Контрольні питання до теми 2.1:

1. Вид компонування АЕС з ВВЕР-1000

2. Складові теплової схеми

3. Металоконструкція сухого захисту. Складові та етапи монтажу

4. Опорна ферма. Складові та етапи монтажу

5. Корпус реактора. Складові

6. Черговість монтажу корпусу реактора

7. Шахта внутрішньо корпусна. Складові та етапи монтажу

8. Вигородка. Складові та етапи монтажу

9. Блок захисних труб. Складові та етапи монтажу

10. Верхній блок. Складові та етапи монтажу

11. Приводи СУЗ. Складові та етапи монтажу

12. Ущільнення головного розйому

13. Монтаж теплової ізоляцій корпусу реактора

14. Конструкція транспортеру корпусу реактора

15. Конструкція станку для фрезерування

16. Перевірка соосності корпусу реактора

17. Перевірка гідравлічним тиском

Тема 2.2 монтаж парогенераторів, гідроємностей саоз, компенсаторів тиску і барботерів

2.2.1 Монтаж парогенераторів

2.2.2 Монтаж компенсаторів тиску і барботерів

2.2.3 Монтаж гідроємностей САОЗ

2.2.1 Монтаж парогенераторів

Парогенератор ПГВ-1000 призначений для видобутку насиченої пари тиском 64 кгс/см² з вологістю 0,2% при температурі 220⁰С у складі енергоблоку АЕС з водяним енергетичним реактором ВВЕР-1000 і є складовою частиною циркуляційного контуру.

Парогенератор - горизонтальний, однокорпусний з теплообмінною поверхнею зануреного типу та вбудованими в корпус сепараційними пристроями.

За конструкцією парогенератор представляє собою горизонтальний випарювач, із загальною поверхнею теплообміну 6115 м², з U – подібним трубним пучком з нержавіючих трубок Ø 16 мм, товщиною стінок δ=1,5 мм, що розташовані в циліндричному корпусі парогенератора. Кінці трубок завальковані в двох вертикальних колекторах теплоносія.

Нагрітий в реакторі теплоносій надходить до вхідного колектору, розподіляється по трубках та, проходячи через них, віддає своє тепло воді, що знаходиться в між трубному просторі. Утворена при нагріві живильної води насичена пара, проходячи з парового простору парогенератора через жалюзійний сепаратор, підлягає просушуванню, а потім через патрубки поступає до парового колектора. У верхній частині колектори мають люки для доступу до трубчатки.

На корпусі парогенератора передбачені штуцери, до яких приєднані трубопроводи безперервної та періодичної продувки, через які частина води видаляється з контуру на очищення.

Для кріплення парогенератора використовується механічна система опор та система гідро амортизаторів (рисунок 2.2.1), які забезпечують:

• сприйняття вагових та сейсмічних навантажень, переміщення парогенератора при термічному розширенні трубопроводів та корпусу парогенератора;

• сприйняття зусиль від розриву трубопроводів D_у 850.

Парогенератор зовні закритий тепловою ізоляцією, що прикріплена до корпусу без застосування зварювання.

Обладнання відноситься до І категорії сейсмостійкості, розраховано на максимальний землетрус в 9 балів за шкалою MSK -64. Обладнання парогенератора підлягає прийманню контрольно-приймальною інспекцією (КПІ).

Строк служби – 30 років.

Рисунок 2.2.1 – Схема встановлення парогенератора:

1 – закладне кільце;

2 – болти;

3 – колони;

4,5 – опори;

6 – корпус;

7 – колектор пари;

8 – тяги;

9 - патрубки

Парогенератори починають монтувати, коли в реакторному відділенні споруджені будівельні конструкції, змонтований та зданий в експлуатацію мостовий кран, встановлені та забетоновані закладні кільця 1 (рисунок 2.2.1) та фундаментні болти 2, закріплені колони 3 парогенератора. Різновисотність колон неповинна перевищувати 3мм, відхилення їх осей в плані від проектного положення – 5мм. Гайки на фундаментних болтах 2 затягують тарованими ключами. На колони встановлюють роликові опори 4.

Постійні опори парогенератора – ложементи 5 – попередньо складають в блоки разом з тягами 8 на укрупнювальному майданчику, перевіряють рухомість верхніх плит роликових опор в напрямку повздовжньої та поперечної осей парогенератора (переміщення в напрямку повздовжньої осі повинні бути ±100мм, поперечної 70-100мм; при таких переміщеннях парогенератор вільно зміщується на роликових опорах, в напрямку теплового переміщення трубопроводів головного циркуляційного контуру. Ложементи разом з верхніми плитами роликових опор встановлюють по рисках головних осей.

