17.3. Суть і зміст комерційного ризику.

Діяльність підприємства завжди пов'язана з невизначеністю. Наявність невизначеності в діяльності комерційних суб'єктів, або іншими словами, ймовірного характеру в перебігу подій, пов'язаних з функціонуванням усіх елементів ринку, зумовлює виникнення ризиків, без урахування яких неможливий ефективний розвиток підприємств.

Економічний ризик - об'єктивно - суб'єктивна категорія, яка пов'язана з подоланням невизначеності та конфліктності у ситуації неми­нучого вибору і відображає міру (ступінь) досягнення сподіваного ре­зультату, невдачі та відхилення від цілей з урахуванням впливу контрольованих та неконтрольованих чинників за наявності прямих та зворотних зв'язків.

Особливо обтяжена ризиком комерційна діяльність.

Комерційний ризик - це ризик, що виникає внаслідок будь-яких видів діяльності, пов'язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням, соціально-економічних і науково-технічних проектів.

У цих видах діяльності мають справу з використанням і оборотом матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних) ресур­сів, тобто ризик пов'язаний з повною чи частковою загрозою втрати цих ресурсів.

Визначають ризик як загрозу зазнати збитків у вигляді додаткових затрат, непередбачених у прогнозах, проектах, планах, програмах, або ж одержати доходи, менші за очікувані. Причому, якщо затрати необхідні у будь-якому випадку, то збитки є наслідком невизначеності.

Об'єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно невідомі.

Під суб'єктом ризику розуміють особу (індивід або колектив), яка зацікавлена в наслідках керування об'єктом ризику і компетентна прийма­ти рішення щодо об'єкта ризику.

Джерело ризику - це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).

Під час розвитку ринкових відносин в Україні, безумовно, буде посилю­ватися конкуренція. Щоб вижити за цих умов, необхідно впроваджувати нові технології й технічні новинки, йти на сміливі, нетрадиційні дії, які, в свою чергу, підвищують ризик. Отже, необхідно навчитися прогнозува­ти події, оцінювати економічний ризик, не уникати його, але не переходи­ти допустимих меж.

Конкуренція змушує комерсантів активно вивчати інформацію, щоб уникнути можливих помилок під час здійснення обтяжених ризиком виробничих, фінансових, комерційних та інших операцій.

Ризик визначається багатьма причинами. У найбільш загальному вигляді комерційний ризик, основним джерелом якого є внутрішня і зовнішня невизначеність, можливий через такі головні причини;

• непередбачені зміни у зовнішньому середовищі, що несподівано настали, які позначаються (чи можуть позначитися) на діяльності підприємств (зміни цін, зміни в податковому законодавстві, коливання валютного курсу, зміни соціально-політичної ситуації тощо);

• зміни стосунків підприємства з його контрагентами, спричинені як власне підприємством, так і його контрагентами (можливість укла­сти більш вигідний договір, продовження або скорочення терміну договору, більш привабливі умови діяльності, зміна ділової орієнтації партнерів, зміни умов переміщення товарних, фінансових і трудових ресурсів між підприємствами тощо), що потягне за собою зміни досягнутих раніше домовленостей або відмову від них;

• зміни, що відбуваються всередині підприємства, або інші причини внутрішнього походження (невідповідність рівня кваліфікації працівників підприємства запланованим виробничим завданням, несподі­ваний вихід з ладу основних виробничих фондів тощо);

• зміни, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу (наприклад, зміна ставлення до ручної праці після виникнення машин).

Ці причини умовно можна поділити на дві великі групи:

• причини об'єктивного характеру, тобто такі, які не залежать від підприємства;

• причини суб'єктивного характеру, які безпосередньо залежать від підприємства (відсутність кваліфікованих спеціалістів, відсутність достатньої кількості засобів на купівлю або збір усієї необхідної для проведення аналізу інформації, непередбачений розвиток високотехнологічних галузей).

Зміни, які впливають на діяльність підприємства, можна класифікува­ти за ступенем впливу на прямі й непрямі.

