2. Тенденції оподаткування в епоху глобалізації

Глобалізація поставила функціонування національних подат­кових систем перед фактом практично вільного переміщення між державами товарів і робочої сили, а особливо – капіталів, прибутків, інвестицій. Як наслідок, за одним влучним висловлюванням, «все, що рухається, втікає від оподаткування з швидкістю електронів». Адже завдяки Інтернету розвивається електронна комерція. Виникає все більше товарів у електронній формі, наприклад програмних про­дуктів, оподатковувати які дорого, важко, неефективно.

За таких обставин постають принаймні три проблемні зада­чі:

1) вдосконалення існуючих правил і технологій оподаткування;

2) реструктуризація, тобто відносні зміни значення окремих скла­дових сучасних податкових систем (комбінації податків на доходи, прибутки, споживання та майно;

3) з'ясування загального впливу глобалізації на оподаткування.

Реалізація першої задачі передбачає, по-перше, спрощення податкових процедур, оскільки законодавство залишається громіз­дким. Підраховано, що затрати часу персоналом корпорацій на дії, пов'язані з розрахунками і сплатою податків відповідно правилам (tax compliance), сягають близько двох (!) місяців.

По-друге, не спадає гострота боротьби з легальним й нелегальним ухиленням від податків. З метою наповнення бюджетів ефективність податкових систем передбачає запобігання втрат доходів у результаті їх відпливу в сферу тіньової економіки.

По-третє, для підприємців малого бізнесу необхідно скорочення адміністративних затрат, котрі, за оцінками, в п'ять разів вищі в порівнянні з великими і корпораціями. Адміністрування податків непросте й недешеве й для фізичних осіб.

По-четверте, при небувалих загрозах природному середовищу, сумний приклад чому – забруднення нафтою Мексиканської затоки, зростає роль екологічних зелених податків (green taxes), призначених для стримування забруднювачів і компенсації видатків на захист довкілля. Не лише в часи Адама Сміта, а ще 25 років тому, про податки подібного типу не було й мови.

Під впливом глобалізації західні економісти вносять пропозиції підняти роль податків на майно та споживання за рахунок зменшення фіскального значення оподаткування доходів фізичних осіб і прибутків корпорацій.

На стороні податків на майно ті переваги, що нерухоме майно (щонайперше – земля), нафта і природний газ, вода, різні викопні мі­нерали, радіочастоти можна оподатковувати, не побоюючись їх при­ховування чи значної шкоди для промислового і аграрного виробниц­тва на їх основі. По суті ця пропозиція відтворює напівзабуті проекти єдиного податку на землю Франсуа Кене (1694-1774) та Генрі Джорджа (1839-1897). Це ідея, котру можна поширити на природні ресурси взагалі. При розвитку подій у цьому напрямку значна частина подат­ків набуває характеру рентних платежів.

Деякі економісти віддають пріоритет податкам на споживан­ня, але не в традиційних (акцизи, ПДВ та ін.), а в новоутворених формах. Йдеться про заміщення ряду існуючих податків податком на видатки (ехрenditure tах). «За сучасною податковою системою людей оподатковують усякий раз як вони працюють, заощаджують, вступають у шлюб, передають спадщину і вмирають. Це вкрай не­вдалі податки. Людей слід оподатковувати лише тоді, коли вони витрачають, а облік видатків вести на основі звичайних щорічних декларацій».

Подібний проект податку на індивідуальні видатки (реrsonal expenditure tах) розробив британський економіст Ніколас Калдор (1908-1986). Податок навіть було запроваджено в Індії під час по­даткової реформи 1956 р. Щоправда, експеримент не вдався, і по­даток скасували через декілька років. У епоху глобалізації до цього податку піднявся посилений інтерес.

Лауреат Нобелівської премії Джеймс Мід (1907-1995) запро­понував податок своєрідного «гібридного» типу – так званий пода­ток на дохід за винятком заощаджень (savings-exempl income tax або SЕІ tах). Проектом передбачено оподаткування в звичайному порядку лише тієї частини доходу, котра витрачається на спожи­вання, а заощаджувану частину доходу від податку звільнено. Мета очевидна – стимулювання заощаджень як джерела інвестицій. По суті даний податок на відміну від традиційних непрямих податків на споживання є прямим особовим податком на споживчі видатки (direct personal consumption expenditure tах).

Поки що введення названих податків відкладено на майбут­нє, але в разі реалізації буде рівнозначно фундаментальній подат­ковій реформі, порівнянній з запровадженням свого часу податку на доходи та універсального акцизу.

Помітивши деяке зниження питомої ваги податків у ВВП країн ОЕСР, відомий експерт МВФ Віто Танзі пояснив його причи­ни дією «фіскальних термітів» (fiscal termites).

«Фіскальні терміти» – термін податкового жаргону, введе­ний у вжиток функціонером МВФ Віто Танзі для означення лега­льних, але зловмисних методів (вони і є «терміти») ухилення від податків (tах avoidance) шляхом цілеспрямованого проведення економічних операцій, неоподатковуваних у силу упущень подат­кового законодавства. Близький за значенням термін у вітчизняній літературі й практиці – «податкові ями».