Таблиця 2.1.1 - Основні характеристики парогенератора

Характеристика	Показник
Технічні дані
Теплова потужність на 1 ПГ, МВт	750
Кількість ПГ на один реактор, шт	4
Паропродуктивність номінальна, т/год (кг/с)	1470 (408)
Паропродуктивність припустима, т/год (кг/с)	1573 (437)
Тиск пари, що генерується, МПа	64±2
Температура пари, що генерується, 0С	278,5
Температура живильної води, 0С	220
Температура аварійної живильної води, 0С	5-163
Температура теплоносія на вході, 0С	320
Температура теплоносія на виході, 0С	289
Тиск з боку теплоносія, МПа	15,7 ±0,3
Маса парогенератора у складі, т	550
Матеріали
Корпус і патрубки Dу 500, Dу 850, Dу 1200	10ГН2МФА
Колектор пари	16ГС
Колектор живильної води	Сталь 20
Трубки теплообміну 16х1,5	08Х18Н10Т
Колектори теплоносія	10ГН2МФА+ЭА898/21Б
Парові патрубки, штуцери системи продувок і дренажу, штуцери під КВП; опорний ложемент	22К-ВД 08Х18Н10Т

Парогенератори подають до транспортного коридору реакторного відділення, їх стропують (рисунок 2.2.2, а) пристосуванням, яке переводить парогенератор з горизонтального положення в положення під кутом. Для цього до корпусу парогенератора 1приварюють дві цапфи 3 зі зміщенням від центру ваги парогенератора на 150мм.

При підніманні парогенератора за цапфи виникає момент, що виводить парогенератор з горизонтального у вертикальне положення. Пристосування дозволяє урівноважити цей момент та цілеспрямовано керувати нахилом парогенератора. Пристосування складається з двох тяг 4, закріплених шарнірно на цапфах 3. В свою чергу, тяги прикріплені до плити 9 траверси, яка через проміжні пластини 8 та сережку 7 приєднуються до вантажної вилки мостового крану. Поліспаст 11, що закріплений за кронштейн 10 та провушини 12, які приварені до корпусу парогенератора і приводяться в дію лебідкою 6, що дистанційно управляється і встановлена на рамі 5.

Парогенератор піднімають над рівнем підлоги транспортного коридору по мірі піднімання переводять з горизонтального положення в положення під кутом, що дає можливість подати його в приміщення реакторного відділення, а потім опустити в бокс через пройоми обмежених розмірів.

Після подачі парогенератора в бокс його повертають в горизонтальне положення, підтягують поліспаст, а потім викладають на підготовлені ложементи в проектне положення. Відхилення від горизонтальності осі корпусу парогенератора на базі 13800мм не повинно перевищувати 5мм. Положення парогенератора в плані та по висоті уточнюють за результатами приміряння блоків трубопроводів головного циркуляційного контуру. Ложементи приварюють до корпусу ручного дугового зварювання. Тяги 8 (рисунок 2.2.1), що встановлені між ложементами та колонами, регулюють таким чином, щоб зазори в рухомих з’єднаннях тяг зі сферичними шайбами, були 0,5…1,0мм.

Колектор пари 7 парогенератора поставляють у складі, подають в бокс мостовим краном, встановлюють в проектне положення та приварюють до штуцерів корпусу парогенератора ручним дуговим зварюванням. Якість зварювання контролюють зовнішнім оглядом, ультразвуковою дефектоскопією, кольоровою та гамма-дефектоскопією.

Гідравлічні випробування парогенератора з боку ІІ контуру проводять після закінчення їх встановлення в проектне положення. При цьому слідкують за щільністю з’єднання труб поверхні нагріву з водяними колекторами, а також за станом та герметичністю корпусу парогенератора. Гідравлічні випробування з боку середовища І контуру проводять при випробуваннях обладнання І контуру разом з реактором.

Рисунок 2.2.2 – Підйом парогенератора:

а) – стропування парогенератора; б) – послідовність кантування;

1 – парогенератор; 2 – шпальна викладка; 3 – цапфа; 4 – тяга; 5 – рама;

6 – лебідка; 7 – сережка; 8 – проміжна пластина; 9 – плита; 10 – кронштейн;

11 – поліспаст; 12 – провушина