Розквіт скульптури та архітектури.
Грецькі майстри створювали велику кількість скульптур з найрізноманітніших матеріалів: мармуру, дерева, слонової кістки, вапняку, обпаленої глини. Крім того, вони могли передати у твердому матеріалі багато відтінків людського стану.
Скульпторами-класиками були створені образи досконалих людей в єдності їх духовної і фізичної краси. Значну кількість пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на території сучасної України, колишніх античних держав Північного Причорномор'я. Середина і третя чверть 5 століття до н. е. – час, коли творили провідні майстри в історії давньогрецької пластики, серед яких Мирон, Поліклет Старший та Фідій, а також Лісіпп, творчість якого пов'язана і з наступним історичним етапом.
Мирон – грецький скульптор, представник перехідного періоду в скульптурі від ранньої класики до мистецтва периклівського часу. Народився в Беотії. Його діяльність датується приблизно серединою V ст. до н.е. – це час перемог трьох атлетів, чиї статуї він створив в 456, 448 і 444 рр.. до н.е. Мирон був старшим сучасником Фідія і Поліклета і вважався одним з найбільших скульпторів свого часу. Працював у бронзі, однак жоден з його творів не зберігся, вони відомі головним чином за копіями. Мирон ставив за мету зобразити людське тіло в момент руху. Найкраще це йому вдалося в статуї «Дискобол», яка зображує юнака – метальника диска (див.рис.1). Дискобол зображений у складній позі в момент найвищої напруги перед кидком. Мирон був майстром передачі руху в кульмінаційний, перехідний момент. У хвалебній епіграмі, присвяченій його бронзовій статуї атлета Ладаса, підкреслюється, що важко дихаючий бігун переданий надзвичайно жваво. Скульптурна група Мирона «Афіна і Марсій», яка стояла на Афінському акрополі відзначена такою самою майстерністю в передачі руху.
Рисунок 1. «Дискобол», скульптор Мирон, Мюнхенська Гліптотека
Поліклет Старший – давньогрецький скульптор і теоретик мистецтва, працював бл. 460-420 до н.е. Народився в Сікіоні бл. 480 р. до н.е., навчався в Аргосі у Агелада, можливо, в один час з Фідієм, а пізніше очолив аргоську школу скульпторів. Вважалося, що ніхто не може зрівнятися з Поліклетом в зображенні атлетів. Близько 460-450 рр.. до н.е. Поліклет створив кілька статуй переможців Олімпійських ігор, в т.ч. статуя Кініска (при розкопках в Олімпії був знайдений його постамент). Інші твори раннього періоду творчості Поліклета – Дискофор (несучий диск, найкращі копії в Уелслі-коледжі поблизу Бостона, США, і у Ватикані) і Гермес (уявлення про нього можна скласти за бронзової статуетки з Британського музею). Однак найбільш знаменитий твір Поліклета – створений бл. 450-440 до н.е. Доріфор (списник) (див.рис. 2).
Рисунок 2. «Дорифор», скульптор Поліклет із Аргоса, Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна.
Найкраще збереглася копія голови Доріфора виконана у бронзі скульптором Аполлонієм, сином Архія (знайдена в Геркуланумі, вона перебуває тепер у Неаполі). Саме в цьому творі втілена уява Поліклета ідеальних пропорції людського тіла. Вважалося, що фігура створена на основі положень піфагореїзму, тому в давнину статую Доріфора часто називали «каноном Поліклета», тим більше що не збережений трактат з естетики Поліклета носив назву «Канон». Тут в основі ритмічної композиції лежить принцип асиметрії (права сторона, тобто опорна нога і зависла уздовж тіла рука, статичні, але заряджені силою, ліва сторона, тобто нога, яка залишилася позаду та рука з списом, порушують спокій, але трохи розслаблені), що оживляє її і робить рухомою.
