Тема 1. Соціальна політика України та її завдання на сучасному етапі План

1.1. Сутність і мета соціальної політики

1.2. Система соціального захисту та соціальних гарантій населенню

1.3. Основні завдання та показники соціальної політики

1.1. Сутність і мета соціальної політики

Всебічний розвиток та задоволення потреб людини, які є метою економічного прогресу, вимагають загальної соціалізації економічної системи, тобто проведення дієвої соціальної політики.

Розглянемо термін „соціальна політика”, перша складова якого слово „соціальний” означає суспільний, громадський, той, що стосується суспільства.

Друга складова соціальної політики „політика” – це:

1) цілі й завдання, що їх ставлять суспільні класи, партії у боротьбі за свої інтереси; методи і засоби досягнення цих цілей і завдань;

2) діяльність органів державної влади і державного управління, яка відображає суспільний лад і економічну структуру країни.

Таким чином, соціальна політика – це діяльність органів державної влади та державного управління, спрямована на забезпечення добробуту країни.

Перехід до нових суспільно-економічних відносин супроводжується фундаментальними зрушеннями у використанні трудових ресурсів, перерозподілом їх за сферами праці, скороченням чисельності працюючих та зростанням обсягів безробіття.

Так як, соціальна спрямованість розвитку регіонів та країни в цілому вимагає інтенсивної розбудови соціальної інфраструктури, збереження здоров’я населення, формування раціональної системи розселення, створення додаткових робочих місць на діючих та нововведених підприємств, то повна зайнятість є важливим фактором соціального захисту населення.

Таким чином, основною метою соціальної політики є створення умов для зростання життєвого рівня населення.

Соціальна політика держави покликана забезпечити громадянам гарантовані Конституцією України права на життя, безпечні умови праці, винагороду за працю, захист сім‘ї, відпочинок, освіту, житло, охорону здоров‘я та медичну допомогу, соціальне забезпечення та сприятливе середовище..

Державна соціальна політика України будується за такими основними напрямками:

• подолання негативної тенденції зменшення чисельності населення, всебічної підтримки і створення сприятливих умов для розвитку сім‘ї, жінок, дітей та молоді;

• удосконалення соціально-трудових відносин через запровадження відповідної політики доходів населення, забезпечення гарантованості та своєчасності виплати заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги та інших видів соціальних виплат, розвитку ринку праці, посилення державного нагляду за створенням безпечних умов праці на виробництві, підтримання життєдіяльності населення, розвитку соціального партнерства;

• здійснення всеохоплюючої реформи системи соціального забезпечення.

1.2. Система соціального захисту та соціальних гарантій населенню

Соціальний захист населення – законодавчо закріплена система державних Гарантій населенню та реалізація прав усіх політичних, соціально-демографічних груп населення, окремих осіб щодо соціального забезпечення їх нормального прожитку та життєдіяльності.

Ці Гарантії здійснюються через соціально-економічні, правові та політичні чинники, які сприяють реалізації права громадянина на працю, допомогу на час безробіття, тимчасової чи повної втрати працездатності тощо.

Отже, очевидним є те, що основним пріоритетом державної економічної (зокрема соціальної) політики має стати забезпечення прав і свобод людини і громадянина, передбачених розділом ІІ Конституції України, серед яких:

Ст..43 „... Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується...”

Ст. 46”... Громадянин має право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом... Це право гарантується загальнообов‘язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними громадянами. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом... ”

Ст.48 „...Кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім‘ї, на достатнє харчування, одяг, житло...”

Ст.49 характеризує право на охорону здоров‘я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров‘я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Ст.53 забезпечує право на освіту: повна загальна середня освіта є обов‘язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої освіти, професійно-технічної, вищої освіти в державних, комунальних закладах...