Прямі зміни відбуваються у внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства, які безпосередньо впливають на стан підприємства без будь - якого опосередкування інших ринкових суб'єктів (зміна цін на матеріали, що використовуються у виробництві, зміна орендної плати, зміна кваліфі­каційного рівня працівників підприємства тощо).

Непрямі зміни, на відміну від прямих, відбиваються на поведінці підприємства внаслідок впливу на їх діяльність інших суб'єктів ринку (зміна цін на сировину, що використовується постачальниками, зміна цін на па­ливо і, як наслідок цього, зміна величини витрат на транспортування).

Ризики класифікують за такими ознаками:

1. За приналежністю до країни функціонування господарського суб'єкта ризики можуть бути поділені на:

   • внутрішні, які виникають у певній країні й впливають на діяльність тільки її господарських суб'єктів;

   • зовнішні, джерело виникнення яких для внутрішніх виробників пе­ребуває за межами їх власної країни.

2. За рівнем виникнення ризики можуть бути класифіковані на:

• ризики, що виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо на підприємстві або в приватних осіб;

• ризики галузевого походження, які виникають у цілої групи підпри­ємств, що належать до певної галузі й, відповідно, впливають на свою галузь;

• ризики міжгалузевого походження, зумовлені впливом і залежністю окремих галузей і сфер економічної діяльності між собою;

• регіональні ризики, які можуть виникати через специфіку розвитку і управління окремими регіонами всередині країни;

• державні ризики, які виникають на макрорівні й впливають на всі господарські суб'єкти даної країни;

• глобальні (світові) ризики, які виникають в економіці декількох країн або усього світового співтовариства, впливаючи при цьому на діяль­ність господарських суб'єктів цих країн; зазвичай вони можуть бути представлені геополітичними ризиками (наприклад, зміною світової рівноваги, глобальними екологічними і демографічними проблемами тощо).

3. За сферою походження розрізняють:

• соціально-політичні - ризики, зумовлені вірогідністю виникнення непередбачуваних ситуацій у випадку зміни політичного курсу, що здійснює держава, а також можливого введення в дію незапланованих раніше соціальних програм або інших дій, які в основі свого по­ходження мають соціальну сферу (наприклад, страйки, зміна психо­логічного настрою в суспільстві тощо);

• адміністративно-законодавчі - ризики, які виникають у випадку реалізації незапланованих адміністративних обмежень господарської діяльності ринкових суб'єктів, а також змін у законодавстві (збіль­шення податкових ставок, заборона на право займатися певним ви­дом діяльності тощо);

• виробничі - ризики, пов'язані з виробництвом продукції (товарів, послуг), із здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності;

• комерційні - ризики, які виникають у процесі реалізації товарів і послуг, що були здійснені або закуплені підприємством;

• фінансові - ризики, які виникають у сфері відносин підприємства з банками та іншими фінансовими інститутами, а також пов'язані з невиконанням суб'єктом економічної діяльності своїх фінансових зобов'язань; ця група ризиків може бути наслідком змін, які відбу­ваються у фінансовій системі в цілому (наприклад, інфляційні про­цеси тощо);

• природно-екологічні - ризики, які виникають унаслідок залежності людини і загалом суспільного виробництва від природно-кліматичних умов (наприклад, зниження врожаю сільськогосподарських культур у зв'язку зі збільшенням кількості опадів тощо), а також зворотного зв'язку між суспільним виробництвом і навколишнім середовищем (несприятливий вплив шкідливих виробництв на здоров'я людей тощо);

• демографічні - ризики, які виникають унаслідок змін демографіч­ної ситуації; вони можуть існувати як у формі самостійних ризиків, так і спричиняти інші ризики (наприклад, зниження тривалості жит­тя населення може бути наслідком виникнення ризику, який пов'я­заний з реалізацією продукції підприємств, що орієнтуються на на­селення похилого віку тощо);

• геополітичні - ризики глобального характеру, такі як світова мігра­ція робочої сили, поява хвороб, які загрожують життю людства, та ін.

