6.4. Методи іммобілізації клітин тварин

Виділяють декілька фактів, які сприяють розвитку іммобілізації клітин тваринного походження: отримання безперервних, повністю охарактеризованих кліткових ліній, виявлення специфічних факторів росту і розробка апаратури, що призначена для культивування ізольованих клітин в оптимальних умовах in vitro. Все це дає змогу підтримувати в культурі в стані високої функціональної диференціації практично всі типи клітин савців.

Більшість клітин твердих тканин, таких як тканини нирки, печінки та шкіри, є поверхнево-залежними, тому in vitro їх можна культивувати тільки у вигляді тонких пластів чи моно слоїв, безпосередньо зв’язаних з поверхнею підкладки. Окремі клітини, які утворюють такий монослой, контактують з сусідніми клітинами і самою підложкою; тобто їх можна розглядати, як іммобілізовані.

Такі клітини іммобілізуються завдяки вихідній активності препарату ізольованих клітин з твердою підкладкою, а також наявності в сироватці речовин, що сприяють зв’язуванню клітин або спеціально доданих в середовище.

Завдяки розробці методів культивування на мікро носіях, згідно яких клітини вирощують в вигляді монослоїв, іммобілізованих на гранулах полістиролу, скла або декстрану , стало можливим культивування поверхнево-залежних клітин в суспензії.

Іммобілізовані клітини тварин дозволяють досліджувати:

Регуляцію росту і диференціювання клітин;

Вивчати процес старіння клітин;

Встановлювати функціональні і морфологічні відмінності між нормальними клітинами та клітинами пухлин;

Вивчати модифікації клітинних функцій під впливом лікарських препаратів і токсинів;

Застосування таких клітин в біотестах.

6.5. Іммобілізовані клітини в якості тканин-мішеней в біотестах

В багатьох відношеннях використання іммобілізованих клітин для біотестування гормонів в біологічних рідинах або екстрактів тканин можна розлядати як природній перехід від раніше застосованих більш складних і менш точних методів культивування цілих органів або короткочасного культивування клітин в суспензіях.

Підкладки для іммобілізованих клітин. Необхідно, щоб методи культивування і властивості підкладок відповідали оптимальним адгезійним властивостям клітин.

Найчастіше для іммобілізації клітин тваринного походження використовують одноразові полістирольні плати і чашки, попередньо стерилізовані гама-променями. Завдяки чудовим оптичним властивостям полістиролу іммобілізовані клітини дуже гарно спостерігати в фазово-контрастному мікроскопі.

Всі клітини хребетних володіють негативним зарядом, тому для них краще використовувати скляні або полістиролові підкладки з негативно зарядженою поверхнею, чи підкладки, поверхня яких вкрита полілізином і володіє позитивним зарядом.

Здебільшого зв’язування клітин залежить від щільності зряду, ніж від полярності. Для прикріплення клітин різного типу підкладки попередньо спеціально обробляють.

Іммобілізація клітин. Процес є багатоступиневим. Починають його з адсорбції на негативно зарядженій поверхні підложки речовин, які сприяють прикріпленню клітин. До таких речовин відносять глікопротеїни, які отримують з сироваток чи клітин визначених типів. З клітин виділяються фактори звязуванн, які зв’язують глюкопротеїди клітинної поверхні з попередньо адсорбованими сироватковими або фібрилястими глюкопротеїдами. Потім клітини розповсюджуються по поверхні, утворюючи моношар.

Рис.. Прикріплення і організація в моношар свіжоприготованих ізольованих клітин.