На замовлення жерців храму Артеміди бл. 440 р. до н.е. Поліклет створив статую пораненої амазонки, посівши перше місце в конкурсі, де, крім нього, брали участь Фідій і Кресілай. Уявлення про неї дають копії – рельєф, виявлений в Ефесі, а також статуї в Берліні, Копенгагені та музеї Метрополітен у Нью-Йорку. Ноги амазонки поставлені, так само, як у «Доріфора», але вільна рука не висить уздовж тіла, а закинута за голову, інша рука підтримує тіло, спираючись на колону. Поза гармонічна і врівноважена, але Поліклет не взяв до уваги того, що якщо під правою груддю людини є рана, його права рука не може бути піднята високо вгору. Мабуть, прекрасна, гармонійна форма цікавила його більше, ніж сюжет або передача почуттів. Тієї ж турботою пройнята і ретельна розробка складок короткого хітона амазонки (див рис. 3).
Рисунок 3. «Афіна Варвакіон», близька копія Афіни Парфенос Фідія, Археологічний музей Афін.
Потім Поліклет працював в Афінах, де бл. 420 р. до н.е. ним був створений Діадумен, юнак з пов'язкою навколо голови. У цьому творі, який називали ніжним юнаком, на відміну від мужнього Доріфора, відчувається вплив аттичної школи. Тут знову використаний мотив кроку, незважаючи на те, що обидві руки підняті і тримають пов'язку. Протилежність правого і лівого боку виражена не так сильно. Риси обличчя і пишні локони волосся набагато м'якше, ніж у попередніх роботах. Кращі копії Діадумена - копія, знайдена на Делосі і котра зараз перебуває в Афінах, статуя з Везона у Франції, яка зберігається в Британському музеї, і копії в Мадриді і в музеї Метрополітен. Збереглося також кілька теракотових і бронзових статуеток. Кращі копії голови Діадумена знаходяться в Дрездені і Касселі (див. рис. 4).
Рисунок 4. Діадумен, бронза, римська копія. Національний археологічний музей. Афіни.
Близько 420 до н.е. Поліклет створив для храму в Аргосі колосальну статую Гери (із золота і слонової кістки) (див. рис. 5), яка сидить на троні. Аргоські монети можуть дати деяке уявлення про те, як виглядала ця загибла в давнину статуя. Поруч з Герою стояла Геба, виліплена Навкідом, учнем Поліклета. У пластичному оформленні храму відчувається як вплив майстрів аттичної школи, так і Поліклета – можливо, це робота його учнів. Творінням Поліклета не вистачало величі статуй Фідія, але багато критиків вважають, що вони перевершують Фідія своєю академічною досконалістю і ідеальною врівноваженістю пози. У Поліклета були численні учні та послідовники аж до епохи Лісіппа (кінець IV ст. до н.е.), який говорив, що його вчителем у мистецтві був «Дорифор», хоча згодом він відійшов від канону Поліклета і замінив його своїм власним.
Рисунок 5. Статуя Гери. Лувр.
Фідій – давньогрецький скульптор, якого багато хто вважає найбільшим художником давнини. Фідій був уродженцем Афін, його батька звали Хармідом. Майстерності скульптора Фідій навчався в Афінах у школі Гегія і в Аргосі в школі Агелада (в останній, можливо, одночасно з Поліклетом). Серед існуючих нині статуй немає жодної, яка б безсумнівно належала Фідію. Наші знання про його творчість базуються на описах античних авторів, на вивченні пізніх копій, а також робіт, які збереглися, і які з більшою чи меншою вірогідністю приписуються Фідію.
Серед ранніх робіт Фідія, створених бл. 470-450 рр. до н.е., слід назвати культову статую Афіни Ареї в Платеях, зроблену з позолоченого дерева (одяг) і пентелійского мармуру (обличчя, руки і ноги).
До того ж періоду, бл. 460 р. до н.е., відноситься меморіальний комплекс у Дельфах, споруджений на честь перемоги афінян над персами у Марафонської битві. Тоді ж (бл. 456 р. до н.е.) Фідій встановив на Акрополі колосальну бронзову статую Афіни Промахос (Заступниці). Над усім архітектурним ансамблем Акрополя височіла колосальна бронзова статуя Афіни Промахос (заступниці) роботи Фідія (побачити її можна було з моря від мису Суніон і слугувала вона маяком кораблям, що прямували в Афіни) (див.рис. 6).
Рисунок 6. Статуя Афіни Промахос (заступниці).
