Медичне значення комах

Клас Комахи (Ішесіа) — найчисленніший за кількістю видів клас тварин; їх видовий склад сягає 1 млн.

Загальні ознаки:

• тіло розчленоване на голову, груди й черевце, на голові розташовані органи чуття: пара антен і складні очі, побудовані із сотень окремих фасеток;

• ротовий апарат у кровосисних комах — колючо-сисний;

• груди складаються із трьох сегментів, на кожному з яких розташована пара ходильних кінцівок;

• на спинній поверхні грудей у більшості комах є дві пари крил (багато спеціалі­зованих паразитів людини й тварин позбавлені крил);

• черевце зазвичай складається з 10 сегментів,

• органи дихання — трахеї',

• розвиток комах відбувається з метаморфозом — повним перетворенням (стадії яйця, личинки, лялечки, статевозрілої форми) або неповним перетворенням (стадії яйця, личинки, статевозрілої форми).

Таргани (ряд ВІаПоШеа). Це всеїдні комахи, багато видів яких живуть у помеш­канні або поблизу житла людини. Часто трапляються в туалетах, сміттєпроводах, на к \хнях, продовольчих: складах Найбільш відомими й повсюдно поширеними с чор­ний тарган і ру;шй тарган, або прусак (рис. 11,8).

Покриви чорною таргана мають чорно-бурі кольори, а кєличина тіла ся/а/, 19— 26 мм Рудий тарган забарвлений у бурувато-руді кольори й мас розміри до 11— 12 мм Тіло тарганів сплюшене, на кінцівках наявні кі/тики й присоски, завдяки яким таргани можуть проникати у вузькі шілини й лазити в будь-якому положенні. Характерна ознака тарганів — наявність особливих клапанів, що закривають трахеї за наявності в повітрі сторонніх домішок. Це забезпечує тарганам високу стійкість до дії отрутохімікатів, шо мають вигляд порошків й аерозолів.

Розвиток відбувається з неповним перетворенням. Самка відкладає кокон (оо- теку) з яйцями (близько 20). В яйцях зародки розвиваються залежно від температу­ри й вологості повітря впродовж 20—50 діб. Личинки мають дуже дрібні розміри, до досягнення статевої зрілості вони кілька разів линяють. Таргани всеїдні. Вони пої­дають хліб, картоплю, зерно, овочі, цукор, шкіру, трупи тварин і людини, навіть вату, вовну й папір. Тривалий час вони можуть взагалі обходитися без їжі, але не здатні існувати без води.

Таргани є механічними переносниками кишкових інфекцій, здатні також перено­сити цисти найпростіших і яйця гельмінтів.

Засоби боротьби з тарганами:

• санітарний благоустрій житла;

• отруйні харчові приманки (з бурою або борною кислотою) чи інсектицидами;

• фізичні (температура; і механічні засоби (пастки);

• бюжжічт зброя, використання бактерій, патогенних для тарганів.

/ \\ухн належать до ряду двокрилих (Оіріега), мають одну передню пару крил (задня пара крил перетворилася на дзижкальця). Найбільше значення в медичній паразитології має муха кімнатна, яка трапляється в житлі людини по всій земній кулі. Розміри тіла — 6—8 мм, ротовий апарат лижучо-смоктального типу. Рідку їжу

■НІ Я

муха всмоктує хоботком, а тверду попередньо розріджує особливими ферментами слинних залоз.

Розвиток відбувається з повним перетворенням. Самки відкладають яйця в міс­цях скупчення гнильних органічних решток (рис. 11.9, а).

Білі червоподібні личинки (рис. 11.9, б, в, г) розвиваються залежно від темпера­тури впродовж 5—10 діб і перетворюються в лялечки (рис. 11.9, г) у грунті. Через

4. 7 діб з лялечки виходять мухи (рис. 11.9, д, е, є), які стають статевозрілими через

5. 6 днів і живуть близько 1 міс., відкладаючи за цей час до 500—600 яєць. Порівняно з тарганами мухи небезпечніші, тому що більш рухливі й активно

змінюють місця перебування. Кімнатна муха може перенести на поверхні свого тіла

V Блохи — дрібні безкрилі кровосисні комахи. Тіло їх сплющене з боків, задні кінцівки подовжені й слугують для пересування стрибками; ротовий апарат колючо- смоктальний. Із бліх найбільш відома блоха людська (рис. 11.13).

Статевозріла особина завдовжки 0,6—5,0 мм. Голова заокруглена спе­реду, має пару простих очей і вуси­ків. Груди складаються із трьох, а че­ревце — із 10 сегментів, на тілі є зуб­ці, щетинки, шпички. Із трьох пар ніг задня найдовша, призначена для стрибків.

Яйця (рис. 11.14, а) білі, овальні, завдовжки 0,5 мм, покриті прозорою оболонкою.

Личинка (рис. 11.14, б) червоподіб­на, безнога, тіло складається із голо­ви, грудей і черевця, покрите щетин­ками. Лялечка (рис. 11.14, в) нерухома, не живиться.

Блоха людська поширена повсюдно й може нападати не лише на людину, й на собак, кішок, гризунів. Живе в тріщинах підлоги, під плінтусами й за шп лерами. Тут самки відкладають яйця, з яких розвиваються червоподібні личи ки. Через 3—4 тиж. вони переходять у лялечку й перетворюються на статевозр форми. При несприятливих умовах час розвитку бліх може значно подовжу] тися.

Окрім блохи людської епідеміологічне значення має і блоха щуряча, яка пара тує переважно на гризунах і трапляється частіше в Середній Азії.

Людину блохи відвідують тільки для кровоссання, зазвичай уночі. їх ужале зумовлює сильний свербіж. Блоха людська є переносником збудників чуми і пр зи. а туряча — чуми і щурячого рикетсіозу. Блохи також є переносниками збуди щурячого висипного тифу.

Засоби боротьби з блохами:

— утримання у чистоті житла й службових приміщень, забезпечення їх н< иикиості для /ричумів;

широке пикористання різних інсектицидів й засобів, що знищують

іунін',

никорисінніїи репелентів, якими просочують одяг і постільні речі.

3