне офор­млення, потреба високої професійної підготовки виконавців, а іноді довготривалості аналізів. Тому їх застосовують голов­ним чином для уточнення результатів, отриманих іншими ме­тодами. Лабораторні методи інколи небезпечні.

Експресні методи прості та оперативні, але за точністю поступаються лабораторним. Найчастіше вони грунтуються на зміні забарвлення пористих індикаторних мас, індикаторного паперу тощо.

За принципом кольорової реакції між індикаторним по­рошком та досліджуваною речовиною працюють універсальні газоаналізатори УГ-1 та УГ-2 (рис. 2.1), які застосовуються для визначення багатьох речовин  бензолу, ксилолу, сульфо­водню, хлору, аміаку, оксиду карбону та ін. Для різних речо­вин підібрані різні реагенти, тверді сорбенти, засипані у скляні трубки, через які пропускають загазоване повітря. Залежно від концентрації речовини в загазованому повітрі за певний час стовпчик індикаторного порошку забарвлюється на більшу або меншу довжину пропорційно до концентрації речовини, що аналізується. Довжина забарвленого стовпчика вимірюється за шкалою, проградуйованою в міліграмах на кубічний метр або в міліграмах на літр.

Автоматичні методи аналізу повітря виробничих приміщень застосовуються найширше, оскільки вони дозволяють досить швидко та точно отримати результати аналізу. Здійсню­ються переносними та стаціонарними газоаналізаторами.

Автоматичні газоаналізатори за принципом дії поділяють­ся на механічні, електричні, теплові, спектрометричні, магнітні та оптичні.

Прилади, які забезпечують подачу сигналу у разі переви­щення заданого рівня загазованості повітря, зумовленого санітарними нормами або вибухонебезпечними концентраці­ями, називаються газосигналізаторами.

У таблиці наведено марки газоаналізаторів для визначення загазованості повітря.

Таблиця 1 – марки газоаналізаторів

Тип газоаналізатора	Речовина, що визначається	Границя вимірювання
ФГЦ-5	Аміак	0...20 мг/3
ТКГ-5	Аміак	0...16 %
ГАХ-239	Диоксид сульфуру	0...15 %
ТХ-2103	Оксид карбону	0...0,15 %
ОА 2109	Оксид карбону	0...100 %
ИКРП-446	Хлор	0,002...0,06 мг/м3
УФ-6201	Хлор	0...2 %
ФЛ-4501	Оксид нітрогену	0...0,01 мг/л
«Атмосфера»	Оксид сульфуру, Сульфоводень	0...10 % 0...0,05 %
ГХП-75	Оксид карбону Диоксид сульфуру Оксиди нітрогену	0...0,25 мг/м3 0...0,02 мг/м3 0...0,16 мг/м3
Лабораторний інтерферометр	Метан	0...12 %
ЛИ-4	Диоксид карбону	0...12 %
Шахтний інтерферометр	Метан	0...4 %
ШП-3, ШП-5	Диоксид карбону	0...4 %