Інша бронзова статуя Афіни на Акрополі, т.зв. Афіна Лемнія (див. рис. 7, 8), яка тримає в руці шолом, була створена Фідієм бл. 450 р. до н.е. на замовлення аттичних колоністів, відпливає на острів Лемнос.
Рисунок 7. Афіна Лемнія, Дрезден.
Рисунок 8. Афіна Лемнія, Дрезден.
Ще однією визаначальною скульптурою цього автора є голова Афіни з Болоньї (див. рис 9.)
Рисунок 9. Голова Афіни з Болоньї.
Науковці вважають, що найбільш вірогідно наступне: дві статуї, що знаходяться в Дрездені, а також голова Афіни з Болоньї є копіями.
Хрисоелефантинна (із золота і слонової кістки) статуя Зевса в Олімпії вважалася в давнину шедевром Фідія (див. рис. 10). Детальний опис статуї, що вважалася одним з семи чудес світу, є у Павсанія. Зевс був зображений сидячим. На долоні правої руки його стояла богиня Ніка, а у лівій він тримав скіпетр, нагорі якого сидів орел. Зевс був бородатим і довговолосим, з лавровим вінком на голові. Сидяча фігура мало не торкалася стелі головою, так що виникало враження, що якщо Зевс встане, то знесе з храму дах. Трон був багато прикрашений золотом, слоновою кісткою і дорогоцінним камінням. У верхній частині трону над головою статуї поміщалися з одного боку фігури трьох Харит, а з іншого – трьох пір року (Ор); на ніжках трону були зображені танцюючі Ніки. На перекладині між ніжками трону стояли статуї, що представляли олімпійські змагання і битву греків (очолюваних Гераклом і Тесеєм) з амазонками. Виконаний з чорного каменю п'єдестал трону прикрашали золоті рельєфи, на яких були зображені боги. Статуя Зевса Олімпійського або одна його голова зображувалися на монетах, які чеканилися в Еліді. Щодо часу створення статуї ясності не було вже в античності, але, оскільки будівництво храму було завершено бл. 456 р. до н.е., найімовірніше, статуя була поставлена не пізніше 450 р. до н.е.
Рисунок 10. Статуя Зевса в Олімпії.
Лісіпп – давньогрецький скульптор, народився в Сікіоні (Пелопоннес). У античності стверджували (Пліній Старший), що Лісіпп створив 1500 статуй. Навіть якщо це перебільшення, очевидно, що Лісіпп був надзвичайно плодовитим і різностороннім скульптором. Основну масу його творів складали переважно бронзові статуї, що зображують богів, Геракла, атлетів та інших сучасників, а також коней і собак. Лісіпп був придворним скульптором Олександра Македонського. Колосальна статуя Зевса стояла на агорі Тарента. Як стверджує той же Пліній, її висота складала 40 ліктів, тобто 17,6 м. Інші статуї Зевса були споруджені Лісіппом на агорі Сікіона, в храмі в Аргосі й у храмі Мегара, причому остання робота представляла Зевса в супроводі Муз. Створена Лісіппом на Родосі фігура бога Сонця Геліоса зображала бога на запряженій четвіркою коней колісниці, цей мотив використовувався скульптором і в інших композиціях. У Сікіоні знаходилася статуя, яка зображувала Кайроса (бог удачі): бог у крилатих сандаліях сидів на колесі, його волосся звисало вперед, проте потилицю був лисою; копії статуї збереглися на невеликих рельєфах і Камі.
Геракл – улюблений персонаж Лісіппа (див. рис. 11). Окрім цієї статуї було і багато інших. Колосальна фігура сидячого Геракла на акрополі
Рисунок 11. Геракл, який бореться із левом.
Таренту зображала героя в похмурому настрої після того, як він очистив Авгієві конюшні: Геракл сидів на кошику, в якій носив гній, голова спочивала на руці, лікоть упирався в коліно. Цю статую, за свідченнями істориків, Фабій Максим забрав до Риму після того, як в 209 р. до н.е. взяв Тарент, а в 325 р. н.е. Костянтин Великий перевіз її в новостворений Константинополь. Вважають, що копіями цієї статуї є як Геркулес Фарнезе в Неаполі (див. рис. 12), так і підписана ім'ям Лісіппа статуя у Флоренції.
