Розділ іі. Протестантські течії християнської релігії

2.1. П’ятидесятники

У 90-ті роки ХХ століття у селі Матроска закріпилися протестантські церкви: Євангельські Християни-баптисти (ЄХБ), Християни Віри Євангельської-п’ятидесятники (ХВЄ), Свідки Єгови. Є люди, які відвідують церкву харизматів «Источник живой воды» у місті Ізмаїл. Самими масовими та популярними серед протестантів у селі Матроска є церква ХВЄ-п’ятидесятників.

П'ятдесятництво —течія протестантизму, яка виникла в США на рубежі XIX—XX ст. Це найбільш типовий харизматичний напрям у сучасному християнстві, для котрого головною є ідея безпосереднього інтуїтивного спілкування віруючих з Богом внаслідок хрещення Святим Духом, після чого вони одержують особливі духовні дари — харизми (від грец. charisma — дар).

Засновується п'ятдесятницьке вчення на новозаповітному сюжеті про зішестя на апостолів-учнів Ісуса Христа Святого Духа. (Діян. 2:1—4). Зовнішньою ознакою хрещення Святим Духом віруючі визнають, як правило, глосолалію (від грец. glossa — незрозуміле слово і lalien — говорити), тобто розмову з Богом незнайомою мовою. Характерною особливістю п'ятдесятницва, що приваблює більшість віруючих, є можливість спілкування з Богом саме з допомогою Святого Духа.

Вірять у сходження до них Святого Духа і безпосереднє спілкування з Богом з надією одержати від нього дари Святого Духа: здібності до вивчення інших мов, пророкування, зцілення. За словами відвідувачки церкви Беженар Світлани, 1975 року народження, яка мешкає за адресою с. Матроска вул. Кірова, 10 , здібность розмовляти з Богом на «инных языцах» може мати тільки той, хто прийняв хрещення Духом святим тільки після водного хрещення. Такі молитви не зрозумілі для людей, їх розуміє тільки Бог, навіть сама людина, яка промовляє таку молитву , сама себе не розуміє. Такий дар може мати тільки доросла людина, яка досягла повноліття, свідомо хоче прийняти покаяння. Після цього у відкритій воді проводиться хрещення, як правило влітку, а потім хрещення Святим духом. Діти до 18 років вважаються незрілими, вони не можуть повністю усвідомлювати свої дії. Отроки відвідують уже дорослі збори, до отрочества ходять у молодшу групу, де їх навчають вчителі, готують святкові концерти, вистави, вчать релігійні вірші та пісні. Вчителів для таких груп спеціально навчають на курсах та семінарах. Є такі курси у м.Одеса. Кімнати, де займаються діти, нагадують шкільну класну кімнату: є дошка, крейда, багато малюнків, ілюстрацій. Мої однолітки, які ходять у недільні школи, або навчаються під час проповідей, кажуть, що їм ці уроки дуже подобаються, вони цікаві, повчальні.

Під час досліджень було виявлено, що у селі Матроска існують дві течії ХВЄ-п’ятидесятників з різними центрами у м. Ізмаїл ( на вулиці Бендерська, 92 та на вулиці Українська, 125. Щоб виявити, у чому різниця цих церков, я поспілкувалася з відвідувачами обох центрів. Є… (побажала приховати своє ім’я), 1976 року народження, яка належить до ХВЄ- п’ятидесятників, нам розповіла, що їх центр є зареєстрованим офіційно. Уся родина відвідує збори у селі Броска за адресою - вулиця Шкільна, 50; які мають назву «Єфанія» ( назва походить від біблійського міста у Ізраїлі). Цю назву обрали символічно, щоб відрізнятися від інших будинків для молитов. Одразу ж можна провести паралель із православною релігією: кожен православний храм має свою назву на честь християнських святих або свята.

У селі Матроска п’ятидесятники ходять на збори за адресою - вулиця П. Фурдуя, 49. Назви вони не мають. Спостерігається деяка різниця між цими двома церквами. Це стосується правил зовнішнього вигляду, особливо жінок, що відвідують ці церкви. Більш суворих правил у зовнішньому вигляді мають жінки церкви п’ятидесятників у с. Матроска. Вони ніколи не дозволяють собі носити брюки, що заборонено Біблією. Обов’язковим є головний убір: хустинка – знак ангела. Хустинку надягають одружені жінки. Це правило існує також для всіх жінок- християнок. Але сучасні жінки нехтують цими законами. Молоді жінки церкви «Єфімії» іноді теж не дотримуються належного зовнішнього вигляду: дозволяють собі робити сучасні зачіски, носити брюки. Мені пояснили, що їх пастор «не дуже суворий», за цим особливо не стежить. Але до будинку молитви вони ходять обов’язково вдягнені у сукню або спідницю, з хустинкую на голові.

