3. Оформлення курсової роботи

Матеріал подається і зшивається у такому порядку:

а) титульна сторінка;

б) зміст;

в) текстовий виклад курсової роботи;

г) література;

д) додатки.

Рекомендовано приміняти комп’ютерний набір тексту (через 1,5 інтервал, розмір шрифту 14, вид шрифту Times New Roman) з обов’язковим дотриманням полів: зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху і знизу – по 20 мм. Розмір абзацу – 5 знаків.

Перша сторінка роботи оформлюється як титульна (додаток А).

На другій сторінці подається план (зміст) роботи із зазначенням номера сторінки проти пунктів плану – початку кожного структурного елемента роботи (без позначки «стр.»).

Усі сторінки тексту повинні бути пронумеровані (першою вважається титульна сторінка) у верхньому правому куті аркуша, але номер сторінки проставляють починаючи з другої сторінки вступу.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака № .

У тексті роботи не повинні застосовуватися виділення жирним шрифтом та курсивом.

Текст необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: зліва – 25 мм, справа – 10 мм, верхнє і нижнє – 20 мм. Відступ абзацу – 12,5 мм.

Кожний розділ (підрозділ) повинен мати заголовок у повній відповідності до змісту. Для нумерації розділів і підрозділів використовують арабські цифри (без знака №).

Заголовки структурних частин “зміст”, “вступ” і т. д. друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох чи більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком і текстом повинна дорівнювати 1-2 інтервали.

Кожен розділ роботи розпочинають з нової сторінки, а підрозділи в межах розділу продовжуються на тій же сторінці. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 1.3. (третій підрозділ першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Текст повинен бути добре відредагованим і відформатованим, якщо це необхідно, мати місця для розміщення таблиць та ілюстративного матеріалу.

Ілюстрації (схеми, графіки, діаграми) і таблиці необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Ілюстрації позначають словом «рисунок» („Рис. 2.1”) і нумерують послідовно. Номер ілюстрації, її назву та пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис „Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера пункту плану і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: „Таблиця 1.2”.

При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) пишуть слова „Продовження табл.” і вказують номер, наприклад: „Продовження табл. 1.2”, при чому зберігають строку з позначенням номерів колонок (граф) з початку цієї таблиці.

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту.

Заголовки граф починаються з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони становлять одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони мають самостійне значення. У кінці заголовків і підзаголовків крапки не ставлять.

Допускається розміщення таблиці вздовж довгого боку аркуша.

Великі таблиці можуть бути набрані меншим (1 міжрядковим) інтервалом і меншим (12-м) шрифтом.

У формулах пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою і в тій послідовності, в якій вони подані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова „де” без двокрапки.

Наприклад:

, (3.1)

де Вр – середньорічний виробіток одного робітника;

     ОВ – обсяг виробництва;

     Чр – середньооблікова чисельність робітників.

Перелік використаних джерел наводять в алфавітному порядку. Літературні джерела наводяться на мові оригіналу. У списку використаних джерел не повинно бути лише назв періодичних видань (як, наприклад: "Все про бухгалтерський облік", 20 грудня 2006 р., № 120). З періодичних видань беруться окремі статті з вказівкою прізвища автора, назви статті, назви журналу (газети), дати видання, номера, сторінок.

Приклад оформлення списку використаних джерел:

1. Атамас П.Й. Управлінський облік: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2006. – 440 с.

……….

7. Закон України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-ХІV – http://liga.com.ua/

8. Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджена Наказом ГУ ДКУ від 30.10.98 р. № 90 // Все про бухгалтерський облік. – 1998. – № 118 (300). – С. 5-21.

………….

12. Лимонова Е.М. Інформація як складова контролінгу на малому підприємстві / Е.М. Лимонова // Академічний огляд. –2005. – № 2. – С. 79 – 82.

Додатки розміщують у порядку появи посилань у тексті роботи. Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок. Посередині рядка над заголовком друкується слово „Додаток ” і позначається великою літерою української абетки (наприклад: Додаток А, Додаток Б і т. ін.).