Земельні ресурси

Відповідно до властивостей (якості) та напрямків використання всі земельні ресурси України поділяються на такі цільові категорії:

• землі с/г призначення; землі лісового фонду;

• землі населених пунктів (міст, поселень міського типу, сільських населених пунктів);

• землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

• землі природоохоронного, природно-заповідного та історико-культурного призначення;

• землі рекреаційного та оздоровчого призначення;

• землі водного фонду; землі запасу тощо.

Заг. земельний фонд України становить 60354,8 тис. га. Переважно це землі с/г призначення (71,3 % площі території країни), які надані для вир-ва с/г продукції, здійснення с/г науково-дослідної та навч. діяльності, розміщ. відповідної вир-ї інфрастр.

Використання земель дозволяє формувати в Україні 95 % продовольчого обсягу, 2/3 фонду товарів споживання. У ресурсних складових земельні ресурси становлять 40-44 %, у вир-х фондах та оборотних запасах - 20-21 %, у трудових ресурсах - 38-39 %.

Розміщення і структура с/г угідь на території України визначається природно-клімат. та екологічними умовами виробництва. Так, питома вага сільськогосподарських угідь в областях Полісся - 35 %, тоді як на півдні Сходу України - 74 %. За останні роки у структурі с/г угідь зменшується частка орних земель завдяки створенню багаторічних насаджень, пасовищ, перелогів і сіножатей.

Особливо низький рівень землезабезпечення відзначається в Донецькій, Закарпатській, Івано-Франківській областях, де землі на душу населення більш як удвічі менше ніж у середньому в Україні.

Державна політика збереження, охорони і раціонального використання земель визначається системою правових, економічних та організаційних законодавчих актів, що мають природоохоронний, ресурсозберігаючий та відтворювальний характер. Усі землевласники, землекористувачі та орендарі, незалежно від форм і термінів використання землі, проводять роботи щодо захисту та підвищення якості землі за рахунок власних коштів і несуть відповідальність за погіршення екологічного стану на своїй земельній ділянці та сусідніх територіях, що пов'язані з їх діяльністю.

Водні ресурси

Україна є державою з невисоким рівнем водо-забезпечення та високим використанням води. Водні ресурси України формуються за рахунок припливу транзитних річкових вод із зарубіжних країн, місцевого стоку і підземних вод.

В Україні територіальний розподіл водних ресурсів не відповідає розміщенню водоємних галузей господарського комплексу. З метою усунення територіальної і часової нерівномірності розподілу стоку водозабезпечення сформовано водогосподарський комплекс, до якого увійшли: 63119 річок, у тому числі 9 великих (площа водозабору понад 50 тис. км2), 81 середніх (від 2 до 50 тис. км:) і 65029 малих (менше 2 тис. км2), загальна довжина річок становить 206,6 тис. км, з них 90 % припадає на малі річки; 1160 водосховищ (загальним об'ємом біля 53 км3); понад 28 тис. ставків, 7 великих каналів (загальною довжиною 1192 км) пропускною здатністю 1000 м3/с; 10 великих водогонів, якими вода подається у маловодні райони обсягом понад 22 млрд м3у рік; пробурено понад 110 тис. свердловин, які щорічно постачають майже 5 млрд м3 підземних вод, в основному для потреб населення. В системі водогосподарського комплексу діють понад 105 великих водозаборів з водоводами для водопостачання обласних міст і промислових центрів, 25 великих міжобласних зрошувальних систем, які забезпечують полив 2,5 млн. га посушливих земель, водопостачання населення, промисловості та сільського господарства. На Україні діє понад 37 великих міжобласних осушувальних систем, які забезпечують необхідний водоповітряний режим на площі понад 3 млн га, побудовано понад 2000 км3 захисних дамб із гідротехнічними спорудами, дренажними системами, насосними станціями, що захищають територію близько 1 млн. га. Водосховища Дніпровського каскаду з корисним об'ємом 18,7 км3 забезпечують більше половини обсягу водоспоживання. Україна є однією з найменш забезпечених водою країн у Європі, з запасами місцевих водних ресурсів у 1 тис. м3 на 1 людину, тоді як Швеція - 2,5 тис. м3, Велика Британія - 5 тис. м3, Франція - 3,5 тис. м3, Німеччина - 2,5 тис. м3, Європейська частина колишнього СРСР - 5,4 тис. м3.

До особливо водомістких галузей промисловості належать металургійний і паливно-енергетичний комплекси, хімічні, нафтохімічні і целюлозно-паперова промисловості, наприклад для виготовлення 1 т паперу витрачається до 1000 м3 води, сталі - 300 м3, синтетичного каучуку - 2800 м3, нікелю - 4000 м3,1 т чавуну - до 200 м3. Сучасна теплова електростанція потужністю 1 млн. кВт/год потребує 1,5 км3 води протягом року, а атомна - 3 км3 води.

Однією із найбільш складних проблем є водопостачання сільського населення України, рівень забезпечення якого гарантованим водопостачанням залишається в цілому низьким. Нині тільки 25 % сільського населення користується послугами централізованих систем водопостачання. Тільки 6,4 тис. сільських населених пунктів із загальної кількості 28,6 тис, мають побудовані за проектами системи питного водопостачання, майже половина з них працює з перебоями і не може забезпечити постачання якісною водою.