Дещо спільне є між п’ятидесятниками та мусульманами: а саме у розподілі жінок та чоловіків під час проведення обряду. У протестантів є обряд омовення ніг, який жінками і чоловіками проводиться в окремих кімнатах. Жінки промовляють: « Сестро, бажаю тобі омити ноги во ім’я Іс. Христа». У відповідь кажуть: «Благословляю». Після цього символічно миють ноги одна одній, як це робив колись Іс. Христос. ХВЄ-п’ятидесятники головну увагу відводять тлумаченню саме Нового Завіту.

Церкву п’ятидесятників відвідує багато молоді, дітей. Але в основному- це діти, яких приводять з собою батьки. З малих літ діти привчаються до певних релігійних правил, канонів та в майбутньому стають братами та сестрами церкви п’ятидесятників. Діти до 14-15 років ходять до окремої дитячої групи. Їх навчають вчителі, розповідають про Бога, тлумачать їм Біблію. Для дітей у них існує дитяча Біблія з малюнками. На таких уроках вони вчать вірші релігійного змісту, пісні до свят, складають пазли, малюють. У класі панує дружня атмосфера. Багато молоді, які не одружені, з протестантської церкви п’ятидесятників їздить до міста на збори. Вони приймають участь у молодіжних культурних заходах. Дівчата ходять на «співи» (спевки-рос.). Там вони готують пісні, сценки на релігійну тематику, виступають на концертах перед віруючими. За бажанням підлітки можуть бути присутніми і з дорослими.

За словами Беженар Світлани, яка відвідує збори п’ятидесятників, дітей примусово не хрестять. Кожна людина самостійно повинна вирішити приймати хрещення чи ні. А дитина до 18 років не відповідає повністю за свої дії, помисли, тому залишається не хрещеною. Бувають випадки, коли молодь виходить із складу церкви, але перед цим повинні повідомити пастору, попросити дозволу у братів та сестер. Таких виходців ніхто не кривдить. Є люди, які добровільно все своє життя присвячують Богу, не одружуються. Їх називають скопцами. Одружуватися дозволяється тільки з 18 років і тільки тим, хто прийняв покаяння та хрещення. Брак між людьми із різних протестантських церков дозволяється. Прикладом цього є родина Дупанів, де дружина відвідує церков Єфімії у с. Броска, а чоловік є пастором християн – баптистів у с. Матроска. Дозвіл на одруження дає тільки пастор, він і благословляє молодят. Обов’язковим є офіційна реєстрація у органах РАЦС. У православних віруючих теж є обряд обручення та благословення. Але браки у протестантів на все життя, чого часто не буває у православних. У родинах протестантів не пиячать, не палять, можливо, через це не буває сварок між чоловіком та жінкою, не страждають від цього діти.

Я спілкувалася з учнями нашої школи, які живуть у таких родинах. Жодна дитина не сказала чогось поганого про батьків, родину. Вони завжди з повагою ставляться до дорослих, не використовують нецензурну лайку, гарно себе поводять. З малих літ вони допомагають батькам, у кожного у господарстві свої обов'язки. Як правило, такі родини багатодітні і старші дивляться за молодшими. До батьків та дорослих завжди звертаються на «ви». Діти у протестантських родинах стають надійною опорою для батьків. Хотілося б, щоб і у православних родинах спостерігалося теж саме. Але, на жаль, ми бачимо часто зовсім інші стосунки. Молодь росте невихованою та аморальною.

Диякон ХВЄ- п’ятидесятників у с. Матроска на вул. П. Фурдуя,49 Поповіченко Георгій Михайлович нам розповів про обряд причастя - хліболамання. Кожному дається маленька прісна лепешка та ковток вина. Вино з одної чаші підноситься кожному, хто причащається. Хліб-це плоть спасителя , а вино- його кров. Такий обряд є і у православній церкві. Будинок, де збираються протестанти, не прикрашається іконами та розп’яттями, не має хрестів або релігійних малюнків. Це вважається пошаною ідолів, що заборонено Біблією. Вони також святкують релігійні свята, але тільки ті, що пов’язані з Іс. Христом, Св. Трійцею. Є свято Жнив- це святкується восени, коли збирають овочі. На честь свята у будинок молитви кожен приносить овочі, фрукти та дякує Богові за урожай. Після молитви-святкова вечеря. На столах у протестантів не буває алкогольних напоїв. Під час дослідження було виявлено, що існує спільний обряд сповідання гріхів. Православні віруючі спокутують гріхи перед Богом через священника, у протестантів перед помічником пастора – дияконом або ж самим пастором. Мені пояснили, що звертаються при сповіданні за допомогою до пастора, якщо людина сама не може впоратися зі своїми помислами. У такій ситуації людині дають поради, вказують на помилки, надають моральну підтримку.