1. Конфігурування bios

Для конфігурування комп'ютера необхідно вивчити його апаратний склад та призначення опцій Базової Системи Введення-Виведення -BIOS (Base Input/Output System). Широко використовуються два типи BIOS - AMI BIOS та AWARD BIOS, існує багато їх версій із різним складом опцій.

Програмний засіб, який забезпечує встановлення параметрів, називається SETUP і викликається із ПЗП за перериванням, яке відповідає певним діям користувача під час завантаження системи, або може бути генероване деякими програмними складовими.

Неправильне встановлення параметрів опцій BIOS може призвести до уповільнення роботи комп'ютера і навіть до його повної непридатності, тому зміни слід виконувати тільки після того, як попередні значення будуть записані.

1. Базова система введення-виведення.

Робота апаратних засобів ПЕОМ забезпечується системними програмними засобами, до складу яких входить BIOS, яка разом з програмами і даними, що забезпечують введення і виведення інформації під час роботи ПЕОМ, містить набір програм і даних для завантаження і запуску програмного забезпечення на гнучких дисках (FDD), жорстких дисках (HDD) і інших. Програми BIOS забезпечують завантаження операційної системи (ОС), містять базовий набір команд і відповідних підпрограм. BIOS виконує всі задачі, які повинні виконуватися під час запуску, зокрема POST - (Power-On-Self-Test) - самотестування ПЕОМ після ввімкнення живлення, і завантаження ОС з FDD, HDD, CD. Крім того, BIOS забезпечує взаємодію ОС з апаратними засобами, яка реалізується через використання бібліотеки підпрограм опрацювання переривань.

2. Комплементарна Метал Оксид Напівпровідник (кмон) пам'ять (cmos: Complementary Metal Oxide Semiconductor)

Для виконання алгоритмів налагодження апаратної складової BIOS необхідно вказати значення різних параметрів (описати тим самим необхідну конфігурацію апаратних засобів). Часто для опцій з альтернативними значеннями прийнято два можливих стани: Disable - неактивізований і Enable - активізований. Ці параметри постійно зберігаються в невеликому фрагменті (64 байти) CMOS-ОЗП. Живлення цієї частини ОЗП забезпечується невеликою батареєю, тому вміст ОЗП не втрачається після вимикання ПЕОМ. CMOS (КМОН) - назва технології, за якою виготовляється інтегральна мікросхема з малим споживанням енергії, тому батарея в комп' ютері майже не розряджається. На нових системних платах установлена не батарея, а акумулятор (найчастіше - нікель-кадмієвий). Він підзаряджається при роботі комп'ютера. Якщо CMOS у комп'ютері живиться від акумуляторної батареї, необхідно впевнитися, що вона знаходиться в хорошому стані і електроліт з неї не витікає - інакше системна плата може бути пошкоджена, і CMOS може раптово „забути" конфігурацію. У перших комп'ютерах PC і PC/XT значення параметрів (коди переривань, адреси введення- виведення, тощо) встановлювались DIP-перемикачами на системній платі або на додаткових платах, адаптерах пристроїв. Найпершою програмою, яка виконується ПЕОМ при увімкненні, є POST. Якщо при завантаженні діагностується несправність апаратного забезпечення, і BIOS не може виконати початковий тест, то буде чутна послідовність звукових сигналів:

Таблиця 1.1

Код	Значення
сигналу
1	Помилка регенерації DRAM
2	Відмова схеми контролю парності
3	Відмова базового ОЗП 64 кб
4	Відмова системного таймера
5	Відмова процесора
6	Помилка адресної лінії A20 контролера клавіатури
7	Помилка віртуального режиму Virtual Mode Exception
8	Помилка тесту читання/запису пам'яті дисплея
9	Помилка контрольної суми ROM-BIOS

Звукові коди для різних материнських плат різні. Вони можуть бути описані в технічній документації або на Web-сервері виробника. Якщо генеруються подібні звукові коди, існує висока ймовірність того, що ця проблема пов' язана з апаратними засобами.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ: Перед будь-якими змінами параметрів SETUP необхідно переконатись, що усі поточні значення SETUP-опцій записані НА ПАПЕРІ. Маючи принтер, це можна зробити, використавши опцію Print Screen. Особливо важливі параметри для жорсткого диску. CMOS-пам'ять має тенденцію до втрати інформації за мірою старіння батареї або може стати недоступною, якщо невідомий пароль.

Якщо втрачається вміст CMOS-пам'яті, а значення за замовчуванням (команда Load Default Setting - завантажити встановлення за замовчуванням) не відповідають оптимальним, для повного налагодження апаратного забезпечення та його оптимального конфігурування потрібно виконати значну за обсягом роботу. Тому слід завжди записувати ті зміни, які вносяться.

3. Chipset.

ЕОМ складається з різних функціональних блоків, розташованих на системній платі. Для їх з'єднання використовуються стандартні шини або конектори (з'єднувачі) ISA (Industry Standard Architecture), EISA (Enhanced Industry Standard Architecture), VESA (Video Enhanced Standards Association), PCI (Peripheral Component Interconnect), AGP (Accelerated Graphics Port), використовуються різні типи пам' яті, кеш-пам' яті, конструктивно різні з' єднувачі клавіатури і т.п. На сьогоднішній день більшість дискретних вузлів (PIC - Programmable Interrupt Controller - Контролер Переривань, що Програмується, DMA - Direct Memory Access -пристрій для Прямого Доступу до Пам'яті, MMU - Memory Management Unit - Модуль Керування Пам'яттю, кеш-пам'ять і т.д.) розміщені разом в одному, двох або трьох „чіпах" - великих інтегральних мікросхемах - chipset. Використання програми SETUP дозволяє змінювати параметри, за якими BIOS конфігурує chipset. Складові CHIPSET є програмно-керованими апаратними засобами, які зв' язують CPU з іншими частинами системної плати.

Оскільки чіпсети різних виробників неоднакові, то для кожного з них є версія BIOS. Деякі з них мають більше можливостей використання, інші - менше. На деяких добре інтегрованих системних платах із компонентів наявні лише CPU, два чіпи BIOS (власне BIOS і BIOS клавіатури), одна інтегральна мікросхема чіпсет, кеш-пам' ять (DRAM - Dynamic Random Access Memory), ОЗП (SIMM - Single Inline Memory Module) і чіп системного годинника.