1 Інформація, її види та властивості. Подання інформації в комп‘ютерах

Поняття інф-ції є інтуїтивним та невизначеним, яке можна пояснити синонімами дані, повідом Інформація – це відомості про навколишній світ і процеси, що відбуваються у ньому. Інф-цію передають за допомогою повідом, а повідом за допомогою послідовності сигналів.Повідомлення – це різні форми подання будь – якої інформації. Тобто це інформація, виражена за доп. літер, чисел, матем символів. За допомогою одного і того ж повідом можна передати різну інф-цію і за допомогою різних повідом можна передати одну і ту ж саму ін форм-цію. Повідомлення подають певною мовою. Повідомлення може мати вигляд певної послідовності знаків, жестів, живописного, музичного твору, звукозапису, відеозапису і кінофільму. Способи подання повідом.: усно, письмово, за допомогою звуку, графіків, комбінованим методом. Інформація може перетворюватись в шум і навпаки. Якщо повідомлення не несе корисної інформації, то воно несе шум.  Повідомлення зберігаються на носіях. Носій – це фізичне середовище, в якому зберігається повідомлення. Є дві групи носіїв: довгоіснуючі( книги, папіруси, газети, дискети) і недовгоіснуючі( звукова хвиля, радіохвилі).  Види інформації: текстова(яка міститься в друкованій літературі), звукова(усне мовлення, музика), графічна(картини, схеми),чисельна(набори числових даних), керуюча(вказівки, команди).Властивості інф.: вірогідність (воно не суперечить дійсності, правильно її пояснює і підтверджується нею) об’єктивність, повнота інф.( якщо його достатньо для виведення прав. висновків і прийняття прав. рішень), адекватність, доступність, актуальність. Не можна говорити про вимірювання інф., а можна лише говорити про місце на носії, що займає певне повідомлення. Одиниці обсягу запам’ятовуючих пристроїв прийнято називати словами біт байт, Кб, Мб, Гб, Тб тощо і за їх допомогою порівнювати, який обсяг в запам’ятовуючих пристроях займають повідом. 

Мінімальною одиницею виміру обсягу повідомлення є 1bit.За допомогою одного bit можна закодувати 1 символ. В одному і тому самому за обсягом запам пристрої можуть зберігатися різні за типом повідомлення. Щоб повідомлення можна було обробити за доп. електронної апаратури, його перетворюють в електричний сигнал. Сигнали бувають неперервними (аналоговими) або дискретними (імпульсивними). Аналоговий сигнал – це сигнал, що неперервно змінюється за амплітудою і в часі (електричний сигнал від мікрофона, напруга живлення в електромережі, сигнал, підведений до звукових колонок, звукозапис, радіо). Дискретні – описуються функціями, що у певний момент часу змінюються стрибкоподібно, тобто це сигнали, що мають обмежені часові межі (напр., обчисл процеси у компютерах). Майже всі сигнали, що обробляються комп’ютером є дискретними. Напр, при натисканні клавіш на клавіатурі формуюються дискретні сигнали, які надходять у комп’ютер. Сигнали, якими комп обмінюється з ін. пристроями (принтер, сканер), також є дискретними. Музика, яку ми слухаємо, передається за доп аналогових сигналів, але якщо її записати нотами – то за доп дискр. Сигналів, оск всі ноти можна пронумерувати за доп дискретної множини чисел. Непер повідом – це повід, що склад з непер сигналів, а дискретні – це повід, що склад з

окремих значень це повід, що склад з непер сигналів, а дискретні – це повід, що склад з окремих значень

. Одиниці виміру:

Інформація, яку використовують операційні системи, групується в певні блоки – файли, які мають той чи інший розмір. Для визначення розміру файлів використовується байтова система.

1000 байт = 1 кБт

1000 кБт = 1 Мбайт

109 = 1 Гбайт.

Носії інформації та їх властивості. До носіїв інформації відносяться накопичувачі – запам’ятовуючі пристрої, призначені для тривалого зберігання обсягів інформації. Носій, що є середовищем зберігання інформації, на зовнішній вигляд може бути дисковим або стрічковим. Інформація на дискових носіях зберігається в секторах (як правило, по 512 байт). На магнітних носіях сектори розташовуються вздовж концентричних кіл – доріжок. Якщо запис ведеться на кількох поверхнях носія, то сукупність доріжок з однаковими номерами називається циліндром. Сектори і доріжки утворюються під час форматування носія. Форматування виконує користувач за допомогою спеціальних програм-утилітів. Ніяка інформація користувача не може бути записана на неформатований носій.

Гнучкі носії для магнітних накопичувачів випускають у вигляді дискет, або флоппі-дисків. Власне носій – це плоский диск зі спеціальної плівки (майлара), що має достатню міцність і стабільність розмірів. Він покритий феромагнітним шаром і поміщений у захисний конверт (оболонка дискети). На 3,5-дюймовій дискеті є віконце із засувкою, під час відкривання якої будь-яка зміна інформації на дискеті стає неможливою.

Накопичувачі на жорстких магнітних дисках – це пристрій з незмінним носієм. Інформація записується не на один, а на набір дисків, що складається з кількох пластин, ідеально плоских і з відполірованим феромагнітним шаром. При цьому запис проводиться на обидві поверхні кожної пластини. Отже, працює не одна, а група магнітних головок, складених в єдиний блок. Пакет дисків обертається безперервно і з великою частотою (до 7500, а в окремих випадках до 10 000 об/хв.), поки ПК ввімкнений, і тому механічний контакт головок і дисків недопустимий.

Накопичувачі випускають десятки фірм. Щоб забезпечити взаємозамінність пристроїв, розроблено стандарти на їхні габаритні й електричні характеристики, які визначають номенклатуру з’єднувальних провідників. Найпоширенішими є стандарти IDE, ATA i SCSI.

Існують ще такі накопичувачі інформації як компакт-диски (CD) – цифрова інформація відображається на пластиковому диску з покриттям у вигляді западин (невідбивних плям) та острівців, що відбивають світло. На відміну від вінчестера, доріжки якого мають вигляд концентричних кіл, компакт-диск має одну безперервну доріжку у формі спіралі.

Зчитування інформації з компакт-диска відбувається за допомогою лазерного променя. Потрапляючи на острівець, що відбиває світло, він відхиляється на фотодетектор, який інтерпретує це як двійкову одиницю. Промінь лазера, що потрапляє в западину, розсіюється і поглинається – фотодетектор фіксує двійковий нуль. Як відображальна використовується алюмінієва поверхня.

Деякі типи накопичувачів допускають багаторазовий перезапис даних на диску, в них використовують різні фізичні принципи запису і читання даних, різноманітні формати, типорозміри та ємності дискет.

Накопичувач DVD – пристрій для читання цифрових відеозаписів. Зовні він схожий на звичайний CD-ROM, однак відрізняється від нього тим, що на одному боці диска може бути записано до 4,7 Гбайт інформації, а на обох – 9,4 Гбайт. Однак дані диски є досить дорогими у використанні.