Рисунок 12. Геркулес Фарнезский, Національний музей, Неаполь.
Наступна статуя – Геракл, що відпочиває (див. рис. 13). Тут ми знову бачимо похмурого Геракла, який спирається на палицю, з накинутою на неї левовою шкурою.
Рисунок 13. Геракл, що відпочиває.
Статуя «Геракл Епітрапедзій», що зображала героя «за столом», представляла його, згідно описам і безлічі існуючих копій різного розміру, сидячим на камінні, з чашею вина в одній руці і дубиною в іншій – ймовірно, після того, як він піднісся на Олімп. Статуетку, яка спочатку була створеним для Олександра Македонського, як настільна прикраса, згодом бачили в Римі Стацій і Марціан.
Створені Лісіппом скульптури Олександра звеличували поєднання двох якостей. По-перше, вони реалістично відтворювали зовнішність моделі, включаючи незвичайний поворот шиї, а по-друге, тут виразно виражався мужній і величний характер імператора (див. рис. 14).
Рисунок 14. Бюст Александра Македонського.
Фігура, що зображала тріумфальну статую Олександра ( музей Рим, див.рис. 15) вважається копією скульптури Лісіппа, чи копією скульптора його школи.
Рисунок 15. Тріумфальна статуя Александра Македонського.
Інші роботи Лісіппа, які включали портрет Сократа (найкращими копіями, можливо, є бюсти в Луврі та Музею Націоналі делле Терме в Неаполі) (див.рис. 16); портрет Езопа; ще існували портрети поетеси Праксілли і Селевка. Разом з Леохаром Лісіпп створив для Кратера групу, що зображувала сцену полювання на лева, на якому Кратер врятував Олександру життя.
Рисунок 16. Сократ.
Апоксіомен, атлет, який відскрібає з себе бруд після вправ (в античності мали звичай маститися перед атлетичними заняттями), був згодом поставлений Агриппою перед термами, зведеними ним у Римі. Можливо, її копією є мармурова статуя в Ватикані. Скребком, затиснутим в лівій руці, атлет очищає витягнуту вперед праву руку. Таким чином, ліва рука перетинає тіло, що було першим випадком відтворення руху в третьому вимірі, з яким ми зустрічаємося у давньогрецькій скульптурі. Голова статуї менша, ніж було прийнято в більш ранній скульптурі, риси обличчя нервові, тонкі; з великою жвавістю відтворено розпатлане від вправ волосся.
Лісіпп – в один і той же час останній з великих класичних майстрів і перший елліністичний скульптор. Багато його учнів, серед яких були і три його сини, зробили глибокий вплив на мистецтво ІI ст. до н.е.
Архітектура.
Однією з вершин світової художньої культури і донині залишається архітектурно-скульптурний ансамбль Афінського акрополя, будівництво якого пов'язане із іменем афінського державного діяча Перикла та надзвичайно талановитого скульптора Фідія. На скелі Акрополя, де вже в мікенську добу існувало розбудоване місто, в 6 столітті до н. е. звели численні громадські споруди, знищені під час греко-персидських воєн. Проте в середині 5 століття до н. е. – золоту добу Афін – з ініціативи Перикла розгортається грандіозний проект забудови Акрополя (див. рис. 17).
Рисунок 17. Афінський акрополь, над яким височіє Афіна Промахос, реконструкція Лео фон Кленце
У будівництві задіяли найкращих художників і витратили величезні кошти. Будівельниками Акрополя називають давньогрецьких архітекторів Іктіна, Каллікрата і Мнесікла. Великий скульптор Фідій виконував скульптурне оздоблення і разом з Периклом спостерігав за будівництвом Парфенона – справжнього шедевра класичного мистецтва. Парфенон є мармуровим доричним периптером, в його наосі, оточеному з трьох сторін двоярусною колонадою, встановили хрисоелефантинну статую роботи Фідія «Афіна Парфенос».
В цей самий час на Афінському акрополі постали Ерехтейон (на місці суперечки Афіни та Посейдона за право володіння Аттикою), Пропілеї (парадний вхід на Акрополь), Храм Ніки Аптерос (амфіпростильний храм з двома іонічними портика по чотири колони), Пінакотека — перший художній музей у світі.