1.4. Основні положення організації лісового господарства

Виходячи з існуючого поділу лісів на категорії, їх функціонального значення, встановленого в них режиму ведення лісового господарства і лісокористування на наступний ревізійний період, утворені наступні господарські частини:

- захисні ліси з обмеженим режимом користування на рівнині;

- експлуатаційні ліси на рівнині.

При утворенні господарств та господарських секцій лісовпорядкування виходило з породного складу насаджень, їхньої продуктивності, походження та інших особливостей, ще обумовлюють необхідність застосування різних нормативів і систем господарських заходів, а також цілей ведення лісового господарства, визначених основними положеннями організації і розвитку лісового господарства області.

Підставою для поділу насаджень однієї переважаючої деревної породи на декілька госпсекцій стали суттєві відмінності в продуктивності, віці стиглості, рельєфі.

Віднесення не вкритих лісовою рослинністю земель до тієї чи іншої господарської секції проводиться по породі, що проектується до лісовідновлення.

Віки стиглості деревостанів відповідають оптимальним вікам рубок в лісах України.

1.5. Типи лісорослинних умов і типи лісу

Переважаючими типами лісорослинних умов в лісництві є вологі і сирі субори (51%), вологі і сирі сугруди (45%), бори (4%).

Волога субір (В₃) має добре зволожені (ґрунтові води на глибині 1 – 1,5 м), але не заболочені ґрунти. Процес підзолоутворення виражений тут в найбільш різкій формі.

Деревостани корінної асоціації мають перший ярус із сосни І – ІІ класу бонітету з домішкою берези, другий – з дуба звичайного IV – V бонітету, який досягає трохи більше половини висоти ярусу сосни. В переважній більшості в підліску виступає реліктовий кущ – азалія жовта. В місцях відсутності азалії для трав’янистого вкриття найбільш характерним видом є чорниця; до неї бувають домішані брусниця, вереск, моління, орляк тощо.

Переважаючими типами лісу тут виступають вологий дубово-сосновий субір (В₃ДС) та вологий дубово-сосновий субір азалієвий (В₃ДС_а3). Похідні дерево стани – сосняки, березняки, дубняки. В лісівничому відношенні вологий субір є типом переважної культури сосни звичайної.

Сирий субір (В₄) займає понижені місця. Ґрунти торфянисто-глейові глинисто-піщані з шаром торфу до 20 см на водно льодовикових відкладах; ґрунтові води на глибині 0,6 – 1 м.

Корінні насадження із сосни ІІ (ІІІ) бонітету в першому ярусі з домішкою берези та вільхи ІІ – ІІІ бонітету, дуба IV – V бонітету в другому ярусі. В покрові: чорниця, моління, брусниця, в пониженнях – сфагнум і багно. Похідні деревостани – переважно березняки. Насадження вітровальні. Переважаючий тип лісу – сирий дубово-сосновий субір (В₄ДС).

Вологий суг руд (С₃) – ґрунти дерново-середньо або сильно підзолисті супіщані, рідше – глинисто-піщані з суглинковими прошарками на водно-льодовикових відкладах. При різкій вираженості підзолистого горизонту кореневі системи переважно розташовуються у верхньому гумусовому горизонті, тобто поверхневі.

Корінні насадження із сосни І (І_а) бонітету в першому ярусі, дуба ІІ бонітету в другому, граба, зрідка клена та липи ІІ – ІІІ бонітету в третьому ярусі. В трав’яному покриві переважають чорниця, кислиця, зеленчук жовтий, орляк, костяниця, майник тощо. Переважаючий тип лісу – вологий грабово-дубово-сосновий суг руд (С₃ГДС). В умовах лісництва це найбільш продуктивний тип лісу.

Сирий суг рудок (С₄) займає понижені місця. Ґрунти торф’янисто-глеєві на глинисто-піщаних водно-льодовикових відкладах; рівень ґрунтових вод 0,6 – 1 м. Корінні дерево стани із сосни ІІ – І бонітету з домішкою берези або осики ІІ (ІІІ) бонітету в першому ярусі, дуба з вільхою чорною ІІІ – ІІ бонітету в другому ярусі та граба ІІІ бонітети в третьому ярусі. Головні типи лісу – сирий грабово-дубово-сосновий суг руд (С₄ГДС), сирий грабово-дубово-сосновий суг руд азалієвий (С₄ГД_а3).

Зустрічаються також по пониженнях сувільшина (С₄В_л4), де корінні насадження із вільхи чорної ІІ (І) бонітету з незначною домішкою сосни, осики, дуба.

В лісництві значна кількість малопродуктивних похідних деревостанів. Тому необхідна їх поступова заміна після проведення рубок головного користування лісовими культурами високої продуктивності.