1.2 Система економічної безпеки підприємства

Система економічної безпеки кожного підприємства є інди­відуальною, її повнота і дієвість залежать від чинної в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних і фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості гарантування безпеки бізнесу, а також від досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств. Узагальнена структура Системи економічної безпеки підприємства.

Основними елементами системи економічної безпеки підпри­ємства є:

– захист комерційної таємниці та конфіденційності інформації;

• комп'ютерна безпека;

• внутрішня безпека;

• безпека будинків і споруд;

• фізична безпека;

• технічна безпека;

• безпека зв'язку;

• безпека господарсько-договірної діяльності;

• безпека перевезень вантажів та осіб;

• безпека рекламних, культурних, масових заходів, ділових зустрічей та переговорів;

• протипожежна безпека;

• екологічна безпека;

• радіаційно-хімічна безпека;

• конкурентна розвідка;

• інформаційно-аналітична робота;

• експертна перевірка механізму системи забезпечення.

Також до структурного складу системи економічної безпеки включають:

• фінансову безпеку,

• силову безпеку,

• техніко-технологічну безпеку,

• правову безпеку,

• кадрову безпеку

• логістично-виробничу безпеку.

Система економічної безпеки підприємства не може бути однаковою для всіх. Вона індивідуальна для кожного підприємства, тому що залежить від рівня розвитку і структури його виробничої діяльності, ефективності її використання, кваліфікації кадрів, від стану навколишнього середовища, зокрема конкурентного середовища, ризикованості виробництва.

Виділяють ряд найважливіших принципів економічної безпеки підприємства, до яких відносять: комплексність або системність; пріоритет заходів попередження; безперервність; законність; плановість; економність; взаємодія; компетентність; поєднання гласності та конфіденційності. Засади, на яких будується система безпеки підприємства, знаходять своє відображення в законодавче закріплених принципах, які умовно можна поділити на базові, тобто загального характеру та спеціальні.

До базових принципів відносять: законності, юридичної рівності перед законом всіх суб’єктів забезпечення безпеки фірми; захисту інтересів суб’єктів безпеки; свободи у забезпеченні безпеки фірми; системності; безперервності; взаємної відповідальності особи; дотримання балансу життєво важливих інтересів особи, суспільства, держави; дотримання прав та свобод фізичних та юридичних осіб; інтеграції з міжнародними системами безпеки . Вищезазначені принципи відображають риси засад, на яких яких повинна будуватися правова основа формування системи підприємства, а не його економічна безпека.

До спеціальних принципів відносять: поєднання гласності та конфіденційності; компетенції; взаємодії; економності; адаптованості; плановості; передового матеріально-технічного оснащення; надійності; ефективного контролю .

Головне завдання системи управління економічною безпекою підприємства – передбачення і випередження можливих загроз, що призводять до кризового стану, а також проведення антикризового управління, яке спрямоване на виведення підприємства з кризового стану; мінімізація зовнішніх і внутрішніх загроз економічному стану суб'єкта підприємництва, зокрема його фінансовим, матеріальним, інформаційним, кадровим ресурсам, на основі розробленого комплексу заходів економіко-правового і організаційного характеру. Слід мати на увазі, що найбільше значення у справі забезпечення економічної безпеки підприємництва мають первинні економіко-правові та організаційні заходи, що забез­печують фундамент, основу системи безпеки, на відміну від вторинних - технічних, фізичних тощо.

Об'єкт і суб'єкт системи забезпечення економічної безпеки підприємництва тісно взаємопов'язані. Об'єктом системи виступає стабільний економічний стан суб'єкта підприємницької діяльності в поточний і перспективний періоди. Конкретними ж об'єктами захисту виступають ресурси: фінансові, матеріальні, інформаційні, кадрові. Суб'єкт системи гарантування економічної безпеки підприємництва має складніший характер, оскільки його діяльність зумовлюється не тільки особливостями і характеристиками об'єкта, а й специфічними умовами зовнішнього середовища суб'єкта підприємницької діяльності. Виходячи з цього, можна виділити дві групи суб'єктів, що гарантують економічну безпеку підприємництва: зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх суб'єктів належать органи законодавчої, виконавчої і судової влади, покликані гарантувати безпеку всіх без винятку законос­лухняних учасників підприємницьких відносин, причому діяльність цих органів не можуть контролювати самі підприємці. Ці органи формують законодавчу основу функціонування і захисту підприємницької діяльності в різних її аспектах і забезпечують її виконання.

До внутрішніх суб'єктів належать особи, що безпосередньо здійснюють діяльність із захисту економічної безпеки певного суб'єкта підприємництва. Суб'єктами можуть виступати: працівники власної служби безпеки фірми (підприємства) та запрошені працівники із спеціалізованих фірм, що надають послуги із захисту підприємницької діяльності.

Безпеку можуть створювати дві групи суб'єктів.

Перша група: займається цією діяльністю безпосередньо на підприємстві і підпорядкована його керівництву. Серед цих суб'єктів виокремлюють три підгрупи: 1) спеціалізовані суб'єкти, основним призначенням яких є постійна діяльність із забезпечення безпеки підприємства (в рамках своєї компетенції відділ тощо); 2) напівспеціалізовані суб'єкти, частина функцій у яких полягає в забезпеченні безпеки підприємства (маркетингова служба, юридичний підрозділ тощо); 3) решта персоналу та підрозділи підприємства, які в межах своїх посадових інструкцій та положень про підрозділи зобов'язані вживати заходів щодо забезпечення безпеки підприємства.

Друга група: зовнішні органи та організації, які функціонують самостійно і не підпорядковуються керівництву підприємства, але при цьому їх діяльність істотно впливає на безпеку підприємства. Суб'єктами цієї групи є: - законодавчі органи; - органи виконавчої влади;- суди; - правоохоронні органи; - науково-освітні заклади;- промислові шпигуни; - конкуренти; - іноземні компанії;- кримінальні структури; - фірми-розвідники.

Головною умовою формування системи економічної безпеки підприємства є визначення сфер, у яких діють чинники небезпек і за­гроз.

До таких сфер належать: безпека в техногенній, науково-технічній, екологічній, інформаційній, психологічній сферах; фізична та пожежна безпека.

Надійність і ефективність системи безпеки підприємства виз­начають за одним критерієм - відсутністю чи наявністю завданих йому матеріальних збитків і моральної шкоди. Зміст цього критерію характеризується такими показниками: а) запобігання витоку конфіденційних відомостей;б) запобігання протиправним діям з боку персоналу підприємства, його відвідувачів, клієнтів або припинення таких дій; в) збереження майна й інтелектуальної власності підприємства; г) запобігання надзвичайним ситуаціям; д) припинення насильницьких злочинів щодо окремих (спеціально виділених) працівників підприємства і груп їх; е) своєчасне виявлення і припинення спроб несанкціонованого проникнення на об'єкти підприємства, що охороняються.