4. За причинами виникнення розрізняють декілька груп ризику, які зумовлені невизначеністю майбутнього, тобто тією звичайною невизначе­ністю, що характерна для функціонування всіх суб'єктів ринку, і як на­слідок цього, - складністю у прогнозуванні їхньої поведінки. Невизначеність майбутнього може бути спричинена:

• невизначеністю у функціонуванні економічної системи самого підприємства або його найближчого оточення (наприклад, партнерів);

• невизначеністю навколишнього середовища (наприклад, економіки країни в цілому);

• нестачею інформації для прийняття рішень, що пов'язано з об'єктив­ною неможливістю обліку і розгляду всіх параметрів, необхідних для прийняття виробничо-господарських рішень;

• особистісними суб'єктивними факторами (власне розуміння процесів, що аналізуються, рівень кваліфікації, співвідношення кількості часу, необхідного для якісного і всебічного аналізу тощо);

5. За ступенем обґрунтованості прийняття ризики бувають:

• обґрунтовані - це такі ризики, які підприємство вирішує взяти на себе (при цьому їх вплив на діяльність підприємства буде мінімальним); при цьому дається аналітична оцінка прогнозованих резуль­татів і можливих затрат з урахуванням втрат;

• частково обґрунтовані - це такі ризики, які підприємство бере на себе, або передбачає взяти, за рівності результатів і затрат (отже, ймовірність несприятливої події настільки велика, що у випадку її настання господарюючий суб'єкт може отримати нульовий ефект);

• авантюрні ризики - це ті, за яких існує значна ймовірність не досяг­ти поставленої мети; господарюючий суб'єкт, що бере на себе аван­тюрний ризик, діє без урахування реальних сил, умов і можливо­стей, сподіваючись на випадковий успіх.

6. За адекватністю часу стосовно прийняття комерційного рішення мож­на виділити такі групи:

• ризики попереджувальної групи - це такі, які враховані під час складання планів розвитку підприємства, тобто до моменту їх появи, і щодо яких вироблена стратегія поведінки підприємства;

• поточні ризики - це ризики, які не були раніше передбачені, а та­кож не була вироблена стратегія поведінки підприємства у випадку їх виникнення, і господарюючий суб'єкт реагує на них у момент їх виникнення (на перших стадіях);

• ризики, що запізнилися, - це такі, що не були передбачені підприємством під час складання планів, і стратегія поведінки підприємства при цьому розробляється (визначається) після їх виникнення.

7. За масштабами впливу, або за сферою охоплення, всі ризики можуть бути класифіковані на:

• одноосібні ризики, тобто такі, які впливають лише на це підприєм­ство і на його найближче оточення (наприклад, банкрутство підпри­ємства, що спричинило втрату замовлень для його постачальників);

• багато осібні ризики тобто такі, виникнення яких позначиться не тіль­ки на одному підприємстві та його найближчому оточенні, а й на цілій групі інших підприємств (наприклад, страйк працівників торговель­но-закупівельної бази може вплинути на діяльність постачальників, торговельних баз, роздрібних торговельних підприємств, забезпеченні споживачів товарами).

8. За можливістю прогнозування ризики поділяються на:

   • ті, що прогнозуються, - це ризики, виникнення яких підлягає прог­нозу;

   • ті, що частково прогнозуються (форс-мажорні ризики), - це ризики, що виникають унаслідок настання форс-мажорних подій, які не мо­жуть бути повністю передбачені або попереджені певними заходами і які становлять неподоланні перешкоди (наприклад, стихійні лиха, катастрофи тощо); їх часткова не прогнозованість є наслідком досить низького ступеня ймовірності під час визначення можливості їх здійснення через обмеженість інформації та людських знань, необхід­них для побудови прогнозу.

9. За ступенем впливу на діяльність господарських суб'єктів ризики як ймовірнісна категорія, яка являє собою таку подію, що за наявності пев­ної сукупності умов може бути реалізована, бувають:

   • негативні - такі, за яких суб'єкти залишаються в програші;

   • нульові - такі, що жодним чином не впливають на суб'єкт;

   • позитивні - виграшні для господарюючого суб'єкта.

Позитивним ризик може бути в тому випадку, якщо, реалізований для одного суб'єкта з негативним або нульовим результатом, він є вигідним для іншого суб'єкта (наприклад, реалізація ризику в фірми-конкурента тощо).