«Фіскальні терміти» ослаблюють дохідну базу податкової системи подібно до того, як справжні терміти підточують будівлю. Міжнародний хара­ктер бізнесу посилює дію «термітів» до такої міри, що назріває ри­зик фіскальної кризи національних податкових держав. Основних, найбільш небезпечних, «термітів» Танзі налічує п'ять:

1. операції електронної комерції, особливо з нематеріальними активами, нелегко відслідковувати, складніше адміністру­вати ПДВ;

2. використання е-mоnеy – електронних грошей (карток та інших форм) – дозволяє розраховуватися з депозитів в іно­земних банках або з секретних банківських рахунків, що розмиває дохідність ПДВ і податку з продаж;

3. торгівля за внутрішніми (трансфертними) цінами між окре­мими своїми підрозділами дозволяє мультинаціональним компаніям легально ухилятися від податків шляхом продаж продукції за високими цінами у країни з високими подат­ками і навпаки;

4. розміщення депозитів у офшорних фінансових центрах і «податкових сховищах» часто робить їх недосяжними для податкових відомств (за оцінками, обсяг таких депозитів може сягати 5 трильйонів доларів);

5. важливий «фіскальний терміт» – «екзотичні й заплутані», за Танзі, «розроблені надзвичайно хитромудрими і високооплачуваними людьми» фінансові інструменти (financial instruments), що робить їх практично недоступними для розу­міння з боку «працівників податкових служб, які здобули звичайну освіту та одержують скромну заробітну плату».

Йдеться про похідні фінансові інструменти від звичайних цінних паперів, так звані деривативи (derivates) і хедж-фонди (hedge funds). Деривативи (опціони, варанти, ф'ючерси) в силу сво­єї складності та залежності від кон'юнктурних обставин створю­ють сприятливі можливості для ухилення від сплати податків.

Хедж-фонди – інвестиційні компанії, котрі ведуть торгівлю цінни­ми паперами таким чином, щоб обмежити ризики й застрахуватися від збитків. Використовуючи хитросплетені стратегії, хедж-фонди набули скандальної репутації осередків агресивного податкового планування. Хедж-фондом Soros Fund Management володіє знаме­нитий валютний спекулянт-мільярдер Джордж Сорос. Він підтри­мав ідею про податок на валютні операції, але зауважив, що тим самим він виступає проти власних ділових інтересів. На думку Сороса, деривативи зроблять такий податок неефективним.

З огляду на ці застереження, наслідки глобалізації для опода­ткування не одні лише радужні. Незважаючи на деякі обмеження, прийняті країнами ОЕСР, «фіскальні термітники» на Багамах, Ост­ровах Кука, Кайманових Островах, Монако та інших залишаються. На порядку денному стоїть посилення боротьби з ухиленням від пода­тків шляхом міждержавної координації зусиль, у тому числі при участі міжнародних організацій (ООН, ОЕСР, Євросоюзу та ін.).

Глобалізація відкриває небувалі раніше можливості розмі­щення капіталів і підприємств за рубежем. У результаті, оскільки національного суверенітету над податками ще не скасовано, вини­кає податкова конкуренція – міждержавне суперни­цтво за доступ до більш обширних податкових баз і/або сприятли­вих економічних умов. Відповідно одні держави створюють при­вабливі умови оподаткування для платників іноземного походжен­ня, а інші перешкоджають переманюванню платників. Зрозуміло, що при цьому виникає конфлікт інтересів: одні розраховують на нарощування податкових надходжень, а інші протистоять ризику їх втратити. Якщо податкова система функціонує за принципом фіс­кального федералізму, то податкова конкуренція виникає також і між окремими регіонами в межах однієї держави.

Незважаючи на правила Світової організації торгівлі щодо дотримання недискримінаційних і протекціоністських податко­вих режимів, заклики утримуватися від торгових війн і репресив­них заходів небезпеки й ризики податкової конкуренції не щезли.

Вони виникають в силу встановлення з метою залучення іноземних, інвестицій пільгових плоских і/або понижених ставок, переведення підприємств і оподатковуваних прибутків у офшори.

Перед Україною проблема гострої податкової конкуренції поки що не стоїть (якщо не вважати конкурентами власної держави бізнесменів, які тримають свої кошти в офшорах). Але вона буде посилюватися з подальшим втягненням національної економіки в процеси глобалізації та інтеграції.

В епоху глобалізації небувалих раніше масштабів і розмаїття набуло міждержавне співробітництво фіскальних відомств та між­народна координація податкової політики. З цією метою створені численні міжнародні організації, дослідні центри, асоціації, акаде­мії, форуми. Так, при Центрі податкової політики та адміністра­ції ОЕСР діють Комітет з фіскальних справ, Глобальний форум з питань транспарентності та обміну податковою інформацією, Форум з питань адміністрування податків. Велику роль у популя­ризації передового досвіду оподаткування відіграє Міжнародна фіскальна асоціація (Іпternational fiscal association). Важливі функ­ції виконують Міжнародне бюро податкової документації, Світо­ва асоціація платників податків, Інститут фіскальних досліджень та ін. Створено навіть Міжнародну асоціацію з питань податково­го планування – спілку банкірів, фінансових менеджерів, бухгалте­рів і юристів, об'єднаних навколо бажання (і мистецтва) не платити податки на законних підставах.

Загалом глобалізація спричинила значні зміни у функціону­ванні податкових систем, виникли нові явища, піднялися на без­прецедентний рівень міжнародне співробітництво та координація фіскальної політики.