4. Апарат державного управління

Апарат державного управління - це система взаємопов'я­заних виконавчо-розпорядчих органів (органи виконавчої влади та їх апарат), які діють від імені держави, на основі та на виконання законів, здійснюючи управління державними справами, і наділені для цього владними повноваженнями, компетенцією, певною структу­рою і кадрами.

Цей апарат входить як складова частина до більш системного утворення - державного механізму.

Державний механізм - це сукуп­ність органів державної влади, організованих на засадах конституційного принципу поділу державної влади для реалізації цілей держави.

Адміністративний апарат - це система, яка забезпечує цілісність ви­конавчої влади на всіх рівнях управління. Ключовим при цьому є забезпе­чення в цій системі впливу на всі його структурні ланки з єдиного керую­чого центру. Таким керуючим суб'єктом у сучасних державах є уряд.

Уряд - це вищий орган у системі виконавчої влади держави, підпорядкований парламенту і главі держави, який здійснює державне управління суспільними справами, впроваджує в життя рішення законодавчої влади та забезпечує дотримання встановлених у державі законів, наділений для цього політичною виконавчою владою.

Можна виділити специфічні ознаки апарату державного управління:

1. Сувора ієрархія побудови та діяльності управлінських ланок, їх субординація та взаємодія.

2. Велика кількість різних видів виконавчих органів з точки зору компетенції та структурно-функціональної специфіки.

3. Управлінський характер діяльності, що означає підзвітність і вико­нання законів та інших рішень законодавчих і представницьких органів, а також вирішення питань, що входять до його компетенції.

4. Організуючий характер.

5. Динамізм, оперативність та конкретність діяльності.

6. Професіоналізм.

Вимоги до раціональної організації діяльності апарату державного управління:

- визнання провідної ролі суспільних потреб;

- пріоритет встановлених правових вимог над корпоративно-відомчою діяльністю;

- відповідність функцій та структури апарату нормативно-встановле­ному змісту діяльності;

- перехід від власне управлінських методів впливу до засобів органі­заційної дії та забезпечення;

- демократизація внутрішньоапаратних відносин.

Головною метою діяльності апарату державного управління є реалізація функцій виконавчої влади.

Виконавча влада здійснюється системою спеціально створюваних суб'єктів - органами виконавчої влади різних рівнів, наділених відповід­ною компетенцією, відмінною від законодавчої та судової гілок влади. Органи виконавчої влади - це первинні елементи апарату державно­го управління, які створюються державою для здійснення від її імені зав­дань і функцій державної виконавчої влади.

Орган виконавчої влади - це носій виконавчої влади, що має юридичний статус такого органу, утворюється у порядку, встанов­леному законом, наділений державно-владними повноваженнями, певною організаційною структурою, територіальним масштабом дії, необхідними для здійснення функцій державного управління у притаманних йому організаційно-правових формах із використанням при цьому необхідних методів управління.

Ознаки органу виконавчої влади:

а) реалізовує функції держави, виконуючи законодавчі та нормативні акти органів вищого рівня.

б) орган виконавчої влади, діючи від імені й за дорученням держави, наділений відповідною компетенцією.

в) управлінській діяльності органу виконавчої влади властивий «зов­нішній» характер.

г) управлінська діяльність органу виконавчої влади носить непе­рервний характер.

Правовий статус органів виконавчої влади скла­дається з таких основних елементів: завдання (функції), цілі, компе­тенція, відповідальність, порядок формування та процедури діяль­ності цих органів.

Різні управлінські рівні визначають і відповідні завдання (функції) та цілі, що покладають­ся на ці органи.

Юридичне закріплення функцій управління є необхідною умовою та засобом виникнення такого правового явища як компетенція.

Повноваження - це закріплені за органом виконавчої влади права та обов'язки (у тому числі обов'язки нести відповідальність за наслідки вико­нання повноважень - так звані «юрисдикційні» обов'язки). Центральне місце і переважну частину серед повноважень органу виконавчої влади становлять державно-владні повноваження, тобто повноваження щодо прийняття обов'язкових до виконання рішень і забезпечення їх здійснення тими, кому вони адресовані. Існують ще так звані делеговані повноваження, що їх набуває пев­ний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання певних функцій на певний час від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього.

Будь-яка влада повинна нести відповідальність за свої дії чи бездіяльність. Там, де є влада, виникає й відповідальність. Чим вищий ієрархічний рівень суб'єкта управління, тим вищим є й ступінь його відповідальності. Відповідальність органів виконавчої влади - певний стан (режим) організаційних відносин між органами, за яким певний орган (посадова, службова особа) має право застосовувати заходи дисциплінарної (службової) відповідаль­ності до інших органів (посадових, службових осіб).

Порядок формування органів виконавчої влади та процедури їхньої діяльності роз­кривається шляхом визначення підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності, а також з'ясуванням переліку актів, які видає той чи інший орган у процесі своєї діяльності з метою здійснення встановлених пов­новажень.

Підпорядкованість характеризує найвищу організаційну залежність органу нижчого рівня від органу вищого рівня. У той же час підпорядкованість може мати різні ступені повноти - повну і часткову.

Повна підпорядкованість (підлеглість) передбачає наявність у вищого органу всіх або переважної більшості важелів керуючого впливу, включа­ючи вирішення щодо підлеглого органу: установчих питань; визначення правового статусу; кадрових питань; здійснення контролюючих функцій; отримання звітності; застосування заходів відповідальності.

Часткова - це підпорядкованість, коли в організаційних відносинах наявні лише деякі із зазначених вище важелів.

Органи виконавчої влади - це самостійний вид органів державної влади, які у відповідності з конституційним принципом поділу державної влади покликані здійснювати функції, покладені на виконавчу гілку влади, надавати громадянам державні послуги та наділені для цього відповідною компетенцією.